Соціальні проблеми підготовки молоді до трудової діяльності

     2) дезінтеграція – процес зниження  інтенсивності соціально-економічної  взаємодії елементів цієї системи  та підвищення рівня автономності  їх формування, функціонування і  розвитку, який зумовлює дискримінацію  інтересів молоді на ринку  праці та зниження конкурентоспроможності  її робочої сили.

     Враховуючи  ці методологічні положення, визначимо  систему критеріїв оцінки інтегрованості молодіжного сегменту в модель національного  ринку праці. Головним серед них  є рівень конкурентоспроможності робочої  сили молоді (її квалафікаційно-освітній потенціал повинен бути достатнім для того, щоб на рівних з працівниками інших вікових груп конкурувати на ринку праці, а також мобільно та раціонально реагувати на коливання його кон’юнктури).

     Перспективний розвиток молодіжного сегменту ринку  праці України має ґрунтуватися на стратегії забезпечення високого рівня конкурентоспроможності робочої  сили молоді на національному ринку  праці, реалізація комплексу заходів  якої забезпечуватиме збалансоване функціонування цього сегменту, а  також його ефективну інтеграцію у соціально-економічний простір.

2. Проблема молодіжного безробіття в Україні.

     Безробіття  молоді є однією з найгостріших соціально-економічних  проблем України сучасності. Особливо різко простежується тенденція  зростання безробіття молоді в умовах світової економічної кризи. Згідно з соціологічними дослідженнями  в Україні за останні роки в  сфері зайнятості виникли наступні проблеми: зменшення кількості зайнятих в країні, посилення процесів трудової мобільності, збільшення чисельності  зайнятих в тіньовому секторі, виникнення ринків дитячого труда, збільшення робочих міст для людей післяпенсійного віку, виділення найменш захищених прошарків населення з точки зору трудового законодавства (наприклад, молодь). Останнім часом ситуація загострилась у зв'язку із світовою фінансовою кризою, наслідками якої є скорочення обсягів виробництва, банкрутства промислових підприємств та фінансово-кредитних установ, масове звільнення працівників. За даними Державної служби зайнятості щоденно лави безробітних поповнюють 9-12 тис. чол. Головна частина їх - це ініціативні, динамічні, освічені та перспективні люди - молодь. Станом на 1 січня 2009 року серед загальної кількості українських безробітних 30% - молоді люди віком до 35 років. При цьому необхідно брати до уваги, що питома вага молоді у структурі населення країни в останні роки суттєво зменшилась.       Наявність високого рівня безробіття свідчить про нестабільність в економіці та має негативні соціально-економічні наслідки для країни. По-перше, воно супроводжується зубожінням населення, значним погіршенням його життєвого рівня. По-друге, неможливість знайти роботу в рідній країні змушує шукати її за кордоном, тобто призводить до відтоку робочої сили. Але якщо раніше можливість працевлаштування за межами України була цілком реальна, то зараз уряд країн Європейського союзу та СНД, де найчастіше знаходились на заробітках українські громадяни, в умовах світової економічної кризи намагається зберегти робочі місця для власних громадян, зменшуючи кількість легальних робочих місць для іноземців тощо. Відсутність роботи є причиною зростання абортів, розводів, збільшення кількості дітей-сиріт, тому що бідна молода сім'я не в змозі прогодувати дитину. Молоді люди в світлі такого масового безробіття починають скептично відноситься до освіти, тому знайти дійсно гарного фахівця досить важко. Не треба також забувати про те, що злочини скоює найчастіше саме молодь. Через це підвищення безробіття серед молодого населення призводить до погіршення криміногенної ситуації в країні. Необхідно також враховувати, що через незадоволеність життя молоді люди вдаються до наркоманії та алкоголізму.

2. Проблеми підготовки молоді до трудової діяльності як рефлексія недоліків системи освіти України.

