Автор: Пользователь скрыл имя, 10 Марта 2013 в 19:08, реферат
Довгий час науковці вважали речення найвищою одиницею мови та мовлення. Та згодом, на переконання В.А.М. Карстенс, усе більшій кількості лінгвістів стало очевидно, що вивчення синтаксису окремих речень, взятих окремо від контексту мовлення є застарілою методикою [39], що підтверджує і Верліх, стверджуючи: «Текст – це розширена структура синтаксичних одиниць (тобто текст як надречення), таких як слова, групи, речення і текстові одиниці, позначені як зв’язністю між елементами, так і завершеністю…»
Эта проблема нашла обобщение в коллективном труде «Аксиологическая лингвистика» [М., 2002]. Исследованию этой области знаний и отдельных ее проблем посвящены труды Н.Д.Арутюновой, Е.В.Бабаевой, Л.К.Байрамовой, А.Н.Баранова, А.В.Гульги, В.И.Карасика, Н.Г.Комлева, Т.В.Ряполовой, Ю.А.Сорокина, И.Ю.Морковина и др., которые занимались ценностной картиной мира, отраженной в лексике, семантике, различных языковых картинах мира и т.д., в которых развиваются идеи Бодуэна де Куртенэ о ценности языковых единиц в аспекте аксиологии, интерес представляет и анализ того, какие ценности могут выражаться языковыми единицами.
В последние 20 лет изучением эмотивной лексики занимаются различные ученые, представляющие российскую, отечественную и зарубежную лингвистику, в чьих работах поднимаются следующие вопросы: эмотивная семантика слова как коммуникативная сущность (Шаховский В.И.), эмотивная валентность единиц языка речи, категоризация эмоций в лексика- семантическом системе языка, (Вежбицкая А.,), русская эмотивная лексика как функциональная система (Бабенко Л.Г), цельность, связность, эмотивность текста (Сорокин Ю. А.) и т.д..
Такие ученые, как К. Бюлер, Э. Сепир и Г. Гийом, считают, что доминантой в языке является когнитивная функция, и потому они исключают изучение эмоционального компонента из исследований о языке.
Эмотивные смыслы необыкновенно
гибки, подвижно и вариативно отражаются
в лексической семантике. Основанием
единой модели глобального описания
всего множества эмотивной
В системе языка эмотивность
рассматривается как
Шаховский В.И. ввел в научный оборот понятие эмосемы,определяемое им как « специфический вид сем, соотносимых с эмоциями говорящего и представленных в семантике слова как совокупность семантического признака "эмоция" и семных конкретизаторов "любовь", "презрение", "унижение" и др., список которых открыт и которые варьируют упомянутый семантический признак (спецификатор) в разных словах по-разному.» [Шаховский В.И. Эмотивная семантика слова как коммуникативная сущность. Сб.: Коммуникативные аспекты значения. - Волгоград: Волгр. пед. ин-т, 1990. - 349с].Придерживаясь данного определения, мы считаем, что сема эмотивности может отображать эмоциональный процесс относительно любого лица: говорящего, слушающего или какого-либо третьего лица.
Эмотивная лексика традиционно изучается с учетом таких категорий, как оценочность, экспрессивность, образность, причем связи ее с оценкой оказываются особенно тесными. Сопряжение эмоций и оценки не утрачивают актуальности.
Итак, эмоциональность и оценочность - категории, безусловно, взаимосвязанные, а относительно характера их связи существуют различные точки зрения.
Согласно первой точке зрения, оценочность и эмоциональность - нерасторжимое единство. Так, например, Н. А. Лукьянова считает: "Оценочность, представленная как соотнесенность слова с оценкой, и эмоциональность, связанная с эмоциями, чувствами, не составляют двух разных компонентов значения, они едины" [Педагогическая энциклопедия. - Том 4. - М.: Советская энциклопедия, 1968. – 1675с.]. Этого же мнения придерживается и В. И. Шаховский. В.И. Вольф, наоборот, разводит компоненты "эмоциональность" и "оценочность", рассматривая их как часть и целое [Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. – М.: Комкнига, 2006. – 280с. – 158с.]
