Загальна характеристика валютного ринку

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА  НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 

Кафедра економічної теорії 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ

з дисципліни: Основи зовнішньоекономічної діяльності

на тему: «Загальна характеристика валютного ринку» 
 
 
 
 

                                             Виконала: студентка 4 курсу

                                             факультету менеджменту

                                             групи ЛОГІС 2007 – 2

                                             Красюк А.В.

                                             Перевірив: Шекшуєв  О.А. 
 
 
 
 
 

Харків - 2011

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………...3

1. Характеристика валютного ринку……………………………………….4

    1.1. Види валютних ринків……………………………………………….6

2. Поняття валютного  курсу………………………………………………...9

    2.1. Види валютних курсів……………………………………………….11

3. Учасники валютних  ринків………………………………………………15

4. Валютний ринок  України………………………………………………...18

Висновок……………………………………………………………………….24

Список літератури…………………………………………………………….25

 

Вступ

     Сучасний  етап розвитку світової економіки характеризується подальшим поглибленням інтеграції та зміцнення взаємозв’язків між національними економіками, які передбачають здійснення відповідних зовнішньоекономічних операцій. Основою для проведення таких операцій слугує валютний ринок, на якому формується система різноманітних фінансово – кредитних відносин між країнами з приводу зовнішньої торгівлі, надання послуг за кордоном, залучення іноземних інвестицій, кредитів та інших видів зовнішньоекономічної діяльності, які потребують обміну і використання іноземної валюти.

       Валютний ринок – це система економічних відносин, пов’язаних з операціями купівлі – продажу іноземної валюти, валютних цінностей та рухом іноземних капіталів.

     Міжнародний обіг, пов'язаний з оплатою грошових зобов'язань юридичних і фізичних осіб різних країн, обслуговується валютним ринком. Іноземна валюта використовується для оцінки та опосередкування міжнародних  торговельних операцій з експорту та імпорту товарів, робіт, послуг, капіталів тощо. Іноземна валюта у цьому випадку виконує ті ж самі функції, що й національна валюта, тобто функції міри вартості й масштабу цін, засобу платежу і нагромадження. Крім того, на міжнародних валютних ринках іноземна валюта виступає як специфічний товар, тобто є предметом купівлі-продажу. її ціна (валютний курс) змінюється залежно від попиту і пропозиції.

 

1. Характеристика валютного ринку

     Сучасний  валютний ринок це не просто місце  здійснення валютних операцій. Він представляє систему різноманітних економічних та організаційних відносин між країнами-учасниками з приводу зовнішньої торгівлі, надання послуг, залучення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання іноземної валюти.

     Необхідною умовою розрахунків у сфері зовнішньої торгівлі при наданні послуг, кредитів, інвестицій тощо є обмін однієї валюти на іншу у формі купівлі чи продажу.

     Валюти  тих держав, національна економіка  яких має найбільшу вагу у світовому  господарстві і значною мірою впливає на міжнародну торгівлю і рух капіталу, набувають статусу ключових (резервних).

     Резервними  називають валюти, які переважно використовуються для міжнародних розрахунків і зберігаються Центральними банками інших країн. До них відносять долар США, фунт стерлінгів, швейцарський франк, японську ієну, євро. Ці п'ять валют становлять практично 100 % світових валютних резервів.

     Валютний  ринок у широкому розумінні — це сфера економічних відносин, які виникають при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти і цінних паперів, а також операцій з інвестування капіталу в іноземній валюті. Саме на валютному ринку відбувається узгодження інтересів продавців і покупців валютних цінностей.

     Операції  з обміну валют відомі зі стародавніх  часів. Однак валютні ринки в сучасному розумінні сформувалися лише в XIX ст. Цьому сприяли такі передумови:

• поступ міжнародних економічних відносин;

• розвиток світової валютної системи, поширення  кредитних засобів міжнародних  розрахунків;

• розвиток банківських систем та кореспондентських зв'язків між банками різних країн;

• удосконалення  засобів зв'язку та інформаційних  технологій -телеграф, телефон, телекс, мережний зв'язок тощо.

   Функціональне призначення валютного ринку – це урівноваження попиту і пропозиції такого специфічного товару, як іноземна валюта. Тільки через взаємодію попиту та пропозиції на ринку визначаються валютні курси. Пропозиція і попит на іноземну валюту зосереджується переважно в комерційних банках, які мають найбільш розгалужену мережу кореспондентських відносин з банками інших країн. Основними формами участі банків у валютних операціях є обслуговування потреб клієнтів щодо купівлі-продажу іноземної валюти, здійснення міжнародних розрахунків та фінансування міжнародних угод.

   По друге, валютний ринок використовується як інструмент, з допомогою якого можливе ефективне (з низькими витратами) фінансування експортно-імпортних операцій та пов’язаних з ними конверсійних операцій.

   По третє, валютні ринки забезпечують  інструменти мінімізації та страхування валютних ризиків, що пов’язані з нестабільністю обмінних курсів та процентних ставок.

     Активи  валютного ринку не зводяться  тільки до грошових одиниць іноземних  держав. Під валютою розуміють:

А) у  вузькому значенні цього поняття  – грошові знаки іноземних держав;

Б) у  широкому розумінні – у дане поняття  включаються також цінні папери – платіжні документи (чеки, векселя, акредитиви, сертифікати та ін.), фондові  цінності (акції, облігації тощо) в  іноземній валюті та інші цінності (благородні метали, дорогоцінне каміння і т.д.).

