Україна на шляху інтеграції з ЄС

У контексті забезпечення належного виконання Угоди буде впроваджений відповідний механізм моніторингу та врегулювання спорів, які можуть виникати у ході виконання  Угоди.

У зв’язку з необмеженим  терміном дії Угоди було передбачено  можливість здійснення всебічного її перегляду, у т.ч. що стосується її цілей  протягом п’яти років від набрання нею чинності, а також у будь-який час за взаємною згодою Сторін.

Угода буде перекладена українською мовою та всіма мовами ЄС, а після її підписання всі тексти матимуть однакову юридичну силу.

 

 

РОЗДІЛ 3.     УМОВИ ТА ЗОБОВ’ЯЗАННЯ, ЩО ПОВИННА  ВИКОНАТИ УКРАЇНА 

 

 

За результатами 16-го саміту Україна-ЄС до України було висунуто неофіційний список з 19 пунктів, які мають бути виконаними до травня включно. Виконання цих пунктів  дасть Україні можливість підписати угоду про Асоціацію в листопаді 2013 року.

Перелік 19 критеріїв від  Єврокомісії (неофіційний) :

1. Виконання рекомендацій, визначених в остаточному звіті спостережної місії ОБСЄ/БДІПЛ щодо парламентських виборів в Україні

2. Подолання зафіксованих  недоліків у проведенні парламентських  виборів в Україні 28 жовтня 2012 року 

3. Схвалення Виборчого  кодексу України 

4. Забезпечення збалансованого доступу учасників виборів до засобів масової інформації

5. Проведення повторних  виборів в одномандатних виборчих  округах, в яких не визначено  переможця

Перші п’ять пунктів  переліку стосуються виборів, зокрема, виправлення тих зауважень, які  були викликані парламентськими виборами від 28 жовтня 2012 року. Тобто, і другий пункт, і третій, і четвертий, і п’ятий є уточненням та розширенням першого. Така деталізація прописана з метою полегшення моніторингу процесу та виконання. Для того, щоб побачити, що вимагається зробити у пункті першому та другому, можна просто взяти перелік підсумкових зауважень спостережних місій щодо виборів і переглянути, що там вказано. Якісь з тих вимог більш суттєві, якісь менш. Зрозуміло, ніхто не очікує виконання всіх рекомендацій до травня, хоча б тому, що перевірити виконання багатьох з них можна буде тільки на наступних виборах. Але деякі речі, безумовно, можна зробити або, принаймні, почати робити. Щодо третього пункту, то тут будуть дискусії, оскільки у нас хоч і існує проект виборчого кодексу, зроблений за великого фінансового внеску ЄС, але не факт, що його треба приймати у існуючому вигляді, бо він вже дещо застарів. Але повернутися до розробки кодифікованого законодавчого акту потрібно. Мова йде саме про виборчий кодекс, хоча українська сторона стверджує, що може вистачити просто закону. Ну, це вже питання підходів, а не змісту. Головне, щоб було залучення всіх зацікавлених сторін до підготовки документу, особливо опозиції та громадянського суспільства, щоб цей документ відображав консенсус і був прийнятий надовго. Адже у нас, як правило, виборче законодавство приймає більшість під свої тактичні інтереси і нав’язує його меншості та всьому суспільству. Пункт четвертий вимагає, аби під час нових виборів не надходило скарг від опозиційних кандидатів щодо неможливості доступу до ЗМІ. Перевірити виконання цього пункту можна буде, звісно, тільки на наступних виборах. Пункт п’ятий стосується призначення виборів у тих округах, де результати визнали не дійсними. Зрозуміло, що провести вибори за три місяці неможливо, але потрібно хоча б продемонструвати кроки в цьому напрямку – Верховна Рада повинна ухвалити зміни до закону про вибори, передбачити бюджет на їх проведення, ЦВК – призначити дату та оголосити початок кампанії.

