Зовнішньоекономічні відносини україни з державами далекого сходу

Слід відзначити, що Україна є одним із найбільших торгових партнерів Республіки Корея серед країн СНД, поступаючись за показниками двосторонньої торгівлі тільки Росії. Саме тому важливо проаналізувати ключові особливості даних відносин.

Відомо, що структура експорту з України в Республіку Корея представлена в основному сировинними ресурсами [4]. Протягом 2005 р. у двосторонніх торговельно-економічних відносинах зберігалася позитивна динаміка торгівлі, і показники товарообігу перевищували показники 2004 р. За даними митної статистики Республіки Корея за січень–травень 2005 р., обсяги експорту складали 465 млн дол. США, а імпорту – 386 млн дол. США, товарообіг – 851 млн дол. США. Позитивне сальдо склало 79 млн дол. США. Порівняно з 2004 р. зовнішньоторговельний оборот між країнами збільшився на 28 %. У 2006 р. зовнішньоторговельний оборот зріс на 17 % і перевищив 1 млн дол. США. Отже, обсяги торгівлі між країнами з кожним роком збільшуються [3]. Серед основних груп товарів, які імпортує Україна, – телевізійні приймачі та комплектуючі до їх виробництва, поліефіри, автомобілі, пральні машини, в’язані ворсові тканини, холодильники з морозильниками, пилососи, мікрохвильові печі, блоки пам’яті. Провідною товарною групою в південнокорейському експорті до України є автомобілі – в 2005 році їх поставлено на 212,6 млн дол. США (39,6 % загального південнокорейського експорту) [3]. Крім того, в числі основних імпортних товарів – поліетилен терефталат (поставлено в 2005 р. на суму 46,7 млн дол. США), запчастини і аксесуари до автомобілів, включаючи двигуни і коробки передач (на 42,3 млн дол. США – в 5,3 раза більше, ніж в 2004 р.), холодильники з морозильними камерами (33,2 млн дол. США), пилососи (20,6 млн дол. США), радіоапаратура (10,3 млн дол. США). Основною статтею експорту України до Республіки Корея є прокат і напівфабрикати із заліза і легованої сталі. У 2005 р. експорт з України металу і металовиробів досяг свого піку, визначивши значне зростання загального експорту, в 2006 р. обсяги експорту цієї продукції не збільшилися. Проте циклічність розвитку галузі привела до зниження вартості експорту металу з України і конкуренції з боку китайських виробників. Крім того, знизилося постачання до Кореї ще однієї провідної експортної продукції – феросплавів. Україна експортує також вироби з чорних металів, вироби із віскозних волокон, різноманітні пігменти, фарбові речовини на основі оксиду титану, безводний аміак, зернові продукти [3]. Останнім часом посилилася тенденція до збільшення частки товарів з високою доданною вартістю, зокрема промислових машин та обладнання. Новою статтею українського експорту до Республіки Корея в 2006 р. стала сечовина, якої було поставлено на 6,3 млн. дол. США. Потреба ринку Кореї, за оцінкою фахівців, складає 800 тис. т щорічно. Однак конкурентами України на цьому ринку є Китай, Росія і США. За умови інтенсивної реалізації програми енергозбереження і відповідно зниження собівартості цієї продукції Україна має непоганий шанс закріпитися в числі експортерів цієї продукції до Південної Кореї. Ознакою диверсифікації українського експорту стала наявність у ньому газових турбін, трансмісійних та колінчастих валів [3]. Проте слід зазначити, що обсяг товарообороту не відповідає значним потенційним можливостям обох країн. Резерви у розбудові взаємовигідних відносин у зовнішньоекономічній сфері ще далеко не вичерпані і мають реальні перспективи на майбутнє. Для збереження тенденції стійкого зростання двосторонньої торгівлі, отримання позитивного сальдо не тільки за рахунок зростання експорту традиційних товарних груп (сировинних ресурсів), а й його диверсифікації необхідно передусім нарощувати обсяги торгівлі високотехнологічною продукцією. При цьому Україна потенційно могла б збільшити постачання до Південної Кореї чавуну, заготовок, слябів, листа, гарячекатаних труб. В Україні зареєстровано 15 підприємств із корейськими інвестиціями, у тому числі чотири спільних підприємства. Однак обсяги прямих інвестицій Республіки Корея в українську економіку залишаються незначними. За даними Держкомстату, вони складають 172,5 млн дол. США (2 % загального обсягу іноземних інвестицій, залучених до України за роки незалежності) [8].

