Форми обслуговування одиноких непрацездатних людей в територіальних центрах

В окремих випадках відділення може приймати на обслуговування: непрацездатних громадян, які мають працездатних дітей або родичів, які відповідно до чинного законодавства зобов'язані їх утримувати, але з поважних причин не мають можливості здійснювати за ними догляд (проживають в іншому населеному пункті або окремо, і за станом здоров'я або через територіальну віддаленість не можуть надавати допомогу батькам (знаходяться у відрядженні на лікуванні та інше). У таких випадках непрацездатні громадяни, які отримують пенсію в розмірі більшому від мінімального, вносять плату в розмірі 5 відсотків від одержуваної пенсії. У відділення організації надання грошової та натуральної адресної допомоги беруться на облік і обслуговуються малозабезпечені непрацездатні громадяни, які відповідно до акта обстеження матеріально-пооутових умов проживання потребують грошової та різних видів натуральної допомоги (продуктами харчування, організації харчування в їдальнях або вдома, забезпечення одягом, взуттям, білизною та їх лагодженні, предметами першої необхідності, допомоги у виконанні різних видів ремонтних робіт квартир, вікон, дверей, санвузлів, дахів, парканів, побутової техніки, перукарських послуг, допомоги в обробітку присадибних ділянок, придбанні палива і розпилюванні дров тощо); спеціалістів з різних питань.

Відділення соціальної допомоги вдома. Обслуговування вдома одиноких непрацездатних громадян(пенсіонерів), в тому числі одинокі(бездітні) подружні пари та інвалідів 1-2 групи незалежно від віку, які частково або значно втратили здатність до самообслуговування та за висновками медичного закладу потребують соціально-побутового обслуговування та догляду в домашніх умовах – безкоштовно.

відділення організації надання грошової та натуральної адресної допомоги малозабезпеченним непрацездатним громадянам.

Надання малозабезпеченим  непрацездатним громадянам, які досягли пенсійного віку - чоловіки 60 років, а жінки 55 років та непрацездатним інвалідам І та ІІ групи) при кількості не менше ніж 500 чоловік, які потребують за актами обстеження матеріально-побутових умов проживання, грошової та різних видів натуральної допомоги.

  Територіальний центр надає  :

• Соціально – побутові послуги – забезпечення продуктами харчування, м’яким та твердим інвентарем , гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально –  побутового патронажу, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів, ремонт одягу та взуття, перукарські послуги тощо; психологічні послуги – надання консультацій з питань психічного здоров’я  та поліпшення відносин з оточуючим соціальним середовищем,  психологічної корекції, методичних порад; соціально – педагогічні послуги  - виявлення та сприяння розвитку  різнобічних інтересів і потреб громадян, яких обслуговує територіальний центр, організація їх дозвілля;

• соціально – медичні послуги  - консультації щодо запобігання та розвитку можливих органічних розладів, збереження, підтримка здоров’я, здійснення профілактичних, лікувально – оздоровчих заходів, працетерапія. Соціально – економічні послуги – надання натуральної чи грошової допомоги; юридичні послуги – надання консультацій з питань чинного законодавства, захист прав та інтересів громадян, яких обслуговує територіальний центр.

Інформаційні послуги – надання інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації (довідкові послуги) розповсюдження просвітницьких і культурно – освітніх знань (просвітницькі послуги), поширення об’єктивної інформації про споживчі властивості та види соціальних послуг.

     Територіальний  центр забезпечує безоплатне в обсягах  визначених державними стандартами  соціальне обслуговування (надання  соціальних послуг) : громадян похилого віку , інвалідів (які досягли 18 – річного віку ) хворих  ( з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності,  але не більш як чотири місяці ) які не здатні до самообслуговування , і не мають рідних , які повинні забезпечити їм догляд і допомогу. Також територіальний центр  надає платні соціальні послуги (в межах наявних можливостей) громадянам , які  нездатні до самообслуговування   в зв’язку з похилим віком , інвалідністю, хворобою і мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу. Обслуговування таких громадян здійснюється за плату, відповідно  до тарифів на платні соціальні послуги.

Відділення  соціальної допомоги вдома обслуговує 1080 одиноких громадян.           Соціальні робітники надають такі соціально – побутові послуги :

Приготування (допомога в приготуванні) їжі вдома, годування, доставка гарячих обідів, у тому числі з їдалень, кафе, інших закладів (підприємств) ресторанного господарства; придбання  та  доставка товарів  з магазину або базару, доставка книг, газет, журналів, медикаментів за кошти громадян, які обслуговуються;

виклик  лікаря, надання допомоги в проведенні періодичних  медичних оглядів та госпіталізації, відвідування хворих у закладах охорони здоров’я , організація консультацій лікарів та інших спеціалістів;

