Проблеми та перспективи формування фондових бірж в Україні

Рис. 2.1. Частка капіталізацій світових фондових ринків до загального значення показника у 2007 році, % [26]

Рис. 2.2. Частка капіталізацій світових фондових ринків до загального значення показника у 2008 році, % [26]

Серед європейських країн, фінансові системи яких орієнтовані  на банки, найвищий рівень капіталомісткості ВВП має Франція, найнижчий – Італія та Німеччина. Цікавою є динаміка капіталомісткості ВВП Китаю. За 2006–2007 рр. відбулось стрімке зростання показника – більш ніж у чотири рази (кількість інвесторів збільшилась майже у 2 рази), однак у 2008 р. значення повернулось на рівень 2005 р., що було спричинено відтоком коштів інвесторів, насамперед іноземних.

Різницю між капіталізацією фондового ринку у країнах «великої вісімки» у 2007 р. та 2008 р. можна визначити за допомогою рис. 2.3.

Рис. 2.3. Глибина падіння фондових ринків країн «великої вісімки» у 2008р., % до 2007 р. [25]

Світова федерація бірж (World Federation of Exchanges) веде більшість своїх розрахунків по трьох територіях, на яких розташовані фондові біржі, що входять до складу WFE: Americas (Північна та Південна Америка), Asia-Pacific (Азія-Океанія) та EAME (Європа-Африка-Близкий Схід). Так, щорічному звіті за 2010 рік серед іншого приводиться динаміка капіталізації ринків у 2000-2010 рр. На рис. 2.4. можна побачити, що у 2002-2007 рр. всі три території демонстрували постійне зростання, а сумарна капіталізація за ці 5 років зросла майже втричі. Потім настала криза і за рік всі чотири лінії показали нам спад майже в два рази. 2009-2010 роки характеризуються значними темпами зростання капіталізацій ринків, які майже сягали до кризових рівнів. Однак 2011 року капіталізація знову впала на 13,6% і склала 47 трлн $ по світу.

Рис. 2.4. Капіталізація ринку, трлн $ [26]

Цікавою є структура загальної вартості всіх випущених міжнародних боргових цінних паперів на кінець минулого року (рис. 2.5.). За останні два роки сумарна вартість зросла на 1716,4 млрд $ (6,36%) і склала на кінець грудня 2011 року 28715 млрд $. Світовим лідером за даним показником та за темпами його зростання серед наведених країн залишаються США, із 6820,9 млрд $ (зростання 13,12%).

Рис. 2.5. Вартість випущених міжнародних  боргових цінних паперів на грудень 2011р., млрд. $ [24]

 

 

2.3. Механізми  та інструменти регулювання діяльності  міжнародних фондових бірж

Регулювання ринку цінних паперів — це об’єднання в єдину систему певних методів і прийомів, що дозволяють упорядкувати діяльність усіх його учасників і операцій між ними шляхом встановлення державою певних вимог та правил задля підтримки рівноваги взаємних інтересів всіх учасників.

Регулювання на ринку цінних паперів включає  такі еле- 
менти:створення нормативної бази функціонування ринку, тобто розробка законів, постанов, інструкцій, правил, методичних положень та інших нормативних актів, які закріплюють функціонування ринку на загальновизнаній усіма основі, що додержується; реєстрація випусків цінних паперів, проспектів емісії; сертифікація фахівців фондового ринку; ліцензування професійних учасників ринку; контроль за дотриманням виконання всіма учасниками ринку норм і правил функціонування ринку; систему санкцій за відхилення від норм і правил, встановлених державою.

Регулювання ринку цінних паперів охоплює  всі види діяльності і всі види операцій на ньому. Воно здійснюється уповноваженими органами або організаціями. Існують:

• державне регулювання ринку, здійснюване державними органами, до компетенції яких входить виконання тих або інших функцій регулювання;
• регулювання з боку професійних учасників ринку цінних паперів, або саморегулювання ринку.

У зв’язку  з цим у світовій практиці розрізнюють дві моделі регулювання ринку цінних паперів:

1. Регулювання фондового ринку — переважаюча функція державних органів і тільки незначна частина повноважень передається державою об’єднанням професійних учасників ринку цінних паперів.

