Американська соціологія 20-60 рр. ХХ ст

6. Соціально-психологічна концепція У.Томаса. Поняття установок і цінностей, соціальної адаптації. Біографічний метод і його використання у праці У.Томаса і Ф.Знавецького "Польський селянин в Європі і Америці". Вивчення Томасом і Знанецьким процесів соціальної дезорганізації в польських іммігрантів.

В світову соціологічну класику увійшла п'ятитомна робота цього періоду Чиказької школи  «Польський селянин в Європі і  в Америці» (1918 - 1920), опублікована Вільямом Айзеком Томасом (1863 - 1947) і Флоріаном Вітольдом Знанецкім (1882 - 1958). Вивчені в ній процеси міграції і соціального адаптації вперше будувалися на основі суворого якісного і кількісного аналізу особистих документів (листів, щоденників, автобіографій поляків, як переїхали в США, так і залишаються в Польщі).

У. Томас сформулював концепцію  соціальної ситуації, яку він ділив  на три найважливіші складові частини:

1) об'єктивні умови, закладені  в існуючих соціальних теоріях і цінностях;

2) установки індивіда і соціальної групи;

3) формулювання істоти ситуації діючим індивідом.

В спільній роботі з Знанецкім  Томас детально досліджував саме систему соціальних установок і  показав, що конфлікти і соціальна  дезінтеграція з необхідністю виникають  у випадках, коли індивідуальні визначення ситуації особистістю не збігаються з груповими цінностями.

Будучи представником  психологічного напрямку в соціології, Томас виділяв чотири групи спонукальних бажань людини, які відіграють провідну роль у визначенні його поведінки: необхідність нового досвіду, забезпечення безпеки, стабільності свого способу життя, потреба у визнанні себе з боку оточення і спрага панування над своїм оточенням. Індивідуальну конфігурацію цих бажань він пов'язував з вродженими особливостями людини, перш за все з його темпераментом.

Однією найбільш значущою інновацією в «Польському селянина»  є типологія особистостей з точки  зору переважаючих в них механізмів соціальної адаптації.

Міщанський  тип характерний традиційністю своїх установок; богемний відрізняється нестійкими і мало пов'язаними установками при загальної високої степів адаптації; творчий тип - найбільш значущий, хоча і легковажний, для доль соціального прогресу, оскільки лише цей тип особистості здатний на генерування винаходів та інновацій.

Під соціальною установкою (аттітюдом) розуміється процес індивідуальної свідомості, що визначає реальну або можливу активність індивіда у соціальному світі. Це психічний процес, що трактував як спочатку виявляється у співвіднесеності з соціальним світом і взятий насамперед у зв'язку з деякою суспільною цінністю. Психічний процес залишається завжди головним чином станом кого-то; установка залишається завжди головним чином установкою на щось. Простіше кажучи, соціальна установка - це внутрішнє ставлення людини до когось чи чогось.

Теорема У. Томаса - феномен  соціальної взаємодії. Якщо людина визначає ситуацію як реальну, то стане реальною за своїми наслідками. Наприклад, якщо вкладники бояться, що їх банк прогорить  і тому забирають свої гроші, то банк дійсно прогорить.

Флоріан Знанецкій  був представником гуманістичного напряму в соціології, він вважав основним предметом соціології соціальні  системи і виділяв наступні їх різновиди соціальні дії, соціальні  відносини, соціальні особистості  і соціальні групи. Знанецкій ввів в соціології поняття людського коефіцієнта, що означає особистісно значущий аспект людського досвіду даного індивіда. Його облік, за Знанецкому, обов'язковий при аналізі діяльності особистості і означає її розуміння соціальної ситуації. Він займався поряд з теорією соціології та дослідженнями в галузі соціології знання, урбаністики, соціології освіти. Знанецкій зробив також важливий внесок у розвиток польської соціології першої половини XX століття.

Біографічний  метод. За допомогою цього методу вчені досліджують розвиток суспільства і людини на прикладі конкретних життєписів. Об'єктом у таких дослідженнях є не тільки біографії чи автобіографії, а всі матеріали, за якими можна дослідити життєвий шлях людини. Цей метод застосовується в історичних, психологічних, психіатричних та багатьох інших науках. За допомогою цього методу вивчають настанову, мотиви поведінки особистості, роль різних соціальних прошарків у функціонуванні того чи іншого суспільства. До речі, в останній час при вивченні біографічних матеріалів вчені використовують і метод контент-аналізу.

