Науково – технічний прогрес і соціальна медицина

Міністерство освіти молоді і спорту

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

 

 

 

 

 

Кафедра соціальної педагогіки

 

 

 

 

 

 

 

ІНДЗ

на тему:

«Науково – технічний  прогрес і соціальна медицина»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

 

1. Проблеми, загальні для екології і соціальної медицини.
2. Медико-деонтологічні і правові аспекти нових медико-біологічних технологій ( клонування, кріогенизація, трансплантація, трансплантація і імплантація, генна інженерія)

Вступ

Висновоки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

У ХХ столітті широкого поширення  набули такі процеси, як забруднення  води, ґрунту і повітря, опустелювання  земель, знищення лісів і т.і. Виникли  такі специфічні явища як кислотні дощі.

Нова техніка і технологія, досягнення медицини, засоби масової інформації докорінно змінюють умови життя  людей. Однак все частіше постає питання про бажані, небажані та непередбачені наслідки науково-технічного прогресу. Несприятливі екологічні явища  перетворились в суттєвий елемент  життєдіяльності людства, здійснюючи відчутний вплив на різноманітні сторони людської діяльності: економіку  і політику, моральний стан і здоров`я  людини, і багато, багато іншого.

Особливо гострою є проблема співвідношення НТП і збереження природного середовища, яке є єдино  можливим середовищем життя людини. Забруднення природного середовища — це таке привнесення в геосистему різних речовин і сполук, за якого  перевищуються граничні концентрації, а отже, і місткість геосистеми.

Основними джерелами антропогенного забруднення середовища є виробники  енергії (ТЕС, АЕС, ГРЕС, сотні тисяч  котельних), усі помислові об`єкти (в першу чергу металургійні, хімічні, нафтопереробні, цементні і целюлозо-паперові), екстенсивне, перехімізоване с/г виробництво, військова промисловість і військові  об`єкти, автотранспорт та інші види транспорту (морський, річковий, залізничний, повітряний), гірниче виробництво. Вони забруднюють довкілля сотнями токсичних  речовин, шкідливими фізичними полями, шумами, вібраціями, надмірним теплом.

У містах внаслідок забруднення  повітря, яке постійно збільшується, неухильно росте число хворих, що страждають такими захворюваннями, як хронічний бронхіт, емфізема легень, різні алергійні захворювання і  рак легень. У Великобританії 10% випадків смертельних наслідків припадає на хронічний бронхіт, при цьому 21 % населення у віці 40-59 років  страждає цим захворюванням. У Японії в ряді міст до 60% жителів хворіють на хронічний бронхіт, симптомами якого  є сухий кашель з частими відхаркуваннями, наступне прогресуюче утруднення дихання  і серцева недостатність (у зв'язку з цим слід зазначити, що так зване  японське економічне чудо 50-х - 60-х років  супроводжувалося сильним забрудненням природного середовища одного з найбільш красивих районів земної кулі і серйозним  збитком, заподіяним здоров'ю населення  цієї країни). В останні десятиліття  з великою швидкістю росте  число хворіючих раком бронхів  і легень, виникненню яких сприяють канцерогенні вуглеводні.

При систематичному чи періодичному надходженні в організм порівняно  невеликих кількостей токсичних  речовин відбувається хронічне отруєння. Ознаками хронічного отруєння є порушення  нормального поводження, звичок, а  також нейропсихічні відхилення: швидке стомлення чи почуття постійної  втоми, сонливість, чи навпаки, безсоння, апатія, ослаблення уваги, неуважність, безпам'ятність, сильні коливання настрою.

При хронічному отруєнні одні і ті ж речовини у різних людей можуть викликати різні захворювання нирок, кровотворних органів, нервової системи, печінки. Подібні ознаки спостерігаються  і при радіоактивному забрудненні  навколишнього середовища.

Так, у районах, які постраждали  від радіоактивного забруднення  в результаті Чорнобильської катастрофи, захворюваність серед населення, особливо дітей, збільшилася у багато разів.

Високоактивні в біологічному відношенні хімічні сполуки можуть викликати  ефект віддаленого впливу на здоров'я  людини: хронічні запальні захворювання різних органів, зміну нервової системи, дію на внутрішньоутробний розвиток плоду, що призводить до різних відхилень  у немовлят.

