Платіжний баланс і фактори, що його визначають

6. До категорії  V належать так звані «офіційні  резервні операції», тобто збільшення (зменшення) золотовалютних резервів, резервна позиція країни в  МВФ, офіційні іноземні позики  тощо. Ці операції становлять  баланс офіційних резервів (Бор).  

7. Операції категорій  І — IV разом являють собою  загальний платіжний баланс (ПБ).  

Таким чином, у принципі можна говорити про сім видів  платіжного балансу, тому, коли йдеться  про платіжний баланс якоїсь країни, необхідно чітко визначитися, що саме мається на увазі.  

Взаємозв'язок між  окремими складовими частинами платіжного балансу можна записати у вигляді  такої формули:  

Бпо + Брк + Стат. похибка + Бор = 0 . (1)  

Ця рівність відображає той факт, що з точки зору бухгалтерського  обліку сальдо платіжного балансу завжди дорівнює нулю, тобто величина потоку грошових надходжень у країну дорівнює величині потоку її зовнішніх платежів.  

Але така технічна збалансованість (нульове сальдо) позбавлена якогось  економічного змісту, оскільки в такому випадку ми не можемо нічого сказати  про місце країни у світовому  господарстві.  
 

3. Рівновага платіжного  балансу  

Для того щоб перейти  від аналізу платіжного балансу  з позицій бухгалтерського обліку до його розгляду через призму економічної  теорії, необхідно визначити природу  операцій, які відображаються в ньому. Такий аналіз дає змогу поділити їх на дві великі групи. Першу групу  становлять так звані «автономні»  або «самостійні» операції, які здійснюються первинними економічними агентами під  час виробничо-комерційної діяльності без урахування їхніх наслідків  для платіжного балансу в цілому (категорії І — IV). Всі інші операції об'єднуються в другу групу  і називаються компенсаційними (категорія V). Вони здійснюються як відповідь на автономні операції, оскільки внаслідок  останніх у платіжному балансі з'являються  певні «розриви», які необхідно  заповнити. Іншими словами, метою компенсаційних операцій є вплив на платіжний  баланс як такий. У платіжному балансі  всі автономні операції записуються  над умовною рискою, тоді як компенсаційні  записи робляться під нею. У принципі така риска може бути проведена будь-де, залежно від того, який вид платіжного балансу аналізується.  

Виходячи з цього  рівність (1) можна переписати в такій  формі:  

Бпо + Брк + Стат. похибка = - Бор. (2)  

Таким чином, можна  зробити висновок, що платіжний баланс (точніше — його сальдо) та баланс (сальдо) офіційних операцій рівні  за величиною, але протилежні за знаком. Отже, рівновага платіжного балансу  має місце тоді, коли надходження  та витрати збалансовані й офіційні резерви не змінюють своєї величини.  

В економічній науці  рівновага платіжного балансу розглядається  в трьох аспектах, кожен з яких пов'язується з відповідним його різновидом.  

У довгостроковому  плані платіжний баланс перебуває  в рівновазі, якщо країна протягом значного часу здатна платити за імпортні товари та послуги за рахунок експортних надходжень (тобто сальдо поточного  платіжного балансу дорівнює нулю). Отже, в довгостроковому плані  країна не має потреби в іноземних  кредитах та грантах для розрахунків  із закордонними постачальниками товарів  та послуг.  

Від'ємне сальдо поточного  балансу свідчить про те, що витрати  країни перевищують надходження. Якщо ж це сальдо позитивне, то країна отримує  від міжнародних операцій більше, ніж витрачає на світовому ринку. Загалом же наявність сальдо є  показником нерівно-ваги балансу за поточними операціями.  

У реальному житті  аналіз платіжного балансу практично  не виходить за межі 3 — 5 років і, як правило, охоплює економічний цикл. У середньостроковому плані країна може мати негативне сальдо поточного  балансу, якщо вона отримуватиме необхідні  кошти для розрахунків за імпортні товари та послуги у формі кредитів та грантів. І навпаки, позитивне  сальдо експорту — імпорту товарів  та послуг означає, що дана країна може надавати кредити іншим суб'єктам  світового господарства.  

