Контрольная работа по "Социология"

   Важливо  пам'ятати, що культура завжди існує у двох формах:

а) матеріальна культура – це матеріальні цінності, створені людьми: техніка, споруди, одяг, предмети побуту  та інше;

б) нематеріальна або духовна культура – це ідеальні (тобто нематеріальні) форми суспільного життя, ідеї, які створюють люди: мова, релігія, ідеологія, моральні й правові норми, фольклор і народні традиції, наука, мистецтво .

   У кожній  культурі є функціональні одиниці, які є складовими культурних систем, – це елементи - предмети, які відіграють важливу роль у багатьох сферах суспільного життя, навколо яких концентрується і створюється комплекс інших предметів, ідей. До основних  елементів культури належать: мова, цінності, норми, складні зразки поводження (звичаї, традиції, обряди). Розглянемо окремо кожен елемент.

   Найважливіший  елемент культури - мова.

   Мова - це сукупність знаків і сигналів, які люди використовують для передачі інформації, за допомогою якого люди можуть спілкуватися один з одним. Також допомогою мови людина визначає «свого» серед інших людей. На сьогодні на земній кулі існує близько 3600 мов, але літературні тільки 300 з них. Найчастіше у сучасному світі вживають китайську, англійську, іспанську мови та російську мови.

   Окрім  усної мови існує писемність, яку людство винайшло близько  5 тис. років тому і це було  величезним кроком  уперед у  людській історії.

   Без наявності  спільної мови неможливо освіта  жодного співтовариства, так як воно будується на взаємодії і при його відсутності розуміння не буде.

   У суспільстві  мова виконує певні функції: 

а) Виступає в якості ідентифікатора. У процесі спілкування у співрозмовників виникають асоціації з певними предметами, відносинами, дійсністю. Словниковий запас народу формується не стихійно, а під впливом таких чинників як особливості історичного і культурного розвитку, географічне положення, специфіка господарської діяльності.

б) Мова – це інтерпретатор. За допомогою мови народи сприймають зовнішній світ. Тут великий інтерес представляють словниковий запас і граматична структура мови, а також смисловий контекст залежно від ситуації.

в) Мова виступає головним засобом передачі культури. Культура народу найбільш точно передається за допомогою мови: специфічних акцентів, стилістичних прийомів мови. У культуру входять і певні правила, зразки поведінки людини в тій чи іншій ситуації. Це стосується не тільки щоденного поведінки, але й коштів осмислення навколишнього світу, духовної сутності людини.

г) Мова бере участь у придбанні й організації життєвого досвіду людей. Це можна побачити при порівняльному аналізі різних мов. Наприклад, у мові гренландських ескімосів існує близько 70 визначень снігу й льоду, але немає слів «тролейбус» або «ліфт».

д) Єдина мова консолідує, підтримує єдність суспільства, тому зрозуміло, чому будь-яка держава приділяє велике значення проблемі державної або національної мови, надаючи їй всіляку підтримку.  

   Цінності є визначальним елементом культури, її ядром. Культура - це і спосіб, і метод саме ціннісного освоєння дійсності, оточення: і явищ природи та суспільства, і взаємовідносин у колективі чи сім´ї тощо. Це своєрідний соціальний механізм, який виявляє, систематизує, впорядковує, відтворює, зберігає, захищає, розвиває та передає все корисне в суспільстві.  Цінності - це, свого роду, стандарти, зв´язки, еталони соціальної поведінки. Соціальний механізм, за допомогою якого відбувається виявлення, систематизація, відтворення та розвиток цінностей, і складає людську культуру.

   Вітчизняні  соціологи акцентують увагу на  тому, що цінності виступають  узагальненням емпіричного досвіду  людства і мають свою градацію  і типологію. Серед цінностей  виділяються:

а) смислоутворюючі або смисложиттєві (уявлення про добро і зло, щастя; ціль і значення життя);

б) вітальні (від лат. vitalis — життєвий) — це цінності життя, здоров’я, особистої безпеки, добробуту, сім’ї; цінності освіти, кваліфікації, правопорядку тощо);

в) цінності суспільного визнання і покликання (любов до роботи, соціальне положення, служіння суспільству і людям);

г) цінності міжособистісного спілкування (чесність, порядність, надійність, доброзичливість);

д) демократичні цінності (права людини, свобода совісті, слова, переконань, вірувань, свобода політичного вибору, національний суверенітет);

є) партикулярні цінності (прихильність до малої батьківщини, сім’ї, віра в Бога, прагнення до Абсолюту).

   Цінності  завжди лежать в основі моральних  принципів. Ці цінності можна  назвати загальнолюдськими. Наприклад, у християнській культурі – це десять заповідей, які ставлять над усе цінність людського життя (не вбий), подружню вірність (не чини перелюбу), повагу старших (почитай батька свого й мати свою).

   Існують  також національні цінності, які  формують основу етнічної культури, сприяють самоідентифікації, об’єднують людей. Це народні традиції, свята, фольклор, історичні реліквії, пам'ятники архітектури й т.п.

