Вища освіта і болонський процес: сутність і особливості впровадження в Україні

Автор: Пользователь скрыл имя, 10 Марта 2013 в 12:42, контрольная работа

Описание работы

З метою поглиблення економічної інтеграції ті ж шість держав в 1957 заснували Європейське економічне співтовариство (ЄЕС, Спільний ринок) (EEC — European Economic Community) і Європейське співтовариство з атомної енергії (Євратом, Euratom — European Atomic Energy Community). Найважливішим і найширшим за сферою компетенції з цих трьох європейських співтовариств було ЄЕС, так що в 1993 році воно було офіційно перейменоване в Європейські спільноти (ЄС — European Community).

Содержание

Вступ
1. Вища освіта і болонський процес: сутність і особливості впровадження в Україні
2. Система організації вищої освіти у Польщі
Висновки
Список використаних джерел

Работа содержит 1 файл

Контрольна Вища освіта.docx

— 38.35 Кб (Скачать)

Система перезарахування  кредитів при наявності відповідних  договорів дозволить українським  студентам навчатись у провідних  вищих навчальних закладах Європи.

Запровадження кредитної  системи обумовлює кредитно-модульну організацію навчального процесу. Кредитно-модульна система організації  навчального процесу – це модель організації навчального процесу, яка базується на поєднанні модульних  технологій навчання та залікових освітніх одиниць (кредитів). Вона зменшує навантаження на студентів, оскільки за умов її впровадження відсутні сесії. Система не передбачає обов’язкового семестрового екзамену для всіх студентів. Протягом навчального  семестру студенти складають два  модульні контролі під час тижнів, вільних від аудиторних занять, а  їх знання оці-нюється у 100-бальній  шкалі.

Студенти, які за результатами модульних контролів здобули  з конкретних навчальних дисциплін  не менше від встановленої мінімальної  кількості балів, атестуються з  цих дисциплін із виставленням їм державної семестрової оцінки (“відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно”) відповідно до шкали переведення. Студенти, які атестовані з оцінкою “незадовільно”, зобов’язані складати семестрові екзамени. Семестрові екзамени можуть також складати студенти, які бажають покращити  оцінку, отриману за результатами модульних  контролів. Оцінювання знань на екзаменах  здійснюється у 100-бальній шкалі  з наступним переведенням у державну оцінку.

3. Контроль якості освіти. Передбачається організація акредитаційних  агенств, незалежних від національних  урядів і міжнародних організацій.  Оцінка буде грунтуватися не  на тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях  і навичках, що отримали випускники. Одночасно будуть встановлені  стандарти транснаціональної освіти.

4. Розширення мобільності.  На основі виконання попередніх  пунктів передбачається істотний  розвиток мобільності студентів.  Окрім того, ставиться питання  про розширення мобільності викладацького  складу й іншого персоналу  для взаємного збагачення європейським  досвідом. Передбачається зміна  національних законодавчих актів  у сфері праце-влаштування іноземців.

5. Забезпечення працевлаштування  випускників. Одним із важливих  положень Болонського процесу  є орієнтація вищих навчальних  закладів на кінцевий результат:  знання й уміння випускників  повинні бути застосовані і  практично використані на користь  всієї Європи. Усі академічні  ступені й інші кваліфікації  мають бути затребувані європейським ринком праці, а професійне визнання кваліфікацій має бути спрощене. Для забезпечення визнання кваліфікацій планується повсюдне використання Додатка до диплома, який рекомендований ЮНЕСКО.

6. Забезпечення привабливості  європейської системи освіти. Одним  із головних завдань, що має  бути вирішене в рамках Болонського  процесу, є залучення в Європу  більшої кількості студентів  з інших регіонів світу. Вважається, що введення загально-європейської  системи гарантії якості освіти, кредитної системи накопичення,  легко доступних кваліфікацій  тощо, сприятиме підвищенню інтересу  європейських та інших громадян  до вищої освіти.

 

2. Система організації  вищої освіти у Польщі

 

Професійне навчання і  підготовка кваліфікованих робочих  здійснюється в профільних ліцеях, в технікумах і базових професійних  школах.

В даний час найважливішими фундаментальними властивостями університету є автономія, свобода ведення  наукових досліджень і освіти, продовження  європейської гуманітарної традиції. Звертається увага на тісні зв'язки між науковими дослідженнями  і учбовими заняттями за принципом  Д.Г. Ньюмена, який свідчить, що вища функція університету - заняття наукою.