Україна та Республіка Корея зацікавлені в обміні досвідом і реалізації загальних проектів у сфері будівництва. Корейські підприємства підтвердили своє бажання взяти участь у тендерах на будівництво мостів і тунелів на території України, зокрема в тендері з будівництва транспортного вузла і транспортного переходу в м. Керч. Крім того, перспективною є організація контейнерних перевезень із Далекого Сходу до Європи, зокрема з використанням маршруту Іллічівськ – Пусан. Країни також зацікавлені в налагодженні співробітництва у сфері менеджменту залізниць, зокрема структури і експлуатації залізниць, в обміні фахівцями залізничного транспорту. Представники корейської корпорації LG International бажають придбати декілька літаків АН-74, також відбувається співпраця з ремонту двигунів для вертольотів МІ-8 (МІ-172) [9]. Для оптимізації умов організації туристичних подорожей і забезпечення стабільних туристичних потоків між Україною і Республікою Корея сторони співпрацюють над створенням прямого авіаційного з’єднання між Україною і Республікою Корея. Однак існують і деякі політичні бар’єри для українсько-корейського економічного співробітництва. Тут варто було б згадати про два найбільших спільних українсько-корейських підприємства автомобільний завод “АвтоЗАЗ Деу” в Запоріжжі та “Українські радіосистеми” під торговою маркою Wellcom (мобільний зв’язок), що засновані корпорацією “Деу”. Ці два підприємства спіткали управлінські проблеми. “Деу” інвестувала 150 млн дол. США у цей проект автомобілебудування, також було підписано договір про деякі гарантії українського уряду. Обмеження на імпорт автомобілів, які були в користуванні, лібералізували в 2000 р. Крім того, статутні документи забороняють звільнення робітників навіть у випадку застою виробництва. Гнучкість ринку праці є невід’ємною частиною нормалізації менеджменту підприємства [5]. Щодо “Українських радіосистем”, то компанія “Деу” є власником 49 % акцій, до того ж має договір про кредитування українських партнерів. Дві українські компанії розірвали договір з кредитування та порушили ці зобов’язання, тому виникли судові процеси на рахунок урядових протиріч. Ситуація досить складна для врегулювання, беручи до уваги загальний клімат, у якому ведеться український бізнес. Корейським підприємствам залишається вірити, що інвестиційний клімат в Україні покращиться [7]. Разом із тим корейський уряд прагне розвивати та поглиблювати відносини з Україною, зокрема значно розширити співробітництво в економічній сфері. Для цього обмін досвідом є дуже необхідний у процесі розвитку двостороннього співробітництва. Важливим для України є досвід Кореї в її економічних реформах, адже протягом невеликого періоду Кореї вдалося досягти вражаючих успіхів, досить легко подолати економічну кризу 1997 р. Як частина програми обміну корейський уряд щороку запрошує близько тридцяти представників українського уряду відвідати Корею [8].

Щодо науково-технічної сфери, то тут країни мають значний загальновизнаний потенціал. Це особливо важливо тому, що саме концентрація зусиль у науково-технічній галузі дала змогу Республіці Корея досягти значних успіхів у виробництві продукції, яка визнана і користується попитом на світових ринках та становить основу експортного потенціалу й економічного розвитку країни. Особливу увагу корейських фахівців привертають українські розробки в таких галузях, як авіація, космічні дослідження, матеріалознавство, ядерна енергетика та ядерна безпека, оптика, теплотехніка. Вже створено у Києві Українсько-Корейський центр науково-технічного співробітництва. Його основне завдання – координація двосторонньої співпраці у науково-технічній галузі, визначення пріоритетів спільних досліджень. Укладено Угоду про співробітництво та взаємну допомогу в галузі використання атомної енергії в мирних цілях [7]. Також було підписано Меморандум про взаєморозуміння між Київським національним університетом імені Тараса Шевченка та Науково-технічним університетом м. Кванджу, який передбачає проведення спільних наукових досліджень та здійснення обмінів студентів та викладачів. Дещо гірше розвиваються відносини у сільськогосподарському секторі. Між країнами була підписана лише одна угода про уникнення подвійного оподаткування. У сільськогосподарський сектор направлена зовсім незначна частина корейських інвестицій. Проте уряди обох країн сподіваються, що невдовзі відносини у цій сфері пожвавляться і країни зможуть вигідно використати свій сільськогосподарський потенціал.

