Проблеми та перспективи формування фондових бірж в Україні

Об’єктивною основою розвитку світових фінансових ринків є закономірності кругообігу функціонуючого капіталу. У деяких місцях виникає надмірна пропозиція тимчасово вільних капіталів, в  інших постійно виникає попит  на них. Бездіяльність капіталу суперечить його природі та законам ринкової економіки. Світові фінансові ринки  вирішують цю суперечність на рівні  всесвітнього господарства.

На розвиток світового фінансового ринку значною мірою впливають зміни у русі фінансових потоків. Основні фактори, що впливають на рух фінансових потоків такі:

• стан економіки;
• взаємна лібералізація торгівлі країн-учасниць ГАТТ/ВТО;
• структурна перебудова економіки;
• масштабне перенесення за кордон низькотехнологічних виробництв;
• міждержавний розрив темпів інфляції та рівнів процентних ставок;
• зростання масштабів незбалансованості міжнародних розрахунків;
• випередження вивозом капіталу торгівлі товарами та послугами.

Основні канали руху світових фінансових потоків:

• валютно-кредитне та розрахункове обслуговування купівлі-продажу товарів (зокрема особливого товару — золота) і послуг;
• зарубіжні інвестиції в основний та оборотний капітал;
• операції з цінними паперами та різними фінансовими інструментами;
• валютні операції;
• перерозподіл частини національного прибутку через бюджет у формі допомоги країнам, що розвиваються, та внесків держав у міжнародні організації тощо. [10]

 

1.3. Місце  фондових бірж в інституціональній  структурі глобального фінансового  ринку

Разом з  грошовим та валютним ринками ринок  цінних паперів входить у поняття фінансового ринку. У загальному вигляді ринок цінних паперів можна визначити як сукупність економічних відносин його учасників з приводу випуску й обертання цінних паперів. [16, с. 191-192] Фондові ринки існують для того, щоб звести разом покупців та продавців цінних паперів. Ці ринки представляють собою механізми, які сприяють обміну фінансовими активами. [19, с. 2]

Фондовий ринок поділяється  на первинний і вторинний. На первинному ринку здійснюється продаж, первинне розміщення нових випусків (емісії) цінних паперів з метою одержання емітентом фінансових ресурсів. Емітентами можуть бути уряд, місцеві органи влади, різноманітні підприємства, організації. Покупцями на цьому ринку є індивідуальні та інституційні інвестори. До них належать державні установи, інвестиційні і пенсійні фонди, інвестиційні банки, страхові компанії, трастові відділи комерційних банків, траст-компанії та ін.  Після того як цінні папери нових випусків розміщені на первинному ринку, вони стають об'єктом перепродажу. Перепродаж цінних паперів здійснюється на  вторинному ринку. Як на первинному, так і на вторинному ринку є багато способів продажу і купівлі цінних паперів. Основним з них є торгівля цінними паперами на фондовій біржі. [14]

Фондові біржі – це спеціалізовані установи, які створюють умови для постійно діючої централізованої торгівлі цінними паперами шляхом об'єднання попиту, пропозицій на них, надання місця, системи і засобів як для первинного розміщення, так і для вторинного обігу цінних паперів. Вони мають працювати за єдиними правилами та за єдиною технологією електронного обігу цінних паперів, визначеними Національною фондовою біржею. [4, с.398] По суті, це єдині установи,які мають право організовувати торгівлю цінними паперами. Діяльність  з  організації  торгівлі  на фондовому ринку - діяльність професійного  учасника  фондового  ринку  (організатора торгівлі)     із    створення    організаційних,    технологічних, інформаційних,  правових та інших умов для збирання  та  поширення інформації  стосовно попиту  і пропозицій,  проведення регулярних торгів  фінансовими інструментами  за  встановленими   правилами, централізованого  укладення  і виконання договорів щодо фінансових інструментів, у тому числі здійснення клірингу та розрахунків  за ними, та розв'язання спорів між членами організатора торгівлі. [1].  

Як публічно-правова організація  фондова біржа перебуває під  постійним державним контролем. Держава бере участь у складанні Правил біржової торгівлі і контролює їх виконання, забезпечує правопорядок на біржі під час торгів, призначає біржових маклерів і усуває їх від роботи.

Нині у світі налічується  близько 200 фондових бірж. В окремих  країнах існує власна національна  історично сформована система бірж, що визначає характер функціонування біржової системи країни загалом  і місце кожної конкретної біржі  зокрема.