Найбільш відоме в галузі біографічного аналізу  дослідження У.Томаса та Ф.Знанецького "Польський селянин в Європі та Америці" [10]. Автори цієї праці, що стала класичною, вирішили дослідити, з якими саме проблемами зустрічаються незаможні польські емігранти в Америці. Вони вивчили 8 тисяч номерів газети — спеціального періодичного видання польських емігрантів в США за 20 років, картотеку та офіційні документи Спілки добродійності, яка допомагала у влаштуванні небагатим емігрантам, історію церковних приходів. Автори використали для отримання необхідних повідомлень грошову винагороду. За символічну платню (10-20 центів за лист) вони отримали 754 листи (50 комплектів) польських емігрантів, за платню був також складений 500-сторінковий життєпис польського селянина Владека Віхновського, який емігрував в Америку. Звичайно, цей метод знайшов не тільки прихильників, а і противників. Наприклад, американський дослідник Х.Блумер, критикуючи роботу У.Томаса і Ф.Знанецького, вважав, що зібраний ними матеріал суто ілюстративний і на його основі не можна робити висновків. Певну увагу приділяли цьому методу і радянські дослідники.

7. Соціологія праці і управління. Класична школа "наукового менеджменту" (Ф.Тейлор). Тейлорівська система організації управління виробництвом.

Соціологія  праці й управління є однією з найбільш важливих і перспективних галузей сучасної соціологічної думки, міжнародно визнаною самостійною науковою дисципліною з офіційним статусом. Ф.-В. Тейлор першим спробував виробити соціотехнічну систему, яка об´єднала технічний і соціальний аспекти виробництва, обґрунтував головні засади наукового менеджменту, які були реалізовані на багатьох підприємствах світу. Але вже у 20-ті роки XX ст. тейлоризм почали критикувати, бо за нових соціально-економічних і політичних умов він уже не міг гарантувати високої продуктивності праці, соціальної злагоди між адміністрацією та найманими працівниками, уникнення страйків.

Наприкінці 50-х  років значного поширення набула також теорія управління «X» і  «У» американського вченого Дугласа Макгрегора (нар. у 1912 p.). Теорія «X» пропагує риси авторитарного стилю: акцент на матеріальні стимули, жорсткий контроль, примусову працю, негативні санкції тощо. Теорія «У» акцентує увагу на демократичному стилі керівництва: використання творчих здібностей, участь працівників в управлінні, застосування соціальних і соціально-психологічних стимулів тощо. Доцільність використання авторитарного чи демократичного стилю управління визначають на підставі детальної діагностики умов, функціонування колективу, організації.

У формуванні сучасної соціології праці помітну роль відіграла  теорія «якості життя», що постала  наприкінці 50-х років завдяки працям Д. Рісмена і Дж. Гелбрейта. У 60-ті роки Л. Девіс обґрунтував необхідність вироблення поняття «якість робітничого життя», яку, починаючи з 70-х років, вивчають у США за допомогою статистичної інформації та опитування окремих категорій працівників. Ця теорія передбачає дослідження взаємин між працівником та його виробничим оточенням і базується на з´ясуванні таких питань:

— встановлення причин плинності кадрів;

— дослідження  установок працівників для вироблення національних програм формування нового їх контингенту;

— оцінка ефективності управлінських систем;

— вивчення впливу несприятливих умов праці на появу психологічних стресів;

— вирішення  конфліктів між управлінцями та рядовими працівниками.

Науковий  менеджмент — тейлоризм. Тейлор був інженером і розвинув свою теорію “наукового менеджменту” на зламі століть. Він уславився своїми часовими експериментами на заводах “Міdvale Steel Works”, де працював головним інженером: за допомогою секундоміра складна робота розбивалася на простіші операції, завдяки чому підвищувалась її ефективність. Науковий менеджмент Тейлора полягає в похвилинному розподілі індивідуальних завдань працівників. Прорахувавши кожен окремий момент і кожну окрему операцію, необхідні для виконання певного завдання, Тейлор вірив, що йому вдасться визначити оптимальний час його закінчення. Озброєний цією інформацією, керівник міг оцінити, як добре працівник справляється зі своєю роботою.

Ф. Тейлор розглядав  науковий менеджмент як дієву зброю  для зближення інтересів всього персоналу завдяки зростанню добробуту робітників і налагоджуванню більш тісного їх співробітництва з господарями та адміністрацією у досягненні виробничих та економічних завдань організації. Ф. Тейлор вважав, що для тих, хто сприйматиме систему наукового менеджменту в повному обсязі, наслідком було усунення всіх суперечок між сторонами, оскільки формування "чесного денного виробітку" робітника буде предметом наукового пошуку замість спроб шахрайства. Суттєвим внеском Ф. Тейлора в теорію менеджменту було відокремлення управлінських функцій від фактичного виконання роботи. Ф. Тейлор, за словами його послідовників, здійснив "інтелектуальну революцію" трактуванням промислового менеджменту як спільної діяльності управлінців та робітників, заснованої на спільності інтересів. Менеджмент характеризувався ним як процес злиття матеріальних ресурсів і технології з власне людським потенціалом для досягнення мети організації. Науковий менеджмент, відмічав Ф. Тейлор, сприяє розвитку почуття товариськості, оскільки стосунки людей у виробництві — це вже не стосунки господарів і підлеглих, як в старих системах управління, а стосунки взаємодопомоги між друзями, що допомагають один одному виконати ту роботу, до якої кожний з них краще підготовлений. З іншого боку, Ф. Тейлор підкреслював, що рушійна сила продуктивності праці — особиста зацікавленість працівника.

