Джон Локк про становлення політичного суспільства

    КАФЕДРА СОЦІОЛОГІЇ 
 
 

ДЖОН  ЛОКК ПРО СТАНОВЛЕННЯ  ПОЛІТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА 

КУРСОВА РОБОТА 

  
 
 
 
 
 
 
 

 

ЗМІСТ

стор.

ВСТУП………………………………………………………………….………    3

Розділ  І. Історичний контекст творчості Джона Локка............................     5

     1.1 Соціально-економічний розвиток і політичні зміни в західноєвропейських суспільствах на межі XVII-XVIII ст.............................     5

     1.2 Загальна характеристика творчості Дж. Локка................................     8

Розділ  ІІ. Соціологічно-політичні ідеї у творчості Джона Локка............    12

      2.1 Теорія природного права і суспільного договору Дж. Локка.........    12

      2.2 Концепція розподілу влади................................................................    20

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...    24

СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………….....    26

 

      Вступ

     Актуальність  проблеми. Джон Локк - відомий англійський філософ, який є автором соціально-політичної концепції і поняття «громадянське суспільство». Він мав сильний вплив на декларацію незалежності, конституцію США та революційної Франції. Забезпечення свободи й дотримання законності, на думку Дж. Локка, вимагають розмежування владних повноважень держави і поділу їх між різними державними органами. Цю ідею, тобто поділ влади на три гілки, використовують і зараз у більшості країн світу, Україна в тому ж числі. Локк - теоретик громадянського суспільства і правової демократичної держави (за підзвітність короля і лордів закону).

     Вчення  Джона Локка є актуальним і для України. Наша держава лише 20 років тому стала незалежною і ми можемо використовувати ідеї філософа щодо демократії у державному упралінні.

     Об’єктом  дослідження є соціологічно-політичні ідеї Джона Локка.

     Предметом дослідження є становлення політичного суспільства.

     Метою моєї роботи є аналіз ідей Джона Локка щодо утворення держави, і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети - це:

     - аналіз соціально-економічного розвитку і політичних змін в західноєвропейських суспільствах на межі XVII-XVIII ст.;

     - загальна характеристика творчості Дж. Локка;

     - ідеї Дж. Локка про природне право і суспільний договір;

     - концепція розподілу влади за Дж. Локком.

     Методи  дослідження, використані для досягнення поставленої в курсовій роботі мети - це:

     1. аналіз літератури;

     2. порівняльний метод;

     3. історичний метод.

     Логіка  дослідження зумовила структуру курсової роботи: вступ, 2 розділи, висновки, список літератури із 26 найменувань. Загальний обсяг складає 27 сторінок.

 

      Розділ І. Історичний контекст творчості  Джона Локка

     1.1 Соціально-економічний  розвиток і політичні зміни в західноєвропейських суспільствах на межі XVIІ-XVIІІ ст. 

     XVII і XVIII ст. відкрили нову еру  в світовій історії. Вони стали  тим рубежем, який відокремив у Західній Європі дві соціально-економічні формації — феодальну, яка виникла після падіння Римської імперії, та буржуазну, початком якої стали дві революції — в Англії (XVII ст.) та Франції (XVIII ст.). Посилилась роль буржуазії в суспільному житті. Вона очолила торгівлю, сприяла розвитку економічних відносин, мореплавства, науки тощо. Зрозумівши практичне призначення науки та матеріалістичного світогляду, буржуазія підтримала наукові пошуки, експериментаторство та дослідження [26].

     Культура  Західної Європи XVII ст. багато в чому розвивала тенденції, які намітилися ще в попередній період. XVII ст. — це нова структура суспільства, із новими політичними реаліями, новою економікою, новим розумінням світу й людини, новими естетичними смаками. При цьому в кожній країні ці загальні особливості епохи набувають своєрідного характеру.

     Релігійні сутички попереднього століття між католицизмом і протестантизмом вибухнули в першій половині XVII ст. великою європейською війною, що тривала ЗО років (1618—1648). У цій війні протестантські країни в союзі з католицькою Францією вели війну з Католицькою лігою — Австрією, Іспанією, Баварією, Неаполем і Папою Римським.

     Унаслідок цієї війни посилився вплив Франції  на всю Європу. Французька мова поступово  витісняє з міжнародного спілкування  італійську і латинь. Голландія отримує  незалежність і величезного значення набуває як торгова країна. Невелике німецьке князівство на сході — маркграфство Бранденбурзьке зі столицею Берлін розширилося і стало називатися королівством Пруссія.