    Як  відомо, українська система освіти знаходиться зараз у досить суперечливому  стані – її криза є системною  як через чисельні пережитки багато в чому застарілої радянської системи, так і через неефективні інновації у межах Болонського процесу, що відтворюють форму, але не зміст такого не європейських теренах. Очевидно, що чисельні проблеми підготовки молоді до трудової діяльності є рефлексією такої освітньої системи, проте в рамках цього дослідження неможливо однозначно і у повному обсязі вказати на шляхи реформування системи української освіти – це питання є занадто суперечливим і політично заангажованим. Проте однозначно можна вказати на ті два аспекти, що, на мою думку, є найбільш важливими при будь-якій освітній системі.

1. Важливість економічного виховання молоді для адекватного її залучення до ринку праці.

     Самостійна  трудова діяльність особистості - це, перш за все, творча діяльність, яка  базується на достатньо розвинутих загальнотрудових і спеціальних уміннях. У практиці загальноосвітньої школи така підготовка швидше виняток, ніж правило, адже орієнтація учнівської молоді на відтворення певної суми знань, засвоєння умінь і навичок, без осмислення їх доцільності і важливості призводить до формування безініціативного виконавця інструкцій, вимог.          Перехід нашого суспільства до ринкових відносин вимагає кардинальних змін у трудовому вихованні учнівської молоді. На перший план виступають такі якості особистості, як самостійність і підприємливість. Важливою умовою підготовки учнівської молоді до вибору професії і трудової підготовки, для сучасних умов, безперечно, є вивчення економіки, науки, яких поєднує в собі різні види наукових напрямків.         При вивчені економіки в загальноосвітній школі, учні отримують знання, які формують у них погляди на правильний вибір професії. В загальному виховання дітей і молоді - це засвоєння і дальший розвиток новими поколіннями суспільно-трудового досвіду, підготовка їх до участі в суспільному виробництві.          Слід відзначити, що ринкова економіка вимагає економічних знань від кожної особистості, яка закінчує навчальний заклад, а економічна освіта молоді, а потім її економічне виховання шляхом створення умов для застосування економічних знань в процесі праці, і є головним спосібом морального, естетичного виховання школярів, і, перш за все, їх розумового та фізичного розвитку.           Формування сучасного економічного мислення - складова частина складного процесу визначеної переорієнтації суспільної свідомості підростаючого покоління. Необхідність у переорієнтації суспільної свідомості викликана новими змінами, які проходять в житті людей, розвитком економіки, переходом до інтенсивного виробництва, широким розвитком різних форм власності та ринкової інфраструктури.       Формування економічної свідомості - розвиток економічного мислення, проявляється на двох взаємопов'язаних рівнях: теоретичному і емпіричному.  
 
Теоретично-економічне мислення - це відображення в свідомості людей суспільних відносин у формі економічних теорій, розумінь, ідей, категорій.  
 
Емпірично-економічне мислення - це обдумане і засвоєне людьми накопичення економічних знань, в тому числі економічної інформації і застосування її у вирішенні конкретних економічних завдань.