Медики встановили прямий зв'язок між ростом числа людей, що хворіють алергією, бронхіальною астмою, раком, і погіршенням екологічної обстановки в даному регіоні. Вірогідно встановлено, що такі відходи виробництва, як хром, нікель, берилій, азбест, багато з отрутохімікатів, канцерогенами, тобто провокують ракові захворювання. Ще в першій половині 20 століття рак у дітей був  майже невідомий, а зараз він  зустрічається все частіше й  частіше. У результаті забруднення  з'являються нові, невідомі раніше хвороби. Причини їх буває дуже важко установити. Адже, ми рухаємся в перед і разом  з цим, з’являються нові винаходи, які безпосередньо впливають  на навколишнє середовище, людей, їх розвиток та їхній генномодифікаційній розвиток.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Проблеми, загальні для екології і соціальної медицини

 

Існування людства завжди базувалось на безперервній взаємодії, постійному обміні речовин та енергії  з навколишнім середовищем. 3 самого початку існування людей на Землі  їхня життєдіяльність проходила  у навколишньому середовищі, а  здоров'я формувалось залежно  від впливу природних факторів на організм. Внутрішнє середовище людини, в якому функціонують елементарні  частини організму, що беруть участь в обміні речовин та енергії, і  яке забезпечує нервові, гуморальні механізми регуляції та гомеостаз  організму, тісно пов'язане з навколишнім  середовищем.

До навколишнього середовища людина пристосувалась у процесі  еволюції і без нього жити не може з огляду на те, що воно є одним  цілим з її внутрішнім середовищем. Навколишнє середовище забезпечує нормальну  життєдіяльність організму людини, яка з початку періоду ембріонального розвитку до кінця життя контактує  з компонентами цього середовища. До цих компонентів належать повітря, вода, ґрунт, харчові продукти тощо. Життєдіяльність організму перебуває  у безперервному динамічному  взаємозв'язку з дією цих факторів навколишнього середовища. При цьому  згадана взаємодія не може перевищувати адаптаційних механізмів людини.

На мозок людини безперервно  діють різноманітні за кількістю  і якістю численні подразники з внутрішнього і навколишнього середовища. Вони викликають утворення безумовних і  умовних рефлексів в організмі  людини, і все це зустрічається, стикається, взаємодіє і, зрештою, систематизується, урівноважується і закінчується утворенням динамічної рівноваги. Вироблення умовних рефлексів є біологічним  актом, який створює основу для правильного  обміну речовин та енергії між  організмом і навколишнім середовищем.

Розвиваючи вчення про  взаємозв'язок організму з навколишнім  середовищем, яке його підтримує, І. П. Павлов твердив, що умовні і безумовні  рефлекси є органом для постійного здійснення все досконалішої рівноваги  між організмом і навколишнім  середовищем. Організм людини може існувати лише при постійній взаємодії  з природою і самовідновлюватись у результаті такої взаємодії.

Навколишнє середовище, в  якому живе людина, характеризується умовами, які сприяють нормальним фізіологічним  функціям. Фактори навколишнього  природного середовища ефективно впливають  на здоров'я при їхній комплексній  дії. Комплекс оздоровчих факторів природного середовища забезпечує нормальний ріст і розвиток людини.

Людина не може жити без  повітря, яке є одним з найважливіших  елементів навколишнього середовища. Атмосферне повітря є постійним  джерелом кисню, необхідного для  оксидаційних процесів і збереження життя. Важливі й інші компоненти атмосферного повітря, зокрема вуглекислота.

3 другого боку, в атмосферне  повітря поступають газоподібні  продукти обміну речовин людини. Отже, в процесі еволюції між  організмом людини і повітряним  середовищем склалася певна рівновага.  Таке значення мають температура  повітря, його вологість, барометричний  тиск, рух повітря, сонячна радіація, процеси теплообміну організму  з навколишнім середовищем, кліматотворчі  фактори тощо.

Вода і харчові продукти також є компонентами навколишнього  природного середовища, без яких неможливе  життя людини. Ці компоненти входять  до складу організму, вони є джерелом мінеральних речовин, вітамінів, білків, жирів, вуглеводів, що постійно беруть участь в обміні між організмом і  навколишнім середовищем.