Розрізняють моноцентричні і поліцентричні  біржові системи. У моноцентричній біржовій системі абсолютне домінуюче  становище займає одна біржа, розташована  у фінансовому центрі країни, а  інші фондові біржі мають місцеве  значення, її прикладом є біржова  система Англії, яку очолює Міжнародна Лондонська фондова біржа, а всі  провінційні біржі, позбавлені фактичної  самостійності, приєднані до неї. Моноцентрична  модель характерна також для Франції  і Японії.

В умовах поліцентричної системи, крім головної фондової біржі, в країні можуть функціонувати ще кілька великих  бірж. Як приклад такої системи  є Австралія, Німеччина і Канада.

У США розвиток біржової торгівлі зумовив становлення своєрідної біржової системи, яку не можна з  повною впевненістю зарахувати ні до моноцентричної, ні до поліцентричної моделі. У цій країні при беззастережному  лідерстві Нью-Йоркської фондової біржі регіональні біржові інститути  не перетворилися в її придаток, а зберегли самостійність і стабільно  функціонують у межах загальнодержавної  біржової системи.

Фондова біржа є одним  із регуляторів фінансового ринку. Основна роль біржі полягає в обслуговуванні потоків фінансових і позичкових капіталів: нагромадженні і концентруванні капіталів, з одного боку, і кредитуванні і фінансуванні держави і різноманітних господарських структур - з другого.

Роль фондової біржі  в економіці країни визначається насамперед ступенем роздержавлення власності, а точніше, частки акціонерної власності у виробництві валового національного продукту. Крім того, роль біржі залежить від рівня розвитку ринку цінних паперів загалом. [14]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Роль фондових бірж в процесі перерозподілу  міжнародних фінансових ресурсів

 

2.1. Сучасний  стан та особливості розвитку  світового фондового ринку

Останніми роками спостерігалось підвищення ролі фондового ринку у залученні  фінансових ресурсів в економіку  через зростання кількості операцій, розширення різновидів фінансових інструментів, які обертаються на них. Фінансова  криза, що почалась у 2008 р. на перше місце  поставила проблему пошуку альтернативних джерел фінансування, оскільки масові банкрутства банків, збільшення позичкового  відсотка, ускладнення умов отримання  кредиту та навіть тимчасовий мораторій  на здійснення кредитування істотно  обмежили доступ до цього виду фінансування. Цілком зрозуміло, що в таких умовах економічні агенти шукають альтернативні  джерела фінансування, одним з  яких, безумовно, є фондовий ринок. Однак  фінансова криза має широкий  спектр дії, охоплює всі сегменти фінансового ринку, в т.ч. і ринок  капіталів. Зважаючи на вищесказане, необхідно  прослідкувати, як змінилась ситуація на світовому фондовому ринку, визначити  нові тенденції в еволюції ринків цінних паперів.

Чинники, які впливають на рівень розвитку ринків цінних паперів:

1. Тип економічного та політичного устрою. Визначає ступінь централізації прийняття рішень і, відповідно, умови для розвитку фінансового ринку.

2. Особливості  національного законодавства. Так,  наприклад, у США нормативними  актами обмежені інвестиційні  функції комерційних банків, що

сприяло формуванню фондової біржі як головної установи, де відбуваються операції з купівлі-продажу  цінних паперів.

3. Шлях розвитку  інституційної архітектоніки фінансового  ринку (структура фінансових інститутів, які складаються із правил, норм, стереотипів, традицій, установ та  інших соціальних утворень в  їх співвідношенні із суттю  та загальним естетичним планом  побудови цілісної соціальної  системи) [17, с. 252].

4. Структура  власності. Західні вчені [20, с. 123] визначають, що в країнах, де переважають власники зі значним капіталом, не можуть бути створені ефективні умови для розвитку ринків цінних паперів. У такому випадку рух фінансових ресурсів на фондових ринках є спрощеним, інформація закритою, переважає позабіржовий ринок цінних паперів.

5. Рівень  економічного розвитку. Цілком зрозуміло,  що чим вищим є рівень розвитку  країни, тим ефективнішим є фінансовий  ринок в цілому. Також важливою  є спеціалізація країни.

6. Фінансова  глибина макроекономіки (насиченість  національної економіки фінансовими  коштами).

7. Залежність  від капіталу іноземних інвесторів. Так, якщо в структурі капіталу, що циркулює на фондовому ринку,  переважають іноземні інвестиції, то у випадку виникнення кризових  явищ неминучим буде падіння  фондового ринку.

