Етнічна толерантність як об’єкт соціологічного аналізу

8) перцепція як вміння спостерігати за людьми;

9) емпатія як здібність ставити себе на місце іншої людини, зрозуміти її вчинки та образ мислення, вміння порівнювати свою поведінку із станом іншої людини;

10) почуття гумору [3, с.79] .

Саме такими якостями повинна володіти толерантна людина, які повинні формуватися у молоді у всіх сфера життя.

Соціальними і соціально-психологічними умовами формування усіх видів толерантності (економічної, міжетнічної, релігійної, міжособової, політичної) виступають наступні:

      високий рівень добробуту суспільства: тільки самодостатня (у тому числі економічно незалежна) людина з нормальним позитивним проявом ідентичності здібна до толерантного відношення до інших;

      можливість збереження етнічної культури суб'єкта толерантності, що дозволяє з повагою відноситися до чужої культури;

      нормальна соціальна і етнічна ідентичність, які сприяють підвищенню рівня толерантності всіх видів;

      відвертість суспільства, можливість міжкультурного контакту, придбання досвіду спілкування з представниками інших культур;

      можливість регуляції міжкультурної взаємодії на правовій основі, тобто необхідність побудови правової держави створення суспільства соціального довір'я [29, с.56].

А що стосується етнічної толерантності, то на її рівень значною мірою впливає ряд чинників, до них відносяться стать, вік та регіон проживання.

В окрему групу можна виділити чинники, що впливають на формування толерантності в ході соціалізації: сім'я є значущим чинником у формуванні етнічної толерантності підлітків (високий позитивний рівень толерантності показують тільки школярі з повних сімей); шкільне і вузівське виховання; тип учбового закладу. До соціально-політичних чинників, що впливають на ступінь толерантності сприйняття Іншого, відносять політичну волю і особливі інтереси центральної і регіональної еліт; ступінь правової і політичної культури громадян; наявність чинного законодавства і ефективного його дотримання; ефективність діяльності правохороної системи; історичні традиції; ментальність різних шарів народу [29, с.56].

Разом з факторами формування толерантності існують фактори які протидіють цьому процесу. Теодор Адорно вважав, що нетерпимість є елементом авторитарної системи, яка пригнічує особистість і змушує людей шукати якийсь об’єкт для виміщення образ на ньому [2]. Цей об’єкт повинен бути історично підкріпленим і виступати як незаперечний елемент традиції, та бути відображеним в застиглих та добре відомих стереотипах. Економічна теорія вдається до іншого пояснення етнічної нетолерантності. Так, Гордон Олпорт вважав, що упередженість збільшується, коли контактують між собою  представники різних етнічних чи расових груп, які є нерівними у економічному або соціальному плані, і одна  група домінує над іншою. Тобто не усякий досвід контакту з представниками інших етносів призводить до зменшення стереотипів, а тільки такий, коли зустрічаються рівні за соціальним статусом люди і при умові, що вони не  втягнуті у конкурентну боротьбу [22, с.254].  Ще одна теорія, когнітивно-лінгвістичної орієнтації, наголошує на тому, що стереотипи слугують спрощенню комунікації усередині груп та посиленню почуття належності до них, особливо за часів радикальних соціальних змін, коли формуються групові інтереси та  механізми їхнього захисту. Всі три теорії певним чином можна застосувати для пояснення збільшення рівня ксенофобії в Україні. Україна належить до посттоталітарних держав, а отже цілком ймовірно, тут може бути широко розповсюджений тип “авторитарної особистості”, нетерпимий до усілякої “іншості”. Трансформація економіки також могла призвести до посилення фобій на ґрунті економічної конкуренції.                                                                                                   Таким чином, можна визначити як макросоціальні чинники формування толерантності, так і ті, що діють на рівні окремих інститутів та соціальних груп. Міжетнічна толерантність, як особливий різновид толерантності, це етнокультурний і психосоціальний феномен, на формування і функціонування якого впливає соціокультурний контекст, ЗМІ, система освіти. А також ряд соціально-демографічних характеристик. Треба відзначити, що основний шлях розвитку міжетнічної толерантності це підтримка державою певних соціальних інститутів: підтримувати високий рівень добробуту, фінансувати соціально - пропагандистську політику в області міжетнічної толерантності тощо. А ось ускладнюють процес формування толерантності стереотипи у свідомості індивідів, а також значну роль відіграє соціально-економічний статус людини. Толерантна особистість повинна володіти такими характеристиками як: гуманність, рефлективність, відповідальність, мобільність, упевненість, володіння собою, варіативність, емпатія, почуття гумору.

