Платіжний баланс

    Дефіцит зведеного платіжного балансу в  жовтні 2011 р. склав 1,564 млрд дол. проти 2,044 млрд дол. у вересні. Про це керівник групи радників голови Національного банку України (НБУ) Валерій Литвицький повідомив в інтерв'ю РБК-Україна.

    Відзначимо, дефіцит поточного  рахунку України  за 9 місяців 2011 р. виріс  в 10,8 разів - до 5,5 млрд дол., в порівнянні з 506 млн дол за аналогічний період 2010 р. Дефіцит поточного рахунку у вересні 2011 р. залишився майже на рівні серпня - 1,0 млрд дол. "Формування такого високого дефіциту в останні місяці, в першу чергу, є наслідком розширення внутрішнього інвестиційного попиту, що обумовлює збереження значних обсягів імпорту", - відзначили раніше в НБУ. "Дефіцит зведеного платіжного балансу у вересні склав 2 млрд. дол, що майже повністю нівелювало накопичений профіцит за перші 8 місяців", - йшлося в повідомленні НБУ.

    Міжнародний валютний фонд (МВФ) прогнозує дефіцит  платіжного балансу України в 2011 р. на рівні 3,9% ВВП, що на 0,3 відсоткового пункту вище, ніж у квітневому прогнозі. Про це йдеться в оновленій доповіді МВФ World Economic Outlook. На 2012 р. МВФ прогнозує дефіцит платіжного балансу 5,3%, в порівнянні з 3,8%, озвученими раніше.

      Світовий банк також відзначив  розширення дефіциту рахунку  поточних операцій в Україні,  але підкреслив, що він може  бути профінансований в 2011 р. 

      При цьому аналітики міжнародного  рейтингового агентства Standard & Poor's Ratings Services (S&P) очікують, що в найближчі кілька років дефіцит рахунку поточних операцій України буде перебувати в діапазоні між 2,5% і 3,0% ВВП.

    Оскільки  в платіжному балансі кожен запис  по кредиту співпадає з записом  по дебету, то ринок іноземної валюти буде знаходитися в рівновазі, якщо сальдо дорівнює нулю. 

    ІІІ. Оскільки в платіжному балансі кожен запис по кредиту співпадає з записом по дебету, то ринок іноземної валюти буде знаходитися в рівновазі, якщо сальдо дорівнює нулю.

    Чи  справедливим є таке твердження і що ви думаєте з цього  приводу?

    Сальдо  платіжного балансу – різниця  між надходженнями з-за кордону  і платежами за кордон. Іншими словами, різниця між кредитовими та дебетовими статтями визначає сальдо платіжного балансу.

    Переважна більшість операцій, що обліковується  у платіжному балансі, за своєю сутністю є еквівалентним обміном економічними цінностями в різних формах. Але  поряд із цим у ньому враховуються і такі операції, які є односторонніми, тобто не супроводжуються зустрічним потоком економічних цінностей. Операції такого роду відображують надання  економічних цінностей на безоплатній  основі (безкоштовне передання товарів, нерухомого майна або фінансових активів). Для врахування цих операцій на умовах подвійного запису в платіжному балансі запроваджено статтю «Трансферти».

    Згідно  з бухгалтерським методом подвійного запису обсяги зовнішньоекономічних операцій по кредиту мають збігатися з  обсягом цих операцій по дебету і  тому сальдо платіжного балансу має  завжди дорівнювати нулю. Проте на практиці цього не спостерігається. Це пояснюється тим, що інформація про  зустрічні потоки економічних цінностей  за кожною операцією надходить з  різних джерел. Між інформацією, що надходить із зазначених джерел, як правило, виникають часові та вартісні розбіжності, внаслідок чого кредитові  та дебетові проводки не співпадають  у платіжному балансі України  різниця між цими проводками визначається як чисті помилки та упущення, які  знаходять відображення в автономній статті «Помилки та упущення».

