Стратегічні альтернативи України на міжнавродному ринку авіа послуг

Для подальшого розвитку українського ринку пасажирських та вантажних  авіаперевезень необхідне залучення  додаткових інвестицій як на мікрорівні (інвестицій окремих юридичних та фізичних осіб, кредитно-фінансових інститутів тощо), так і на макрорівні та наднаціональному рівнях (інвестиційних ресурсів транснаціональних структур, урядів окремих держав, міжнародних економічних та валютно-фінансових організацій).

В основному, інвестиційна діяльність вітчизняних авіатранспортних підприємств спрямовується на оновлення морально та фізично застарілого парку повітряних суден, розбудову інфраструктури аеропортів та модернізацію основних фондів. Оскільки авіатранспортна галузь є надзвичайно капітало- та наукоємною галуззю, актуальною залишається проблема підвищення інноваційності діяльності авіатранспортних підприємств України для забезпечення економічної ефективності їх діяльності, а також конкурентоспроможності як окремих підприємств цивільної авіації на національному та міжнародному ринках авіаперевезень, так і авіаційної галузі в цілому. Це створить основу для стабільного динамічного економічного зростання вітчизняної галузі повітряних перевезень, надасть змогу реалізувати широкомасштабну організаційно-економічну та техніко-технологічну модернізацію підприємств авіатранспортної промисловості.

Для підвищення конкурентоспроможності національної економіки необхідним є формування національної інноваційної системи, розширення інвестиційних можливостей для реалізації інноваційних проектів, але, це поки що неможливо здійснити в повному обсязі за існуючого рівня інноваційної активності підприємств. Для повноцінної інтеграції України у світовий економічний простір необхідно підвищити частку інноваційної продукції у сукупному продукті та збільшити обсяги надання високотехнологічних послуг, зорієнтувати інвестиційні процеси на структурну перебудову національної економіки на новій технологічній основі для посилення конкурентних позицій національних підприємств на світовому ринку в довгостроковій перспективі, та зменшення рівня втрат від дії негативних чинників глобального середовища.

Реалізація адаптаційних заходів в напрямку інтеграції авіатранспортної системи України з європейською та світовою транспортними системами передбачає використання сучасної інноваційно-інвестиційної моделі розвитку авіатранспортних підприємств з огляду на інтеграційні та глобалізаційні тенденції в сфері авіації. Слід зазначити, що недостатній рівень бюджетного та позабюджетного фінансування розвитку авіатранспортної інфраструктури пов’язаний з невисокими обсягами інвестування галузі повітряних перевезень, особливо в умовах подолання негативних наслідків кризових явищ. Поступово підвищується роль приватного капіталу як одного із важливих фінансових джерел підтримки та розвитку інновацій в авіатранспортній сфері.

Аналіз інвестиційно-інноваційної діяльності авіатранспортних підприємств України доцільно розпочати з визначення проблем розвитку авіаційної галузі, які впливають на її інвестиційну привабливість, та пошуку можливих шляхів їх розв’язання (рис. 1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.3.1. Актуальні проблеми розвитку авіаційної галузі України та шляхи їх вирішення

*Розроблено автором  

 

 

 

Вищезазначені проблеми авіатранспортного  комплексу України суттєво впливають  на інвестиційну привабливість цієї галузі, а отже, і на можливість залучення  додаткових інвестиційних ресурсів. Власне на вирішення цих актуальних проблем і повинна бути спрямована інвестиційна діяльність підприємств авіаційної галузі. У той же час, самим авіапідприємствам необхідно розробляти власні програми розвитку із врахуванням інтересів окремих авіакомпаній, інвесторів, держави та регіону, що обслуговується, оскільки це також впливає на обсяги залучених інвестиційних ресурсів.

Завдяки поступовому  виходу економіки України з інвестиційної  кризи відбувається зростання обсягів  капіталовкладень, зокрема, інвестицій в основний капітал. Динаміка інвестицій в основний капітал авіатранспортних підприємств України у 2004-2011 рр. зображена на рис. 2. 

Рис. 3.2. Динаміка інвестицій в основний капітал авіатранспортних підприємств України у 2004-2011 рр.

