Автор: Пользователь скрыл имя, 04 Марта 2013 в 11:01, контрольная работа
У суспільстві відбуваються Постійні зміни, переміщення людей та соціальних груп з одного класу (верстви) до іншого, переміщення в межах однієї верстви з однієї групи до іншої, зміна владних верств, створення нових соціальних груп та ін. Такі соціальні переміщення в соціології називають соціальною мобільністю.
Соціальна мобільність (лат. mobile — рух, рухливість) — це перехід людей з одних соціальних груп і верств в інші.
Поняття й основні види соціальної мобільності. Маргінальність.
Основні елементи культури.
Інституціоналізація: поняття й основні етапи.
Проблеми освіти на сучасному етапі розвитку суспільства
Список використаної літератури
Важливо пам'ятати, що культура завжди існує у двох формах:
а) матеріальна культура – це матеріальні цінності, створені людьми: техніка, споруди, одяг, предмети побуту та інше;
б) нематеріальна або духовна культура – це ідеальні (тобто нематеріальні) форми суспільного життя, ідеї, які створюють люди: мова, релігія, ідеологія, моральні й правові норми, фольклор і народні традиції, наука, мистецтво .
У кожній культурі є функціональні одиниці, які є складовими культурних систем, – це елементи - предмети, які відіграють важливу роль у багатьох сферах суспільного життя, навколо яких концентрується і створюється комплекс інших предметів, ідей. До основних елементів культури належать: мова, цінності, норми, складні зразки поводження (звичаї, традиції, обряди). Розглянемо окремо кожен елемент.
Найважливіший елемент культури - мова.
Мова - це сукупність знаків і сигналів, які люди використовують для передачі інформації, за допомогою якого люди можуть спілкуватися один з одним. Також допомогою мови людина визначає «свого» серед інших людей. На сьогодні на земній кулі існує близько 3600 мов, але літературні тільки 300 з них. Найчастіше у сучасному світі вживають китайську, англійську, іспанську мови та російську мови.
Окрім усної мови існує писемність, яку людство винайшло близько 5 тис. років тому і це було величезним кроком уперед у людській історії.
Без наявності
спільної мови неможливо
У суспільстві мова виконує певні функції:
а) Виступає в якості ідентифікатора. У процесі спілкування у співрозмовників виникають асоціації з певними предметами, відносинами, дійсністю. Словниковий запас народу формується не стихійно, а під впливом таких чинників як особливості історичного і культурного розвитку, географічне положення, специфіка господарської діяльності.
б) Мова – це інтерпретатор. За допомогою мови народи сприймають зовнішній світ. Тут великий інтерес представляють словниковий запас і граматична структура мови, а також смисловий контекст залежно від ситуації.
в) Мова виступає головним засобом передачі культури. Культура народу найбільш точно передається за допомогою мови: специфічних акцентів, стилістичних прийомів мови. У культуру входять і певні правила, зразки поведінки людини в тій чи іншій ситуації. Це стосується не тільки щоденного поведінки, але й коштів осмислення навколишнього світу, духовної сутності людини.
г) Мова бере участь у придбанні й організації життєвого досвіду людей. Це можна побачити при порівняльному аналізі різних мов. Наприклад, у мові гренландських ескімосів існує близько 70 визначень снігу й льоду, але немає слів «тролейбус» або «ліфт».
д) Єдина мова консолідує, підтримує єдність суспільства, тому зрозуміло, чому будь-яка держава приділяє велике значення проблемі державної або національної мови, надаючи їй всіляку підтримку.
Цінності є визначальним елементом культури, її ядром. Культура - це і спосіб, і метод саме ціннісного освоєння дійсності, оточення: і явищ природи та суспільства, і взаємовідносин у колективі чи сім´ї тощо. Це своєрідний соціальний механізм, який виявляє, систематизує, впорядковує, відтворює, зберігає, захищає, розвиває та передає все корисне в суспільстві. Цінності - це, свого роду, стандарти, зв´язки, еталони соціальної поведінки. Соціальний механізм, за допомогою якого відбувається виявлення, систематизація, відтворення та розвиток цінностей, і складає людську культуру.
Вітчизняні
соціологи акцентують увагу на
тому, що цінності виступають
узагальненням емпіричного
а) смислоутворюючі або смисложиттєві (уявлення про добро і зло, щастя; ціль і значення життя);
б) вітальні (від лат. vitalis — життєвий) — це цінності життя, здоров’я, особистої безпеки, добробуту, сім’ї; цінності освіти, кваліфікації, правопорядку тощо);
в) цінності суспільного визнання і покликання (любов до роботи, соціальне положення, служіння суспільству і людям);
г) цінності міжособистісного спілкування (чесність, порядність, надійність, доброзичливість);
д) демократичні цінності (права людини, свобода совісті, слова, переконань, вірувань, свобода політичного вибору, національний суверенітет);
є) партикулярні цінності (прихильність до малої батьківщини, сім’ї, віра в Бога, прагнення до Абсолюту).
