Проблема хабарництва у вищих навчальних закладах України, його причини, роль та наслідки

ВИСНОВКИ

У дослідженні брали участь студенти вузів різних міст України (більшість з Мелітополя 72,5%), а також –  з Одеси, Бердянська, Києва, Ірпеня,  Полтави, Дніпропетровська. Однак, через невелику вибірку,  нерівномірності територіальної зони проведення дослідження, його не можна назвати всеукраїнським, тому що воно, в основному, стосується Мелітополя.

65% опитаних проходять навчання на бюджетній основі, при цьому 50% одержують стипендію, і 7,5% одержують підвищену стипендію, отже, мають відмінні успіхи в навчанні.

Матеріальне становище таке: 15% студентів ледь можуть проіснувати, 52,5% живе без особливих надмірностей, не маючи можливості смітити грішми, 22,5% не відчувають фінансових труднощів, і 10% не в чому собі не відмовляють.

У дослідженні взяли участь 55% чоловіків і 45% жінок, характер їхніх відповідей показав, що половою ознака не має практично, ніякого відношення до даного питання.

Виявилося, що 67,5% дають хабара. Це значить, що хабарництво у вузах носить масовий характер, до нього прибігають біля двох третин студентів. Виникає питання: чи можна в сучасному вузі України нормально вчитися без хабарів?  72,5% студентів вважають, що можна.

Тоді що ж їх змушує платити? Переважна більшість (45%) платять, щоб одержати бажану оцінку. Деякі – щоб підстрахуватися, або, зі «стадного почуття», (усі платять, і я плачу).

Самі студенти відносяться до хабарів лояльно: 35% вважають, що наявність хабарництва, це стимул до навчання (не хочеш вчитися – плати). Лише 25% відносяться негативно (через нього оцінки виражають розмір гаманця, а не рівень знань), і 15% думають, що хабарі роблять студентів ледачими, не бачать у них нічого позитивного.   Зате, для 20% опитаних – додаткова можливість підвищити оцінку, 10% бачать це, як спосіб заощаджувати свої сили і час.

Студенти також самокритичні і з приводу своїх знань. 60% вважає, що їхній рівень знань відповідає оцінкам, 35% відверто зізналися, що їхні оцінки завищені. Інші думають, що знають більше.

Відношення батьків адекватно, 32% відносяться до хабарів як до неминучого, 20% узагалі не знають, що їхні діти дають хабарі, 10% забороняють платити, змушуючи вчитися своїм розумом. Лише одиниці намагаються боротися з хабарництвом, так само як знаходяться і ті, котрі заохочують такі дії своїх дітей.

Що ж змушує викладачів хабарничати? 45% вважають, що їх до цього  підштовхують самі студенти. 25% звинувачують у всьому “бардак” у країні, безкарність. 17,5% думають, що саме маленька зарплата дозволила опуститися викладачеві до таких низів професійної етики. 7,5% вважають хабар «інструментом батога» (стимул до навчання) в руках у викладача. Всі інші вважають, що це їхня обов'язкова “повинність”, жадібність і навіть жалість.

Цікаво, чи обговорюється тема хабарництва серед студентів, і який статус вона має? Дослідження показало, що лише для одного з опитаних ця тема знаходитися під грифом «абсолютно секретно» тобто 2,5%. 22,5% студентів говорять про хабарництво рідко. 37,5% говорять, так само як і про все інше, така ж кількість (37,5%) згадують про хабарі майже завжди, коли мова заходить про навчання. 

Не віриться, що керівництво вузів нічого не знає про хабарі. Дійсно, ніхто з опитаних не вважає, що керівництво не знає про хабарі. З цього приводу думки розділилися в такий спосіб: 52,5% вважають, що, знаючи про все, керівництво просто не може з цим боротися, а 50% припускає, що  керівництво має з цього вигоду. Деякі вважають правильними обидва варіанти. На думку авторів, керівництво, знаючи про хабарі, таким чином тримають викладачів “на мотузці” або “під ковпаком”, щоб у слушний час “нагадати” про це і зробити більш “слухняними”.

Приймаючи до уваги ці дані, автори можуть зробити висновок: гіпотеза про те, що хабарництво міцне укорінилося у вузах, і одержало там широке поширення, підтвердилася. Біля двох третинам студентів доводилося давати хабара викладачам. Як з'ясувалося, це відбувається, в основному для підвищення оцінки, а не в рахунок невиконаних робіт і прогулів. Студенти відносяться до хабарництва не дуже категорично, багатьом це зручно, вони самі ініціюють хабарі, а викладачі, не стримувані ніякими реальними факторами, з легкістю «йдуть на зустріч студентові». Практика таких відносин поступово увійшла в рамки звичайного життя. Суспільство відноситься до цього як до неминучого (начебто так воно і повинно бути). Боротися з цим  серйозних спроб не вживалося, керівництво вузів «закриває на це очі», тому що саме корумповано.

Проблема хабарництва дійсно має широкий неофіційний розноголос, але офіційно ігнорується. На думку більшості студентів, хабарництво не впливає на їхній рівень знань, і він відповідає оцінкам, але автори усе-таки схильні вважати, що хабарництво різко знижує рівень підготовки професіоналів, хоча і здійснює якийсь стимулюючий ефект.

Дане соціологічне дослідження дозволяє лише поверхово побачити сутність проблеми. Для розробки шляхів рішення, необхідно подальше, більш глибоке вивчення. Автори не претендують на велику репрезентативність отриманих даних. Вони сподіваються даним дослідженням привернути увагу громадськості до цього питання.