    Поточний  рахунок і рахунок капітальних  операцій не є ізольованими розділами  платіжного балансу, а пов’язані  між собою. Зв’язок між ними проявляється в тому, що в рахунку поточних операцій відображується вартість реальних потоків, тобто рух товарів і послуг, а в рахунку капітальних операцій — переважно обсяги фінансових потоків, тобто рух фінансових активів і зобов’язань, що виникають у зв’язку з рухом товарів і послуг. Якщо між реальними і фінансовими потоками виникає дисбаланс, то він усувається за допомогою рахунка капітальних операцій.

    Наприклад, країна має дефіцит поточного  рахунка. Це означає, що в даній країні витрати іноземної валюти, пов’язані  з оплатою імпорту та факторних  послуг і надання трансфертів  іноземцям, перевищують надходження  іноземної валюти, пов’язані з  виручкою від експорту, наданням факторних  послуг і отриманням трансфертів  від іноземців.

    Як  фінансується цей дефіцит? Він фінансується чистим припливом капіталу з-за кордону. Для цього країна повинна взяти  позику в іноземців або продати  іноземцям певну кількість своїх  активів. Саме ці фінансові операції відображуються в рахунку капітальних  операцій. І навпаки, якщо в країні виникає профіцит поточного рахунка, то він створює передумови, для  чистого відпливу капіталу за кордон. Це означає, що країна використовує надлишок заробленої валюти для купівлі за кордоном нерухомого майна, фінансових активів або надання кредитів іноземцям.

    Якщо  надходження іноземної валюти від  поточних операцій менші за її витрати  на ці операції, то сальдо поточного  рахунка є від’ємним. На противагу  цьому приплив іноземного капіталу, який є джерелом фінансування дефіциту поточного рахунку, породжує додатне  сальдо рахунка капітальних операцій. Якщо, навпаки, надходження іноземної  валюти від поточних операцій перевищує  її витрати на ці операції, то сальдо поточного рахунка є додатним, а відплив вітчизняного капіталу за кордон породжує від’ємне сальдо рахунка  капітальних операцій. Але в усіх випадках платіжний баланс урівноважується  за умов, коли сальдо поточного рахунка  дорівнює сальдо рахунку капітальних  операцій з протилежним знаком за одночасного врахування сальдо статті «Помилки та упущення». Це можна виразити такою формулою:

    де  ВР — сальдо платіжного балансу; СА — сальдо поточного рахунка; КА — сальдо рахунка капітальних операцій; ЕО — сальдо статті «Помилки та упущення».

    Платіжний баланс є рівноважним  завжди — за своїм визначенням.

    Проблема  в даному випадку полягає в  тому, що по суті платіжний баланс є  чисто обліковим документом, основною метою складання якого служить  отримання найбільш точних відомостей про відбулися зовнішніх платежах країни. Цей принцип складання платіжного балансу - загальна сума позики повинна дорівнювати загальній сумі дебету - часто не задовольняє економістів і політиків, і для розробки конкретних заходів потрібно сальдо по агрегованим групам операцій усередині загального балансу. У зв'язку з цим МВФ рекомендує країнам складати платіжний баланс у двох варіантах: у відповідності зі стандартними компонентами (нейтральне подання) і в аналітичному представленні. У нейтральному поданні операції класифікуються з точки зору безумовних економічних критеріїв. В аналітичному представленні укладачі можуть певним чином перегруповувати статті для цілей одержання, наприклад, загального сальдо платіжного балансу, яке в нейтральному поданні завжди має дорівнювати нулю.

    Така  оцінка платіжного балансу є правомірною, оскільки мова йде про неповний платіжний  баланс, що охоплює поточний рахунок  і рахунок капітальних операцій, з якого виключається стаття «Резервні  активи». Неповний платіжний баланс, визначений на цих умовах, називається  балансом автономних операцій, тобто  операцій, які здійснюються суб’єктами приватної економіки без участі держави. На противагу цьому операції, що пов’язані з резервними активами, здійснюються державою і називаються  неавтономними.