2. Велика частина повноважень передається саморегулівним організаціям (об’єднанням професійних учасників ринку цінних паперів) при збереженні за державою основних контрольних позицій. У цьому разі значне місце в контролі займають не жорсткі норми, а сталі традиції, система переговорів та узгоджень.

Інтернаціоналізація фондових ринків змушує національні регулюючі органи докладати зусиль для розвитку двосторонніх і багатосторонніх офіційних зв`язків з іноземними органами нагляду та контролю з метою створення системи міжнародного співробітництва у сфері попередження та переслідування шахрайств з фінансовими ресурсами, регулювання фондових ринків та інвестиційної діяльності на них, розкриття інформації та забезпечення її прозорості та достовірності. Найбільш поширеним інструментом такого міжнародного співробітництва є так звані меморандуми про взаємодію між уповноваженими регулюючими органами держав.

Певні функції  наднаціонального органу регулювання  виконує Міжнародна організація комісій з цінних паперів (IOSCO) з штаб-квартирою в Монреалі. IOSCO була створена в 1974 р. як Міжамериканська асоціація Комісій з цінних паперів. Ця організація, членами якої є регулятивні органи фондових ринків країн-учасниць, на початку 90-х років виконувала в основному функції інформаційно-координуючого центра. Сьогодні — це впливова та авторитетна міжнародна організація, яка координує діяльність світового ринку капіталів та об’єднує комісії з цінних паперів понад 120 країн світу. Україна є членом IOSCO з 18 вересня 1996 р.

IOSCO розробила  30 принципів регулювання фондових  ринків,які об’єднані у 8 категорій:  принципи щодо установи, яка регулює ринок цінних паперів (регулятора), принципи щодо саморегулювання, принципи щодо правозастосування, принципи співробітництва у регулюванні, принципи щодо діяльності емітентів, принципи щодо схем колективного інвестування, принципи щодо діяльності ринкових посередників, принципи щодо вторинного.

Для усунення бар’єрів у міжнародній торгівлі цінними паперами представники (експерти) 30 ринків об’єднали свої зусилля  і у 1978 р. утворили групу як незалежну недержавну некомерційну організацію, що дістала назву «Група Тридцяти» (G-30).

У березні 1989 р. Група опублікувала звіт, вперше оприлюднивши дев’ять рекомендацій щодо підвищення ефективності розрахункових і клірингових систем та зменшення ризиків при операціях з цінними паперами. Для їх виконання розвинуті ринки мали змінити або відмінити більшість своїх правил і звичаїв.

Таким чином, на сьогодні в світі накопичено значний  досвід регулювання як розвинутих, так і ринків, що розвиваються. Питання  для України полягає в тому, як його правильно і раціонально  використати. Для України принципово важливо будувати своє законодавство  про ринок капіталів відповідно до міжнародних рекомендацій. Гарним прикладом у даному відношенні є  Польща. Тут проекти законів або  інших нормативних актів, не відповідних  директивам ЄС (і не тільки по ринку  капіталів), просто «викидаються у кошик».

Іншою формою регулювання ринку цінних паперів  є інституційно-правова форма. Тобто нормативне впорядкування відносин на фондовому ринку здійснюється саморегулівними організаціями (СРО) професійних учасників фондового ринку типу фондових бірж, позабіржових торговельно-інформаційних систем і т. п.

В основу діяльності таких організацій покладено  три основних ідеї:

• зацікавленість у підтримці порядку і чесних правил гри самих учасників ринку;
• перекладення частини витрат по регулюванню ринку на сам ринок;
• «ловити злодія повинен злодій», як кажуть англійці.

Інституційно-правове  регулювання ринку цінних паперів  є допоміжною формою щодо державно-правового  регулювання, здійснюється на основі і  відповідно до державно-правового регулювання, але не підмінює його. Ця форма є  важливим засобом регулювання конкретних аспектів взаємовідносин на ринку цінних паперів, які не охоплюються державно-правовим регулюванням, і забезпечує конкретизацію  регулюючого впливу державних органів  на ринок у тому випадку, коли державою делегується частина своїх повноважень  СРО.