 

Протягом цього  періоду були відмічені суттєві  коливання обсягів інвестицій в  основний капітал підприємств авіаційного транспорту. Найбільші обсяги інвестування були залучені у 2007 р. – 305 млн. грн. Через вплив несприятливих факторів на розвиток економіки України в цілому, і, зокрема інвестиційної діяльності, впродовж 2008-2010 рр. знову спостерігалася тенденція до зменшення інвестицій в основний капітал авіатранспортних підприємств, а в 2011 р., навпаки, відбулося стрімке збільшення показників.

Питома вага інвестицій в  основний капітал підприємств авіаційного транспорту України впродовж 2004-2011 рр. була незначною, порівняно з інвестуванням інших видів економічної діяльності, – у середньому 0,15 %.

Значні обсяги капітальних  інвестицій були використані Державним  підприємством обслуговування повітряного руху України, Державним міжнародним аеропортом «Бориспіль», Кримським ДАП «Універсал-Авіа», Державним міжнародним аеропортом «Запоріжжя», ДАП «Львівські авіалінії», Міжнародним аеропортом «Львів» та іншими інфраструктурними об’єктами у зв’язку із підготовкою до Євро-2012.

Для забезпечення ефективного розвитку у довгостроковій перспективі, вітчизняним  авіакомпаніям необхідно сформувати інвестиційну стратегію – комплексну програму реалізації довгострокових цілей  інвестиційної діяльності підприємств, що є складовою загальної стратегії  розвитку підприємства. Автором запропоновані етапи розробки та реалізації інвестиційної стратегії авіакомпанії, як представлено на рис. 3.

 Рис. 3.3. Процес розробки та реалізації інвестиційної стратегії  

 

Формування інвестиційної  стратегії авіакомпанії передбачає вибір найефективніших шляхів її досягнення та базується на прогнозуванні кон’юнктури інвестиційного ринку та умов здійснення інвестиційної діяльності.

Проведені дослідження дозволяють зробити висновок про недостатній рівень бюджетного та позабюджетного фінансування розвитку авіатранспортної інфраструктури України, що пов’язано з невисокими обсягами інвестування авіаційної галузі, особливо в умовах подолання негативних кризових явищ. Для підвищення конкурентоспроможності національної економіки необхідним є формування національної інноваційної системи, розширення інвестиційних можливостей для реалізації інноваційних проектів, що поки неможливо здійснити через існуючий рівень інноваційної та інвестиційної активності підприємств.

Реалізація національної інвестиційної політики повинна  забезпечити активізацію інвестиційно-інноваційної діяльності для ефективного розвитку пріоритетних галузей економіки, зокрема і цивільної авіації, на принципах партнерства держави та приватного сектору.

В умовах глобалізації авіаперевезень, для забезпечення стабільності конкурентних позицій вітчизняних авіапідприємств  на міжнародних ринках велике значення має використання існуючих можливостей, які створюються завдяки реалізації інвестиційно-інноваційної моделі розвитку повітряних перевезень в Україні. Відповідні заходи дозволять покращити інвестиційний клімат у даній сфері та забезпечать успішну адаптацію до ринкових умов.

Авіація галузь України має певний дефіцит кадрів, тому що в цілому переживає давно прогнозовану кадрову кризу. Причиною цього став розвал в 90-і роки певної системи підготовки льотних, технічних, інженерних і навіть адміністративних фахівців, а нова системи освіти знаходиться на стадії розвитку. Аналіз структури авіаційного персоналу по віковій групі показав, що більше 25% льотного складу становлять пілоти старше 63-65 років. Причиною є багаторіча перерва між змінами кадрів, тому що було перервано

життєво-важливий процес переходу знань і досвіду від старших до молодших. В звя`зку з цим, регулярні авіаперевізники змушені залучати