Цінності
завжди лежать в основі
Існують також національні цінності, які формують основу етнічної культури, сприяють самоідентифікації, об’єднують людей. Це народні традиції, свята, фольклор, історичні реліквії, пам'ятники архітектури й т.п.
Можна виділити також групові, сімейні й навіть індивідуальні цінності. Наприклад, фотографія може мати велику цінність для окремої родини або людини, і не заслуговувати на увагу всіх інших.
Норми (від лат. norma – правило, зразок) — це волевиявлення, яке дає змогу здійснювати соціальний контроль і демонструє зразки поведінки. Соціальна норма — це зразок поведінки чи дій індивідів або соціальних груп. Це певні правила, які регулюють поведінку людей у відповідності з цінностями даної культури.
Дотримання або порушення соціальних норм викликає відповідну реакцію з боку оточення, що приймає форму заохочення або покарання.
Складні зразки поводження, до яких відносяться звичаї, традиції, обряди - це синтетична форма культури, що об'єднує в собі знання, переконання, звички, з одного боку, і поведінку - з іншого.
Звичаї — це прості умовності або звички повсякденного життя. Це незначні і, як правило, неістотні справи або варіанти поведінки, які базуються на уявленнях, існуючих в суспільстві. Передбачається, що люди повинні дотримуватися певних зразків поведінки, які диктуються звичаями. Звичай можна визначити як сприйняту з минулого і відтворну в сьогодення форму соціальної регуляції поведінки і відношення людей, яка об'єднує членів в групу. Звичай полягає в наслідуванні сприйнятих з минулого святам, трудовим навичкам і тому подібне.
Традиції - це переконання, що передаються з покоління в покоління, обряди, звичаї, свята, трудові навички і тому подібне. Традиції виступають основою спадкоємності культури і ідентичності соціальних груп. Традиція одночасно є умовою буття культури та її втіленням. Традицію утворює культурна чи матеріальна спадщина, яка перевірена загальнолюдськими критеріями. Традиція є важливим засобом самоорганізації та саморегуляції народності. У свою чергу народність підтримує традиційні норми та звичаї заради збереження своєї цілісності, єдності, свого культурного обличчя. Коли народ забуває свої традиції, він перетворюється в просто населення певної території.
Обряд - це сукупність стереотипних колективних дій, символізуючих в собі ті або інші соціальні ідеї, представлення, норми, цінності і що викликають відповідні колективні почуття та виконуються з нагоди найважливіших подій у житті людини, сім'ї, колективу. В процесі обряду відбувається не лише раціональне освоєння тих або інших норм, цінностей, ідеалів, але і співпереживання їх учасниками, що перетворює їх на переконання.
Розкриємо поняття соціального інституту.
Необхідною передумовою
соціальної інтеграції і
Конкретним механізмом,
що забезпечує соціальний
У загальному плані соціальний інститут можна визначити як історично сформовані, стійкі форми організації спільної діяльності людей, спрямовані на задоволення основних потреб суспільства або соціальний інститут (з лат. — устрій, установа) – це відносно стійка модель поведінки індивідів і організацій у певній сфері діяльності, яка забезпечує стабільне функціонування суспільних відносин.
Соціальний інститут створює можливість членам суспільства задовольняти різні потреби, регулює дії людей у межах соціальних відносин, тобто забезпечує виконання бажаних дій і здійснює репресії щодо небажаних дій, забезпечує сталість суспільного життя, інтегрує наміри, дії, відносини індивідів, забезпечує внутрішню згуртованість спільноти. Кожна людина у сучасному суспільстві належить до безлічі різних інститутів. Вона народжується в сім'ї, навчається в школі, працює на виробництві, користується громадським транспортом тощо. Як проблема соціологічного вивчення соціальні інститути беруть початок з часу становлення соціології як самостійної науки.
Без соціальних інститутів жодне сучасне суспільство існувати не може. Інститути є символами порядка й організованості в суспільстві. На сьогодні учені виділяють п'ять основних необхідних суспільству, покликаних до життя вічними цінностями інститутів: сімейні, політичні, економічні, освітні й релігійні. Нині стали дуже важливими цінності науки, тому до цього переліку можна було б додати інститут науки. Соціальна діяльність і медицина, що також починають характеризуватися жорстко встановленими взірцями і нормами поведінки, теж мають бути віднесені до інститутів.