При формуванні економічного мислення та економічної  культури школярів, особливо важливим є правильне засвоєння суті економічних відносин у суспільстві. Економічні відносини завжди історично конкретні. Вони складаються на основі певної форми власності на засоби виробництва і складають суть економіки країни. На цьому виростає конкретна економіка, конкретне господарство країни, формується мета розвитку виробництва, форми і методи господарювання, певні політичні, соціальні і духовні особливості країни. Економіка не тільки зв'язана з розвитком виробничих сил і зумовлена цим розвитком, але й виконує ідеологічну функцію: діє на свідомість, почуття, поведінку людини.          Економічне мислення - це відображення у свідомості людей різних явищ, процесів, закономірностей економічного життя. Оскільки економіка розвивається на певній, конкретній формі власності на засоби виробництва, то і відображення свідомості особистості завжди має конкретний зміст.  
Система виховання особистості повинна мати різні форми об'єднання знань і діяльності, процесу навчання і підготовки до участі в творчій роботі. На нашу думку, сам процес виховання молоді пов'язаний з економічною культурою підростаючого покоління, яка формується в умовах розвитку ринкової економіки, при соціальних змінах в суспільстві як результатів діяльності людей у сферах економічного життя.         Щоб успішно формувати у молоді основи економічного мислення, творчого пошуку і засвоєння знань з економіки, необхідних у сучасних умовах, необхідно постійно поліпшувати сам навчальний процес у загальноосвітніх школах. Без знань основ економіки, без уміння грамотно думати і діяти не може бути сучасного працівника.          Нове економічне мислення не може виникнути саме собою, воно зв'язане з рівнем економічної підготовки людей. Тому для формування у молоді основ нового економічного мислення необхідно не тільки озброювати їх економічними знаннями, але й включати в активну трудову діяльність. Прищепити молоді любов до праці - одне із важливих завдань навчання і виховання.             Корінні соціально-економічні перетворення в суспільстві, пов'язані з ринковою економікою, безпосередньо впливають і на сучасну сім'ю. Сім'я повсякденно здійснює розподіл прибутку, одержаного її членами, витрачаючи його на придбання різних матеріальних благ, задоволення духовних потреб і тощо.             Чітка організація обліку всіх видів доходів і витрат в сім'ї, правильне і раціональне використання грошових надходжень, бережливе ставлення до речей, предметів домашнього вжитку, продуктів харчування, електроенергії, води - все це дає великі можливості для економічного виховання дітей. Важливо визначити суть і особливості спільної діяльності школи та сім'ї в сучасних умовах, їх місце в системі економічного виховання молоді, прослідкувати закономірність розвитку такої діяльності як педагогічного явища, знайти раціональні шляхи і засоби, що підвищать ефективність економічної підготовки підростаючого покоління до життя і праці.   Перебудова мислення, переорієнтація ціннісних орієнтацій нашої молоді йдуть поки що повільно. Нові ідеї засвоюються часто лише формально, без переконаного втілення їх в трудову діяльність. При цьому по-новому повинна будуватися і система трудового виховання учнівської молоді, менше за все схильної до впливу старих негативних стереотипів щодо трудової участі у виробництві, негативними особливостями яких може бути прояв безвідповідальності, інертності та інше.         Сьогодні перед суспільством стоїть дуже важливе завдання — подолати існуючу в трудовому вихованні молоді відірваність від реальних потреб життя. І педагогічним, виробничим колективам необхідно пам'ятати, що тільки при дієвій участі, корисній, продуктивній праці молоде покоління може стати активним громадянином суспільства. Тільки через практику можна визначити сутність особистості та її морально-трудові мотиви і можливості.  Слід зазначити, що відірваність трудового виховання молоді від реального життя негативно позначається потім і на моралі молодих робітників, і на економіці країни. Сьогодні перед суспільством стоїть дуже важливе завдання — подолати існуючу в трудовому вихованні молоді відірваність від реальних потреб життя. І педагогічним, виробничим колективам необхідно пам'ятати, що тільки при дієвій участі, корисній, продуктивній праці молоде покоління може стати активним громадянином суспільства. Тільки через практику можна визначити сутність особистості та її морально-трудові мотиви і можливості. Слід зазначити, що відірваність трудового виховання молоді від реального життя негативно позначається потім і на моралі молодих робітників, і на економіці країни.

2. Роль профорієнтаційних заходів для молоді.