допомога  у прибиранні приміщення, пранні білизни, дотриманні особистої гігієни, виконанні  різних видів дрібних ремонтних  робіт у приміщенні, ремонті одягу  та взуття, забезпеченні паливом; оформлення документів на отримання субсидій на оплату житлово – комунальних послуг та інших видів соціальної допомоги, внесення платежів;читання преси ; допомога в обробітку присадибних ділянок (площа обробітку присадибних ділянок визначається разом з місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, але не більш як 0,02 га); оформленная документів на санаторно – курортне лікування , влаштування до будинку-інтернату чи стаціонарного відділення територіального центру, геріатричного будинку-інтернату, пансіонату для ветеранів війни і праці, психоневрологічного інтернату, будинку для ветеранів, інших соціальних закладів; сприяння у забезпеченні необхідними технічними та іншими засобами  реабілітації; оформлення замовлень та організація контролю за своєчасним і якісним наданням послуг підприємствами торгівлі, ресторанного господарства, побуту, зв’язку, службами житлово-комунального господарства, закладами культури, сільськогосподарськими підприємствами тощо; створення умов для посильної праці, організації трудової терапії  вдома; вирішення за дорученням громадян, які обслуговуються , питань, у державних органах, на підприємствах, в установах і організаціях; інші соціальні послуги.

Вимоги до соціального працівника

       По-перше, соціальний працівник взаємодіє з великою кількістю джерел інформації, причому не якоїсь конкретної однієї галузі, а багатьох: отримує юридичну інформацію, економічну, медичну, соціальну, педагогічну.Соціальний працівник мусить володіти фаховими знаннями з психології, соціології, психіатрії, знати законодавство, правові аспекти соціального захисту, теорії та методи соціальної роботи, наявні ресурси та методи їх використання; уміти спілкуватися та надавати інформацію, оцінювати потреби та представляти інтереси людини, підвищувати її можливості та сприяти розвиткові, створювати “мережу допомоги” та керувати процесом допомоги. Таким чином значно розширюється кругозір, чи, навіть, збільшується простір існування особи.

Обов'язки працівника соціальної роботи

3. Спеціаліст соціальної роботи наділений різноманітними посадовими обов'язками. Основні з них такі:
4. володіти основами пенсійної справи, соціального захисту сімей з дітьми, інвалідів, одиноких та інших соціальне незахищених громадян;
5. виявляти на підприємствах, в мікрорайонах, селах сім'ї окремих осіб, які потребують соціально-медичну, юридичну, психолого-педагогічну, матеріальну й іншу допомогу, охорону морального, фізичного і психічного здоров'я;
6. встановлювати причини виникаючих у них труднощів, конфліктних ситуацій, в т.ч. за місцем роботи, навчання і т.д., допомагати їм у розв`язанні існуючих проблем, працевлаштуванні, соціальному захисті;
7. сприяти інтеграції діяльності різних державних і громадських організацій та установ по наданню необхідної соціально-економічної допомоги населенню;
8. проводити психолого-педагогічні та юридичні консультації з питань сім`ї і шлюбу, виховну роботу серед дітей, схильних до правопорушень;
9. надавати допомогу в укладанні угод про надомну працю батькам що мають неповнолітніх дітей, інвалідам, пенсіонерам;
10. виявляти і надавати підтримку дітям та дорослим, яким потрібна опіка і піклування, влаштування в лікувальні й учбово-виховні заклади, матеріальна, соціально-побутова та інша допомога;
11. організовувати громадський захист неповнолітніх правопорушників при необхідності - брати в ньому особисту участь;
12. сприяти створенню і діяльності центрів соціальної служби для молоді, допомоги сім'ї (всиновлення, опікунство, піклування), юнацьких, підліткових, дитячих об'єднань, асоціацій, клубів за інтересами;
13. допомагати організації і виховній діяльності інтернатів, притулків для інвалідів, людей похилого віку, бездомним та ін.;
14. брати участь в роботі по соціальній адаптації і реабілітації осіб, які повернулися з спеціальних навчально-виховних установ і місць позбавлення волі, розв'язанні інших гострих соціальних проблем.

Вимоги  до соціального працівника

По-перше, соціальний працівник взаємодіє з великою  кількістю джерел інформації, причому  не якоїсь конкретної однієї галузі, а  багатьох: отримує юридичну інформацію, економічну, медичну, соціальну, педагогічну.

Соціальний працівник  мусить володіти фаховими знаннями з  психології, соціології, психіатрії, знати  законодавство, правові аспекти  соціального захисту, теорії та методи соціальної роботи, наявні ресурси  та методи їх використання; уміти спілкуватися та надавати інформацію, оцінювати потреби та представляти інтереси людини, підвищувати її можливості та сприяти розвиткові, створювати “мережу допомоги” та керувати процесом допомоги. Таким чином значно розширюється кругозір, чи, навіть, збільшується простір існування особи.

По-друге, дуже важливим є морально-психологічне задоволення  від праці. Коли працюєш зі слабшими, стаєш сильнішим сам. Зрештою, це просто цікаво – знайомитися зі сферами життя, про які лише чув, і не просто знайомитися, але і допомагати людям звільнитись.