Середньострокова  нерівновага вимірюється сальдо базового (основного) балансу. Цей баланс є фактично характеристикою довгострокової або структурної стабільності національного  господарства В основі аналізу основного  балансу лежить припущення про його нечутливість до факторів короткострокової дії (як, наприклад, коливання валютного  курсу та відсоткових ставок) і  реагування лише на довгострокові зміни  в розподілі ресурсів за галузями виробництва та цін на них, продуктивності пращ, смаків та уподобань споживачів та інших економічних змінних  немонетарного характеру. Дефіцит (надлишок) базового балансу є індикатором  як довгострокової, так і середньострокової  нерівноваги, оскільки зовнішні розрахунки не можуть нормально здійснюватися без відповідного коригування зв'язків країни зі світовим господарством.  

У короткостроковому  плані рівновага платіжного балансу  має місце тоді, коли державні грошово-кредитні інститути не користуються своїми золотовалютними  резервами. Виходячи з цього можна  зробити висновок, що показником нерівноваги в короткостроковому плані є сальдо операцій за статтею «офіційні резерви» (категорія V). Від'ємне сальдо свідчить про збільшення резервів з метою запобігання або обмеження подорожчання (зростання курсу) національної валюти, тоді як позитивне означає, що грошово-кредитні інститути користуються офіційними резервами, щоб запобігти або обмежити знецінення (падіння курсу) національної грошової одиниці.  

У цілому можна назвати  п'ять джерел нерівноваги платіжного балансу.  

Це, по-перше, сезонна  та випадкова нерівновага. І й  основу становлять сезонні коливання  у виробництві та споживанні, причому  такі зміни не збігаються в часі й мають різний характер у кожному  конкретному випадку. Сезонні відхилення не мають якихось вагомих наслідків  довгострокового характеру, оскільки вони існують протягом короткого  проміжку часу, а дефіцит в одному періоді компенсується надлишком  в іншому. Випадкова нерівновага  може викликатись якимись непередбаченими  причинами неекономічного характеру. Так, повінь чи землетрус може змусиш вдатися до форсованого імпорту  продовольчих товарів, тоді як несприятливі природні умови викликають скорочення експорту сільськогосподарської продукції. Очевидно, що такі та подібні їм події (страйки, ембарго тощо) є випадковими  та мають, так би мовити, «одноразовий»  вплив на платіжний баланс. Якщо ж економічні наслідки громадянських  заворушень, революції та інших подій  відчуваються протягом досить тривалого  проміжку часу, тоді вони не підпадають під категорію випадковостей.  

Другим різновидом є циклічна нерівновага. В її основі лежить циклічний характер економічної  кон'юнктури. Так, на початку 30-х років  великомасштабне падіння реальних доходів та виробництва на фоні масового безробіття, яке охопило практично  всі індустріальні країни, призвело до нерівноваги у платіжних відносинах. Велика депресія негативно вплинула і на платіжні баланси країн сільськогосподарського профілю, оскільки викликала катастрофічне падіння цін на аграрну продукцію та зниження заробітної плати, погіршення умов торгівлі.  

Третьою формою можна  вважати структурну нерівновагу. Її основою є розрив між змінами  в попиті на експортні й імпортні товари та пристосування національної економіки до нових умов. Відсутність  такої пристосувальної реакції  і викликає структурну нерівновагу  платіжного балансу.  

Для того щоб платіжний  баланс знову повернувся до стану  рівноваги, необхідні відповідні зміни  в структурі виробництва. Такі зміни  можуть запізнюватись або гальмуватися насамперед через недоліки функціонування цінового механізму. Основою таких  недоліків можуть бути високий рівень монополізації окремих секторів виробництва, протекціоністські заходи, адміністративне регулювання цін  та інші причини.  

Безпрецедентна за своїми масштабами ситуація структурної  нерівноваги склалася в 1974 p., коли країни — члени ОПЕК практично в 4 рази підвищили ціну на нафту. Саме труднощі з оплатою імпорту нафти, з якими зіткнулися нафтоімпортуючі країни, значною мірою спричинили економічну кризу в середині 70-х^юків. Немає сумніву, що наступне подвоєння цін на нафту в 1979 p. викликало світову економічну рецесію на початку 80-х років.  

