Контрольная работа по "Социология"

б) формування загальних цілей;

в) поява соціальних норм і правил у ході стихійної соціальної взаємодії, що здійснюється шляхом спроб і помилок;

г) поява процедур, що пов'язані з нормами й правилами;

д) інституціоналізація норм і правил, процедур, тобто їхнє прийняття, практичне застосування;

є) установлення системи санкцій для підтримки норм і правил, диференціація у застосування їх в окремих випадках;

ж) створення системи статусів і ролей, що охоплюють усіх без винятку членів інституту.

   Наприклад,  інститут сім'ї задовольняє потребу  у відтворенні людського роду  та вихованні дітей, реалізує  відносини між статями, поколіннями  і т. д. Інститут вищої освіти  забезпечує підготовку робочої сили, дає можливість людині розвинути свої здібності для того, щоб реалізувати їх у подальшій діяльності і забезпечувати своє існування і т. д.;

   Важливим  компонентом соціального інституту  є соціальні норми і нормативність  дій і взаємозв'язків різних ланок соціальної структури суспільства. Широко розповсюджене визначення соціального інституту як організованої системи зв'язків і соціальних норм, що об'єднують значущі суспільні цінності і процедури, які задовольняють основні потреби суспільства. Тут-то суспільні цінності — ідеї і мета, що їх ставлять люди для задоволення своїх потреб, обираючи різні процедури для їх реалізації, тобто вибираючи стандартизовані зразки поведінки в спільносних процесах, а система соціальних зв'язків — сплетіння ролей і соціальних статусів, з допомогою яких поведінка людей-реалізується і утримується в певних суспільних нормах і межах. Візьмемо дію в соціальній структурі суспільства соціального інституту сім'ї: по-перше, це сукупність суспільних цінностей (любов, ставлення до дітей, сімейні правила і обставини); по-друге, переплетіння різних соціальних статусів і ролей (статуси і ролі чоловіка і дружини, дитини, підлітка, тещі, свекрухи, братів, сестер та ін.), за допомогою яких здійснюється сімейне життя.

   Зрілість суспільства визначається різноманітністю соціальних інститутів, їх розвиненістю, здатністю задовольняти різноманітні потреби індивідів, соціальних спільнот.

   Розвиток соціальних інститутів відбувається двома способами:

а) виникнення нових соціальних інститутів. Так, в Україні в процесі становлення державності створюються такі важливі соціальні інститути, як,наприклад, освіта, наука, армія, дипломатія;

б) удосконалення вже існуючих соціальних інститутів, поглиблення спеціалізації їхніх функцій, відокремлення від них нових соціальних інститутів. Так, із загальної судової системи народжується Конституційний суд України, з'являється незалежний інститут слідства.

 

4 ПРОБЛЕМИ ОСВІТИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

 

   Освіта  є  визначальним  інститутом  людського  розвитку. Освіта - це унікальний механізм передачі і засвоєння наукової інформації знань і умінь соціального і професійного досвіду від покоління до покоління, формування особистості, її світогляду, різних якостей, культури.

   Освіта  є основою інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку кожного суспільства.

   Метою  освіти є всебічний розвиток  людини як особистості та найвищої  цінності суспільства, розвиток  її талантів, розумових та фізичних  здібностей, виховання моральності. Освіта покликана формувати громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачувати на цій основі творчий, інтелектуальний, культурний потенціал народу, забезпечувати народне господарство кваліфікованими фахівцями.

   Освіта є одним з найдавніших інститутів. Вона має багатовікову історію. Ознаки соціального інституту можна спостерігати в освіті ще в період античного розвитку. В епоху середньовіччя процес інституціоналізації освіти був повільним, бо вона розвивалася в рамках соціального інституту релігії, церкви. Розвинутих форм освіта як соціальний інститут набуває у XIX ст., коли виникає масова школа. Та справжньою епохою освіти стає XX століття. У зв´язку з науково-технічною революцією, гігантським інформаційним бумом виникає необхідність у перегляді глобальних цілей освіти. Виникає підвищення вимог до культурно-технічної та інтелектуальної підготовки кадрів. Школа перетворюється на розгалужену диференційовану систему закладів, куди залучені величезні маси населення

   Характерною  рисою XXI століття є становлення і розвиток інформаційного суспільства, що вимагає підвищення рівня освіти, науково-технічного і культурного розвитку за рахунок розширення можливостей систем інформаційного обміну на міжнародному, національному і регіональному рівнях і, відповідно, підвищення ролі кваліфікації, професіоналізму і здібностей до творчості.