    Отже, платіжний баланс стає дефіцитним або  профіцитним за умов, якщо нерівноважним є баланс автономних операцій. Сальдо балансу автономних операцій можна визначити за формулою

    де  ВР_а — сальдо балансу автономних операцій; RES — сальдо статті «Резервні активи».

    Нерівноважність балансу автономних операцій свідчить про те, що країна отримала від всіх автономних операцій менше або більше іноземної валюти, ніж витратила на такі операції. Цей дисбаланс усувається за рахунок неавтономних операцій з резервними активами, що знаходяться під контролем центрального банку Якщо баланс автономних операцій є дефіцитним, то він покривається за рахунок скорочення резервних активів центрального банку, яке означає зменшення вимог країни до нерезидентів і тому обліковується у кредиті зі знаком «+». Якщо, навпаки, баланс автономних операцій складається з профіцитом, то його надлишок використовується для поповнення резервних активів. Це свідчить про збільшення вимог країни до нерезидентів і тому обліковується в дебеті зі знаком «–».

    Підсумовуючи, можна стверджувати, що від’ємне або  додатне сальдо балансу автономних операцій нейтралізується додатним або від’ємним сальдо статті «Резервні  активи», тобто ВР_а = –RES. Завдяки цьому платіжний баланс урівноважується: ВР = ВР_а + RES = 0. При цьому зменшення резервних активів, що відображується зі знаком «+», відповідає дефіцитному платіжному балансу, а збільшення резервних активів, що відображується зі знаком «–», відповідає профіцитному платіжному балансу.

    В публіцистиці користуються такими поняттями, як негативне та позитивне сальдо платіжного балансу. Позитивне сальдо платіжного балансу означає перевищення всіх платежів у країну над платежами з країни. Негативне сальдо платіжного балансу — перевищення платежів із країни над платежами в країну. Негативне сальдо платіжного балансу поступово зменшує валютний резерв країни. Але цього не відбувається, якщо платежі провадяться в національній валюті держави. Так США можуть просто емітувати (надрукувати) необхідну кількість доларів для покриття негативного балансу.

    Отже, твердження, зазначене на початку  невірне, тому що сальдо платіжного балансу  завжди дорівнює нулю, але суто умовний  показник, який не відображає ситуацію на ринку іноземної валюти. Для  оцінки стану ринку іноземної  валюти слід звертатися до аналітичного представлення платіжного балансу. Найбільш об’єктивним показником є баланс автономних операцій.

    Висновки 

    Отже, платіжний баланс це достатньо важливий показник для аналізу зовнішньоекономічної діяльності будь якої країни. Платіжний  баланс є важливим інструментом, що дозволяє передбачити ступінь можливої участі країни у світовій торгівлі, міжнародних економічних зв'язках, також  встановити її платоспроможність.

    Платіжний баланс країни, як правило, складається  з двох частин: балансу поточних операцій і балансу руху капіталів. У кожній країні баланс поточних операцій і баланс руху капіталів мають  бути врівноважені, але є випадки  коли розділи балансу не врівноважені, саме тоді виникає дефіцит, або профіцит платіжного балансу.

    Як  дефіцит, так і профіцит платіжного балансу негативно впливає на економіку країни. Коли імпорт товарів  перевищує експорт збільшується зовнішній борг і країна вимушена покривати дефіцит кредитами  з-за кордону або продажем своїх  фінансових активів. Коли ж експорт  товарів перевищує імпорт відбувається знецінення національної валюти.

    Тому  платіжний баланс будь-якої країни підлягає процесу державного регулювання. Існують наступні методи, якими держава  регулює платіжний баланс: прямий контроль, дефляційна політика, зміна обмінного курсу, зміна облікової ставки ЦБ, диверсифікація валютних резервів. Також економічною наукою розроблено методи регулювання платіжного балансу, спрямованих на ліквідацію його дефіциту. До них відносяться: дефляційна політика, бюджетно-податкова та грошово-кредитна політика.