Основанием единой модели
описания всего множества эмотивной
лексики может служить сема эмотивности.
Она участвует в манифестации
эмоций в семантике слова. Занимая
разные позиции в семной структуре
слова, сема эмотивности может являться
главной категориально-
Чувства и эмоции практически невозможно выразить с помощью только одного языкового средства. Обычно эмоциональность в речи выражается совокупностью языковых средств разных уровней.
А. Вежбицкой разработана модель толкования названий эмоций в различных языках через универсальные семантические примитивы, то есть понятия, интуитивно ясные и самообъясняющиеся, которые невозможно определить. По мнению А. Вежбицкой, «врожденные и универсальные понятия должны выявляться в описании многих языков мира (генетически и культурно различных)» [Вежбицкая, А. Толкование эмоциональных концептов //Язык. Культура. Познание / А. Вежбицкая. – М.: Русские словари, 1996. – 197с].
Предложенные в работе
А. Вежбицкой толкования представляют
собой своего рода прототипические
модели поведения или сценарии, которые
задают последовательность мыслей, желаний
и чувств. Однако эти модели поведения
можно рассматривать как
Проблемами эмотивности языка, речи и текста также занимается профессор В.И. Шаховский. К числу основных научных результатов, полученных В.И.Шаховским, относятся следующие:
• разработка оригинальной концепции коннотации как семантического компонента языкового знака;
• проведение категоризации эмоций по типам языковых и речевых знаков, эмотивной семантики и ее компонентов;
• описание функционирования лексико-семантической системы языка при выражении функционирование лексико-семантической системы языка при выражении эмоций, в отличие от их обозначения и описания;
• введение в научный обиход понятий эмотивного текста и эмотивности текста;
• установление коррелятивных признаков эмотивности между вербальными и невербальными текстами;
• разработка термино-понятия эмотивной лакуны и эмотивной переводемы, эмоциональной языковой личности, эмоционального дейксиса (как Я-позиция в речевом акте), эмотивного смысла текста;
• выдвижение гипотезы об эмоции как первопричине внутренней формы слова, о существовании эмоциональных концептов, их параллелях и контрастах на уровне межкультурного общения.
По мнению В.И. Шаховского,
эмоции тесно связаны с
Шаховский В.И. утверждает тезис о факте эмотивного значения и эмотивной коннотации и их референции:
В ходе исследования Шаховский
В.И установил три типа эмотивности
слова: собственно эмотивность, эмотивность
как одна из реализаций семантики
слова и контекстуальная
Дальнейшее изучение эмотивной лексики в сопоставительном аспекте позволит выявить языковые особенности выражения эмоций в разных языках и культурах.
Записки З рОманО-германськОї ФілОлОгії. – вип. 25. – 2010.
УДК 811.133.1:81′371
кабаненко а. в.
емОціЯ Як динамічне лінгвістичне
ЯвиЩе у сучаснОму ФранцуЗькОму
пОстмОдерністськОму рОмані
У статті розглянуто одну з
проблем когнітивної
сприйняття тексту читачем,
на матеріалі сучасного
постмодерністського роману. Виявлена динаміка емоційного навантаження
тексту, яка існує в поточній свідомості автора і читача, розбіжність дійсного
світу емоцій і їх мовного відображення.
Ключові слова: емоційність, акт комунікації, текстотворення, емоційне
підґрунтя.
Кабаненко А. В. Эмоции как динамическое лингвистическое явление в со-
временном французском постмодернистском романе. В статье рассмотрена
одна из проблем когнитивной лингвистики – эмоциональное восприятие текста
читателем, на материале современного французского постмодернистского ро-
мана.Выявлена динамика эмоциональной нагрузки текста, которая существует
в текущем сознании автора и читателя, и расхождение действительного мира
эмоций и их языкового отображения.