льотний або інженерний персонал, який не відповідає вимогам рівня

кваліфікації та проводити  підготовку та перепідготовку цих фахівців. Ця

ситуація позначається на фінансових результатах діяльності авіаперевізників,

а для пасажирів і всієї транспортної системи країни, перш за все, на безпеці

польотів. Встановлено, що сьогодні перед учасниками економічного ринку

України постає проблема кадрової кризи цивільної авіації. Більшість

керівників підприємств авіаційної галузі, проаналізувавши дану ситуацію,

усвідомили, що аспектом вирішення  їхніх економічних проблем є  кадрове

забезпечення. Розглянувши вимоги до кадрової складової вітчизняного та

міжнародного ринку авіаційних послуг та враховуючи специфіку і складнощі

підготовки фахівців даної галузі, автором будуть досліджені вимоги до

авіаційного персоналу, а  саме пілотів (міжнародний досвід). Оосновним критерієм підбору авіаційних фахівців в Україні, визначені в Повітряному кодексі України та Програми підготовки авіаційного персоналу в галузі авіаційної безпеки, але крім регламентованих в програмі чітких професійних вимог, є й інші, не менш важливі, які стосуються психологічного та особистого аспекту фахівця. Автором виділиенні наступні основні параметри, за якими ведеться пошук будь-якого спеціаліста, а саме: освіта (вища, середня професійна), досвід роботи, відповідність психофізіологічним вимогам, тобто - відповідний стан здоров'я, підтверджене проходженням медкомісії та інші вимоги, що пред'являються до тієї чи іншої спеціальності. Для пілотів, бортпровідників, техніків та інженерів з досвідом роботи основною вимогою є наявність свідоцтв та допусків до роботи на тому чи іншому типі повітряного судна. Окремим питанням є знання мов, за вимогами ІСАО, тому авіаперевізники  намагаються наймати фахівців вже з 4-им рівнем англійської, а якщо

неохідно найняти пілота або техніка для літака бізнес-класу, то враховується

можливість володінння німецькою, французькою, іспанською та італійською

мовами, залежно від маршруту польотів. Іншим аспектом кадрового  забезпечення, є перепідготовка льотного персоналу, яка являє собою перепідготовку на певний тип повітряного судна.

Таку послугу може надати виробник, у якого купується літак, а також

можлтвість перепідготовки пілотів у спеціалізованих навчальних центрах, які

атестовані належним чином  і мають ліцензію на навчання льотного складу на

необхідний тип повітряного  судна. Щодо наземного персоналу - авіатехніки

мають також пройте перепедготовку на тип судна, який їм належить обслуговувати, так само, як і пілоти.

Дуже важливим є, питання кадрового забезпечення для літаків бізнес-класу, які мають зарубіжну реєстрацію. У такому випадку за вимогами ІСАО льотний склад повинен мати JAR-ліцензію або FAR-ліцензію, що дозволяє йому виконувати польоти на повітряному судні іноземної реєстрації. Тому перевізники сегменту ділової авіації можуть наймати іноземну робочу силу.

У іноземних країнах більшість  авіаційних компаній, при необхідності найму та підбору персоналу звертаються до спеціалізованих компаній. Провідними компаніями, в якості забезпечення кадрами авіатранспортні підприємства, є Aeropeople і Aerotek. Вони спеціалізуються в галузі найму і підписання договорів з постійним персоналом авіації у Великобританії, США та Європі в цілому. Також, вони тісно співпрацюють з провідними організаціями, які

допомагають в підборі працівників на всіх рівнях, а також пропонують

кандидатів для пошуку, відповідно до специфіки роботи, місця  розташування

компаній або промисловості. Aeropeople і Aerotek є членами організації REC, the Recruitment &Employment Confederation, яка пов'язана з суворим кодексом поведінки, створеним для забезпечення високої якості робочої практики. В цьому можна переконатися, спостерігаючи рівень якості, який пропонують і надають ці компанії. Aeropeople і Aerotek мають повну акредитацію по ISO 9002 (міжнародний стандарт системи якості).

Також, ці компанії спеціалізуються  на наданні досвідчених фахівців для авіаційної промисловості, як комерційного так і військового призначення, з необхідним досвідом в галузі авіації. Aeropeople і Aerotek мають національну мережу та спеціалізовані підрозділи, що забезпечують авіаційні служби зайнятості, щоб допомогти авіаційній компанії найняти одного або сотні кваліфікованих працівників. Однією з переваг даних компаній є можливість підвищення рентабельності аваітранспортних підприємств за рахунок скорочення витрат на підбір, найм та управління персоналом, витрат на  зниження плинності кадрів та інших осорбливостей пов’язанмих з витратами на кадрове забезпечення. Мережа цих компаній складається  з більш ніж 150 відділень по всьому світу. При підборі персоналу, допоміжні агенції керуються переліком критеріїв, які надає авіаційна компанія. Агенції, які допомагають в підборі персоналу дбають не лише про авіаційну компанію, яка звернулася за допомогою, але і про інтереси кандидатів, які шукають роботу. Автором, було досліджено кваліфікаційні вимоги до авіаперсоналу