Застосування  практики саморегулювання передбачає, що частину функцій з регулювання  конкретних учасників ринку виконують  організації, що перебувають під  подвійним контролем — держави  і учасників ринку.

Саморегулівними організаціями у світовій практиці вважаються некомерційні, недержавні організації, що створюються професійними учасниками ринку цінних паперів на добровільній основі з метою регулювання певних аспектів ринку на підставі державних гарантій, які виражаються у наданні їм державного статусу саморегулівних організацій. 
Держава нібито віддає частину своїх функцій по нагляду і регулюванню ринку для того, щоб самі професійні оператори ринку цінних паперів встановили для себе правила і здійснювали контроль за їх виконанням.

До традиційних  функцій саморегулівних організацій належать: розробка обов’язкових правил і стандартів професійної діяльності та операцій на ринку; здійснення професійної підготовки кадрів; встановлення вимог, обов’язкових для роботи на даному ринку; контроль за дотриманням учасниками ринку встановлених правил і нормативів; розгляд скарг клієнтів компаній — членів СРО; інформаційна діяльність на ринку; забезпечення зв’язку і представництва інтересів учасників ринку в державних органах управління; функція третейського суду.

Для успішного  впровадження концепції саморегулювання  важливим є ефективний державний  нагляд. Стандарти, які встановлюються саморегулівними організаціями, часто виходять за межі визначення тільки протизаконної поведінки, а встановлюють етичні норми, яких зобов’язані дотримуватися всі члени СРО. Проте найважливішим є те, що ці правила і стандарти в основному формулюються професіоналами, які добре обізнані у тонкощах фондового бізнесу. [12, c. 40-60]

Дуже  важливою сьогодні є діяльність із регулювання Світової федерації  бірж, до якої входять більше 200 фондових бірж по всьому світу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. Проблеми та перспективи формування фондових бірж в Україні

 

3.1. Етапи  становлення та особливості функціонування  національних фондових бірж

Українська  фондова біржа пройшла такі етапи  становлення:

Таблиця 3.1. Етапи становлення фондових бірж в Україні [6]

Етапи розвитку фондових бірж в Україні	Основні законодавчі та нормативні акти, що регулюють діяльність фондових бірж	Результати даного етапу розвитку біржової торгівлі в Україні
Перший етап (1991 – травень 1995 рр.)	Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18.06.1991 №1201 – XII.   Концепція функціонування і розвитку ринку капіталів в Україні. –  К.: УФБ, 1993.   Концепція функціонування та розвитку фондового ринку в Україні // Урядовий кур’єр. – 1994. - №23.	Здобутки: на біржовому ринку цінних паперів діють чотири фондові біржі (українська фондова біржа, Київська міжнародна фондова біржа, Українська міжбанківська валютна біржа, Донецька фондова біржа); зареєстровано 300 акціонерних товариств, і випущено в обіг цінні папери на суму 4 618, 9 млн. грн. Проблеми: відсутність державної підтримки та стратегічного напрямку розвитку фондових бірж; відсутність єдиного органу з координації державної політики на фондовому ринку; саморегулюючі організації визначають пріоритетні напрямки розвитку біржової торгівлі, без участі державних органів влади; розвиток спекулятивних та непрозорих операцій щодо роздержавлення підприємств країни за участю фондових бірж; макроекономічна нестабільність, високий рівень інфляції.
Другий етап (червень 1995 – травень 2005 рр.)	Закон України «Про державне регулювання  ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 №448/96-ВР. // Відомості Верховної  Ради. – 1996. - №51. – С. 292.   УКАЗ Президента України «Про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку» від 14.02.1997 №142/97 // Урядовий кур’єр – 22.03.1997.   Закон України «Про Національну  депозитарну систему та особливості  електронного обігу цінних паперів  в Україні» від 10.12.1997. - №710/97.   Указ Президента України «Про загальні засади функціонування Національного  депозитарію України» від 22.06.1999. - №703/99. http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/703/99   Указ Президента України «Про додаткові  заходи щодо розвитку фондового ринку  України» від 26.03.2001 №198/2001 // Урядовий кур’єр. – 2001. – N60 від 04.04.2001.	Здобутки: створено спеціальний орган державного регулювання – Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР).; прийнято значну кількість законодавчих та нормативних актів щодо регулювання розвитку біржової торгівлі в Україні; підвищення динаміки діяльності організованого ринку цінних паперів, його капіталізація зросла у 4,5-5 рази. Проблеми: прийняті законодавчі акти не вирішують проблем щодо організації біржової торгівлі, особливо щодо періодичності розкриття інформації, формування звітності та обліку прав власності; відсутність єдиної стратегії розвитку фондового ринку; абсолютну більшість; Велика кількість фондових бірж, капіталізація яких є надзвичайно низькою; Відсутність єдиного методологічного підходу щодо оцінки результатів діяльності фондової біржі.
Третій етап (червень 2005 р. – наш  час)	Закон України «Про цінні  папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 №3480-IV. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 31, с. 268.	Здобутки: ДКЦПФР видала ДП «Фондова біржа ПФТС» ліцензію на здійснення професійної діяльності щодо організації торгівлі на ринку цінних паперів; частка біржової торгівлі в Україні порівняно із позабіржовою становить 99,9%. Проблеми: відсутність законодавчо визначеної єдиної стратегії розвитку фондових бірж в Україні; недосконалість законодавчої бази з питань регулювання фондового ринку; низький ступінь інформаційної відкритості щодо діяльності основних організаторів торгівлі.

