ЗП Фінляндії

В період блоків Фінляндії вдалося найкращим чином розпорядитися своїм статусом, проводячи політику активного нейтралітету, яка дозволила їй затвердитися на міжнародній арені. Фінляндія, правда, зазнавала деяких труднощів із збереженням справжньої незалежності, піддававшись в окремі періоди тиску збоку настирливого великого сусіда, що мав своє особливе уявлення про нейтралітет.

Цей нейтралітет незабаром був неможливий через його економічні аспекти. І Австрія, і Швеція, і Фінляндія – це демократії західного типу. Їх економіки великою мірою, хоча і з деякими нюансами, залежать від торгових обмінів із Західною Європою. Проте їх нейтралітет здавався несумісним з їх входженням в Європейські співтовариства, ураховуючи той ступінь економічної інтеграції і ті переваги, якими користувалися члени Європейського економічного співтовариства, для нейтральних держав стала вимальовуватися небезпека поступово бути усуненими від європейського ринку. Надії, які приносили створення ЕАСТ, висновок угод про вільну торгівлю з Європейськими співтовариствами і створення Європейського економічного простору, врешті-решт, виявлялося помилковими. Ці чинники не дозволяли Фінляндії брати участь у виробленні політики співтовариств і відстоювати свої інтереси.

Під час переговорів, що передували її вступу до Європейського союзу, Фінляндія, щоб обійти ці суперечності, намагалася, в основному, скористатися захисними обмовками, що містяться в статтях 223 і 224 договори ЄЕС. Перша дозволяє будь-якій державі-члену приймати заходи, які вона вважає необхідними для захисту південних інтересів своєї безпеки і які пов'язані з виробництвом або торгівлею зброєю, боєприпасами і військовими матеріалами, а друга – приймати такі автономні заходи саме для того, щоб виконати зобов'язання, узяті ними на себе, з ціллю збереження миру і міжнародної безпеки.

Таким чином, оскільки безпеку нейтральної держави можна вважати залежною від строгого дотримання його статусу, стаття 223 теоретично дає йому можливість не брати участь в здійсненні економічної санкції, ембарго або інших дій, зроблених відповідно до статті 113. Що стосується статті 22, то вона дозволяє нейтральній державі в аналогічному контексті звільнитися від своїх зобов'язань по співтовариству, якщо тільки його статус зможе розглядатися як дійсний внесок в підтримку миру і міжнародної безпеки. Зрозуміло, чому в документах про вступ до Європейського союзу Фінляндія постаралася визначити нейтралітет як "особливий внесок в справу миру і безпеки в Європі

Беручи також до уваги свою географічну віддаленість, керівники Фінляндії відносяться скептично до здатності Європи захистити їх при нинішньому положенні справ і ще більш скептично до тієї стримуючої дії, яку могла б здійснити на Росію її приналежність до військового альянсу, так мало пристосованого для оперативних задач, як ЗЕС.

6. Фінсько-російські відносини

7. Фінсько-українські відносини

 Історія дипломатичних відносин між Фінляндською Республікою та Україною бере початок в 1918 р. Фінляндія однією з перших країн визнала Україну в 1918 р. і відкрила своє дипломатичне представництво в Києві.

 В числі перших на той час шести посольств зарубіжних країн в Гельсінкі була започаткована й українська дипломатична місія.

 Пізніше історичні долі двох країн розійшлися: Фінляндія здобула незалежність, а Україна на довгий час увійшла до складу СРСР.

 Фінляндія визнала незалежність України 30 грудня 1991 р., а 26 лютого 1992 р. були відновлені дипломатичні відносини між двома країнами. З квітня 1992 р. функціонує Посольство Фінляндії в Україні, а з грудня того ж року – Посольство України у Фінляндській Республіці.

 Фінсько-українсько політичний діалог відбувається як на найвищому рівні, так і на рівні глав парламентів та керівництва зовнішньополітичних відомств. 

Завдяки регулярним політичним консультаціям на різних рівнях Україна та Фінляндія з’ясовують позиції з ключових міжнародних питань, що дає можливість ефективно співпрацювати у балтійсько – чорноморському регіоні та у міжнародних організаціях.

