Основні види завершення конфліктів, їх позитивні та негативні наслідки

 
      3. Конфлікт може допомогти позбавитися небажаних якостей характеру, наприклад почуття неповноцінності, покірності. 
      4. Конфлікт це один із найважливіших факторів соціалізації людини, розвитку її як особистості. В конфлікті людина за невеликий проміжок часу може отримати стільки життєвого досвіду, скільки не отримала б ніколи, поза конфліктом. 
      5. Конфлікт – важливий фактор адаптації людини в групі, оскільки в конфлікті люди в найбільшій степені розкриваються і можна із впевненістю сказати хто є хто. І тоді особистість або приймається членами групи, або напроти відштовхується ними. 
      6. Конфлікт може зняти психологічну напругу в групі, зняти стрес його учасникам, якщо він позитивно вирішується. 
      7. Конфлікт може слугувати способом самореалізації і самоствердження особистості.

 

2.2 Негативні наслідки конфлікту.

 

              Зупинимося на розгляді деструктивних функціях конфлікту. Загальні деструктивні функції конфлікту: 
      1. Він може бути пов’язаний із насильницьким методами його вирішення, в результаті можливі людські жертви і матеріальні втрати. 
      2. Конфлікт може привести сторони в стан дестабілізації і дезорганізації. 
      3. Може призвести до уповільнення темпів соціального, економічного, політичного і духовного розвитку суспільства. Може викликати кризу суспільного розвитку, виникнення диктаторських і тоталітарних режимів. 
      4. Конфлікт може сприяти руйнуванню соціальних комунікацій. 
      5. Може супроводжуватися наростанням в суспільстві песимістичних настроїв і упадком моралі. 
      6. Конфлікт може викликати за собою нові, більш деструктивні конфлікти. 
      7. Конфлікти в організаціях часто можуть призвести до зниження рівня організації системи, зниження дисципліни і ефективності діяльності. 
      Деструктивні функції конфлікту на особистісному рівні виражаються в наступних наслідках: 
      1. Конфлікт може призвести до розчарування в своїх можливостях і здібностях. 
      2. Конфлікт може викликати почуття невпевненості в собі, втрату попередньої мотивації і руйнуванню ціннісних орієнтацій і способів поведінки. Як наслідок можлива девіантна поведінка, крайній випадок якої – суїцид. 
      3. Конфлікт може призвести до розчарування в своїх колегах, і друзях. 
      4. В якості реакції на конфлікт людина може „включати” захисні механізми, такі як: мовчання, критиканство, формальна ввічливість, буквоїдство, перетворення всього в жарт, розмови на іншу тему, постійний пошук винних. 
             Як функціональні так і деструктивні функції конфлікту між собою взаємопов’язані і носять конкретний і відносний характер. доцільно з цього приводу пригадати відоме твердження, що абстрактної істини не буває, вона завжди конкретна. Перемога одного частіше за все означає поразку іншого.

                 При розв’язанні конфлікту може бути використано насильницькі методи, у результаті чого можливі великі людські жертви й матеріальні втрати. Крім безпосередніх учасників, у конфлікті можуть постраждати й ті, хто їх оточує. 
                Конфлікт може привести сторони протиборства (суспільство, соціальну групу, індивіда) у стан дестабілізації і дезорганізації. 
                  Конфлікт може призвести до уповільнення темпів соціального, економічного, політичного й духовного розвитку суспільства. Більше того, він може викликати стагнацію та кризу суспільного розвитку, зародження диктаторських і тоталітарних режимів. 
                   Конфлікт може сприяти дезінтеграцї суспільства, руйнуванню соціальних комунікацій і соціокультурному відчуженню соціальних утворень усередині суспільної системи. 
                   Конфлікт може супроводжуватися наростанням у суспільстві настроїв песимізму й нехтуванням звичаїв.

                      Негативний вплив на соціально-психологічний клімат у групі: з’являються ознаки негативного психічного стану (почуття пригніченості, песимізму й тривоги), що призводять людину до стану стресу; 
розчарування у своїх можливостях і здібностях, деінтенсифікація особи; 
виникнення почуття невпевненості в собі, втрата колишньої мотивації, руйнування наявних ціннісних орієнтацій та образів поведінки.

                     Негативне оцінювання людиною своїх партнерів за спільною діяльністю, розчарування у своїх колегах і недавніх друзях; 
реакція людини на конфлікт через захисні механізми, що проявляються у різних формах поганої поведінки: 
відступ — мовчання, відсутність захопленості, відокремлення індивіда від групи; 
інформація, що лякає — критиканство, лайки, демонстрація своєї переваги над іншими членами групи; 
твердий формалізм — формальна ввічливість, буквоїдство, установлення твердих норм і принципів поведінки в групі, спостереження за іншими; 
перетворення всього на жарт; 
розмови на сторонні теми замість ділового обговорення проблем; 
постійний пошук винних, самобичування чи обвинувачення в усіх бідах членів колективу.