ВИСНОВКИ

Толерантність є складним багатоаспектним міждисціплинарним поняттям, яке досліджувалося протягом багатьох століть починаючи ще з античності і досліджується і до тепер. Толерантність - складна і суперечлива категорія, по-різному усвідомлювана і тлумачено в різних культурах, в різні історичні періоди, різними шарами суспільства і різними вченими. Воно може входити в різні парадигми і, відповідно до цього по-різному трактуватися. Толерантність визначається як світоглядна позиція індивіда і одна з ключових цінностей суспільства. Як норма цивільної поведінки толерантність характеризується світоглядною і психологічною відвертістю, а також відповідальністю при виробленні рішень і перетворенні їх у життя. З точки зору соціологічного підходу толерантність розглядається як норма поведінки, механізм відтворювання цінностей, моральний принцип, соціокультурна ідея. Як соціальна проблема уявляє собою розгляд та аналіз взаємодії соціальних груп, спробу втілення толерантності в різних галузях суспільного життя, де вона необхідна. Вчені в процесі вивчення складних соціальних процесі розглядають можливості розв’язання соціальної напруги, в тому числі формування культури толерантності у суспільстві та пошуків нової ідеології, яка здатна об’єднати все суспільство з його розмаїттям. Історико-філософський аналіз свідчить про широке використання ідей, спрямованих на виховання у особистості терплячого та поважливого ставлення до інших. Толерантність означає доброзичливість, готовність до поважного діалогу і співпраці.                                                                                                                               В наш час, у зв’язку з процесами глобалізації та міжнаціональними конфліктами, які загострилися в XXI ст., особливо актуалізується проблема етнічної толерантності. В підтримці мирного співіснування людей вона  грає велику роль. Етнічна толерантність – це терпимість до будь-яких проявів іноетнічного менталітету (у поведінці, способі життя, характері, висловлюваннях тощо). Етнічна толерантність як один з видів толерантності забезпечує гармонійне, мирне співіснування представників різних етнічних груп, а так само визначає багатовимірність культурного середовища. Вона служить суспільним гарантом недоторканості  і ненасильства по відношенню до різних етнічних груп.  Етнічна толерантність на відмінну від інших видів толерантності, є найбільш вивченим та найбільш актуальним феноменом в наш час, бо у сучасній країнах вона є умовою збереження миру та спокою та основою інтеграції та співробітництва зі світовим співтовариством в умовах глобалізацій них процесів.                                                                                                                 Протягом останніх декількох років (2002–2008рр.) в Україні спостерігалася достатньо стабільна ситуація з міжнаціональною терпимістю. Але загальний інтегральний індекс національної дистанційованості за 10 національностями складає -  5,3. Це показник вказує на ізольованість, небажання бачити представників цих соціальних груп в якості громадян держави, але при цьому допускається їх перебування у якості гостей. За даними досліджень українці виявляють значну дистанційованість від представників неєвропейської раси. Також треба приділити окрему увагу такому явищу як антисемітизм. Антисемітизм є однією з форм ксенофобії, що знаходить прояв у ворожому ставленні до євреїв, а також система поглядів, що його обґрунтовує. Застосування шкали Богардуса ІС НАНУ виявило ще більший рівень дистанції по відношенню до євреїв. Так, за даними опитування 2006 р. згодні були бачити євреїв як членів своєї сім’ї лише 1,6 % опитаних, як близьких друзів 5,4 %, як сусідів 9,9 %, а не пустили б взагалі в Україну 14 % респондентів. Ці показники значно виросли протягом останніх п’яти років, що свідчить про загострення єврейського питання в Україні.

Формування етнічної толерантності є тривалий и складний процес.  В сучасній незалежній Україні особливу увагу у формуванні толерантності потребує молодь, саме з неї потрібно починати виховання толерантного суспільства.                                                                                                                                                          На законодавчому рівні Українська держава створила сприятливе політико-правове поле для забезпечення високого рівня толерантності, гарантування прав національних меншин, попередження всіх форм нетерпимості у суспільстві. Проте зниження загального рівня толерантності в країні свідчать про необхідність вироблення комплексної та гнучкої державної політики у сфері етнополітичних відносин. Нагальною потребою є прийняття Концепції етнонаціональної політики в Україні, яка б визначала конкретні механізми її реалізації з урахуванням наявних тенденцій розвитку міжетнічних відносин в українському суспільстві. Також потребує вдосконалення практика моніторингу впровадження та дотримання чинних законодавчих норм, що передбачають відповідальність за розпалювання національної ворожнечі та расової ненависті.

СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ

1. 26 основных понятий политического анализа // Полис. – 1993.– № 1.– С. 77.
2. Адорно Т. Исследование авторитарной личности. – М.: Академия исследования культуры, 2001. – 416 с.
3. Асташов Н.А. Проблема воспитания толерантности в образовательных учреждениях // Толерантное сознание и формирование толерантных отношений. – М.: 2003. – С. 77-78.