Не менш важливим є значення ґрунту для організму людини. Він  є джерелом мінеральних, органічних і органо-мінеральних речовин  і унікальною лабораторією, в якій відбуваються процеси розкладу та синтезу  органічних речовин, а також фотохімічні  процеси. Ґрунт впливає на формування здоров'я людини, є основним фактором, що формує геохімічні провінції, від  яких залежить хімічний комплекс організму. Ґрунт є також джерелом мінеральних  речовин, необхідних для циклу обміну речовин, для росту рослин, які  вживає людина і тварини.

Отже, можна образно сказати, що людина - дитя природи і не може існувати поза нею. За словами М. Рильського, природа є вічним джерелом нашого життя і творчості. Як показують  численні незаперечні факти, тривала  ізоляція від природного середовища викликає не лише фізичні, а й психічні захворювання людей, не кажучи вже про  падіння їхньої моральності. Тому можна  вважати абсолютно нереальними  і навіть шкідливими уявлення деяких футурологів про те, що в майбутньому, коли біосфера Землі буде остаточно  зруйнована, людство створить якийсь штучний світ, у якому зможе  безбідно існувати. Треба твердо уяснити, що єдиний шлях до виживання людства - це збереження природи нашої планети.

Комплексним показником, що характеризує стан будь-якої людської популяції, є рівень здоров'я її представників. За сучасними уявленнями здоров'я - це природний стан організму, що характеризується його повною рівновагою з біосферою  і відсутністю будь-яких хворобливих  змін. Офіційне визначення здоров'я  Всесвітньою організацією охорони  здоров'я звучить так:,, здоров'я - це стан повного фізичного, духовного  і соціального добробуту, а не лише відсутність захворювання або  фізичних дефектів".

На сьогодні абсолютно  точно доведено безпосередню залежність здоров'я населення тієї чи іншої  території від якості навколишнього  середовища. Здоров'я віддзеркалює динамічну рівновагу між організмом і середовищем його існування. В  організмі людини утворюється динамічний стереотип зі збереженням гомеостазу здорової людини, який виробився в  процесі її еволюційного розвитку в  умовах навколишнього середовища і  підтримується завдяки нейрогуморальній і ендокринній регуляції.

Закони, що управляють здоров'ям людини, є основою для розуміння  процесів формування здоров'я. Вченими  доведено, що до факторів, які впливають  на рівень здоров'я людини, відносяться  спосіб життя, генетичний фактор, фактори  забруднення навколишнього середовища і медичні екологічні фактори. Гомеостазом  вважають відносну динамічну постійність  внутрішнього середовища і деяких фізіологічних  функцій організму людини і тварин, що підтримується механізмами саморегуляції  в умовах коливань внутрішніх і зовнішніх  подразників.

Здоров'я людини, забезпечене  її гомеостазом, може зберігатись і  при деякій зміні параметрів факторів навколишнього середовища. Такий  вплив викликає в організмі людини відповідні біологічні зміни, але завдяки  процесам адаптації (пристосування) у  здорової людини фактори навколишнього  середовища до певних меж у кожного  індивідуума дозволяють зберігати  здоров'я.

Людина при взаємодії  з навколишнім середовищем реагує індивідуально за допомогою фізіологічних  реакцій. Система саморегуляції  внутрішнього середовища забезпечує швидку реакцію людини, підвищуючи стійкість  організму. Саморегуляція здійснюється за допомогою нервової системи і  біохімічних процесів, що є детекторною  системою, яка ловить різкі зміни  у навколишньому середовищі і  подає сигнал про небезпеку.

Коригуючи пристрої викликають відповідну реакцію організму, яка  необхідна для подолання цієї небезпеки. Завдяки координаційній функції нервової системи організм реагує не лише на позитивні, але й  на несприятливі фактори. Цей шкідливий  вплив у переважній більшості  випадків є наслідком перетворення природного середовища на штучне.

У силу загальних соматичних властивостей фізіологічного пристосування  організм може адаптуватись, акліматизуватись або виробити імунітет до найрізноманітніших зовнішніх факторів. Усі люди здатні проявляти необхідну пластичність реакцій у відповідь на зміни  зовнішніх умов. Це комплекс механізмів, які виробились у процесі еволюційного розвитку живих організмів і дозволяють їм зберегтись у природі, пристосовуючись  до зміни умов навколишнього середовища. Адаптація допомагає підтримувати стійким внутрішнє середовище організму, коли параметри деяких факторів навколишнього  середовища виходять за межі оптимальних.