Ключевые слова: эмоциональность, акт коммуникации, текстообразование,
эмоциональный подтекст.
Kabanenko A. V. Emotions as a dynamic linguistic phenomenon in French postmodern novel. The article addresses one of the problems of cognitive linguistics – the
emotional perception of the text by the reader on the material of French postmodern
novel.The dynamics of emotional charge of the text exists in the current consciousness
of the author and the reader. The divergence of the real world of emotions and their
linguistic display is denoted.
Key words: emotion, an act of communication, text forming, emotional subtext.
Виникнення в людини емоції загалом зумовлено певним фізичним
впливом на її організм, але для того, щоб викликати емоцію чи емоційний
образ в читача, необхідно впливати на нього не на фізичному, а на
інтелектуальному та духовному рівнях. Емоція – це відповідь або, навіть,
комплекс відповідей, обумовлена певними когнітивними процесами.
Фізичний вплив чинить на людський організм ефект, який передує емоції,
тобто читаючи вірш, драму
або роман реципієнт
фізичні прояви емоційного стану: тремтіння, сміх, сльози та ін. Таким чином
організм читача реагує на подразник, яким в даному випадку виступає
літературний текст, тобто,
не переживаючи безпосередньо
на організм, реципієнт має можливість відчути той чи інший емоційний стан
через інтелектуальне сприйняття художнього тексту. Гнів, страх, любов, 109
кабаненко а. в. емОціЯ Як динамічне лінгвістичне ЯвиЩе у сучаснОму ...
ненависть, радість, смуток, сором, гордість і їх різні відтінки можуть бути
названі найгрубішими формами емоцій, які тісно пов’язані з відносно
сильним тілесним збудженням. Витонченішими емоціями є моральні, інте- Витонченішими емоціями є моральні, інте-
лектуальні та естетичні почуття, з якими звичайно бувають пов'язані значно
слабкіші тілесні збудження. У сучасному романі читач знайомиться з об'єк-
тами і обставинами, що викликають емоції, а тому кожна сторінка роману
викликає у читача відповідне емоційне почуття.
У другій половині ХХ сторіччя такі мовознавці, психологи та літера-
турознавці як К. Е. Ізард, В. І. Шаховський, В. Н. Телія, А. Вежбицька,
З. Є. Фоміна, О. О. Селіванова, О. Й. Шендельс, Д. Б. Палмер та ін. досягли
значних результатів у дослідженні механізмів мовного вираження емоцій
автора і мовної номінації та інтерпретації емоцій як суб'єктивної сутності
читача. На сьогоднішній день породження та емоційне сприйняття тексту є
однією з найважливіших
проблем когнітивної
родження тексту може бути як бажання автора передати певну інформацію,
так і неусвідомлене прагнення до емоційного впливу на читача.
Метою нашої статті є виявлення різниці між емоціями, які переживає
читач і тими, що виражає автор тексту сучасного французького постмодер-
ністського роману на матеріалі творів Фредеріка Беґбедера, Ерве Ґібера
та Мішеля Уельбека. Системне
дослідження категорії
тексту необхідно для вирішення актуальних проблем, пов'язаних з репрезен-
тацією емоцій у тексті,
зокрема для виявлення
і для визначення змістовних, лінгвістичних і прагматичних особливостей
реалізації категорії емоційності у французькому постмодерністському ро-
мані. Необхідно пам’ятати, що емоції не є відображенням безпосередньої
предметної дійсності, а виражають емоційне ставлення до неї. Емоційність
притаманна самому слову, вона є певною складовою частиною його лек-
сичного значення.
Художнє мовлення у складі літературного твору виступає як зовнішня
його форма, тобто як та конкретно-чуттєва мовленнєва оболонка, в якій
втілюється зміст твору, за допомогою якої відтворюються образи і події,
про які йдеться у творі, та передається авторське до них ставлення. Художня
своєрідність мовленнєвої
організації літературного