     Свідоме ставлення до вибору професії ми розуміємо  як мотивовану діяльність учнівської молоді, спрямовану на ознайомлення із змістом професії, практичну апробацію  своїх можливостей, оволодіння активними  способами підготовки до майбутньої праці, самовиховання професійноважливих якостей. Стосовно проблеми профорієнтації свідоме ставлення учнівської молоді до вибору професії виникає на основі усвідомленості соціальної та особистої значущості професії.            До усвідомлення соціальної ролі проблеми вибору професії належить розуміння учнем зв'язку вибору професії із загальною проблемою прискорення соціально-економічного розвитку країни, підвищенням продуктивності праці, забезпеченням усіх галузей народного господарства стабільними кадрами, які здатні своєю діяльністю розвивати ринкову інфраструктуру.  Особливістю вибору професії в сучасних умовах є спрямованість на професії економічного, а також правничого напрямку. Тому зараз більшість ВНЗ відкривають економічні факультети, кафедри, а приватні ВНЗ - переважно проводять підготовку фахівців з економічних дисциплін як стаціонарної форми навчання, гак і екстернату. Тобто іде процес: платіть гроші -диплом отримаєте. У той же час жоден приватний ВНЗ не здійснює підготовки фахівців з інженерних професій, бо вони сьогодні -непрестижні, хоч і дуже потрібні.      Свідоме ставлення до вибору професії - це, насамперед, наявність необхідних знань. До таких, у першу чергу, слід віднести системні знання про різні сфери людської діяльності, види і типи професій, їх зміст. Профорієнтаційна скерованість молоді на ринкову економіку перш за все вимагає знань з основ економіки, теорії управління менеджменту, діяльності та орієнтації в ринковому середовищі маркетингу, патентознавства, забезпечення і володіння інформацією - основ інформації та інформатики. Тут варто зауважити, що кожна професія вимагає глибоких професійних знань як основи продуктивної і ефективної праці, і цьому не може бути заперечень, але знання економічних дисциплін на сучасному етапі необхідне молоді в будь-якій галузі діяльності.  
 Усвідомленість знань передбачає не тільки розуміння різних суттєвих і несуттєвих зв'язків, але й шляхів їх одержання, способів становлення. Мова йде про методологічні знання. Щодо вибору професії, це означає навчити школярів одержувати профорієнтаційні знання, а також оволодівати способами підготовки до майбутньої трудової діяльності в нових формах господарювання. Свідоме ставлення до вибору професії передбачає дійовий підхід до професійного самовизначення. Це означає, що знання та уміння учні повинні застосовувати в пізнавально-практичній діяльності, керуватися ними. Ідо в кінцевому підсумку повинно привести до обґрунтованого вибору професії. Таким чином, свідоме ставлення до вибору професії це мотивована спрямованість особистості на:  
- усвідомлення соціального та особистого значення вибору професії;  
- оволодіння системними профорієнтаційними знаннями;  
- активні способи підготовки до майбутньої праці і практична апробація своїх можливостей;  
- самовиховання професійно важливих якостей.       Варто відзначити, що молодь при підготовці до вибору професії віддає перевагу читанню науково-популярної, художньої літератури, перегляду фільмів із відповідної тематики, а також ґрунтовному вивченню предметів, важливих для освоєння професії. Особливо вартісним для вибору професії є одержання інформації від батьків, друзів, знайомих. Практика також підтверджує, що вибір професії залежить від того, які навчальні заклади є в регіоні поблизу місця проживання. Цей чинник залишається основним, крім того, враховується можливість вступу на державну форму навчання (безкоштовну) чи за відповідну плату, яка встановлюється окремими навчальними закладами надто високою.  
 