   Можна  виділити  також групові, сімейні  й навіть індивідуальні цінності. Наприклад, фотографія може мати велику цінність для окремої родини або людини, і не заслуговувати на увагу всіх інших.

   Норми (від лат. norma – правило, зразок) — це волевиявлення, яке дає змогу здійснювати соціальний контроль і демонструє зразки поведінки. Соціальна норма — це зразок поведінки чи дій індивідів або соціальних груп. Це певні правила, які регулюють поведінку людей у відповідності з цінностями даної культури.

  Дотримання  або порушення соціальних норм  викликає відповідну реакцію з боку оточення, що приймає форму заохочення або покарання.

   Складні  зразки поводження, до яких відносяться звичаї, традиції, обряди - це синтетична форма культури, що об'єднує в собі знання, переконання, звички, з одного боку, і поведінку - з іншого.

   Звичаї — це прості умовності або звички повсякденного життя. Це незначні і, як правило, неістотні справи або варіанти поведінки, які базуються на уявленнях, існуючих в суспільстві. Передбачається, що люди повинні дотримуватися певних зразків поведінки, які диктуються звичаями. Звичай можна визначити як сприйняту з минулого і відтворну в сьогодення форму соціальної регуляції поведінки і відношення людей, яка об'єднує членів в групу. Звичай полягає в наслідуванні сприйнятих з минулого святам, трудовим навичкам і тому подібне.

   Традиції - це переконання, що передаються з покоління в покоління, обряди, звичаї, свята, трудові навички і тому подібне. Традиції виступають основою спадкоємності культури і ідентичності соціальних груп. Традиція одночасно є умовою буття культури та її втіленням. Традицію утворює культурна чи матеріальна спадщина, яка перевірена загальнолюдськими критеріями. Традиція є важливим засобом самоорганізації та саморегуляції народності. У свою чергу народність підтримує традиційні норми та звичаї заради збереження своєї цілісності, єдності, свого культурного обличчя. Коли народ забуває свої традиції, він перетворюється в просто населення певної території.

   Обряд - це сукупність стереотипних колективних дій, символізуючих в собі ті або інші соціальні ідеї, представлення, норми, цінності і що викликають відповідні колективні почуття та виконуються з нагоди найважливіших подій у житті людини, сім'ї, колективу. В процесі обряду відбувається не лише раціональне освоєння тих або інших норм, цінностей, ідеалів, але і співпереживання їх учасниками, що перетворює їх на переконання.

 

 

 

 

3. ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ: ПОНЯТТЯ Й ОСНОВНІ ЕТАПИ

   Розкриємо  поняття соціального інституту.

   Необхідною передумовою  соціальної інтеграції і стабільності  суспільства є наявність загальносуспільної  системи цінностей - спільної мови, спільних ідеалів, моральних норм, вірувань тощо.

   Конкретним механізмом, що забезпечує соціальний порядок,  інтеграцію, стійкість і стабільність  суспільства, його відтворення  є соціальні інститути.

У загальному плані соціальний інститут можна визначити як історично сформовані, стійкі форми організації спільної діяльності людей, спрямовані на задоволення основних потреб суспільства або соціальний інститут (з лат. — устрій, установа) – це відносно стійка модель поведінки індивідів і організацій у певній сфері діяльності, яка забезпечує стабільне функціонування суспільних відносин.

   Соціальний інститут створює можливість членам суспільства задовольняти різні потреби, регулює дії людей у межах соціальних відносин, тобто забезпечує виконання бажаних дій і здійснює репресії щодо небажаних дій, забезпечує сталість суспільного життя, інтегрує наміри, дії, відносини індивідів, забезпечує внутрішню згуртованість спільноти. Кожна людина у сучасному суспільстві належить до безлічі різних інститутів. Вона народжується в сім'ї, навчається в школі, працює на виробництві, користується громадським транспортом тощо.   Як проблема соціологічного вивчення соціальні інститути беруть початок з часу становлення соціології як самостійної науки.

    Без соціальних інститутів жодне сучасне суспільство існувати не може. Інститути є символами порядка й організованості в суспільстві. На сьогодні учені виділяють п'ять основних необхідних суспільству, покликаних до життя вічними цінностями інститутів: сімейні, політичні, економічні, освітні й релігійні. Нині стали дуже важливими цінності науки, тому до цього переліку можна було б додати інститут науки. Соціальна діяльність і медицина, що також починають характеризуватися жорстко встановленими взірцями і нормами поведінки, теж мають бути віднесені до інститутів.

   Кожен  соціальний інститут має спільні  з іншими інститутами ознаки: настанови і взірці поведінки, культурні символи й утилітарні риси, кодекс усний і письмовий, ідеологію.

В таблиці 3.1 представлені функції, ролі та ознаки основних соціальних інститутів суспільства.