Кожен
соціальний інститут має
В таблиці 3.1 представлені функції, ролі та ознаки основних соціальних інститутів суспільства.
Таблиця 3.1 ФУНКЦІЇ, РОЛІ ТА ОЗНАКИ ОСНОВНИХ СОЦІАЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ СУСПІЛЬСТВА
Інститути |
Функції |
Ознаки | |||||
ролі |
утилітарні риси |
культурні символи |
настанови і взірці поведінки |
кодекс усний і письмовий |
ідеологія | ||
Політичні (держава, партії, профспілки
й іншого роду громадські |
Розподіл політичної влади; підтримка законів, правил і стандартів |
законодавець, суб'єкт права |
громадські будівлі та місця, бланки, форми |
партія, прапор, гімн |
лояльність, субординація, законопослухання |
конституція, закони |
державне право, демократія, раціоналізм |
Економічні (банки, виробничі установи) |
Виробнича, обмінна, адаптації, стимулююча, інтегративна та інноваційна |
роботодавець, підприємець, найманий робітник, менеджер, покупець, продавець |
фабрика, устаткування, магазин, офіс |
гроші, фабрична марка, запатентований знак, реклама |
підприємливість, економічність, прибутковість |
ліцензії, положення, інструкції |
монополія, право на працю, вільна торгівля |
Освітні (навчальні заклади, школа та інші). |
Професійно-економічна, трансляції та поширення цінностей, забезпечення історичної спадкоємності, соціалізації, інтегруюча інноваційна, виховна, соціальної селекції |
учитель, викладач, учень, студент |
підручники, школа, коледж, вуз |
значок, атестат, диплом, ступінь |
прагнення до знань, сумлінність у навчанні |
правила учнівства |
рівність у навчанні, свобода академічна, прогресивне навчання |
Релігійні |
Поглиблення віри, комунікативна, інтегративна психотерапевтична |
священнослужитель, мирянин |
храм, церква, собор, монастир |
мощі святих, ікони, хрест, олтар, біблія |
ушанування, поклоніння, лояльність |
віра, церковні заборони |
іудаїзм, православ'я, католіцизм, іслам, протестантизм, баптизм |
Сімейні |
Репродуктивна, виховна, соціалізації, комуніка- тивна |
батько, мати, дитина, сестра, брат, чоловік, дружина |
квартира, дім, присадибна ділянка, власний транспорт, предмети культурного і побуто- вого вжитку |
шлюбні обручки, весільний ритуал |
прихильність, лояльність, відповідальність, повага |
сімейні заборони і матеріальні обов'язки |
кохання, соціально-психологічна сумісність, індивідуалізм |
Крім спільних ознак інститути мають і специфічні, які залежать від потреб, що їх вони задовольняють. Деякі інститути не мають повного набору ознак. Це свідчить про те, що вони недосконалі, не розвинулися або занепали. Якщо ж таких інститутів більшість, то це означає, що суспільство, в котрому вони функціонують, перебуває в глибокій кризі чи на початковій стадії розвитку.
Наведемо
характеристики соціальних
Кожний соціальний інститут можна вважати соціальною організацією, але не кожну організацію – інститутом. Соціальний інститут являє собою більше широке утворення, ніж організація.
Соціальний
розвиток суспільства
Інституціоналізація - це процес виникнення стабільних взірців соціальної взаємодії, що ґрунтується на формалізованих нормах, правилах, законах, звичаях, ритуалах; приведення їх у систему, здатну прогнозувати соціальну поведінку в певних соціальних ролях - батьків, службовців, священиків тощо. Інакше кажучи, інституціалізація - це заміна спонтанної поведінки на передбачувану, котра очікується й регулюється. Процес інституціоналізації – це упорядкування, формалізація та стандартизація соціальних зв'язків.
Інституціоналізація - тривалий та складний процес. Її ознаками є:
а) оформлення соціальної групи, для якої певна діяльність стає професійною;
зміна якості самої діяльності, яка стає ролевою, цілеспрямованою, ієрархічною; б) поява спеціальних закладів, у яких відбувається ця діяльність; в) виникнення регулюючих її норм, що в міру розвитку професійної діяльності розділяються на моральні та правові.
Інституціоналізація проявляється у формуванні певної ідеології, яка є підґрунтям для створення зразків поведінки, ритуалів, символів і надає організації та її цілям характеру суспільної місії.
Можна
виділити послідовні етапи
а) виникнення потреби, задоволення якої вимагає спільних організованих дій.