 

Рис. 3.1. Динаміка індексу ПФТС 10.10.2001-26.04.2012 [22]

Трьома  основними фондовими біржами  України є ПАТ «Фондова біржа  ПФТС», ПАТ «Українська біржа» та ПАТ «Фондова біржа «Перспектива».

Рис. 3.2. Динаміка зміни індексу  «Української біржі» 08.01.2009-26.04.2012, у % до початкового значення

На офіційному сайті ПФТС розрахунок Індексу ведеться з 10 жовтня 2001 року, хоча у «Правилах  розрахунку індекса ПФТС» зазначено, що «дата початку розрахунку індексу ПФТС – 1 жовтня 1997 року». До речі, початкове значення Індексу становило 100 пунктів. Капіталізація на 26 квітня поточного року скала 135, 145 млрд. грн. (рис. 3.1.) [22]

Значення  індексу UX на 26.04.2012 склало 1397,75. Максимальне значення індексу UX склало 2962,58 1 березня 2011 р. (початковий – 1000 пунктів) (рис. 3.2.). Капіталізація на 26 квітня склала 52, 313 млрд. грн. [23]

За оперативними даними з інтернет-сайтів фондових бірж, ПАТ «Фондова біржа «Перспектива» посіла друге місце за обсягом торгів у березні 2012 р. (з часткою загального біржового обороту 32%), перше місце – у ПАТ «Фондова біржа ПФТС» (47%), третє – у ПАТ «Українська біржа» (17%). Капіталізація «Перспективи» 68, 317 млрд. грн. [21]

 

3.2. Передумови  інтеграції українських фондових  бірж у міжнародний фінансовий  простір

В умовах фінансової глобалізації розвиток світової економіки останніх десятиліть супроводжується  впровадженням євроінтеграційних процесів, які, з одного боку, надають можливість доступу до ресурсів, а з іншого – підвищується залежність національної економіки від розвитку світового фінансового ринку.

Головним  системно утворюючим фактором розвитку світової фінансової системи в умовах глобалізації є стрімке зростання  світового фондового ринку, що призводить до збільшення розмірів фінансових потоків  між країнами, посилення конкуренції, швидкого впровадження інформаційних  технологій, розвитку інфраструктури фондового ринку та появи нових  видів і модифікацій цінних паперів.

Детальне  дослідження тенденцій міжнародного фондового ринку показало, що параметри  розвитку вітчизняного ринку цінних паперів не відповідають аналогічним світовим. До основних проблем розвитку фондового ринку України можна віднести такі:

• недокапіталізація фондового ринку;
• незначна частка організованого ринку цінних паперів;
• недостатньо розвинений ринок корпоративних облігацій;
• невідповідність біржової торгівлі світовим тенденціям;
• відсутність єдиного центрального депозитарію;
• нерозвиненість вітчизняного ринку деривативів;
• недостатня прозорість українського фондового ринку.