6. Вирішення питання політично вмотивованих вироків без зволікань

Абсолютно очевидно, що цей  пункт прямо стосується Юлії Тимошенко  та Юрія Луценка. На цю тему вже все  сказано і, звісно, в ідеалі вони обидва мають бути звільнені. Не тому, що колись були чиновниками минулої влади, а тому що існує абсолютно чітке переконання в тому, що судові процеси над ними не відповідали жодним стандартам справедливого судочинства. В реальності мало хто очікує, що Тимошенко випустять у найближчі місяці, але, якби змінилася сама атмосфера суду над нею, якби судді перестали повністю солідаризуватися з позицією прокуратури, якби задовольнялися клопотання не лише обвинувачення, а й захисту, то це вже можна було б подати, як певний прогрес. Нинішня ситуація навколо депутата і захисника Власенка, на жаль, підтверджує, що влада лише поглиблює проблему, замість кроків у напрямі її розв’язання.

7. Швидке виконання  рішень Європейського суду з  прав людини

Цей пункт частково теж  стосується Тимошенко та Луценко, але  до України взагалі є претензія щодо термінів виконання рішень Європейського суду з прав людини, тому треба показати позитивну  динаміку, яка б свідчила про повноту та швидкість виконання цих рішень щодо всіх громадян України.

8. Виконання рекомендацій  Ради Європи стосовно умов  утримання та медичної допомоги особам, що перебувають під вартою

Цей пункт точно виник  як реакція на скарги на здоров’я  Тимошенко та Луценко, а також  скандальну атмосферу навколо надання  їм медичної допомоги у місцях позбавлення  волі. Безпосереднім поштовхом до актуалізації проблеми стало раптове вивезення Луценка до колонії після операції напередодні візиту комісара Фюле, який мав намір зустрітись з ним у Києві. Тобто виникло це рішення саме завдяки відомим особам, але стосується всіх, хто перебуває у колоніях та СІЗО. Наступні пункти, за словами експерта, - це вже конкретні реформи, зобов’язання щодо виконання яких Україна взяла на себе ще в 2009 році, в рамках Порядку денного асоціації. Саме їх реалізація, як наголошує він, з точки зору ЄС, свідчить про те, що Україна дійсно хоче стати частиною Європейського Союзу. Невиконання цих пунктів, продемонструє нещирість підходу української влади до наміру впроваджувати угоду.

9. Забезпечення належного  впровадження нового Кримінального  процесуального кодексу, нового законодавства з питань адвокатури та створення Національного превентивного механізму проти тортур

Цей пункт стосується вже прийнятих документів – КПК  та законів про адвокатську діяльність. Ці документи  вважаються в Європейській комісії не ідеальними, але прогресивними, і тут треба продемонструвати їх вдалу імплементацію та широке застосування. Що стосується  Національного превентивного механізму проти тортур, то такий механізм вже втілюється, і треба лише пришвидшити цей процес і продемонструвати його в дії, адже за Україною закріпилася репутація країни, яка практикує тортури в місцях позбавлення волі і тимчасового утримання.

10. Перегляд у тісних  консультаціях з Радою Європи/Венеціанською  Комісією закону про прокуратуру 

11. Перегляд у тісних  консультаціях з Радою Європи/Венеціанською Комісією Кримінального Кодексу України

12. Перегляд у тісних  консультаціях з Радою Європи/Венеціанською  Комісією закону про «Вищу  раду юстиції» 

13. Перегляд у тісних  консультаціях з Радою Європи/Венеціанською  Комісією закону про судоустрій  та статус суддів

Ці чотири пункти фактично стосуються реформи системи судочинства, як такої, що створює для України  найбільші проблеми. Звісно, не йдеться  про те, щоб за два місяці були відбулися кардинальні зміни. По цих чотирьох пунктах буде достатньо розробити відповідні законопроекти і надіслати їх до Венеціанської комісії, і, можливо, ухвалити їх у першому читанні, продемонструвавши залучення всіх політичних сил і реальний пошук консенсусу.