 

 

 

 

Висновки

                Для керівника в управлінській діяльності важливим є його вміння спрогнозувати можливе виникнення й розвиток конфлікту. Це необхідно, тому що на підприємстві поряд із деструктивними конфліктами, що створюють перешкоди виробничій діяльності, можливі й конструктивні конфлікти, розвиток, своєчасне розв’язання яких збільшує ефективність і злагодженість роботи, допомагає успішно досягати поставлених цілей.Функція вчасного виявлення соціальних суперечностей, а також обґрунтованого припущення виникнення й розвитку їх на ґрунті конфліктних ситуацій, забезпечується прогнозуванням.

               Прогнозування ґрунтується на аналізі структурних компонентів конфлікту: проблеми; конфліктної ситуації; сигналів, частоти їх виникнення; інцидентів; складу й особливостей поведінки потенційних учасників. Усі компоненти доцільно розглядати в динаміці — із урахуванням періодів, етапів, фаз розвитку конфлікту.

               Динаміка конфлікту являє собою процес його розвитку, його зміну під впливом внутрішніх механізмів, а також зовнішніх факторів і умов. У динаміці конфлікту виділяють ряд періодів і етапів. Латентний період (передконфлікт) включає: виникнення об’єктивної проблемної ситуації, усвідомлення її суб’єктами, спроби сторін розв’язати ситуацію деякими способами і виникнення передконфліктної ситуації. Відкритий період, що часто називають власне конфліктом, включає: інцидент, ескалацію конфлікту, збалансовані суперечності та завершення конфлікту. Іноді виділяють післяконфліктний період, що складається з двох етапів: часткової й повної нормалізації відносин.

              Часто в конфлікті відбувається швидке загострення боротьби, що свідчить про ескалацію конфлікту. Ознаки ескалації: звуження когнітивної сфери, виникнення образу ворога, зростання емоційного напруження, перехід до особистих випадів, зростання ієрархії рангів, що порушуються, та інтересів, що захищаються, і їх поляризація, застосування насильства, втрата первісного об’єкта розбіжностей, розширення меж конфлікту.

             Завершення конфлікту являє собою припинення конфлікту із будь-яких причин. Основними формами завершення конфлікту є розв’язання, урегулювання, згасання, усунення, переростання в інший конфлікт. Результат конфлікту — це результат боротьби з огляду на стан сторін і їхнє ставлення до об’єкта конфлікту.

             

 

 

 

 

Список використаних джерел:

 

 

1.Дерябо С.Д., Ясвин В.А. Экологическая педагогика и психология. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. – 480 с.

 
2. Кравченко С.М., Костицький М.В.  Екологічна етика і психологія  людини. – Львів: Світ, 1992. – 104 с.

 
3. Мамешина О.С. Психологічні умови  розвитку екологічної свідомості  старшокласників у системі позашкільної  освіти: Автореф. дис. канд. пед.  наук: 19.00.07 / Інститут педагогіки  і психології професійної освіти  АПН України. – К., 2004. – 25 с.

 
4. Лисенко Н.В. Еколого-педагогічна  культура вихователя дошкільного  закладу. – Івано-Франківськ: Вид-во "Плай" Прикарпатського ун-ту  ім. В. Стефаника, 1994. – 243 с.

 
5. Негруца Н.А. Формування екологічного  світогляду студентів вищих навчальних  закладів I – II рівнів акредитації аграрного профілю у процесі вивчення економічних дисциплін: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04. – К., 2003. – 241 с.

 
6. Анцупов А. Я. Введение в конфликтологию: Как предупреждать и разрешать межличностные конфликты: Учеб. пособие / А. Я. Анцупов,А. А. Малышев. — К.: МАУП, 1996. — 104 с.

 

7.  Бандурка А. М. Конфликтология: Учеб. пособие для вузов / А. М. Бандурка, В. А. Друзь. — Харьков: Ун-т внутр. дел, 1997. — 356 с.

 

8. Ворожейкин И. Е. Конфликтология: Учебник / И. Е. Ворожейкин, А. Я. Кибанов, Д. К. Захаров. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 224 с.

 

9.  Конфліктологія: Підручник / Л. М. Герасіна, М. І. Панов, Н. П. Осіпова та ін.; Ред. Л. М. Герасіна, М. І. Панов — Х.: Право, 2002. — 256 с.

 

10. Дмитриев А. В. Конфликтология: Учеб. пособие. — М.: Гардарики, 2000. — 320 с.

 

11. Дмитриев А.В. Конфликтология: Учебное пособие. – М.: Альфа-М, 2003. – 336с.

 

12. Дуткевич Т. В. Конфліктологія з основами психології управління: Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2005. — 4 56 с.