Роль релігійних лідерів у міжнародних відносинах

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ

КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

 

КУРСОВА РОБОТА З МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ТА ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ

 

Роль релігійних лідерів у міжнародних відносинах

             ВИКОНАВ (ЛА)

 СТУДЕНТ (КА) ІV КУРСУ

     ГРУПА ________________

                                      П.І.Б.__________________      

                                      НАУКОВИЙ КЕРІВНИК

   _____________________

   (НАУКОВЕ ЗВАННЯ, П.І.Б)

                                                                                                            РОБОТА ЗДАНА:_______    

                                     Дата, реєстраційний номер.

                                     РОБОТА ПЕРЕВІРЕНА:

                                                  Дата__________________

             ЗАХИСТ:_____________

             Дата, підсумкова оцінка

                         

                                                                       

 

 

                                                          Дніпропетровськ, 2011

 

 

       Зміст

 

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

1. ДОСЛІДЖЕННЯ  РЕЛІГІЙНОГО ФАКТОРА У МІЖНАРОДНИХ  ВІДНОСИНАХ…………………………………………………………………...4

1.1 Релігійний фактор………………………………………………………..4

        1.2. Релігійна ситуація у світі……………………………………………......5

1.3. Вплив релігії  на світові  політичні процеси…………………………...9

2.РЕЛІГІЯ ЯК ЧИННИК  МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН…………………17

         2.1. Релігія як чинник міждержавних  відносин………………………......17

 2.2 Конфлікти ж між носіями різних релігій………………………….…..21

3. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ  ЯК ЗІТКНЕННЯ  І СПІЛКУВАННЯ  ІДЕОЛОГІЙ………………………………………………………………………22

3. 1. Міждержавні відносини як зіткнення і співіснування ідеологій…...22

3.2.Міжнародна релігійна  безпека……………………………………….....25

Висновок…………………………………………………………………………..30

Література………………………………………………………………………...33

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  теми дослідження:  Роль релігійних лідерів в Мжнародних відносинах. Релігійне лідерство - соціальні відносини домінування і підпорядкування в релігійній групі, організації, суспільстві, що ґрунтуються на здатності певної особи приймати самостійні рішення і здійснювати вплив на свідомість людей

 Існує багато факторів, що впливають на міжнародні відносини. Один з таких- релігія. За деяких умов вона могла впливати на політку і відповідно сама зазнавала тих чи інших впливів політичної сфери.

На сучасному етапі  можна констатувати зростання ролі релігійного чинника у міжнародних  відносинах. Це пов’язано з підвищенням  значення культурних факторів у формуванні світової політики через виникнення певного ідеологічного вакууму  після кризи комунізму. Якщо за часів  «холодної війни» світ був розподілений на ідеологічні групи, то у постбіполярну  добу розв’язання проблеми ідентифікації  відбувається із врахуванням інших  важливих цінностей: історичного минулого, релігії, мови, належності до певної культурної групи, нації, цивілізації.

Релігійні доктрини, властиві для нашої епохи, є важливим фактором, що обумовлює як специфіку політичного  процесу окремої держави, так  і тенденції міжнародного життя. Останнє дає підставу дослідникам  стверджувати про те, що відбувається процес модернізації релігії, і в XXI столітті вона продовжуватиме визначати  характер міжнародних відносин[2].

Релігія не є ізольованою  від політичного життя. Протягом століть, а значною мірою і  нині, релігійні вчення і організації  впливають на політичні процеси. Релігійні доктрини, властиві для  нашої епохи,є важливим фактором, який впливає на загальнопланетарні процеси та на міжнародні відносини  в цілому.

Змістовний аспект кожної релігії може бути визначений лише при розгляді її як складної системи, яка має власну структуру. Ця система  функціонує більшою частиною не окремими компонентами, а своєю цілісністю, з якої залежно від соціальних та історичних обставин виокремлюються ті чи інші компоненти та характеристики.

 У даному випадку  релігійний фактор постає як  ієрархічна система, що складається  з видових підсистем – конкретних  релігій, релігійних течій, напрямків,  сект, кожна з яких посідає  своє місце у ієрархізованій  структурі. 

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є комплексне дослідження ролі релігійних лідерів в Мжнародних відносинах

Предметом дослідження є особливе місце і роль релігійних лідерів системі міжнародних відносин.

1. ДОСЛІДЖЕННЯ РЕЛІГІЙНОГО ФАКТОРА У МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ

1.1 Релігійний  фактор

Релігія - це історичний тип  світоглядної культури, який є віддзеркаленням  людиною дійсності на основі абсолютизації  ролі та значення надприродних сил  щодо явищ світового порядку. Історія  свідчить, що релігія з давніх давен  впливала не тільки на життя окремих  осіб, і суспільства в цілому, а й на світову політику й міжнародні відносини. Важливу роль у відносинах між державами відіграє конфесійний  чинник. Держави часто використовують конфесійне середовище для реалізації своїх геополітичних інтересів[3].

