Етимология в науке

лова вважає, що найважливішим  джерелом емотивності тексту є його зміст

[3, 70]. На підтвердження  думки дослідника, ми вважаємо, що  зміст тексту є 

потенційно емоційним, тому що завжди знайдеться реципієнт, для  якого він 

виявиться особистісно значущим.Емоційність  змісту тексту – це, в кінцевому 

рахунку, емоційність фрагментів світу, відображених в тексті.

«L’Institut de physique de Copenhague, fondé par Bohr en 1919, devait

accueillir tout ce que la physique européenne comptait de jeunes chercheurs» 

[8, 22].

«Інститут фізики в Копенгагені, заснований Бором в 1919 році, мав 

приймати до себе те, що європейська  фізична наука вважала молодими

дослідниками» – авт. пер.

Здавалося б це речення  не вирізняється особливим емоційним  підґ-

рунтям, але, якщо звернути увагу  на другу частину фрази «tout ce que la

physique européenne comptait de jeunes chercheurs»,  читач помітить, що вираз 

«те, що» – прирівнювання  живої істоти до речі, неживого предмету, що в 

даному випадку дискредитує  професійну значущість молодих дослідників 

і має яскраво виражений  негативний підтекст. Показово, що фрази, які ма-

ють явний негативний підтекст мають найбільший резонанс, викликають у 

читача сильніший емоційний  відгук, в той час як позитивні  або емоційно

нейтральні фрази можуть лишитися для читача непоміченими.

Емоційний простір тексту, на думку Л. Г. Бабенко, представлений  двома 

рівнями – рівнем персонажа  і рівнем його творця-автора: «цілісний  емотив-

ний зміст передбачає обов’язкову  інтерпретацію світу людських емоцій (рі-

вень персонажа) і оцінку цього світу з позиції автора з метою впливу на цей 

світ, його перетворення» [1, 167]. В цілому, емотивна лексика в  художньому

тексті виконує декілька функцій, основними з яких є створення  емоційного

змісту і емоційної  тональності тексту.

Емоційність тексту логічно  вписується у процес вивчення сучасного 

французького постмодерністського  роману, коли мова і текст розглядаються 

не тільки з точки зору автора і мислячого суб’єкта, але  і з позицій людини,

що відчуває певні емоції, почуття, переживання. Звідси з’являється  здатність 

автора репрезентувати емоційний  стан людини в статусі різнорівневих 

одиниць мови – в рамках слова, речення, тексту. Їх зміст стає основою 

для вираження іншого, «закодованого», художнього змісту, що виступає

як внутрішній смисл тексту в цілому. Цей смисл завжди виступає як нове

бачення чогось у житті, новий  погляд на події, відкриття таких  сторін у 115

кабаненко а. в. емОціЯ Як динамічне  лінгвістичне ЯвиЩе у сучаснОму ...

звичайному й відомому, які були не сприйняті, не відкриті раніше. Отже,

втілена у художньому образі інтелектуальна сутність, відкрита письменником,

стає інтелектуальним  надбанням читача, збагачує його бачення  світу і досвід

пізнання людини, тобто  сучасна література активно втручається  в емоційний 

світ особистості.

Узагальнюючи все вищезазначене  можна зробити висновок, що фран-

цузький постмодерністський роман допускає різні інтерпретації  та різні 

осмислення тексту, але  тим не менше, всі ці прочитання-інтерпретації  не

зовсім довільні.Можливість виокремлення в тексті емоційного мікротексту 

зумовлена тією важливістю, яку автор роману надає відображенню в ньому 

емоційного світу людини. Врешті-решт, читач бачить в романі те емоційне

навантаження, яке автор  дозволяє йому побачити.

література

1. Бабенко Л. Г. Лингвистический  анализ художественного произведения. – Екате-

ринбург: Изд-во Уральского ун-та, 2000. – С.167-169.

2. Кибрик А. Е. Очерки  по общим и прикладным вопросам  языкознания (универса-

льное, типовое и специфичное  в языке). – М.: Изд-во МГУ, 1992. –  С. 293-305.

3. Маслова В. А. Лингвокультурология:  Учеб. пособие для студ. высш. учеб, заведе- Маслова В. А. Лингвокультурология:  Учеб. пособие для студ. высш. учеб, заведе-

ний. – М.: Издательский центр  «Академия», 2001. – С. 68-115.

4. Селиванова Е. А. Основы  лингвистической теории текста  и коммуникации: Моно- Селиванова  Е. А. Основы лингвистической  теории текста и коммуникации: Моно-

графическое учебное пособие. – К.: Брама, Изд. Вовчок О. Ю., 2004. –  С. 76-99, 156-171.

5. Шаховский В. И. Лингвистическая  теория эмоций: Монография. – М.: Гнозис,

2008. – С. 127-142, 180-188.

6. Beigbeder F. Nouvelles sous extasy. – Paris: Folio, 1999. – 102 p.

7. Guibert H. A l’ami qui ne m’a pas sauvé  la vie. – Paris: Editions Gallimard, 1990. – 264 p.

8. Houellebecq M. Les particules élémentaires. –  Flammarion, 1998. – 395 p.

 

 

мовні засоби вираження емоцій на прикладі творів С.Фітцжеральда