Зовнішня політика Словаччини

Нинішнім керівництвом Словацької Республіки сепаратистські дії з боку угорської національної меншини розглядаються як одна з найбільших небезпек для державності та національної безпеки країни, що провокується зовнішнім впливом. Не виключається, що активні дії у зовнішній політиці Словацькою Республікою будуть застосовані виключно у стосунках із сусідньою Угорщиною, яка історично сприймається словаками як потенційно агресивна держава. Проте по відношенню до інших держав словацька зовнішня політика залишатиметься не самостійною і буде значною мірою залежати від впливу «великих» гравців (РФ, ЄС, США).

Експерти відзначають, що останнє розширення Шенгенського простору призвело до суттєвого зменшення надання віз громадянам України для в’їзду до Європейського Співтовариства.

З метою з’ясування якості імплементації Угоди про спрощення оформлення віз між Україною та ЄС та її впливу на візову політику і практику країн ЄС, а також виявлення впливу розширення Шенгенської зони на умови міжлюдських контактів між Україною, «старими» та «новими» країнами Шенгену Консорціумом експертних організацій та аналітичних центрів України, до складу яких входить і Регіональний філіал Національного інституту стратегічних досліджень у м. Ужгороді, було проведено Моніторинг візової політики і практики консульських установ країн ЄС в Україні в рамках реалізації Всеукраїнського проекту Європейської програми Міжнародного Фону «Відродження».

Системний моніторинг практики видачі віз було проведено в 10 консульських установах країн ЄС, у м. Києві та консульських установах ЄС в 6 регіонах України, у тому числі й у Закарпатській області, де розташовано Генеральне консульство Словацької Республіки.

Загалом моніторинг засвідчив, що можливості громадян Західного регіону України, пересування в межах Шенгенського простору яких обслуговує Генеральне Консульство Словацької Республіки в м. Ужгород, порівняно з попереднім етапом (липень-серпень 2008 р.) значно покращилися. Це пов’язано загалом із системною інформаційною політикою Консульства на території Закарпатської області та, зокрема, з покращенням інфраструктурних умов прийому-обслуговування громадян і кращим ставленням працівників консульської установи до українських громадян.

У даному контексті запровадження Інституту місцевого прикордонного руху зі Словацькою Республікою (29 вересня 2008 р.) стало одним із кроків щодо запровадження спрощеного режиму для громадян України, перш за все, для жителів прикордонних територій. У зону дії Угоди включено 280 українських та 299 словацьких населених пунктів.

Незважаючи на те, що Угоди про місцевий прикордонний рух між Україною та Словаччиною та Україною й Угорщиною суттєво відрізняються одна від одної, зазначимо, що попри всі складнощі візового процесу для громадян України, нові інструменти становлення безвізового режиму – такі, як місцевий прикордонний рух (the local border traffic), спочатку для жителів прикордонних територій України, наразі Закарпатської області, словацькою та українською сторонами вже застосовуються на практиці й виконують покладені на них функції, мінімізуючи виклики Шенгену і не даючи згаснути транскордонному співробітництву. Це один із кроків на шляху до безвізового режиму для всіх громадян України в Шенгенський простір. У рамках реалізації програми «Східне Партнерство» цей інструмент європейської інтеграції України має бути використаний більш широко у візовому діалозі, започаткованому на останньому Саміті Україна – ЄС.

Висновки

До вступу у Європейський союз Словаччина знаходилася по відношенню до інтеграційного процесу в стані спокою: не проводилися реформи, які потрібні були для досягнення стабільності демократичних інститутів, для створення правової держави, дотримання прав людини і захисту національних меншин. Більше того, відносини з ЄС в зазначений період характеризувалися недовірою, багаторазовими демаршами і взаємними обвинувачуваннями.

Невдовзі керівництво нової словацької політичної сили почало тісно співпрацювати з представниками європейської комісії і країнами-членами ЄС.

Одним з перших конкретних кроків уряду була розробка «Плану інтенсифікації процесу інтеграції Словацької Республіки до Європейського Союзу» (24 лютого 1999 р.), в якому словацька сторона зобов’язалася розвивати більш тісніші взаємовідносини зі всіма країнами-членами ЄС, а також з Чеською Республікою та Угорщиною.

Словаччина є учасницею Вишеградської групи. Країни Вишеградського блоку в стратегічному сенсі були об’єднані спільними потребами, інтересами та метою. Вони насамперед були зацікавлені у проведенні активної зовнішньої політики, спрямованої на забезпечення умов для трансформації внутрішнього становища та зміцнення свого міжнародного середовища.

Ускладнення чесько-словацьких, угорсько-словацьких та польсько-словацьких стосунків відбувалося у період з кінця 1994 року до парламентських виборів у Словацькій Республіці восени 1998 року, в основному через недемократичний характер внутрішньополітичних процесів у Словаччині.

