Позиції США, Китаю, Росії і Японії з питання двох Корей

          

                                            

                                              ЗМІСТ 

Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Передумови об'єднання КНДР і Республіки Корея

1. Створення двох корейських держав………………………………..5
2. Корейська війна 1950-1953 років…………………………………..6
3. КНДР після Корейської війни 1950-1953 років……………………14
4. Республіка Корея після Корейської війни 1950-1953 років………16

 Розділ 2. Позиція КНДР та Республіки Корея до об'єднання

          2.1Програми президентів щодо об'єднання КНДР Республіки Корея.17

           2.2 Крах комуністичних режимів………………………………………18

           2.3 Ядерна проблема КНДР…………………………………………..…20

           2.4 Політика «сонячного тепла»……………………….………………21

Розділ 3. Етапи для об'єднання Корейських держав

           3.1 Три етапи для об'єднання Корейських держав……………………25

Розділ  4.Позиції США, Китаю, Росії і Японії з питання двох Корей

          4.1 Позиції США, Китаю, Росії і Японії з питання об'єднання КНДР і         Республіки Корея………………………………………………………………..27

Висновки…………………………………………………………………...........29

Список  використаних джерел………………………………………..........…...30 
 

                                          

                                                ВСТУП 

     Однією з актуальних політичних проблем на сьогоднішній день ,яка вплинула на хід міжнародних відносин є проблема об'єднання Кореї. Протистояння двох великих держав СРСР і США під час холодної війни привело до розділу Кореї і створення КНДР, яка пішла по комуністичної моделі розвитку та Республіки Корея, якій був нав'язаний капіталістичний шлях розвитку. Ідеї ​​про возз'єднання двох Корей стають все популярнішими, на прикладі історії ідентична проблема була одного разу успішно вирішена, мова йде про об'єднання Німеччини.  У створенні єдиної Демократичної конфедеративної Республіки Кореї,основними партнерами є країни ООН, зокрема Китаю, Росії, США та Японії. Дані країни зацікавлені в збереженні стабільності і миру , в економічно важливому розвитку Північно-Східного регіону, лідером якого в майбутньому може стати вже об'єднана Корея.

Метою роботи є визначення можливості об'єднання двох Корей на сучасному етапі та вплив цього обєднання на міжнародні відносини. 

Предмет. Проблема двох Корей розглядається у особливостях корейського обєднання та подальшої співпраці з країнами. 

Мета. Головною метою данного дослідження є визначення характерних рис проблем КНДР та Республіки Корея в міжнародних відносинах.  

Об'єкт  дослідження .Об'єктом дослідження проблема двох Корей,та її вплив на розвиток міжнародних відносин.  

Завдання:

-визначити передумови для об'єднання двох Корей;

                                                                                                                      4

-вивчити позиції КНДР і Республіки Кореї з питання об'єднання;

-розглянути і вивчити пропоновані етапи по возз'єднанню корейської нації.

-розглянути  позиції світових лідерів,щодо  об'єднання Кореї. 

Хронологічні  рамки позначаються періодом часу з 1948 року по сучасний етап розвитку взаємин КНДР і Республіки Корея.

  При написанні даної роботи були використанні наукові статті російського сходознавця Андрія Ланькова «Об'єднання Кореї: реальність і демагогія», «Бомба для голови Кіма» і «Корея весна 2005 ...». Також дану проблему освячує в своїй статті «Об'єднана Корея і постдемократія» експерт «Центру з вивчення міжрегіональних і міжнаціональних економічних проблем» О. Маслов. Основою для аналізу програм з об'єднання КНДР і Республіки Корея послужили: програми, висунуті президентами КНДР і Республіки Корея в різний період часу. Аналіз декларації про розвиток відносин Півночі і Півдня, про світ і процвітання допоміг при вивченні даної проблеми. Також у цій роботі автор наводить наприклад промова президента Республіки Корея Лі Мен Бака про три етапи об'єднання Кореї.

  

   
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                                                          5 

     Розділ 1. Передумови об'єднання КНДР і Республіки Корея 

   1.1 Створення двох корейських держав 

   1948 ознаменувався роком створення двох Корей. З 1910 року по 1945 рік Корея була колонією Японії. Після перемоги антигітлерівської коаліції над фашистським режимом на Заході під час Другої світової війни, об'єднані сили США, СРСР і Великобританії підписали спільний договір, в якому говорилося, що СРСР вступить у війну з Японією для звільнення Кореї. Країна була поділена демаркаційною лінією по 38-й паралелі на дві частини для ефективності проведення спільних бойових дій, на півночі країни діяв СРСР, а на півдні вели військові дії США. За планом країн СРСР, США і Великобританії після капітуляції Японії в Кореї повинні були пройти демократичні вибори для об'єднання країни. Але у зв'язку з виникненням на міжнародній арені двох великих противників СРСР і США і появою такого поняття, як біполярний світ, Сталін прагнув зробити свого однодумця Кім Ір Сена президентом уже об'єднаної Кореї і прийняти цю країну до лав комуністів. Починаючи з 1945 року, на території Північної Кореї Трудова Партія Кореї вела підготовку до виборів. Стан холодної війни вже почалося, а як усім відомо, холодна війна - це війна без застосування зброї і фізичної сили, відповідно почалося суперництво між США і СРСР за те, до якого режиму приєднається Корея після свого об'єднання, до країн капіталістичного шляху розвитку або комуністичного. Вибори відкладалися, але в 1948 році на території Південної Кореї був обраний президент країни Лі Син Ман, за планом США підсумки цих виборів повинні були поширитися на всю Корею. Почалася конфронтація, на території Північної Кореї під керівництвом ТПК були проведені відповідні вибори, на знак своєї незгоди з вибором загального президента. Главою північній частині Корейського

                                                                                                                       6

півострова  став ставленик Сталіна Кім Ір Сен, що призвело до утворення двох корейських держав: КНДР у північній  частині Корейського півострова і Республіки Корея в південній. При цьому обидві країни пред'явили  один одному претензії про владу, яка поширюється на всю територію  Кореї. Внаслідок чого почалася Корейська  війна 1950-1953 років, яка стала першою війною після Другої світової [1, с.73-75]. 