 

Таблиця 3.1 ФУНКЦІЇ, РОЛІ ТА ОЗНАКИ ОСНОВНИХ СОЦІАЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ СУСПІЛЬСТВА

Інститути	Функції	Ознаки
		ролі	утилітарні риси	культурні символи	настанови  і взірці поведінки	кодекс усний і письмовий	ідеологія
Політичні (держава, партії, профспілки  й іншого роду громадські організації,__парламент, міліція, уряд)	Розподіл політичної влади; підтримка законів, правил і стандартів	законодавець, суб'єкт  права	громадські будівлі  та місця, бланки, форми	партія, прапор, гімн	лояльність, субординація, законопослухання	конституція, закони	державне право, демократія, раціоналізм
Економічні (банки, виробничі установи)	Виробнича, обмінна, адаптації, стимулююча, інтегративна та інноваційна	роботодавець, підприємець, найманий робітник, менеджер, покупець, продавець	фабрика, устаткування, магазин, офіс	гроші, фабрична марка, запатентований знак, реклама	підприємливість, економічність, прибутковість	ліцензії, положення, інструкції	монополія, право на працю, вільна торгівля
Освітні (навчальні заклади,  школа та інші).	Професійно-економічна, трансляції та поширення цінностей, забезпечення історичної спадкоємності, соціалізації, інтегруюча інноваційна, виховна, соціальної селекції	учитель,  викладач, учень,  студент	підручники, школа,  коледж,  вуз	значок,  атестат,  диплом, ступінь	прагнення до знань, сумлінність у навчанні	правила учнівства	рівність у навчанні, свобода академічна,  прогресивне навчання
Релігійні	Поглиблення віри, комунікативна, інтегративна психотерапевтична	священнослужитель, мирянин	храм,  церква, собор, монастир	мощі святих, ікони, хрест, олтар,  біблія	ушанування, поклоніння, лояльність	віра, церковні заборони	іудаїзм, православ'я, католіцизм, іслам, протестантизм, баптизм
Сімейні	Репродуктивна, виховна, соціалізації, комуніка-  тивна	батько, мати, дитина, сестра, брат, чоловік, дружина	квартира, дім, присадибна ділянка, власний транспорт, предмети культурного і побуто- вого вжитку	шлюбні обручки, весільний  ритуал	прихильність, лояльність, відповідальність, повага	сімейні заборони і матеріальні  обов'язки	кохання, соціально-психологічна сумісність, індивідуалізм

 

   Крім спільних ознак інститути мають і специфічні, які залежать від потреб, що їх вони задовольняють. Деякі інститути не мають повного набору ознак. Це свідчить про те, що вони недосконалі, не розвинулися або занепали. Якщо ж таких інститутів більшість, то це означає, що суспільство, в котрому вони функціонують, перебуває в глибокій кризі чи на початковій стадії розвитку.

   Наведемо  характеристики соціальних інститутів, що відрізняють їх від інших  соціальних утворень: а) об'єктивність, незалежність від свідомості, бажань й переваг окремих людей; б) історичність, тобто стабільність у просторі й часі; в) специфічність інституціональної поведінки, що створює взаємозалежність індивідів у цілісну систему взаємодій; г) обов'язковість, примусовість норм і вимог даної інституционалізованої форми діяльності для більшості представників взаємодії в даній сфері; д) інститути мають моральний авторитет і культурну легітимність.

   Кожний соціальний інститут можна вважати соціальною організацією, але не кожну організацію – інститутом. Соціальний інститут являє собою більше широке утворення, ніж організація.

   Соціальний  розвиток суспільства відбувається  через розвиток соціальних інститутів  і налагодження регламентованих  соціальних зв'язків.  Що більш інституціалізованим є суспільство, то більші можливості воно надає для прогресивного розвитку.

  Інституціоналізація - це процес виникнення стабільних взірців соціальної взаємодії, що ґрунтується на формалізованих нормах, правилах, законах, звичаях, ритуалах; приведення їх у систему, здатну прогнозувати соціальну поведінку в певних соціальних ролях - батьків, службовців, священиків тощо. Інакше кажучи, інституціалізація - це заміна спонтанної поведінки на передбачувану, котра очікується й регулюється. Процес інституціоналізації – це упорядкування, формалізація та стандартизація соціальних зв'язків.

   Інституціоналізація - тривалий та складний процес. Її ознаками є:

а) оформлення соціальної групи, для якої певна діяльність стає професійною;

зміна якості самої діяльності, яка стає ролевою, цілеспрямованою, ієрархічною; б) поява спеціальних закладів, у яких відбувається ця діяльність; в) виникнення регулюючих її норм, що в міру розвитку професійної діяльності розділяються на моральні та правові.

   Інституціоналізація проявляється у формуванні певної ідеології, яка є підґрунтям для створення зразків поведінки, ритуалів, символів і надає організації та її цілям характеру суспільної місії.

   Можна  виділити послідовні етапи процесу  інтитуціоналізації:

а) виникнення потреби, задоволення якої вимагає спільних організованих дій.