   Система  освіти є важливим фактором  розвитку економіки. Вплив результатів  освіти на рівень ефективності  праці та економічний потенціал  має винятковий характер у зв’язку з переходом до інформаційного суспільства.

   Ускладнення  структури економіки потребує  більш розгалуженої структури  освіти, змін технологій використання  знань. Інноваційна діяльність, яка  відіграє значну роль в становленні  інформаційного суспільства, можлива тільки тоді, коли люди з освітою володіють особливими знаннями про особливі способи використання цих знань. За таких умов система освіти повинна бути адекватною рівню економічного розвитку.

   Формування  інформаційного суспільства, його  вплив на розвиток освіти в Україні залишається, з одного боку, доволі значним, а з іншого – недостатньо ефективним.

   Нові  реалії життя в Україні, її  поступове перетворення на демократичну, соціально орієнтовану країну  обумовили глобальні зміни у  освіті, визначенні її мети, завдань, методів діяльності. Характерною особливістю сучасної системи освіти в Україні є гуманізм і демократизм, зв'язок із розбудовою української державності, формуванням національної самосвідомості громадян України.

   Можна  виділити основні тенденції відновлення освіти:

а) демократизація всієї системи навчання й виховання;

б) підвищення значимості фундаментального компонента освіти;

в) гуманізація й гуманітаризація освіти, використання новітніх технологій навчання;

г) інтеграція різних форм і систем освіти, як на національному, так і на світовому рівнях.

   У галузі  вищої освіти передбачається  стратегічне завдання - перехід до  гнучкої, ступеневої системи підготовки  фахівців для підвищення освітнього  і культурного рівня суспільства,  піднесення вищої освіти в Україні на рівень досягнень найбільш розвинених країн світу шляхом здійснення ряду міжнародних проектів та інвестицій.

   У сучасних умовах особливістю функціонування інституту освіти стає його зближення з наукою. Освіта й наука виконують функції розвитку одне одного. Саме їхній органічний зв´язок - запорука подальшого вдосконалення освіти. Проектується також подальше підвищення рівня і ефективності наукових досліджень у вищій школі. Але, у програмах не передбачається спеціально зміцнення наукової бази вузів, організаційне зближення вузів та академічних установ, використання наукового потенціалу останніх для розвитку освіти.

   На сучасному етапі особливо очевидно слабкий розвиток гуманістичної функції., яка у зв´язку зі зміною глобальної мети освіти набуває особливого значення. Постановка питання про гуманітаризацію освіти не вирішує проблеми, оскільки гуманітаризацію часто трактують як просте розширення гуманітарного знання. На практиці в окремих вузах гуманітаризація трактується як розширення того чи іншого виду гуманітарного знання:  історії та теорії культури; етичному знанню або соціології та психології і т. ін. Та  обсяг набору учбових дисциплін не головне. Потрібно сформулювати зміст та значення навчання, виховання. Стосовно учнівської молоді такою метою є формування системи якостей, що дає змогу особистості виконувати функції носія культури, духовності, творчо настроєного активного суб´єкта суспільних відносин. Особливе місце серед цих якостей посідає інтелігентність. Вона символізує найвищий рівень соціальності. Це розуміння інтересів інших осіб, спільнот. Це переважання загальнолюдських цінностей. Лише маючи таку мету, можна протистояти розвитку бездуховності, цинічності та формувати цілісну позитивну соціальну активність.

  Сучасна освіта відповідає  основним документам, що забезпечують діяльність освітньої галузі: Загальна декларація прав людини, Декларація прав дитини, Національна доктрина розвитку освіти України, Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», державні документи щодо реформування сучасної освіти. Так президентом України В.Ф. Януковичем підписано указ від 30 вересня 2010 року № 926 «Про заходи щодо забезпечення пріоритетного  розвитку   освіти  в Україні». Як зазначається в Указі, метою його прийняття є забезпечення поліпшення функціонування та інноваційного розвитку   освіти  в Україні, підвищення її якості та доступності, інтеграції до європейського освітнього простору із збереженням національних досягнень і традицій. Згідно з цим Указом 2011 рік було оголошено Роком освіти  та інформаційного  суспільства .

   Входження в європейський простір, підписання Болонського договору, впровадження кредитно-модульної системи, розвиток навчальних закладів інноваційного типу вимагають нового підходу до феномену освіти.