Основними завданнями адміністрації, на думку Ф. Тейлора, є:

• розробити  науковими, методами кожний елемент  роботи замість використання примітивних емпіричних методів;

• на науковій основі здійснювати відбір, навчання та розвиток робітників, тоді як в минулому вони самостійно обирали собі роботу і готувалися до неї, як могли;

• поєднувати робітників та науку воєдино, забезпечити дружнє співробітництво між працівниками для виконання роботи відповідно до розроблених наукових принципів;

• забезпечити  більш суворий розподіл праці  між робітниками та менеджерами, щоб на стороні перших концентрувалася  виконавська праця, а на стороні  других — розпорядництво та нагляд. Завдяки цим заходам, за Ф. Тейлором, суб'єктивізм старих методів управління замінюється "науковою логікою" правил, законів та формул.

В контексті  своїх досліджень та експериментів  Ф. Тейлор вивів ряд загальних  принципів, які лягли в основу його системи. До їх числа належать:

• розподіл праці  — цей принцип реалізується не лише на рівні цеху, а й розповсюджується на всю управлінську діяльність. За менеджером повинна бути закріплена функція планування, а за робітником — функція виконання. Крім того, Ф. Тейлор рекомендував здійснювати розподіл конкретних завдань, щоб кожний робітник, менеджер був відповідальним за одну функцію;

• вимірювання  праці — цей принцип передбачає вимірювання робочого часу за допомогою так званих "одиниць часу";

• завдання-розпорядження  — згідно з цим принципом виробничі завдання повинні бути не тільки щохвилинно розписані, але й супроводжуватися детальним описом оптимальних методів їх виконання;

• програма стимулювання — для робітника повинно бути зрозуміло, що будь-який елемент праці  має свою ціну і його оплата залежить від обсягів виробництва продукції, а у випадку досягнення вищої продуктивності робітнику виплачуються преміальні,'

• праця як індивідуальна  діяльність — вплив групи робить робітника менш продуктивним;

• мотивація  — особиста зацікавленість є рушійною силою для більшості людей;

• роль індивідуальних здібностей (існування відмінностей між здібностями робітників та менеджерів): робітники працюють заради вигоди, а менеджери — заради вигоди в майбутньому;

• роль менеджменту  — відстоювання всіх авторитарних методів управління, за якими організаційні правила, стандарти, що регламентують працю, повинні бути посилені;

• роль профспілок — скептичне ставлення до профспілкового руху, оскільки лише широке впровадження принципів менеджменту здатне зменшити конфлікт між робітниками та адміністрацією;

• розвиток управлінського мислення — з управлінської практики повинні бути виведені певні закони, а управління повинно набути такого ж наукового статусу, що й інженерна  справа.

8. Суть та етапи здійснення Хоторнських експериментів

Тому пошуки вчених у галузі соціології праці  були спрямовані на вивчення нових  чинників, які могли б позитивно  впливати на ефективність виробництва, соціальний настрій працівників. Внаслідок  цього постала теорія «людських  стосунків», розроблена у 20—30-ті роки професором індустріальної соціології Гарвардського університету Елтоном Мейо (1880—1949) на підставі досліджень на підприємствах електротехнічної фірми «Вестерн електрик». Ці дослідження, що дістали назву «Хоторнський експеримент», покликані були з´ясувати, як впливає на підвищення ефективності виробництва поліпшення соціально-психологічних відносин між працівниками у трудовому колективі.

У 1927 - 1932рр. в  «Вестерн Електрік Компані» поблизу Чикаго проходили класичні хоторнські експерименти. Вони проводилися в 4 етапи. На першому етапі вивчалася роль освітлення. З цією метою було організовано три самостійні експерименти, протягом яких дослідницька програма постійно змінювалася. Висновок: освітлення є найбільш незначним з факторів, що впливають на зростання продуктивності. Або: між освітленням і продуктивністю немає прямого причинного зв'язку. Мабуть, існують інші, неконтрольовані фактори, що визначають її збільшення.