14. Вжиття кроків у  реформуванні міліції

Цей пункт достатньо  розмитий. Реформувати МВС – величезне завдання, але треба виправити помилку, коли плани реформ МВС розробляє сам МВС. Необхідне доручення Президента уряду щодо розробки комплексної програми реформ міліції із залученням до цього і опозиції, і громадських організацій, і аналітичних центрів. Потрібно запустити цей процес, показати що він пішов, і не фіктивно.

15. Реалізація конституційної  реформи у відповідності до  міжнародних стандартів

Оскільки в Україні  ще взагалі не сформувалася жодна концепція реформи Конституції і нема жодного консенсусу з цього приводу, то тут головне - не робити помилок. Тобто – жодних спроб непрозорого кулуарного внесення змін до Конституції, жодних маніпуляцій та намагань спроби прийняття конституційних змін в обхід парламенту, тобто унеможливити будь-які зміни Конституції у неконституційний спосіб. Цей пункт більше про те, чого не треба роботи, аніж про те, що треба.

16. Здійснення реформ, необхідних для підготовки до започаткування поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі

По цьому пункту також  найголовніше не ухвалювати законодавчих  актів, які суперечать тексту Угоди  про асоціацію та існуючим зобов’язанням  у межах СОТ. Зокрема, лобістських та протекціоністських законів, характерних для нашого уряду і парламенту.

17. Забезпечення ефективної  боротьби з корупцією 

Ця проблема настільки складна, що успіхом стало би внесення від імені уряду законопроектів, які реагували на вже виявлені проблеми  в нинішньому законодавстві. Наприклад, таким кроком могли бути зміни до закону про державні закупівлі, бо до останнього  часу ці закони тільки погіршувались у напрямку виведення в тінь максимальної кількості закупівель, зокрема здійснюваних державними підприємствами. Як свідчить практика, нині доступні обсяги інформації про держзакупівлі скоротились удвічі у порівнянні з минулим роком, і це однозначно сприймається як тріумф корупції.

18. Здійснення реформи  системи управління державними  фінансами, включаючи розширення повноважень Рахункової палати

Цей пункт потребує внесення змін до Конституції і це питання  зараз вже в процесі розробки – Конституційна асамблея вже  розглянула це питання. Тепер слово  за парламентом.

19. Вжиття рішучих дій  для покращення ділового та інвестиційного клімату

Тут йдеться про справжню дерегуляцію та боротьбу з корупцією, припинення практики створення штучних преференцій для бізнесу висопосадовців.

В цілому, можна наголосити, що Комісія схвалила проект рішення Ради ЄС про підписання та тимчасове застосування, а також про укладання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, яке буде передано Раді для подальшого опрацювання. Комісія додала до цих двох пропозицій політичну заяву.

У заяві Комісії з  нагоди схвалення пропозицій для Ради ЄС про підписання Угоди про асоціацію з Україною нагадуються висновки Ради закордонних справ ЄС щодо України від 10 грудня 2012 року, в яких виписані умови підписання угоди. Крім того, у заяві зазначається, що додаткові очікування стосуються покращення бізнес-клімату в Україні.

У заяві наголошується, що тепер час для української  влади вирішити найважливіші питання  для того, щоб зробити можливим підписання угоди, що, на думку Комісії, стане “історичним проривом”  у відносинах України та ЄС.

ВИСНОВКИ

 

 

Відносини між Україною та ЄС зазнали значних позитивних перетворень в період з 1990-х по 2012 рік, Україна активно намагається залучитися до Європейської спільноти и вже внесла значний вклад в цю справу. Проте про реальний Вступ до ЄС говорити ще рано.

Макроекономічні показники свідчать про невисокий рівень економічного розвитку України в цілому, зниження обсягу ВВП, невелику частку країн ЄС в експорті України та відносно низький рівень прямих іноземних інвестицій. За цими показниками Україна суттєво відстає не тільки від країн ЄС. а й від країн Центральної та Східної Європи. Кардинальна зміна якісних та кількісних показників соціально-економічного розвитку України є головною передумовою приєднання країни до Європейського Союзу.