Ще одним фактором, який приваблює корейських бізнесменів у нашій країні, є потенційний ринок з населенням понад 47 млн чоловік і багатства природних ресурсів. Україна розміщена на перехресті шляхів Європи і Центральної Азії, що є дуже важливим з корейської точки зору. Крім того, Україна має надзвичайно освічену і високопрофесійну робочу силу, а також відносно солідні основи в науці і технології, що також відкриває широкі перспективи у бізнесі [9]. Нещодавно між Україною та Республікою Корея були підписані міжурядові угоди, направлені на співпрацю у сфері оборонної промисловості і матеріально-технічного забезпечення, а також на використання космічного простору в мирних цілях. Важливою подією є те, що Україна стала першою країною на території колишнього Радянського Союзу, з якою Республіка Корея підписала угоду про спрощення візового режиму. У 2006 р. 4 тис. громадян Кореї відвідали Україну, і приблизно така ж кількість українських громадян відвідало Республіку Корея. Після підписання цієї угоди кількість українців, які відвідають Корею, і корейців, які відвідають Україну, збільшиться в 2–3 рази. Цими угодами передбачається безкоштовне оформлення віз для громадян обох держав і введення безвізового режиму в’їзду до України для громадян Республіки Корея на термін, що не перевищує 90 днів. Окрім того, встановлюється безвізовий режим поїздок для громадян України і Республіки Корея, які користуються дипломатичними паспортами, на строк до 90 днів. Також передбачено продовження до 5 років терміну дії багаторазових віз для громадян обох держав, які відвідують Україну і Корею в ділових цілях, і встановлення терміну максимального постійного перебування до 3 років громадянам держав, які є представниками або членами персоналу представництв торгових фірм відповідних країн [8]. Для покращення розвитку двосторонніх відносин необхідно зменшити або ліквідувати перепони та бар’єри, що завдають шкоди економічним відносинам. Для українських партнерів характерна відсутність прозорості та відповідальності, а також неактивність та складний бюрократичний процесс під час прийняття рішень. Корейці також мають негативні сторони у цьому відношенні, тому такі проблеми мають постійно вирішуватися відповідними органами та установами для забезпечення вільнішої та справедливої діяльності [3]. Поряд зі зміцненням економічних зв’язків країнам потрібно активно підтримувати та заохочувати культурний, академічний обмін, сприяючи взаєморозумінню між країнами.

Таким чином, Україна і Корея мають величезний потенціал для економічного співробітництва, тому що їхні економіки доповнюють одна одну, а не мають ознак конкуренції. Перспективи подальших досліджень пов’язані з вивченням гуманітарних напрямків співробітництва між двома країнами.

Список використаних літературних джерел

економічний співробітництво україна японія

1. Афанасьев И. Дипломатическим отношениям между Республикой Корея и Украиной – 10 лет // Персонал.– 2002.– № 1.– С. 42–44.

2. Економіка зарубіжних країн: Навч. посіб. / За ред. Ю.Г. Козака, В.В. Ковалевського, К.І. Ржепішевського.– К.: ЦУЛ 2003.– 352 с.

3. Кин Ен Ун, Асмолов С., Суслина С. Республика Корея в 2005 году // Проблемы Дальнего Востока.– 2006.– № 3.– С. 62–68.

4. Мировая экономика. Экономика зарубежных стран / Под ред. В.П. Колесова, М.Н. Осьмовой.– М.: Флинта, 2001.– 480 с.

5. Мусіна Л. Економічна політика і розвиток реформ у Південній Кореї: Довід для України // Економіка України.– 2002.– № 6.– С. 35–42.

6. Партнерство заради майбутнього // Політика і час.– 1999.– № 1.– С. 41–44.

7. Соколенко С. Чи буде корисним для України досвід Південної Кореї? // Економіка України.– 1994.– № 6.– С. 75–81.

8. Олексик Б. Економіка Південної Кореї // Українське слово.– 2002.– 14 – 12 листоп.– С. 8.

9. Фуркало В. Взаємовигідне партнерство // Політика і час.– 2002.– № 7.

– С. 3 – 10.

Размещено на Allbest.ru

2