Дестабілізуючі валютні  спекуляції та відтік («втеча») капітану вважаються четвертою причиною нерівноваги платіжного балансу. Хоча ці явища мають різну природу, але, як правило, вони відбуваються одночасно. Слід підкреслити, що відтік капіталу сам по собі викликає нерівновагу, оскільки невпевненість його власників щодо безпеки коштів інколи не має економічного підґрунтя, а спричинюється побоюваннями таких подій, як війна, революція, націоналізація іноземних підприємств унаслідок зміни політичного режиму в країні тощо.  

Крім зазначених, існують й інші джерела нерівноваги. Так, дуже часто нерівновага виникає внаслідок нереалістичного валютного курсу, в основі якого, в свою черіу, лежить комплекс заходів валютного регулювання. Окремі економісти говорять про вікову нерівновагу, яка виникає внаслідок технологічних та інших змін у міру переходу економіки з одного ступеня розвитку на інший.  
 

4. Фактори, які  визначають платіжний баланс  

1) Нерівномірність  економічного і політичного розвитку  країн, міжнародна конкуренція.  

Із посиленням західноєвропейського і японського центрів, зростанням їх економічного і науково-технічного потенціалу, експансією на світових ринках товарів і капіталів платіжні баланси ряду країн Західної Європи (особливо ФРН) і Японії в 70-80-ті роки, як правило, зводилися із значним  позитивним сальдо, що перетворилось  на одну з гострих проблем міжнародних  економічних і валютно-кредитних  відносин. Падіння конкурентоспроможності американських товарів, пов'язане  з підвищенням курсу долара, призвело до погіршення поточного платіжного балансу США в 1982-1985 рр. Японії вдалось  активізувати поточні операції свого  платіжного балансу, а ФРН - значно зменшити дефіцит і вирівняти платіжний  баланс переважно внаслідок покращання показників зовнішньої торгівлі.  

2) Циклічні коливання  економіки.  

На платіжних балансах відбива¬ються коливання, підйоми і спади господарської активності в країні, адже від стану внутрішньої економіки залежать її зовнішньо¬економічні операції. Коливання платіжного балансу, зумовлені механізмом промислових циклів, сприяють перенесенню внутрішньоекономічних циклічних процесів з однієї країни в інші. Експорт товарів, капіталів, послуг сильно реагує на зміни умов світового ринку. В силу асинхронності сучасні економічні цикли впливають на платіжний баланс найчастіше непрямо. Світові економічні кризи призводять до значних дефіцитів платіжних балансів то одних, то інших країн.  

3) Зростання закордонних  державних витрат.  

4) Мілітаризація  економіки і військові витрати.  

Непрямий вплив  військових витрат на платіжний баланс визначається їх впливом на умови  виробництва, темпи економічного зростання, а також масштабами вилучення  з цивільних галузей ресурсів, які могли б використовуватися  для капіталовкладень.  

5) Посилення міжнародної  фінансової взаємозалежності.  

У сучасних умовах рух  фінансових потоків став важливою формою міжнародних економічних зв'язків. Це зумовлено збільшенням масштабів  вивезення капіталів, розвитком  світового ринку позичкових капіталів  за лібералізації умов угод. Важливими  факторами руху капіталів стали  посилення нерівноваги платіжного балансу і потреба в залученні позичкових коштів для покриття його пасивного сальдо. Внаслідок цього фінансова взаємозалежність країн стала сильнішою від комерційної взаємозалежності. Це посилює валютні і кредитні ризики, насамперед ризик неплатоспроможності позичальника.  

6) Зміни в міжнародній  торгівлі.  

НТП, зростання інтенсифікації господарства, перехід на нову енергетичну  базу спричиняють структурні зрушення в міжнародних економічних зв'язках. Інтенсивнішою стала торгівля готовими виробами, зокрема науковомісткими товарами, а також нафтою, енергоресурсами. У географії товарних потоків позначилась тенденція до розширення обміну між промислове розвинутими країнами (70 % світової торгівлі; країни ЄС - 38 %) при скороченні питомої ваги країн, що розвиваються, в їх зовнішній торгівлі. Посилився вплив нецінових факторів конкуренції - новизни, якості, надійності, термінів постачання продукції на платіжний баланс.  

7) Вплив валютио-фіиансових факторів на платіжний баланс.