Сучасний університет, проте, піддається тиску і втручанню  на користь функції, що професіоналізується, і виконання вимог ринку праці. У польських університетах продовжується, як затверджує М. Мальовськи, суперечка між «мудрістю і умінням», що викликане еволюцією університету від моделі спільності до моделі підприємства. У традиційному університеті мети освіти були пов'язані з мудрістю, в сучасній моделі, орієнтованій на підготовку професіоналів, концентруються навколо умінь.

Згідно думкам, вираженим  в літературі, в даний час університет  явно еволюціонує у бік ринкової моделі. Він організований за зразком  підприємства, функціонування якого  спирається на комерційні ринкові критерії. Університетська освіта в цій  моделі є формою освітніх послуг, адресованою  потенційним клієнтам відповідно до заявлених ними потреб. Комерціалізація  освіти робить із студента-клієнта  найважливіший елемент процесу  освіти, тому головним принципом цього  процесу виявляється вимога освіти, відповідної потребам студента.

Облік потреб студентів веде до того, що в даний час найважливішим  і вищим завданням університетської освіти є гарантування її учасникам  компетенцій (вони відносяться до кінцевих результатів навчання і є складними уміннями вищого рівня). Ключові для сучасного студента компетенції наступні: навчання, мислення, пошук, самоудосконалення, комунікація, співпраця, діяльність. Вони орієнтовані на розвиток самостійності і відповідальності молодих поляків і показують одночасно значення підготовки сучасних студентів до безперервної освіти, самоосвіти і вдосконалення.

Професійні звання, що привласнюються випускникам вузів.

Ліценціат - звання, що отримується  після 3 - 3,5 років навчання у вузі.

Інженер - звання, що отримується  після закінчення вищого технічного учбового закладу по напрямах: технічне, сільськогосподарське, економічне. Навчання триває 3,5 - 4 року.

Магістр, а також звання, рівнозначні йому: магістр освіти, магістр мистецтв, магістр-інженер, магистр-инженер-архитектор, лікар-стоматолог або лікар-ветеринар - даються після проходження п'ятирічного стандартного курсу освіти. У напрямі медичних і ветеринарних наук навчання продовжується 6 років.

Звання магістра відповідного профілю можна отримати також  після закінчення 2 - 2,5-річного магістерського курсу підвищення кваліфікації. Це звання можуть отримати особи, які закінчили  вищі професійні училища із званням  ліценціат або інженер.

Для отримання однієї з  вищеперелічених кваліфікацій студент повинен здати всі учбові дисципліни і практики, передбачені учбовим планом, представити і захистити дипломну роботу, а також успішно скласти дипломний іспит (відповідає нашим госэкзаменам).

Випускник вузу отримує диплом про закінчення вищого учбового закладу  по певному напряму навчання, три  виписки з екзаменаційно-залікової  відомості, а також, за бажанням, диплом на іноземній мові.

Доктор - вчений ступінь привласнюється особі, яка після успішної здачі  докторських іспитів підготувала  і захистила докторську дисертацію. Отримати ступінь доктора наук можуть особи, що мають звання магістра або  рівнозначне йому.

Доктор хабилитовани - вчений ступінь дається особі, яка вже має ступінь доктора, внесло значний внесок до науки або мистецтва, пройшло процедуру хабилитации і успішно захистила дисертаційну роботу (пшевуд хабилитацийний).

В області мистецтва привласнюються кваліфікації I і II ступені, які є  рівнозначними званням відповідно доктора і доктора наук.

Ступінь доктора і доктора  хабилитованого привласнюється спеціальними підрозділами вузів і інших наукових центрів - спеціалізованими радами, які мають право на їх привласнення.

Професор - наукове звання, що привласнюється Президентом Польської  Республіки. Володар його іменується професором звичайним (звичайним), на відміну від професора надзвичайного (виняткового). Це звання надається ректором за особливі заслуги в масштабі вузу (у нас це - професор кафедри). Посада ад'юнкта в польському вузі відповідає посаді доцента у вузі білоруському, в той же час доцент в Польщі посада достатньо рідкісна і привласнюється за особливі заслуги разом з професором надзвичайним.

З 1998 року почали з'являтися державні і недержавні професійні вищі школи. У них ведеться професійне навчання студентів, кваліфікація яких достатньо висока завдяки включенню  в програму освіти обов'язковою 15-ти тижневої практики.

Польща - країна дуже близька  по світогляду до України і сусід  України, крім того, вона вже декілька років в Євросоюзі і має  досвід переходу від командно-адміністративної системи до демократичної. У ній  раніше, ніж в Україні, почалися реформи  в освіті і суспільстві, і раніше, ніж в Україні, встало питання  реформування державної системи  профорієнтації і консультування.

