Спільна торговельна політика ЄС

 

   Важливим  інструментом торговельної політики ЄС є правила походження товару (Rules of origin - ROO). Правила походження ЄС можна поділити на:

1. непреференційні  - встановлюються двома шляхами:

- товари  можуть бути "повністю отримані/вироблені" в одній країні.

- якщо  вони є продуктом двох або  більше країн, то країною походження  визначається та, де товари пройшли  "свою останню, значну, економічно виправдану переробку або обробку на підприємстві, обладнаному з цією метою, що є результатом виробництва цього продукту або представляє свою важливу стадію виробництва".

2. преференційні - преференційні правила походження мають бути визначені Євросоюзом детальніше та чіткіше. Товар має своє походження у тій країні, де він був "достатньо виготовленим або обробленим". На практиці Євросоюз використовує три основні методи або критерії для визначення достатності рівня переробки товару:

   - тест на додану вартість;

   - тест на зміну тарифної позиції;

   - технічний тест. 

   Часто угоди Євросоюзу про вільну торгівлю з окремими країнами містять положення про кумуляцію походження (cumulation of origin). Це означає, що матеріали, походженням з іншої країни, які експортуються до країни, що сама експортує перероблену продукцію до Євросоюзу, розглядаються як такі, що походять з другої країни. У цьому випадку зовсім не обов'язково, аби ці матеріали пройшли значну обробку в іншій країні - партнері по зоні вільної торгівлі та отримали преференційне відношення до себе [5]. 

1.3. Кількісні обмеження в зовнішній торгівлі Європейського Співтовариства

   Кількісні обмеження у взаємній (внутрішній) торгівлі країн ЄС було усунуто у 60-і рр. XX ст. внаслідок підписання Римських угод (1957).

   За сучасних умов усі національні або спільні добровільні обмеження експорту в ЄС ліквідовано. 

   Квотування та ліцензування ( Регламент Ради № 520/94). Системно квоти ЄС зберігав до 2005 р. лише у торгівлі текстилем та одягом за Угодою 1994 р. Вони поступово скорочувалися у чотири етапи: у 1995 p., 1998, 2000 та 2005 pp. За сучасних умов ЄС використовує незначну кількість квот переважно у сільському господарстві, рибальстві та до окремих країн – не членів COT, переважно для імпорту сталеливарних та текстильних виробів.

   П'ять основних причин необхідності усунення кількісних обмежень у зовнішній торгівлі Співтовариства:

1. кількісні обмеження вступають у протиріччя з необхідністю відкриття внутрішніх ринків для ефективної конкуренції;
2. кількісні заходи захисту ЄС часто були неефективні;
3. розвинута економіка ЄС менше потребує таких радикальних заходів;
4. зобов’язання в рамках СОТ;
5. збільшення прямих іноземних інвестицій робить невигідними кількісні обмеження для широких кіл споживачів і виробників [2];

 

1.4. Антидемпінгове регулювання Євросоюзу

   Розпорядження Європейської Комісії стосовно демпінгу відносяться до одних з перших з часу заснування організації. У 1968 році був прийнятий перший правовий акт ЄЕС з питань захисту від  демпінгового та субсидованого імпорту  та застосування антидемпінгових і компенсаційних заходів. Сучасне антидемпінгове регулювання ЄС побудоване на Антидемпінговому кодексі СОТ (1994). Воно включає чотири основні регламенти Ради, серед яких базовим є Регламент N9 384/96. Дві умови застосування антидемпінгових заходів:

• наявність демпінгу (ключовий критерій – співвідношення між ціною експортованого продукту та його нормальною вартістю).
• доведена шкода виробнику ЄС як наслідок демпінгу (визначення шкоди має включати оцінку наступних моментів:

• обсягу імпорту демпінгового товару;
• ціни демпінгованого товару;
• подальших наслідків для товаровиробників Співтовариства).

 

   Демпінгова  маржа виникає як різниця між  нормальною вартістю та ціною експорту. Мінімальний поріг демпінгу - 2 %.

   Комісія може встановити попереднє антидемпінгове мито на термін максимум до дев'яти місяців, а зазвичай до 6 місяців. Після встановлення фактів демпінгу та шкоди Комісія визначає остаточне антидемпінгове мито.

   ЄС розробив спеціальний механізм антидемпінгової політики щодо імпорту з країн з неринковою економікою. Вони поділені на дві групи: до першої відносяться Албанія, Вірменія, Азербайджан, Білорусь, Грузія, КНДР, Киргизстан, Молдова, Монголія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан (Регламент № 384/96, ст. 2, п. 7 (а) з відповідними змінами), до другої - Росія, Україна, КНР, В'єтнам, Казахстан (Регламент № 905/98). 

   Для антидемпінгової політики ЄС характерні три основні особливості:

1. ЄС є одним з лідерів у використанні антидемпінгових заходів у сучасній світовій торгівлі;
2. зміни у географічній структурі розслідувань;
3. зміни галузевої структури розслідування [1].

 

1.5. Антисубсидійне регулювання імпорту Євросоюзу

   Короткотерміновими ефектами експортних субсидій стає зростання цін на товар, що субсидується, на внутрішньому ринку, зменшення цін на ринку імпортуючої країни та скорочення доходу держави. Однак у довготерміновій перспективі субсидії можуть мати позитивні наслідки (структурна перебудова, інновації).

   Регламент Ради № 2026/97 передбачає застосування компенсаційного мита з метою усунення практики прямого або опосередкованого субсидування виробництва, експорту або транспортування товарів з третіх країн, випуск яких у вільний обіг Співтовариства призводить до шкоди або створює загрозу шкоди для внутрішніх виробників.

