Історія виникнення Євросоюзу

      Майже в усіх нових державах помітна  певна стриманість щодо Росії, яка

підігрівається  місцевими націоналістичними колами, які вбачають у ній спадкоємицю імперії та посилаються на те, що за своїми розмірами і своєю

потужністю  Російська Федерація перевершує всі інші держави, разом узяті.

Оптимальним же може бути тільки шлях будівництва  СНД на основі урівноваження (консенсусу) інтересів держав Співдружності.

      Беручи  до уваги перелічені фактори, слід визнати: песимістичні або принаймні скептичні оцінки перспектив СНД та можливостей використання

західноєвропейського  досвіду спираються на переконливі  аргументи. Проте було б помилкою абсолютизувати їх. Більш вагомою уявляється позиція застережливого оптимізму. При усіх особливостях кожного з партнерів по СНД важко уявити інший варіант формування нової культури взаємовідносин, крім того, котрий перевірила на практиці Західна Європа, одним із найважливіших аспектів якої є пошук оптимального співвідношення між державним суверенітетом та договірними зобов'язаннями.  

ВИСНОВОК

     Аналіз  нібито достатньо переконливо свідчить про те, що досвід

Європейського суспільства в багатьох відношеннях  повчальний, універсальний і може бути використаний в специфічних умовах Співдружності пострадянських країн. Але це матеріал, який вимагає селекції та переробки. Партнерам по Співдружності необхідна власна концепція СНД, яка визначала б загальні довгострокові його цілі, стратегію розвитку, принципи та методи співробітництва, механізми прийняття та реалізації рішень. Суттєво важливим для такої концепції є

вибір інституційної  моделі СНД, яка забезпечувала б  баланс впливу усіх

учасників Співдружності  на прийняті рішення.

      При цьому єдино реалістичною уявляється стратегія поступового та

обачливого просування, що найбільш вдало реалізована у  Договорі про Економічний союз. При всіх його недоліках він є найзмістовнішим документом з тих, які прийняті за весь час існування СНД. Він визначає стратегію, а її не можна змінювати що півроку. Її центральна ідея — поетапність руху, від простих форм інтеграції до складних, від окремих сфер співробітництва до створення інтегрованої господарської системи.

     Фактично  даний договір — це рамочний документ, який визначає загальні

орієнтири та залишає  простір для маневру, вибору конкретного  напряму та форм інтеграції.

      Саме  за таким напрямком співробітництва  в майбутньому, якщо для цього

виникнуть необхідні  передумови, СНД може трансформуватися в об'єднання,

подібне ЄС. Але  для його формування, як це було в  Західній Європі, необхідно пройти десятиріччя внутрішньої та зовнішньої еволюції країн СНД як в політичному, так і в економічному аспектах їх розвитку.  
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури: 

1. Дзобко А. Україна та ЄС: сучасний стан та перспективи взаємовідносин

// Актуальні  проблеми міжнародних відносин. – Київ : Інститут міжнародних відносин, 2000.- Вип. 23

2. Мягченко  О. П. Безпека життєдіяльності  людини та суспільства. Навчальний  посібник. – Київ: ЦУЛ. – 2010. – 384с.

3. Литанис  Я. Основные проблемы правового  регулирования осуществления

инвестиций  между Украиной и ЭС в контексте  соглашения о партнерстве и

сотрудничестве: прямое инвестирование // Актуальні  проблеми міжнародних

відносин. – Київ : Інститут міжнародних відносин, 2000.- Вип. 18.

4. Яремко  З. М. Безпека життєдіяльності.  Навчальний посібник. – Київ: ЦУЛ.  – 2005. – 320с.

5. Копійка В., Шинкаренко Т. Європейський Союз : заснування та етапи становлення. Київ: Видавничий дім, 2001.- 447с.

6. Україна і світ. Навчальний посібник. 2-ге видання. Львів: Військовий інститут, 2000.- 170с.

7. Нариси з історії дипломатії України під редакцією В.А. Смолія. К: Видавничий дім “Альтернативи”, 2001.- 736с.

8. Халмуратов Б. Д. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. – Київ: ЦУЛ. – 2006. – 112с.