У Польщі вже в 1907-1908 рр., як і в багатьох країнах Західної Европи, виникають перші приватні служби по професійній орієнтації, які займалися вивченням кандидатів на посади шляхом опиту по раніше складеній анкеті. У 80-х роках минулого століття в Польщі центрами профорієнтації були районні і воєводські виховно-професійні консультації, куди входили фахівці різних профілів: психологи, соціологи, лікарі. У них за допомогою "опитних листів", "карток профорієнтацій", "особистих справ учнів" фіксувалися дані вивчення учня за допомогою залучення до процесу спостереження багатьох вчителів, а також обліку результатів досліджень лікарів, психологів, робочих професійної консультації. На основі аналізу даної документації класна комісія виносила висновок про те, чи вірно зроблений учнем вибір професії і профілю учбового закладу для продовження освіти. Таким чином, молоді люди практично не мали голосу в процесі вибору професії і методів діагностики своїх професійних якостей.

 

ВИСНОВКИ

 

Приєднанню України до Болонської декларації та інтеграції вищої освіти України у Європу Знань на думку більшості фахівців немає альтернативи. Входження у  Болонський простір є для українського суспільства важливим та необхідним через потребу вирішити проблеми визнання українських дипломів за кордоном, підвищення ефективності та якості освіти і відповідно конкурентноздатності українських вузів та їхніх випускників на європейському й світовому ринку праці. Адже Болонський процес вийшов за межі Європейського Союзу та Європи і стає частиною процесу глобалізації вищої освіти та глобального ринку праці. Приєднання до Болонського процесу сприятиме утвердженню принципу автономії в університетській освіті України, послабленню, а в перспективі зникненню жорсткого адміністративного та фінансового контролю з боку державних органів за функціонуванням університетів, ефективному залученню та використанню власних ресурсів у навчальному процесі, організації стажування та обмінів для студентів та викладачів. У внутрішньосуспільних процесах ці зміни сприятимуть розвитку громадянського суспільства, формуванню громадянської культури та відповідальності, поглибленню демократичних трансформацій. Успішні кроки України у цій сфері співробітництва та інтеграції з ЄС позитивно вплинуть на прискорення процесів співробітництва в інших сферах. Отже, входження України у Європейський простір вищої освіти є одним з важливих чинників у реалізації визначеного стратегічного напряму інтеграції України до ЄС.

Щоб досягти конкретних результатів  в сфері інтеграції у Болонський простір, Україна повинна виконати ряд вимог та умов, зокрема: впровадження сучасних стандартів викладання та оцінки знань студентів (кредитно-модульна система), широке використання Інтернету  в навчальному процесі, впровадження дистанційного навчання і т.п.. Запровадження  європейської кредитної системи  допоможе студентам та фахівцям, які  отримали диплом про вищу освіту в  Україні, працювати, продовжувати навчання та здійснювати дослідження у  Європі.

Я вважаю, що всі цілі, поставлені перед початком дослідження, були виконані. Залишається зробити висновки

 Освіта в Польщі  обов'язкова до 18 років

 Професійна освіта  знаходиться під відповідальністю  міністерства освіти 

 Система вищої освіти  фінансується з державного бюджету.

 чим більше в системі  професійної освіти рівнів або  ступенів, які підкріплюються відповідними  стандартами, тим більше можливостей  надається особі для вибору  посильної, бажаної і очікуваної  освітньої практики;

 мобільність людини  в професійному освітньому просторі  значною мірою залежить від  гнучкості організаційних форм  навчання і системи професійної  освіти в цілому;

 ефективність функціонування  національної системи підготовки  кадрів залежить від обліку  загальних тенденцій розвитку  теорії і практики професійної  освіти і збереження культурно-національних  традицій в області професійної  освіти.

 Існують служби профорієнтації, які займаються вивченням кандидатів  на певні посади, що дозволяє  випускникові після отримання  професії працевлаштуватися за  фахом.

Одним з достоїнств професійного утворення Польщі є наступне. Загальні тенденції в розвитку професійної  освіти обумовлені процесами глобалізації і універсалізації у сфері  економічної і соціально-культурної діяльності, становлення все більш  взаємозв'язаної людської цивілізації, а також значним посиленням ролі інформаційних технологій і телекомунікацій, формування інформаційної домінанти в розвитку суспільства і виробництва.

Разом з цим на підставі порівняно-педагогічного аналізу  виявлено, що в Польщі має місце  відставання від інших держав в об'ємах державного фінансування професійно-технічної освіти.

До недоліків системи  утворення Польщі можна віднести наступні факти:

•    відвідини лекцій не обов'язкові, але обов'язкове складання  іспитів. Таким чином, студентам, які  не мають навиків організації  часу, варто вчитися планувати  час, необхідний для навчання;

Информация о работе Вища освіта і болонський процес: сутність і особливості впровадження в Україні