 Налагоджено співробітництво між законодавчими органами обох країн. У парламентах України та Фінляндії діють групи дружби „Україна-Фінляндія” та „Фінляндія-Україна”.

 19 грудня 2003 р. був затверджений склад депутатської групи Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Фінляндською Республікою, керівником якої призначено члена депутатської фракції Соціалістичної партії України пані Валентину Семенюк.

 У парламенті Фінляндії групу міжпарламентських зв’язків „Фінляндія-Україна” очолює Голова парламентського Комітету з питань транспорту та комунікацій, член правлячої партії „Центр” пан Маркку Лаукканен.

 Активно розвивається співробітництво між Фінляндією та Україною  в економічній сфері. Протягом трьох останніх років спостерігається стійка тенденція до нарощування обсягів зовнішньоторговельного обороту між двома країнами, а досягнутий за підсумками 2003 р. обсяг взаємної торгівлі став рекордним в історії двосторонніх торговельних відносин - 335 млн. дол. США.

 Нині на українському ринку працює понад 60 провідних фінських компаній, серед яких “Nokia”, “Rautaruukki”, “Kone Cranes”, “Kone Lift”, “Kemira Group”, “UPM-Kymmene”.

 Досягнутий рівень двостороннього торговельно-економічного співробітництва дає можливість розпочати перехід до нового, якісно вищого рівня економічної співпраці. Створені передумови для зміщення акцентів з простого товарообігу до спільних коопераційно-виробничих та інвестиційних проектів, кредитування і страхування бізнесу, залучення фінського капіталу до приватизаційних процесів в Україні.

 Дієвим механізмом активізації співробітництва між Україною та Фінляндією в економічній сфері є Спільна українсько-фінська міжурядова Комісія з питань торгівлі та економічного розвитку, створена в 1995 р.

З метою надання сприяння налагодженню нових ділових контактів між підприємницькими колами двох країн у 1998 р. у Фінляндії була заснована Фінсько-українська асоціація з питань торгівлі, промислового виробництва, науки та інвестиційного співробітництва. На сьогоднішній день ця організація об’єднує близько п’ятдесяти провідних фінських компаній.

 У 2002 р. у Гельсінкі був заснований Фінсько-український торговельний дім, основною метою якого є збільшення торговельних операцій між двома країнами та налагодження посередницької діяльності між діловими колами двох країн.

 Останнім часом одним з найуспішніших напрямків діяльності торговельного дому стала організація поїздок фінських туристів до України. Щороку організовуються кілька туристичних чартерних рейсів до Криму. Так, лише за період з січня по вересень 2004 р. Україну відвідали близько 500 туристів - громадян Фінляндії.

 Розвиткові двостороннього співробітництва в туристичній галузі певною мірою також сприяло відкриття 6 вересня 2001 р. прямого авіаційного сполучення між Україною та Фінляндією. Відтепер авіакомпанія „Міжнародні авіалінії України” та фінська компанія „Фіннейр” тричі на тиждень здійснюють спільні рейси між Києвом (аеропорт “Бориспіль”) та Гельсінкі (аеропорт “Вантаа”).

 Культурно-гуманітарне співробітництво України та Фінляндії має значні традиції, різноманітні форми реалізації та широке коло учасників. Головним чином, це – влаштування художніх виставок, гастролей творчих колективів, організація лекцій, проведення Днів культури України у Фінляндії та Днів культури Фінляндії в Україні тощо.

 Значною мірою розвитку двостороннього співробітництва між Україною та Фінляндією у сфері культури сприяє об’єднання „Товариство Українців у Фінляндії”. Згідно зі Статутом товариства, його головною метою є об’єднання і представлення інтересів українців, які постійно мешкають у Фінляндії (всього близько 1000 осіб), збереження досягнень української культури, поширення інформації позитивного характеру про Україну.

 9 грудня 1992 р. в Україні було засноване Товариство „Україна – Фінляндія”.  Головною метою товариства є сприяння розвитку і зміцненню всебічного співробітництва і дружби між громадянами України та Фінляндії, взаємному ознайомленню з історією і культурними традиціями наших країн, досягненнями в галузі економіки, науки, освіти, культури і спорту.