     У результаті революції в XVII ст. Нідерланди поділилися на дві частини: на Голландію і Фландрію (сучасна Бельгія), що залишилася під владою Іспанії.

     Під кінець Тридцятилітньої війни Європу приголомшила звістка про Англійську буржуазну революцію, що розпочалася в 1643 р., а в 1649 р. закінчилася стратою короля Карла І Стюарта. Після перемоги революції при владі на деякий час опинилися пуритани. Пуритани заборонили всі театральні вистави, концерти світської музики, вороже й нестерпно ставилися до будь-якого світського мистецтва.

     XVII ст. — не тільки епоха руйнівних  війн, революційного потрясіння англійського суспільства, інквізиційних трибуналів Італії й Іспанії (засудження Бруно, Ваніні, Галілея), тиранії Людовіка XIV у Франції. XVII ст. — це і століття науки, багатьох видатних учених, натуралістів, філософів, просвітителів, педагогів, час видатних наукових відкриттів у різних галузях науки. Розвивається раціональний спосіб пізнання. Учені стверджували, що раціональні висновки повинні спиратися на досвід, факт, йти від реального світу речей. Це вік, що приніс європейським народам упорядкованість державного життя, припинення релігійних воєн, осмислення високого поняття громадянськості і громадянського обов´язку.

     Значних успіхів досягають медицина, астрономія, механіка, філософія. Підсумком у науковій революції XVII — початку XVIII ст. стали відкриття великого англійського фізика, астронома і математика, засновника класичної і небесної механіки Ісаака Ньютона (1643—1727) [26].

     Кінцевий  акт драми англійської політики XVII століття вилився із небезпечною  раптовістю у безкровну революцію 1688 року. Нерозважливі намагання Якова II сприяти католицизмові допікали англійській протестантській думці, яка не виявляла деградації, притаманної урядуванню Реставрації, і вважала це питанням розв'язаним. Основна маса англійців була незмінне протестантською і після короткого епізоду з Яковом готова була визнати доконечну потребу протестантської зверхності. Швидкість і легкість, з якою «славна Революція» дійшла свого завершення, хоч його й гальмувала незрівнянна глупота Яковова, показали, що позиції протестантизму більш ніж певні. Він витравив дух республіканізму, якщо цей дух ще справді був здатний з'являтися, адже ніхто, вартий того, щоб його згадували, не бажав поновлювати сумного експерименту Республіки. Англія мусила бути монархією, але монархією, керованою парламентом у межах, визначених здобутками громадянських воєн. Головним підсумком «Славної революції» була остаточна ліквідація англійського абсолютизму. Після того, як було залагоджено питання про престолонаступництво Вільяма та Мері, вже не могло виникнути сумніву стосовно того, що доля корони залежить від парламенту, якщо стоїть питання про те, щоб її зберегти. Тож англійське державне правління повертало собі ту форму, яку воно мало сотні років, — і досягло її навіть без реформ представництва, які здавалися неминучими 1650 року. Це, безперечно, було повним втіленням класового врядування, яке в ході XVIII століття відзначилося кількома зловживаннями найгіршого гатунку, але своєю формою все ще було представницьким і проти будь-якого іншого європейського врядування могло вважатися ліберальним [14].

     Розвиток  науки і передової філософської думки відбувався у XVII ст. в дуже складних умовах. Існував контраст, особливо у першій половині сторіччя, між свідомістю ще дуже вузького прошарку освіченої гуманістичної інтелігенції й світовідчуттям усього населення. Глибокі корені пустив і релігійний фанатизм. Не тільки серед простого народу, а й у колах буржуазії і дворянства набула поширення віра в чудеса й знамення, в існування примар, чаклунів, відьом тощо. Церква, перешкоджаючи поширенню наукових знань, підтримувала ці марновірства, заохочувала «полювання на чаклунів і відьом», суворо розправлялася з усіма підозрюваними у вільнодумстві. В Італії й Іспанії лютувала інквізиція. Не могли не справити сильного враження на розум сучасників — передових діячів культури — страждання, які випали на долю Кампанелли (27 років тюремного ув´язнення), фізично знищених науковців, учених і переслідування церковниками Мольєра, Галілея.