   Субсидія  існує, якщо: виробнику (експортеру) товару надається фінансова допомога; виробник (експортер) отримує перевагу.

   Фінансова допомога:

- держава прямо переводить фонди або потенційно може це зробити;

товаровиробник  звільняється від сплати податків та зборів (податкові кредити);

- держава надає товари або послуги на інших умовах, ніж загальні, або таким же чином закуповує товари;

- держава здійснює платежі організації, яка фінансує виробника.

   Субсидії  підлягають компенсації лише за умов, якщо вони є специфічними.

   Субсидії, що не компенсуються, відносяться до сфери наукових досліджень, надаються відсталим регіонам або спрямовані на захист довкілля.

   Основним  заходом протидії імпорту, що субсидується, є компенсаційне мито. ЄС дуже рідко застосовує компенсаційне мито [7]. 

1.6. Комунітарна зовнішня торговельна політика у сфері стандартів та сертифікації

   Розробляючи торговельну політику у сфері  стандартів та технічних вимог, ЄС відштовхується від двох основних цілей:

   - зменшити або попередити появу нових стандартів й оцінок відповідності як бар'єрів для експорту ЄС на інші ринки;

   - сприяти впровадженню в інших країнах стандартів на основі міжнародної та європейської практики;  

   Чотири основні напрями стратегії ЄС у сфері стандартів та сертифікації:

• широке використання домовленостей у межах СОТ, а також двосторонніх угод з метою усунення бар'єрів та відкриття ринків;
• укладання угод із взаємного визнання технічних вимог з метою зменшення витрат на тестування та сертифікацію продукції на інших ринках;

   - технічна допомога країнам, що розвиваються, у цій сфері;

   - регуляторна співпраця з партнерами із гармонізації стандартів [8].

1.7. Інші інструменти торговельної політики Європейського Співтовариства

   У системі спільної торговельної політики ЄС особливе значення мають захисні заходи проти торговельних бар'єрів, які створюються третіми країнами. Під торговельними бар'єрами розуміється будь-яка торговельна практика третіх країн, яка є забороненою за правилами міжнародної торгівлі.  

   Три основні форми дій:

• призупинення або відкликання будь-якої поступки, яка надається третій країні внаслідок торговельних переговорів;
• підвищення імпортного мита або впровадження будь-яких інших імпортних зборів щодо товарів третьої країни;

   - впровадження кількісних обмежень або інших заходів, які модифікують умови експорту або імпорту. 

   Концепція чесної торгівлі відноситься до малих виробників та фермерів. Це, в основному, відноситься до країн, що розвиваються, та охоплює два основні аспекти:

   1) надання гарантій, що ці виробники, а також наймані особи, отримують відповідну частку загального доходу, яка співвідноситься з їхніми витратами;

   2) поліпшення соціальних умов. 

   Діяльність ЄС щодо сприяння розвитку чесної торгівлі відбувається за наступними напрямами:

• фінансова підтримка неурядових організацій, структур маркування та проектів у країнах, що розвиваються;
•    розвиток Загальної системи преференцій;
• підтримка ініціатив СОТ щодо чесної торгівлі.

 

   Концепція чесної торгівлі передбачає маркування продукції. Структури сертифікації розробили критерії, яких треба дотримуватися для того, щоб продукт мав марку чесної торгівлі. 

   ЄС широко використовує систему контролю експорту товарів та технологій подвійного призначення. Будь-яка продукція, програмне забезпечення або технологія, які можуть бути використані як для цивільних, так і військових цілей, визначаються як товари подвійного призначення. Регламент передбачає обов'язковість наявності дозволу на експорт таких товарів [10]. 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

РОЗДІЛ  ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ЩОДО КРАЇН СВІТУ 

2.1. Ломейсько-Котонуйські угоди у системі Спільної торговельної політики Європейського Співтовариства

    Прообразом  Загальної системи преференцій  для країн, що розвиваються, стало  надання Європейським Співтовариством спеціальних торговельних преференції окремим країнам Африки, Карибського басейну та Тихоокеанського регіону - АКТ. Для більшості країн цього регіону, зокрема для всіх країн Африки, ЄС є основним торговельним партнером. На сучасному етапі стосунки регулюються Договором про співробітництво АТК-ЄС, який був підписаний в м. Котону (Бенін) 23 червня 2000 року і розрахований на 20 років.

    З 1964 р. для окремих країн АКТ  надаються спеціальні торговельні  преференції (Яунде - І на 1964-1970 рр. для 18 країн, Яунде - II на 1971-1975 рр., Ломе - І на 1975-1980 рр., Ломе - II на 1980-1985 рр., Ломе - III на 1985-1989 рр. для 66 країн, Ломе IV - 1990-2000 рр. для 69 країн, Котону на 2000-2005 рр. для 77 країн).

    Однобічні преференції не вирішують основні  проблеми країн АКТ. Поступово виникло питання про необхідність переходу до нових інструментів торговельних відносин ЄС з країнами АКТ. Таким інструментом можуть стати Угоди про економічне партнерство (Economic Partnership Agreement - ЕРА) між ЄС та країнами АКТ. На відміну від попередніх Котонуйських угод Угоди про економічне партнерство базується на принципі взаємності, тобто двостороннього відкриття ринків [4]. 

2.2. Спільна торговельна політика щодо країн  Центральної та Південно-Східної Європи

    Преференційний  режим у торгівлі ЄС з країнами Центральної Європи, створення зони вільної торгівлі стали важливими факторами адаптації національних виробників та споживачів останніх до конкурентних умов Єдиного внутрішнього ринку Союзу, вступу більшості цих країн до ЄС у 2004 і 2007 р.