Аналіз соціально-економічного розвитку України в 90-ті роки показує, що практично за всіма параметрами оцінки готовності приєднатися до Європейського Союзу країна мала одні з найгірших показників у Центральній та Східній Європі. В Україні за 10 років незалежності не вдалося провести ефективні реформи, глибока криза охопила практично всі сфери суспільства. Більше того, за рівнем соціально-економічного розвитку Україна почала суттєво відставати від багатьох країн субрегіону, а за оцінками конкурентоспроможності національної економіки посідала останні місця не тільки серед європейських країн, а й порівняно з багатьма країнами, що розвиваються. Відсутність громадського консенсусу щодо напрямів та темпів соціально-економічних реформ, практично стабільно неефективна діяльність урядів суттєво віддаляє перспективу не тільки повного, але й асоційованого членства України в ЄС. Очевидно, що тільки послідовні, глибокі та рішучі реформи можуть змінити цю тенденцію кардинально.

Україна на сьогодні за досягнутим у цілому (саме в цілому, а не в  окремих галузях чи виробництвах) рівнем економічного розвитку не може бути активним учасником найбільш зрілих форм міжнародних інтеграційних процесів у найрозвинутіших геоекономічних сегментах. За таких умов форсування входження країни в глобальні світогосподарські структури та особливо в структури Європейського Союзу завдало б суттєвої шкоди передусім самій Україні.

Модифікації потребує і  політична програма, і система  юстиції. Всі ці галузі треба гармонізувати  та стабілізувати. На думку автора цієї роботи, політична програма по виконанню умов для парафування УА є позитивним моментом, проте після виконання цих умов треба переглянути рішення про вступ до Європейської спільноти згідно з новими умовами у майбутньому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

 

 

1. Альтовский Е. Мировая внешняя торговля в 1998 – 1999 г.г. (обзор) // Внешняя торговля. – 1999 г. – №4. – С. 33-34

2. Тодоров І. Я. Україна на шляху до європейської та євроатлантичної спільноти: Монографія. – Донецьк:ДоННУ, 2006. – 268 с.

3. Козик В. В., Пайкова Л. А., Даниленко Н. Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2000. – 277 с.

4. Колосов А. Особенности иностранного инвестирования в Украине. // Бизнес-информ. – № 11. – 1998.

5. Кривонос Р. Інтеграція велить не квапитись і не впадати у відчай // Віче – 1996. – № 12. – C.96-101.

6. Линдерт П. Экономика мирохозяйственных связей: Пер. с англ. / Общ. ред. и предисл. О. В. Ивановой. – М.: Прогресс, 1992. – 520с.

7. Максименко Є. Шляхи активізації залучення іноземних інвестицій в Україну // Фінанси України. – №6. – 1998.

8. Мельник О. Відновлення економічного зростання та необхідність зміни антиінфляційної політики в Україні // Економіка України. – 1999. – № 9. – С. 12-21.

9. Міжнародні економічні відносини: Історія міжнародних економічних відносин: Підручник / А. С. Філіпенко, В. С. Будкін, О. В. Бутенко та ін. – К.: Либідь, 1992. – 191 с.

10. Міжнародні економічні відносини: Сучасні міжнародні економічні відносини: Підр. / А. С. Філіпенко, С. Я. Боринець, В. А. Вергун та ін. – К.: Либідь, 1992. – 255 с.

11. Отрицательное сальдо сократилось до 52 млн.// Зеркало недели. – 2000. – №1-2.

12. Парфенова Л. Интеграция Польши с Европейским Союзом // Мировая экономика и международные отношения. – 1999. – № 4. – С. 75-80.

13. Румянцев А. П., Румянцева Н. С. Міжнародна економіка: Короткий конспект лекцій. – К.: МАУП, 1999. – 104 с.