     У політичному житті завершувався процес формування великих національних держав на основі абсолютистських монархій — на ті часи прогресивної форми політичної організації. У класичному вигляді політичний абсолютизм реалізує тенденцію до загальної регламентації, прагне поставити під повсякденний контроль усі сфери громадського життя: промисловість і торгівлю, майнові відносини і побут, релігію і моральність, мистецтво, науку й філософію. З цим було пов´язано зростання національних особливостей культурного життя, в авангарді якого були Італія, Іспанія, Франція, Фландрія, Голландія [26]. 

     1.2 Загальна характеристика  творчості Дж. Локка 

     Джон  Локк (1632-1704рр.) — англійський філософ, один із основних представників англійського емпіризму та Просвітництва. Народився в Англії в сім'ї адвоката. Початкову освіту здобув вдома. Закінчив Вестмінстерську граматичну школу, Оксфордський університет. Самостійно вивчив нову філософію (Бекона, Декарта та ін.), природознавство, медицину. Працював викладачем грецької мови і літератури в університеті, пізніше був вихователем сина, а потім внука відомого політичного діяча графа Шефстбері, багато подорожував, довго жив у Франції, де познайомився з ідеями Монтеня. В час розгулу абсолютистської реакції (1683) Джон Локк емігрував разом з своїм патроном, графом Шефтсбері до Голландії, повернувся до Англії після революції 1688 року [24].

     Світову культуру Джон Локк збагатив рядом  щонайважливіших наукових відкритів, соціально-політичних теорій, педагогічних доробок. Основними філософськими працями Дж. Локка є: «Досліди про закони природи» (1662 – 1664); «Два трактати про державне управління» (1679); «Досвід про людське розуміння» (1690); «Думки про виховання» (1693) та інші [22].

     Локк  спробував в противагу Декарту  створити емпіричну (дослідну) методологію  пізнання. Для нього не було проблеми стосовно того, звідки беруться знання, де їх джерело. Локк був засновником емпіричної філософії. Емпіризм (від грец. empeiria – досвід) – філософське вчення, що визнає досвід єдиним достовірним засобом пізнання і применшує значення логічного аналізу - теоретичних узагальнень. Емпіризм виводить загальний і необхідний характер знань не з мислення, а з досвіду.

     Локк  доводив, що всі ідеї, всі поняття, котрі людина має, виникають внаслідок дії предметів зовнішнього світу на органи відчуттів людини. Якби ідеї у людей були б природженими, то тоді вони б мали однакові погляди на все, мали б однакові ідеї. Однак цього ми не спостерігаємо, зауважує філософ. Це тому, що такі ідеї просто не існують.

     Єдиним  джерелом усіх ідей Локк оголосив відчуття людини. Ідеї, набуті на основі відчуттів, лише матеріал для знання, котрий є первинним. Без нього ніяке знання, ніякі ідеї – неможливі.

     Дж. Локк – автор сенсуалістичної  теорії пізнання (від лат. sensus – відчуття). Сенсуалізм – філософське вчення, що визнає єдиним джерелом пізнання відчуття..

     Важливою  складовою теорії пізнання Дж. Локка  є його вчення про первинні та вторинні якості речей. Первинні якості їх є  об’єктивними, такими, що від людини, її відчуттів не залежать. Первинними якостями є рух, спокій, маса, протяжність, твердість, зчеплення частинок, час, простір, фігура, кожного тіла тощо. Вторинні якості – суб’єктивні, тобто такі, що залежать від людини. Це те, що ми відчуваємо з допомогою наших органів відчуття, а саме: тепло тощо. Такий підхід до з’ясування відмінностей первинних і вторинних якостей речей, це, безумовно, серйозний аргумент на користь матеріалістичної теорії пізнання [21].

     Дж. Локк є видатним теоретиком в галузі вчення про державу, державну владу і право.

     Держава, на думку Дж. Локка природного, а не божественного походження, так само як і влада короля. Людство народжене вільним і наділено від природи свободою, а влада короля «була дана йому волею мас». Державу створюють люди для того, щоб запобігти війні між ними. Це – «головна причина того, що люди утворюють суспільство (державу), відмовляючись від «природного стану». Держава виникає там, де вільні люди відмовляються від природного права на самозахист, від права особистого покарання насильників і надають це право суспільству в цілому. Причина переходу від природного стану людей до утворення держави – це ненадійність, негарантованість їх існування у природному стані.