Далі відбувався перехід до тісної координації зовнішньополітичної діяльності на двосторонніх і багатосторонніх основах з акцентом на практичне надання Чехією, Угорщиною та Польщею допомоги Словаччині в підготовці до вступу в ЄС і НАТО. Цей період охоплював період з кінця 1998 року до кінця 2002 року.

В 1993-1994 роках державне керівництво Словацької Республіки концентрувало першочергову увагу на процесі дипломатичного визнання нової незалежної країни – Словаччини- світовою спільнотою, одночасного її вступу до ООН та інших міжнародних організацій. В період 1994-1998 років Словаччина обрала курс на розбудовуі незалежної державності на національному принципі та утриманні нейтрального статусу З 1998 року інтереси Чехії, Угорщини, Польщі і Словацької Республіки на міжнародній арені, внаслідок передусім перемоги демократичних сил на парламентських виборах у Словаччині знову зблизилися в напрямку трансатлантичної та загальноєвропейської інтеграції.

Процес удосконалення діяльності країн Вишеградської четвірки та їх взаємних двосторонніх та багатосторонніх стосунків у багатьох галузях співробітництва триває. Водночас практична перевірка механізмів координації та партнерства довела свою ефективність.

Сучасний інтеграційний або постінтеграційний етап співробітництва Словацької Респубіки з країнами-сусідками після розширення Євросоюзу характеризується розгортанням міждержавного співробітництва в 2004-2005 роках на нових засадах і принципах. На міжнародній арені Словаччина реалізує спільну зовнішню і безпекову політику ЄС. Вона погоджено інтегруюється до спільного внутрішнього ринку, торговельного і митного союзу ЄС. Також, Словацька Республіка в цей час разом з сусідніми державами готувалася до вступу в єврозону та введення євро замість національних грошових одиниць. Тобто, на перший план виступає словацька міждержавна співпраця в реалізації інтеграційних інтересів та завдань.

Список використаних джерел та літератури

1.             Андрейко В.І. Системний підхід до вивчення еволюції новітніх міждержавних стосунків Чехії і Словаччини // Науковий вісник Ужгородського універси-тету. Серія : Історія. Випуск 14.- Ужгород: Вісник Карпат, 2005.- С.101-109.

2.             Андрейко В.І. Система зовнішньоекономічного співробітництва ЧР і СР в період 1990-х – початку 2000-х років // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : Історія. Випуск 16.- Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2006.- С.99-106.

3.             Бокало Н., Трохимчук С. Проблеми і перспективи демократизації в країнах Центрально-Східної Європи (на прикладі Вишеградської четвірки). – Львів, 2000. – 68 с.

4.             Волков В.К. Узловые проблемы новейшей истории стран Центральной и Юго-Восточной Европы. – М., 2000. – 480 с.

5.             Газін В.П, Копилов С.А. Новітня історія країн Європи та Америки (1945 2002 роки). – К., 2004.

6.             Герасимчук Т.Ф. Країни Центральної Європи в політиці Європейського Союзу (1989-2004 рр.). – К., 2005. – С. 14-21.

7.             Гойло І. Інтеграційні процеси в Центральній Європі: проблеми і труднощі. Європа: ідеї та процеси // Матеріали наукового симпозіуму. – Чернівці, 1998. – 192 с.

8.             Досвід країн Вишеградської четвірки на шляху до ЄС: Можливості для України: Аналітичні оцінки. – Ужгород, 2003. – 136 с.

9.             Заболотный В.М. Восточная Европа в концентрической структуре нового мирового порядка // Новое в истории и гуманитарных науках. – М., 2000. – С. 128-157.

10.        Задорожнюк Э.Г. Политические процессы в Центральной Европе и становление новой региональной идентичности // Центральная Европа в поисках новой региональной идентичности. – М., 2000. – 164 с.

11.        Мельникова І.М., Мартинов А.Ю. Розвиток відносин України з країнами Центральної та Південно-Східної Європи (90-ті роки ХХ ст.) //Україна і Європа (1990–2000), Ч.1, Україна в міжнародних відносинах з країнами Центральної та Південно-Східної Європи. Анотована історична хроніка. – К., 2001.

12.        Стативка А.І. Чехія – Словаччина: нова якість двосторонніх відносин // Політика і час. – 2006. – №3. – С.4.

13.        Ткачук М.Д. Місце єврорегіонів в інтеграційному полі Європи: досвід країн Вишеградської групи // Єврорегіони: потенціал міжетнічної гармонізації. Збірка наукових праць. – Чернівці, 2004. – 256 с.

14.        Україна i Європа (1990-2000 рр.). Частина 1. Україна в мiжнародних вiдносинах з країнами Центральної та Пiвденно-Схiдної Європи. Анотована iсторична хронiка // Мельникова I.М., Євсеєнко I.В., Знаменська М.В.

4