 

1.1. Види валютних ринків

     Розглянемо  класифікацію валютних ринків:

1) За територією:

- світовий ринок;

- регіональний ринок;

- національний (валютний) ринок;

     Світовий  ринок поєднує сукупність окремих регіональних ринків, виступає узагальнюючим індикатором розвитку глобальної валютної торгівлі. Фізична дія світового ринку тісно пов’язана з наявністю часових поясів. Глобальний рух ринку відбувається шляхом поступового пересування ділової активності зі Сходу на Захід. З одного боку, це означає неможливість здійснення операцій одночасно в усіх часових поясах землі, проте не дозволяє припинити функціонування валютних ринків ні на хвилину. З початком календарної доби на Сході свою роботу починає валютний ринок Нової Зеландії. Рухаючись у західному напрямку і минаючи часові зони, включаються ринки Сіднею, Токіо, Гонконгу, Сінгапура, Пекіна, за ними йдуть ринки країн СНД, далі — ринки країн Східної та Західної Європи, і закінчується торговий день у Нью-Йорку та Лос-Анджелесі.

     Зазвичай  фінансові, у тому числі валютні ринки, в середньому працюють 8—9 год. на добу. У зв’язку з існуванням географічної відстані між центрами світової торгівлі вони по черзі залучаються до процесу торгівлі і передають часову естафету один одному.

     Національний (місцевий) валютний ринок — це ринок однієї держави.

     Під ним розуміється сукупність операцій, здійснюваних банками, що розташовані  на території даної країни. Національні (місцеві) валютні ринки забезпечують рух грошових потоків усередині  країни й обслуговують зв'язок зі світовими валютними центрами.

     2) За засобами регулювання (режимом) ринку:

- ринки вільного курсоутворення;

- ринки з валютними обмеженнями та валютним регулюванням;

     Режим валютного регулювання та контролю має на меті захист національних економічних інтересів країни та підтримання курсу національної грошової одиниці.

     Найбільш  типовим є адміністративне встановлення курсів обміну національної грошової одиниці до іноземних валют, а  саме:

періодичне  декларування валютних цінностей юридичними особами перед державними органами нагляду, а фізичними особами — під час перетинання державного кордону;

заборона  чи обмеження здійснення грошових переказів  за кордон;

заборона  чи обмеження здійснення інвестицій за кордон;

суворе  регламентування експортно-імпортних торговельних операцій в частині валютного кредитування та валютних розрахунків;

регламентування інструментами державного валютного  контролю операцій на національному  валютному ринку тощо.

     3) По організації:

- організовані

- неорганізовані валютні ринки

     Організованим ринком є біржовий валютний ринок. Валютна біржа — як правило не комерційне підприємство, оскільки її основне завдання полягає не в одержанні прибутку, а в організації торгів валютою й у мобілізації тимчасово вільних валютних коштів.

     Переважна частина валютних операцій (понад 90 %) здійснюється на неорганізованому — позабіржовому, або міжбанківському, валютному ринку, на якому дилери проводять операції з використанням електронного й супутникового зв'язку.

     Більшість валютних операцій проводяться через банки, які виконують на договірній основі доручення іноземних банків-кореспондентів. Це дає змогу здійснювати валютні операції безготівковим шляхом. Банки, яким надано право на проведення валютних операцій, називаються уповноваженими, девізними або валютними.

     4) За об'єктами торгівлі валютні ринки можуть мати такі сегменти:

- форексний ринок

- готівковий (банкнотний) ринок,

     На  форексному ринку торгують безготівковою валютою (форексом). За безготівкового обороту безготівкові активи, якими оперує валютний відділ банку, становлять залишки з рахунків у іноземній валюті. Необхідні платежі здійснюються з одного рахунку на інший засобом бухгалтерських записів. Як правило, на внески в іноземній валюті нараховуються проценти;

     Готівковий (банкнотний) ринок - валюта фізично рухається у просторі. При цьому підвищуються витрати на транспортування, охорону, страхування, зберігання валюти, підвищується спред із котирування іноземних банків. Фізичне зберігання у спеціальних сховищах, без процентів.

 

2. Поняття валютного курсу

     В умовах функціонування ринкової економіки  головним об'єктом валютного регулювання  є валютний курс національної грошової одиниці. Його зміни суттєво впливають  на розвиток як внутрішньогосподарських  процесів, так і зовнішньоекономічних позицій тієї чи іншої країни.

     Валютним  курсом називається співвідношення обміну двох грошових одиниць, або ціна однієї валюти, виражена в іншій валюті.

• Встановлення валютного курсу. У більшості країн при встановленні валютного курсу застосовується пряме котирування. Воно означає, що певна постійна сума іноземної валюти (наприклад, 1, 10, 100 одиниць) використовується для вираження змінної величини відповідної суми національної валюти (наприклад, 1 дол. рівний 0,6305 ф.ст.).

Рідше застосовується непряме котирування. Основою у цьому разі служить одиниця національної валюти, порівнювана, скажімо, із доларом. Це котирування використовувалося б у Великобританії, наприклад, 1 ф.ст. рівний 1,586дол.

• Кількість існуючих валютних курсів. У деяких країнах існує не один, а два чи більше курсів національної валюти, які використовуються у різних видах операцій. Серед таких країн близько 20 тих, що розвиваються, і одна розвинута держава (Бельгія). У Бельгії діє два курси: один - для комерційних, другий - для фінансових операцій. У ряді країн, що розвиваються, такі курси використовуються для підтримки експорту певних товарів і, навпаки, обмежень деяких видів експорту.