Соціальна робота невідривна від суспільства і  спрямована на усі його проблемні  прошарки. Тому необхідність у соціальній роботі існуватиме доки існує суспільство, навіть за найвищого його розквіту, не кажучи вже за суспільство у кризовій ситуації.

Обов’язки працівника соціальної роботи.

Спеціаліст  соціальної роботи наділений  різноманітними посадовими обов'язками. Основні  з них такі:

1. володіти основами пенсійної справи, соціального захисту сімей з дітьми, інвалідів, одиноких та інших соціальне незахищених громадян;
2. виявляти на підприємствах, в мікрорайонах, селах сім'ї окремих осіб, які потребують соціально-медичну, юридичну, психолого-педагогічну, матеріальну й іншу допомогу, охорону морального, фізичного і психічного здоров'я;
3. встановлювати причини виникаючих у них труднощів, конфліктних ситуацій, в т.ч. за місцем роботи, навчання і т.д., допомагати їм у розв`язанні існуючих проблем, працевлаштуванні, соціальному захисті;
4. сприяти інтеграції діяльності різних державних і громадських організацій та установ по наданню необхідної соціально-економічної допомоги населенню;
5. проводити психолого-педагогічні та юридичні консультації з питань сім`ї і шлюбу, виховну роботу серед дітей, схильних до правопорушень;
6. надавати допомогу в укладанні угод про надомну працю батькам що мають неповнолітніх дітей, інвалідам, пенсіонерам;
7. виявляти і надавати підтримку дітям та дорослим, яким потрібна опіка і піклування, влаштування в лікувальні й учбово-виховні заклади, матеріальна, соціально-побутова та інша допомога;
8. організовувати громадський захист неповнолітніх правопорушників при необхідності - брати в ньому особисту участь;
9. сприяти створенню і діяльності центрів соціальної служби для молоді, допомоги сім'ї (всиновлення, опікунство, піклування), юнацьких, підліткових, дитячих об'єднань, асоціацій, клубів за інтересами.
10. допомагати організації і виховній діяльності інтернатів, притулків для інвалідів, людей похилого віку, бездомним та ін.;
11. брати участь в роботі по соціальній адаптації і реабілітації осіб, які повернулися з спеціальних навчально-виховних установ і місць позбавлення волі, розв'язанні інших гострих соціальних проблем.

Соціальний працівник  відіграє активну роль в плануванні, узгодженні дій різних систем соціальної допомоги населенню. Він справляє безпосередній вплив на особу чи групу людей. Це не стільки виховний, словесний, як діяльний процес, створення умов для розвитку особи чи системи, просування до наміченої мети з допомогою відповідних засобів і методів. Цей процес - взаємодія (інтеракція), тобто вплив на свідомість клієнта соціального працівника та інших факторів, його прихильне і правильне сприймання і відповідне реагування, ставлення до суб'єктів впливу, тобто зворотна дія, координування, коригування взаємних зусиль.

У етичних стандартах соціально-педагогічної роботи виокремлено  п’ять груп. Стандарти етичної поведінки:

1. Прагнення зрозуміти унікальність кожної людини і тих умов, котрі визначають поведінку людини та характер допомоги, яка їй надається.
2. Затвердження професійних цінностей, удосконалення знань та навичок, не здійснення вчинків, які можуть ушкодити пристижу професії.
3. Не переоцінювати свої особистісні та професійні можливості.
4. Всебічно використовувати знання, уміння та методи наукового пізнання в вирішенні проблем, що постійно виникають.
5. Використовувати свій професійний досвід при розробці основних напрямків політики та соціальних програм, які служать покращенню якості життя суспільства.
6. Виявляти соціальні потреби, природу і характер особистих, групових, спільнотних, національних та міжнародних соціальних проблем та пояснювати їх.
7. Ясно та чітко, у доступній формі пояснювати всі свої настанови або дії як у якості окремої людини, так і у якості представника професійної асоціації або організації

Взаємовідношення з клієнтами.

Ставити на перше  місце обов’язки по відношенню до своїх клієнтів, але у рамках поваги до етичних установок інших людей.

 Обстоювати права клієнтів на взаємодовіру, на таємницю та конфіденційність, на відповідальне використання інформації. Збір та передача інформації робиться тільки у рамках професійної діяльності, здійснюється в інтересах клієнта, якого попереджують про необхідність таких дій. Ніяка інформація не повідомляється без попередження і згоди клієнта, крім тих випадків, коли клієнт не може бути відповідальним за свої вчинки або коли це може бути небезпечним для інших людей. Цінити та поважати особистісні устремління, ініціативу та індивідуальні особливості клієнтів. У рамках соціального середовища клієнта професіонал допомагає клієнту бути відповідальним за свої дії; завжди може прийти на допомогу клієнту. Надавати допомогу клієнтам (окремій людині, групі, спільноті, суспільству) з метою досягнення ними самореалізації та максимального розвитку особистісних потенційних можливостей, ознак із дотриманням прав інших людей.