Всі перелічені чинники зумовлюють нерівномірність  розвитку фондових ринків світу. Безумовно, перше місце посідає рівень економічного розвитку, фінансова глибина економіки, однак і інші чинники мають  високе значення. [2]

Останні роки характеризуються зростанням важливості торговельних роботів на фондових ринках світу. Торговельні роботи на організованих ринках цінних паперів – це комп’ютерні програми, в яких умовно можна виділити три компоненти: а) обробка даних та розрахунок тих чи інших показників за ними; б) прийняття рішень залежно від співвідношення розрахованих показників; в) виставлення/зняття заявок на купівлю-продаж цінних паперів, моніторинг їх стану та сформованих позицій до виконання. Роботизовані торговельні системи використовуються всіма класами інвесторів – від найбільших інвестиційних інститутів до приватних інвесторів, які управляють невеликими портфелями. Розповсюдження торговельних роботів або автоматизованих систем подання заявок (algorithmic trading, high-frequency trading) є важливим фактором зростання обсягів біржових торгів та скорочення спредів. Біржі, розуміючи важливість цих технологій, застосовують заходи для заохочення діяльності алгоритмічних трейдерів на ринку:

• підвищують швидкість підтвердження заявок та розповсюдження інформації;
• публічно оголошують про вигоди цього виду торгівлі для ринку;
• запускають додатково до основного ринку позабіржові майданчики, на яких зручно працювати алгоритмічним трейдерам.

На NYSE від 50% до 75% обсягу угод становлять угоди  з використанням торговельних роботів. Для статистики біржа дає своє, непряме визначення автоматизованій  торгівлі (program trading). Це одноразова купівля або продаж більше 15 акцій обсягом понад 1 млн. дол.. NYSE збирає дані про такі угоди від учасників і щотижня розкриває інформацію про їхню частку у загальному обсязі торгів. За період з початку збору даних у червні 2006 р. ця частка коливалася у діапазоні 16-49%.

За даними LSE, активність учасників, що використовують торговельних роботів, зростає. І це є істотним чинником загального підвищення обсягів на біржі. Частка учасників, до яких біржа відносить «спеціалістів  – технічних трейдерів» у загальному обсязі сьогодні перевищує 30%.

У США  та Велиобританії використання торговельних роботів і розвиток позабіржових майданчиків спричинило стурбованість регуляторів. Комісія з цінних паперів і бірж США (SEC) планує обмежити практику, яка дозволяє учасникам торгів отримувати інформацію про подані заявки на купівлю й продаж цінних паперів на мить раніше, ніж ці відомості стають публічними, тобто доступними учасниками інших бірж або торговельних майданчиків. Фактично використовувати цю перевагу можуть тільки торговельні роботи. Американські NASDAQ OMX Group Inc. і BATS Exchange Inc. вже відмовились від «миттєвих ордерів».

У свою чергу, американська біржа NYSE опублікувала статтю, у якій роз’яснює, що «миттєві ордери»  і алгоритмічна торгівля – це різні  речі, які не варто плутати, і наводить переваги останньої для ринку.

Згідно  з висновками NYSE, важливим позитивним результатом розповсюдження торговельних роботів стало звуження спредів по ліквідних цінних паперах. Так, на NYSE скорочення спредів по 100 цінним паперах, які користуються найбільшим попитом, становило від 7,5 до 46%, на NASDAQ – від 6% до 48%. Той факт, що звуження спредів по менш ліквідних паперах (якими не торгують алгоритмічні трейдери) не відбулося, є, на думку біржі, доказом корисності алгоритмічної торгівлі на ринку. [3]

 

2.2. Трансформація  структури операцій  на провідних  фондових біржах після глобальної фінансової кризи

Дія світової фінансової кризи 2007-2008 р. спричинила фондову  кризу, кризу ліквідності, банківську та валютну кризи. Більшість експертів  причинами світової фінансової кризи  називають проблеми в американській  економіці, що виникли внаслідок  різкого скорочення заощаджень, зростання  дешевих кредитів, неадекватного  споживання та формування великої «бульбашки»  передусім на ринку ризикованих  іпотечних цінних паперів (subprime mortgages). [5]

Тож визначимо  «розміщення сил» на світовому фондовому  ринку за допомогою рис. 2.1 та 2.2, де зображено частки капіталізації фондових ринків різних країн до капіталізації всіх ринків цінних паперів світу у 2007 та 2008 рр. відповідно [26].

В обоках найкризовіших роках найбільша частка капіталізації спостерігається у США, Японії та Великобританії. У 2008 р., порівняно із 2007 р. ситуація на світовому фондовому ринку дещо змінилась. Частка США збільшилась більш ніж на 10%, відбулось зростання частки ринків цінних паперів Франції, Японії, оскільки глибина падіння рівня їх капіталізації була меншою за багато інших країн. Отже, незважаючи на значне негативне сальдо платіжного балансу, банкрутства корпорацій та інших негативних зрушень в економіці США, ця країна залишалась єдиним лідером світового ринку цінних паперів за показником його капіталізації.