   Модернізація  освіти стає джерелом перетворюючої  енергії в усіх сферах суспільства.  Скільки існує навчальний процес, стільки існують і технології  в одержанні знань.  Технологія  навчання - системний метод створення,  застосування й визначення всього процесу навчання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, що ставлять своїм завданням оптимізацію форм освіти. Поняття «технології у навчанні» виникло давно й стосується на сучасному етапі розвитку освіти всіх дисциплін у школі й вищих навчальних закладах.

   Технології  навчання:

1. Сучасні: технологія  прямого викладання; технологія  кооперативного навчання; технологія  проблемного навчання.

2. Інноваційні:  технологія особистісно-зорієнтованого  навчання; технологія розвивального навчання; технологія інтерактивного навчання; технологія розвитку критичного мислення; інформаційні технологи навчання; технологія модульного навчання.

   На сьогодні  якість надання освітніх послуг  розглядається як одна з найвагоміших  цілей процесу модернізації системи освіти, як чинник, що визначає могутність і процвітання України. «Якість освіти є національним пріоритетом і передумовою національної безпеки держави, додержання міжнародних норм і вимог законодавства України щодо реалізації права громадян на освіту. На забезпечення якості освіти спрямовуються матеріальні, фінансові, кадрові та наукові ресурси суспільства і держави», — наголошується у «Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті»

   Основна  ідея реформування освіти – розвиток освіти на основі принципу безперервності, що передбачає постійне поповнення й відновлення знань людини, його духовне вдосконалювання протягом всього життя. Подальше вдосконалення освіти пов´язане зі зміцненням взаємодії усіх ланок системи освіти (середньої школи, після середньої, вищої освіти, підвищення кваліфікації), що покликане забезпечити безперервність освітнього процесу. Різноманітність форм кожної з ланок, поглиблення фундаментальності освіти — перспективні лінії розвитку освіти.

   Визначимо проблеми у функціонуванні освіти  на сучасному етапі життєдіяльності нашого суспільства:

а) загроза падіння рівня професійної освіти;

б) погіршення умов навчально-виховного процесу;

в) погіршення якості педагогічних кадрів, старіння професорсько-викладацького складу;

г) втрата освіти своєї якості бути ефективним засобом досягнення особистих життєвих цілей;

д) загроза втрати позитивних рис вітчизняної системи освіти й виховання.

   Основними  функціями освіти в сучасних  умовах стають:

а) соціально-культурні, спрямовані на розвиток духовного життя суспільства, де вищій школі належить вирішальна роль, тому що вона не тільки безпосередньо впливає на формування особистості, а й закладає почуття соціальної відповідальності, дозволяє зберегти, розвинути, транслювати духовну спадщину.

б) соціально-економічні, пов'язані з формуванням і розвитком інтелектуального, науково-технічного та кадрового потенціалу суспільства, із соціальною стратифікацією;

в) соціально-політичні, реалізація яких дозволяє забезпечити безпеку суспільства в самому широкому її розумінні, соціальний контроль, соціальну мобільність, сталий розвиток суспільства, його інтернаціоналізацію і включеність в загальноцивілізаційні процеси;

 При цьому  необхідно зазначити, що взаємодія  і переплетення вищеназваних функцій досить високо.

   У соціології  освіти вирізняються такі суттєві  тенденції розвитку нової освітянської  системи як засобу розвитку  людини:

а) оскільки сьогодні відбувається перегляд оцінок місця й ролі людини у світі і суспільство усвідомлює, що людське життя — найвища цінність, система освіти має стати адаптованою до освітніх, соцюкультурних і духовних потреб особи;

б) необхідність комплексного забезпечення всіх ділянок системи безперервної освіти з урахуванням розмаїття здібностей, талантів, потреб кожної людини, суспільних потреб і вимог у зв'язку з прискоренням темпів науково-технічного і суспільно-економічного прогресу;

в) значне збільшення варіантів освітніх закладів, установ, систем, що відображають специфічні, національні, регіональні та інші інтереси населення, увага до неформальної освіти і самоосвіти;

г) принципово нові відносини між освітою і суспільною діяльністю, оперативне й ефективне задоволення потреб українського суспільства;

д) демократизація суспільного життя, побудова української державності, що впливає на механізм функціонування системи освіти, управління нею, на забезпечення свобод і прав людини;

є) подолання міжнародної ізоляції, входження у європейський та світовий освітянський простір;

ж) зростання ролі та значення загальнолюдських цінностей як критеріїв результативності освітянської діяльності;