 Ефективним інструментом поглиблення українсько-фінляндських взаємин є співробітництво між містами України та Фінляндії. На сьогодні встановлено побратимські зв'язки між Києвом і Гельсінкі, Києвом і Тампере, Одесою й Оулу, Запоріжжям та Лахті, м.Новоград-Волинський Житомирської області та комуною Суомуссалмі.

 Історична відданість України і Фінляндії принципам свободи, незалежності й демократії, а також існуючий рівень політичного, торговельно-економічного, культурно-гуманітарного співробітництва дають підстави прогнозувати подальше поглиблення двостороннього співробітництва, а також отримання підтримки від Фінляндії у здійсненні демократичних і економічних реформ та просування євроінтеграційних прагнень нашої країни.

Висновок

Історично склалося так, що замість «фінляндизації» тепер фіннів чекає європеїзація. Історія Фінляндії представляла собою постійну боротьбу з відособленістю і ізоляцією.

Після Другої світової війни, коли західні держави почали об'єднуватися, фіннам доводилося задовольнятися роллю стороннього спостерігача і звикати до думки, що Європа не для них.

Фінляндія була змушена шукати своє місце в західноєвропейській  інтеграції (1960-1973 рр.) під  тиском скандинавських сусідів. Коли «сімка» ЕАСТ і «шестірка» ЄЕС почали експерименти із зонами вільної торгівлі перед Фінляндією знов встала проблема ізоляції, оскільки її головні торгові партнери - Великобританія і Швеція - ввійшли в ЕАСТ. У великому поспіху фінський уряд підготував розв'язання про асоційоване членство в ЕАСТ, яке набуло чинність з 1961 р., паралельно були врегульовані відносини  з Радянським Союзом. 24 листопада 1960 р. було підписано угоду з митних питань, що поширила на радянсько-фінляндську торгівлю режим, який діяв в торгівлі з ЕАСТ. Таким чином, для переорієнтації з дуже жорсткого контролю за зовнішньоекономічними зв'язками на вільну торгівлю потрібно було усього шість років.

Фінляндія була цілком задоволена досягненнями ЕАСТ в області вільної торгівлі пов'язаними з відміною внутрішніх митних бар'єрів. Разом з тим об'єктивно зберігалася зацікавленість країни в розповсюдженні зони вільної торгівлі на всю Європу, тому, коли розширення ЄЕС стало реальною альтернативою і було реалізовано на початку 70-х років, Фінляндія ухвалила рішення, що гарантувало забезпечення її інтересів. Воно включало угоду з ЕЕС (5 жовтня 1973 р.) про безмитну торгівлю промисловими товарами і паралельно аналогічна угода з Радянським Союзом.

Наступний період (1974-1984 рр.) ознаменувався усуненням тарифів на торгівлю промисловими товарами в Західній Європі. Фінляндія зробила ставку на "стратегію колективного пристосування" через ЕАСТ До початку 1984 р. всі мита і кількісні обмеження в торгівлі промисловими товарами між ЄС і ЕАСТ були усунені. На нараді в Люксембурзі було вирішено перейти до нового етапу взаємодії - формуванню "європейського економічного простору".

Після появи в 1985 р. Білої книги ЄС, було оголошено про плани Співтовариства забезпечити свободу руху товарів, послуг, капіталів і робочої сили в своїх межах і тим самим створити єдиний внутрішній ринок.

Сьогоднішнє місце Хельсінкі на міжнародній арені і зовнішню політику країни необхідно розглядати крізь призму  природної географічної близькості до Росії.

Фінляндія і в майбутньому буде залишатися нейтральною країною, хоча і буде активно розвивати відносини з європейськими структурами, як інтеграційними, так і в сфері безпеки.

Відносини між Фінляндією та Україною  вийшли на рівень стабільного розвитку і останнім часом набувають якісно нового виміру. Політичне співробітництво базується на принципах взаєморозуміння, довіри та взаємодії у міжнародних організаціях, а саме – в ООН,  Раді Європи, ОБСЄ, РДБМ та ГЕЛКОМ.