Під релігійним фактором в  міжнародних відносинах слід розуміти вплив сукупності релігійних цінностей, які знаходяться в тісній та постійній  взаємодії з конкретною історичною, політичною, економічною, соціокультурною  практикою народів.

Слід виокремити наступні функції релігії в міжнародних  відносинах:

- комунікативні (доведення  у найбільш зрозумілій для  більшої частини населення формі  змісту ухвалених рішень);

- інтегруюча (створення консенсусу  на підтримку своїх зовнішньополітичних  акцій);

- легітимізуюча (виправдання  свого зовнішньополітичного курсу  в очах власного населення  та всього світу)[6].

Хочеться зауважити, що протягом історії вплив релігії на міжнародні відосини змінювався разом зі зміною релігії. Особливо помітним і безпосереднім  цей вплив був у стародавньому  світі та в період Середньовіччя. Поступово вплив релігійних цінностей  і релігійних засобів організації  людей на політичне життя починає  зменшуватись, оскільки політична думка  набула такого розвитку, за якого змогла висунути власні концепції, що ефективніше  сприяли досягненню актуальних політичних цілей, ніж ті, які були запропоновані  релігією[1].

В наш час найбільший вплив  має ісламський чинник, що пояснюється:

- специфікою мусульманської  релігії (має мінімум ритуалів, не має інституту духовенства  і церковної організації, володіє  здатністю мобілізувати великі  маси людей);

- причинами внутрішнього  характеру, пов’язаними із ситуацією,  що склалася в зоні розповсюдження  ісламу;

- зовнішніми причинами  (зростання ролі нафтового чинника  в світовій політиці; ісламська  революція в Ірані та приход  до влади в країні шиїтського  духовенства; загострення афганської  проблеми; окупація Іраку американськими  військами та нав’язування власного  керівництва тощо)[4].

Інші світові релігії  мають лише локальний вплив, не визначаючи глобального напрямку в розвитку МВ, проте вагомість їх впливу на історичне становлення світової політики заперечувати не можна.

1.2. Релігійна ситуація у світі

Релігійна ситуація у світі, що супроводжується  зростанням політичної активності на тілі релігійного фундаменталізму, являє собою складний і суперечливий феномен, що потребує ретельного добору інструментарію пізнання, що, у   свою   чергу,   дозволить   оцінити   вплив релігійного фактора на світовий політичний процес у всьому комплексі діалектичного впливу чинників, різнопланових за своїм змістом та рівнем. Отже, у даній статті автор ставить на меті розглянути методологію вивчення ролі та впливу релігії на міжнародні відносини, проаналізувати специфіку застосування як окремо взятого методу, так і з'ясувати переваги їх комплексного використання. При цьому ми не задавалися ціллю надати вичерпний ґрунтовний аналіз усього набору методів, що напрацьовані міжнародно-політичною наукою для вивчення релігійного фактора у світовому політичному просторі, а через це фокусування уваги автора на тому чи іншому методі залежало передусім від того, яке місце він займає у міжнародно-політичних дослідженнях.

Характеризуючи  стан розробки проблеми, вважаємо за доцільне зазначити, що, на жаль, у вітчизняній  науковій думці дослідженню впливу релігійного фактора на світові  політичні процеси приділяється недостатньо уваги. Серед усіх робіт  варто відзначити наукові доробки  Ю. Павленка [1], О. Коппель, О. Пархомчук [2], Н. Балицької [3]. Водночас основний матеріал з окресленої тематики міститься  у публікаціях зарубіжних вчених. На найвищому теоретичному рівні  перебувають праці класиків міжнародно-політичної науки З. Бжезинського [4], М. Данилевського [5], А. Тойнбі [6], Ф. Фукуями [7], С. Хантінгтона [8], О. Шпенглера [9]. Варто відзначити фундаментальні роботи російських дослідників  у галузі методології аналізу  міжнародних феноменів, зокрема  Т. Алексєєвої [10], А. Богатурова [11], Б. Єрасова [12], М. Лєбєдєвої [13], Д. Фельдмана [14], П. Циганкова [15], а також присвячені безпосередньо теорії й практиці релігійного фундаменталізму (Т. Горичевої [16], М. Жданова [17], О. Кучер [18], А. Малашенко [19], Д. Малишевої [20], К. Полякова [21]). Концептуальний аналіз впливу ісламського чинника  на зовнішньополітичний процес та світову  політику містять дослідницькі роботи таких вчених, як С. Алієва [22], Г. Мирського [23], Санаі Махді [24]. До того ж, стали у пригоді теоретичні викладки сучасних зарубіжних вчених, передусім представників неореалізму та неолібералізму [25].