4.                  Бакальчук В. Толерантність як ціннісна складова української культурної ідентичності // Стратегічні приоритети. – 2007. – № 2(3).– С. 153–158.

5. Баранов С.Т Этничсекая толерантность // Сборник научных трудов СевКавГТУ, серия "Гуманитарные науки" №3,  Издательство СевКавГТУ.
6. Бобовнікова Л.О.Сучасні аспекти дослідження поняття "толерантність"// Культура народов Причерноморья. – 2004. – № 56. – С. 77-80.
7. ВасилецьО.І. Питання про категоріальну визначеність поняття "толерантність // Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. – 2007. – № 35. – С. 20-22.
8. Гогиберидзе. Г.М. Этнокультарная направленность образования как фактор формирования межэтнической толерантности подростков// Сборник научных трудов СевКавГТУ, серия "Гуманитарные науки" – №4.  – С. 32-34
9. Головаха Є. Паніна Н. Українське суспільство 1992-2008: соціологічний моніторинг. – К.Вид-во ІС НАНУ, 2008. – 85 с.
10. Грива О. А Толерантність як основа культури самовизначення молоді в полікультурному суспільстві // Культура народов Причерноморья. – 2006. – № 79. – С. 121-124.
11. Грива О. Виховання толерантності у дітей та молоді // Психолог. – 2005.–№ 21. – С. 3-24.
12. Губар О.М Толерантність і компліментарність у контексті культури прав людини // Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. – 2007. – № 34. – С. 15-17.
13. Декларація принципів толерантності // Педагогіка толерантності. – 1999. –№ 3-4. – С. 175-179.
14. Дробижева Л., Головаха Е. Национально-гражданские идентичности и толерантность. Опыт России и Украины в период трансформации.– К.: Институт социологии НАН Украины; Институт социологии РАН, 2007.–280 с.
15. Зиммель Г. Общение. Пример чистой или формальной социологии // Соціологія XIX – початок XX століття: Хрестоматія/ За ред. В.Г Городяненко.– Д: Вид-во, 2007.– 628 с.             

16.             Зорько В.С Етнічна та релігійна толерантність в українському суспільстві: соціологічний вимір // Стратегічні приоритети. – 2007. – № 4 (6). – С. 76-85.

17. Кириченко І. Паніна Н Особливості національної толерантності в Україні // Дзеркало тижня. – № 33 (408) 31 серпня — 6 вересня 2002.– С. 20.
18. Кожем'якіна О.М. Довіра та толерантність: аспекти співвідношенн // Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. – 2007. – № 35. – С. 13-15.
19. Кривицька О. Міжетнічна толерантність. Як скоротити «соціальну відстань» // Віче. – 2002.– № 9. – С.34-40.
20. Кэй Дж. Ценности: Границы плюрализма // Ведомости.– № 215 (2237) от 13 ноября 2008. – С. 7.
21. Мейжис И.А, Почебут Л.Г. Социальная психология общественного развития. – К: Миллениум, 2007. – Ч. 2. – 404 с.
22. Меренков А.В. Социология стереотипов. – Екатеринбург, 2001. – 300 с.
23. Панина Н.В. О применении шкалы социальной дистанции в исследованиях национальной толерантности в Украине // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2003. – №4. – С.21 – 43.

24.                          Панина Н.В. Проблемы национальной толерантности в Украине // Украинский вестник агентства “Postfactum”. – 1993.–  №4.– С.13-16.

25.                          Панина Н.В. Факторы национальной идентичности, толерантности, ксенофобии и антисемитизма в современной Украине // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2005. – №4. – С. 26 – 45.

26.       Паниотто В. Динамика ксенофобии и антисемитизма в Украине (1994 – 2007) // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2008. – №1. – С. 197 – 214.

27. Подгорецкий Й. Толерантность: понятие и концепции // Вестник ТГПУ. – 2004. – №2.– С. 24 – 31.

28.                          Психология национальной нетерпимости: Хрестоматия / Сост. Ю.В. Чернявская. – Мн.: Харвест, 1998.– 560с.

29. Толстикова А.А К вопросу об этнической толерантности // Научно-технический вестник СПбГУ "Гуманитарные и экономические проблемы“. –  2002.  – № 4. – С. 55-60.
30. Уейн К. Освіта і толерантність// Вища освіта в Європі. – 1997. – №2 – С. 20-23.
31. Хабермас Ю. Когда мы должны быть толерантными? О конкуренции видений мира, цунностей и теории // Социол. исслед. – 2006.– №5.– C. 45-53.
32. Електроне джерело // http://www.niss.gov.ua/Monitor/mart2009/39.htm 
33. Електроне джерело // http://www.tolerance.ru/p-review-hist.shtml
34. Електронне джерело // http://www.niss.gov.ua/Monitor/September/2.htm,