1.2 Корейська війна 1950-1953 років

Північнокорейські війська під прикриттям артилерії  перейшли кордон з південним сусідом 25 червня 1950. Чисельність сухопутного  угруповання, навченої радянськими  військовими радниками, складала 135 тисяч чоловік, в її складі було 150 танків Т-34. Уряд Північної Кореї  заявило, що «зрадник» Лі Син Ман  віроломно вторгся на територію  КНДР. Просування північнокорейської армії в перші дні війни  було дуже успішним. Вже 28 червня була захоплена столиця Південної  Кореї - місто Сеул. Головні напрямки удару включали також Кесон, Чхунчхон, Ийджонбу і Онджін. Був повністю зруйнований Сеульський аеропорт Кімпхо. Однак головна мета не була досягнута - блискавичної перемоги не вийшло, Лі Син Ману і значної частини  південнокорейського керівництва  вдалося врятуватися і залишити місто. Масового повстання, на яке розраховувало  північнокорейське керівництво, також  не відбулося. Тим не менш, до середини серпня до 90% території Південної  Кореї було зайнято армією КНДР.

Напад на Південну Корею стало несподіваним для США та інших західних країн: буквально за тиждень до нього, 20 червня, Дін Ачесон з Державного департаменту у своїй доповіді Конгресу заявив, що війна малоймовірна. Трумену  про початок війни повідомили через декілька годин після її початку.

 Незважаючи  на післявоєнну демобілізацію  армії США, яка суттєво послабила  їх силу в регіоні (за винятком  Корпусу морської піхоти США,  дивізії, послані до Кореї,  були укомплектовані на 40%), США  все ще мали 

                                                                                                                        7

великим військовим контингентом під командуванням  генерала Дугласа Макартура у  Японії. За винятком Британської Співдружності, ніяка інша країна не мала в регіоні  такої військової міці. На початку  війни Трумен наказав Макартуру  забезпечити військовим спорядженням південнокорейську армію і провести під прикриттям авіації евакуацію  громадян США. Трумен не послухав поради свого оточення розв'язати війну  в повітрі проти КНДР, однак  наказав Сьомому флоту забезпечити  оборону Тайваню, таким чином  покінчивши з політикою невтручання  в боротьбу китайських комуністів і  сил Чан Кайши. Уряд Гоміньдану, тепер  зареєстрована на Тайвані, просило  про військову допомогу, але уряд США відмовило, мотивуючи свою відмову  можливістю втручання у конфлікт комуністичного Китаю.

    25 червня в Нью-Йорку була скликана Рада Безпеки ООН, на порядку денному якого стояло корейське питання.  Первісна резолюція, запропонована американцями, була прийнята дев'ятьма голосами «за» при відсутності «проти». Представник Югославії утримався, а радянський посол Яків Малік був відсутній. За вказівкою Москви він бойкотував засідання Ради Безпеки через відмову визнати комуністичний Китай замість націоналістичного уряду Чан Кайши.

     Інші західні держави стали на бік США і надали військову допомогу американським військам, які були надіслані на допомогу Південній Кореї. Однак до серпня війська союзників були відкинуті далеко на південь в район Пусана. Незважаючи на прибулу допомогу з боку ООН, американським і південнокорейським військам не вдавалося вийти з оточення, відомого як Пусанська периметр, вони змогли лише стабілізувати лінію фронту по річці Нактонган. Здавалося, що військам КНДР не складе праці з часом зайняти весь Корейський півострів. Однак силам союзників вдалося до осені перейти в наступ[2, с.159].

 

                                                                                                                          8

   Найважливіші бойові дії перших місяців війни - Теджонського наступальна операція (3-25 липня) і Нактонганская операція (26 липня - 20 серпня). У ході Теджонського операції, в якій брало участь кілька піхотних дивізій армії КНДР, артилерійські полки і деякі більш дрібні збройні формування, північної коаліції вдалося відразу форсувати річку Кімган, оточити і розчленувати на дві частини 24-у американську піхотну дивізію і взяти в полон її командира , генерал-майора Діна. У результаті американські війська втратили 32 тисячі солдатів і офіцерів, понад 220 гармат і мінометів, 20 танків, 540 кулеметів, 1300 автомашин та ін У ході Нактонганской операції в районі річки Нактонган було завдано істотної шкоди 25-ї піхотної і 1-ї кавалерійської дивізіям американців, на південно-західному напрямку 6-а піхотна дивізія і мотоциклетний полк 1-ї армії КНА розгромили відходили частини південнокорейської армії, захопили південно-західну і південну частини Кореї і вийшли на підступи до Масани, змусивши відступити до Пусані 1-у американську дивізію морської піхоти. 20 серпня наступ військ Північної Кореї було зупинено. Південна коаліція зберегла за собою Пусанська плацдарм до 120 км по фронту і до 100-120 км у глибину і досить успішно його обороняла. Всі спроби армії КНДР прорвати лінію фронту успіхом не увінчалися. Тим часом на початку осені війська південній коаліції отримали зміцнення і почали спроби прорвати Пусанська периметр.