Особливу  роль у дослідженні релігійного  чинника у світовій політиці виконує  цивілізаційний підхід, адже, з одного боку, цивілізаційний фундамент будь-якого  суспільства спирається на релігію, яка є його основою, але з іншого -релігії являють собою складні  багатоваріантні та динамічні конструкції, які формуються значною мірою  відповідно до тих принципів, які  несе та чи інша цивілізація.

При цьому  рівень впливу релігії на міжнародні відносини визначається із врахуванням  типу цивілізацій, цивілізаційних ойкумен, окремих культурно-цивілізаційних блоків, певного етапу розвитку локальних  цивілізацій.

Із  врахуванням релігійного чинника  виокремлюються наступні цивілізаційні  ойкумени: Макрохристиянський світ з  трьома основними компонентами -Західноєвропейсько-Північноамериканський (католицько-протестантський), Латиноамериканський (католицький) і Східноєвропейсько-Євразійський (православний з анклавами ісламу та буддизму), Мусульманський, Індійсько-Південноазійський та Китайсько-Далекосхідний світи [26].

Запропонована концепція Макрохристиянського  світу у складі Західноєвропейсько-Північноамериканського, Латиноамериканського та Східноєвропейсько-Євразійського цивілізаційних блоків дає можливість розв'язати протиріччя між традиційно-західним і традиційно-східноєвропейським підходами до цивілізаційної ідентичності Східноєвропейсько-Євразійського регіону.

Серед цивілізаційних ойкумен сформувалися соціокультурні системи зі своїми специфічними релігійно-світоглядними особливостями.

Можна виділити кілька культурно-цивілізаційних блоків:

• китайсько-конфуціанський (Китай, Японія, В'єтнам, Корея, Тайвань, Гонконг);
• індо-буддистсько-мусульманський       (Індія, Пакистан, Південно-Східна Азія);
• арабо-мусульманський     (Центральна     та Південна Азія) [27].

Для китайсько-конфуціанського  блоку характерним є акцент на соціальну етику та адміністративно  регламентовану поведінку, ідеї добробуту, рівноправ'я.

Конфуціанство, виконуючи роль державної ідеології  та політики, виступало як регулятор  у взаємовідносинах країни з небом  і від імені неба -з різними  племенами і народами, що населяли світ. Піднебесна держава розглядалася як центр Всесвіту, вершина світової цивілізації, весь світ поділявся на цивілізований Китай і варварів, що населяли його околиці. Цей світ на кінець середньовіччя був цілком самодостатнім і мав зовсім не злиденний, як часто уявляють, життєвий рівень. У даному регіоні зосереджено  три релігії - конфуціанство, буддизм, даосизм.

Для індо-буддистсько-мусульманського  характерним є акцент на релігійно  детерміновану індивідуальну поведінку  людей, матеріальний добробут, соціальна  гармонія та рівноправ'я людей цінності практично не мають.

Арабо-мусульманському  блоку притаманний акцент на релігійно  детерміновану соціальну поведінку, турбота про добробут соціуму (уми), соціальне страхування. У країнах, де поширений іслам ряд дослідників  вважає за необхідне виділити арабо-мусульманський та ірано-мусульманський блоки, а можливо  і «османську цивілізацію» (як це робив, наприклад, А. Тойнбі).

Отже, що стосується окремих культурно-цивілізаційних блоків, під релігійним фактором поряд  зі загальними рисами розуміються й  особливості, пов'язані з історією, культурою, політичним та економічним  рівнем розвитку, етнопсихологічними рисами.

З точки  зору системного підходу релігія  являє собою складне соціальне  явище, яке можна розглядати як самодостатню цінність, якій притаманні структурність  та ієрархічність певним чином пов'язаних елементів. При цьому релігійний фактор у міжнародних відносинах розглядається як система, що постає у трьох вимірах: змістовному, часовому, просторовому.

Змістовний  аспект кожної релігії може бути визначений лише при розгляді її як складної системи, яка має власну структуру. Ця система  функціонує більшою частиною не окремими компонентами, а своєю цілісністю, з якої залежно від соціальних та історичних обставин виокремлюються ті чи інші компоненти та характеристики. У даному випадку релігійний фактор постає як ієрархічна система, що складається  з видових підсистем - конкретних релігій, релігійних течій, напрямків, сект, кожна з яких посідає своє місце у ієрархізованій структурі [28].