Пошук кращих напрямків профконсультаційної діяльності з учнівською молоддю в загальноосвітніх закладах веде до свідомого вибору професії, морального задоволення особистості і в кінцевому результаті - приносить користь суспільству. Правильно організована профконсультаційна робота є найважливішим чинником формування усвідомленого, обґрунтованого вибору професії. Результативність профконсультації значною мірою залежить від того, як загальна цільова установка конкретизується в завданнях, змісті та методах здійснюваної роботи відповідно до вікових та індивідуальних особливостей, а також рівня поінформованості учня про обрану професію. Провідне місце в перебудові системи підготовки молоді до праці в ринковій економіці повинно належати оптимізації професійного самовизначення, критерієм якого є свідомий вибір професії та усвідомлення свого місця в суспільстві. За умови, якщо працюють галузі виробництва, іде процес відтворення засобів виробництва та створення матеріальних благ для ринку. Ринкова економіка набирає розвитку на конкурентній основі, то вимагає від освітніх закладів підготовки фахівців різних напрямків діяльності.      Для вирішення таких проблемних завдань доцільно в загальноосвітніх закладах ввести курс "Профорієнтація", проведення поетапних профконсультацій про ринок та його інфраструктуру, необхідні сучасному суспільству професії. Це дало б можливість проводити облік особливостей діючих об'єктивних і суб'єктивних чинників, що впливають на учнівську молодь, а також ознайомлювати і вивчати різні напрямки професій, їх значення у суспільстві, потреби у спеціалістах даної професії на ринку праці у регіоні. Слід роз'яснювати, що підготовка спеціалістів одного напрямку створює для них же труднощі у працевлаштуванні після закінчення навчального закладу, а деколи зразу ж вимагає перекваліфікації, нового процесу навчання, що с додатковими витратами коштів як для особистості, так і для держави.  
Варто відзначити, що старшокласники більше усвідомлюють соціальну значимість вибору професії, у них поступово формуються ціннісні уявлення про працю, що сприяє зосередженню уваги на виборі професії при цілеспрямованій профконсультаційній діяльності.       Профконсультація з виховного боку має два аспекти. По-перше, це виховна дія на професійні інтереси молоді, тобто сприяння формуванню у неї позитивних мотивів вибору професії, що забезпечують узгодженість інтересів особистості та суспільства. По-друге, профконсультація характеризується виховною спрямованістю. Вибір професії - це складний процес, на який впливає багато чинників, а саме:  
- макросередовище, що діє на мотиви вибору професії;  
- особистісні особливості: мотиви, інтереси, нахили, здібності, рівень їх якостей, рівень освітньої та професійної підготовки;  
- потреби народного господарства в кадрах, характерні вимоги до професії. Таким чином, розглянуті і рекомендовані нами психолого-педагогічні аспекти профконсультаційної підготовки молоді до вибору професії в загальноосвітніх закладах освіти дають основу формування у старшокласників готовності до вибору професії.

3. Проблеми  підготовки молоді до трудової діяльності як рефлексія недоліків  законодавчої системи  України.

    Не  менш, ніж недоліки освітянської системи, підготовці молоді до трудової діяльності заважають чисельні вади нормативно-правової системи України та фактична відсутність контролю виконання навіть небагатьох діючих норм.

1. Основні пріоритети державної політики зайнятості молоді.

     На  сьогоднішній день в Україні в  основному сформований державний  механізм регулювання зайнятості, важелі якого спрямовані на забезпечення продуктивної зайнятості шляхом використання такого ринкового механізму як зареєстрований ринок праці. Сьогодні, коли економіка  України набуває тенденцій зростання, виникають нові аспекти регулювання  зайнятості, які пов'язані із посиленням регулюючої функції держави щодо найманої праці та сприяння само зайнятості.         Ринок праці як важлива багатопланова сфера економічного і соціально-політичного життя суспільства потребує кваліфікованого регулювання з метою підвищення ефективності його функціонування. Державна політика зайнятості населення залежить від темпу і характеру ринкових перетворень. Вона передбачає систему адаптації різних категорій незайнятого населення до вимог ринку праці, а також систему соціального захисту безробітних та осіб з обмеженою конкурентоспроможністю.       Державне регулювання зайнятості населення має ґрунтуватися на:

• забезпеченні соціального партнерства суб'єктів ринку праці, тобто створенні рівних можливостей усім громадянам незалежно від їхнього походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії;
• сприянні забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганні безробіттю, створенні нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва;
• добровільності й відсутності примушування громадян щодо вибору сфери діяльності й робочого місця;
• гласності на основі всебічного інформування населення про наявність вакантних робочих місць;
• дотриманні комплексності заходів щодо регулювання зайнятості вселення;
• підтримці працездатних громадян у працездатному віці;
• забезпеченні заходів запобіжного характеру щодо регулювання зайнятості населення та відтворення робочих місць;
• певної гарантії зайнятості, тобто гарантії збереження робочих місць і професії, гарантії одержання доходів.