Платіжний баланс і фактори, що його визначають

Назва реферату: Платіжний  баланс і фактори, що його визначають Розділ: Бухгалтерський облік, оподаткування  Завантажено з сайту: ua.textreferat.com Розміщено: 2007-10-29 02:30:45 

Платіжний баланс і  фактори, що його визначають 
 
 
 

ПЛАН  

1. Сутність платіжного  балансу та методологія його  складання  

2. Структура платіжного  балансу  

3. Рівновага платіжного  балансу  

4. Фактори, які  визначають платіжний баланс  

5. Державна політика  коригування платіжного балансу  України  

Список літератури  

1. Сутність платіжного  балансу і методологія його  складання  

Сукупність зовнішньоекономічних зв'язків окремої країни можна  об'єднати в декілька груп, кожна  з яких характеризує особливості  її участі в міжнародному поділі праці. До першої групи входить множина  торговельних операцій, пов'язана з  експортом та імпортом товарів. Ця група  зв'язків називається товарною торгівлею, або товарним експортом та імпортом. До другої групи належать послуги  в галузі банківської справи, страхування, транспорту тощо, тобто операції, об'єктом  яких є нефізичний (нематеріальний) продукт. Сьогодні торгівля послугами  — один із найбільш динамічних секторів світового ринку, розвитку якого  значною мірою сприяло успішне  завершення Уругвайського раунду переговорів  в межах ГАТТ. Третя група зовнішньоекономічних зв'язків охоплює фінансові та інвестиційні операції, тобто купівлю-продаж акцій, облігацій, інших фінансових активів, а також матеріальних елементів  капіталу — машин, обладнання, землі  тощо.  

Названі операції, що здійснюються громадянами, фірмами  та державними установами окремої країни за певний період часу (як правило, один рік), відображаються цілою системою рахунків, яка називається платіжним  балансом. Платіжний баланс має велике значення для аналізу міжнародних  економічних позицій держави, оскільки він характеризує реальні та фінансові  потоки між даною країною та світовою економікою загалом.  

У цілому зовнішньоекономічні  зв'язки окремої країни можна розглядати як сукупність товарно-фінансових потоків, які можна умовно поділити на дві  групи.  

До першої групи  належать реальні (нефінансові) потоки. Цей термін використовується для позначення операцій, які мають місце в процесі виробництва або придбання товарів та послуг. Іншими словами, характеризуючи торговельні операції, можна говорити про товарні потоки, потоки послуг тощо. Другу групу становлять фінансові потоки, до яких відносять зміни обсягів міжнародних фінансових активів та зобов'язань країни. При цьому слід пам'ятати, що значна кількість фінансових операцій не супроводжується відповідними реальними потоками, як це має місце, наприклад, при обміні фінансовими інструментами.  

У платіжному балансі  відображаються всі операції між  резидентами даної країни та нерезидентами. Термін резидент стосується тих економічних  суб'єктів, які мають тісніші зв'язки з територією даної країни. Всі  інші суб'єкти господарської діяльності називаються нерезидентами. Поняття  «резидент» і «нерезидент» зовсім не пов'язані з терміном «національність», а точніше з громадянством: резидент України може бути громадянином СІЛА чи Канади.  

Загалом при визначенні статусу економічної одиниці  в термінах «резидент — нерезидент»  користуються рядом загальновизнаних правил. Так, фізичні особи, що постійно проживають на території країни, вважаються резидентами незалежно від їх громадянства. Робітники-мігранти також  вважаються резидентами тієї країни, в якій вони працюють, якщо вони перебували на її території не менше одного року. Але в категорію резидентів не входять фізичні особи, які  є офіційними представниками своїх  держав. Аналогічно і державна установа, яка здійснює свою діяльність за кордоном (наприклад, дипломатичне представництво), є резидентом своєї країни. Всі  підприємства та компанії, які функціонують на території країни, вважаються її резидентами навіть тоді, коли вони частково або повністю належать іноземцям. Тому операції між американською  компанією, штаб-квартира якої розташована  в Нью-Йорку, та її філіями в Європі мають статус міжнародних (зовнішньоекономічних) і відображаються у відповідних  графах платіжного балансу.  

Важливе значення при  розрахунку платіжного балансу має  визначення часу здійснення тієї чи іншої  операції. Операція мусить бути відображена  на рахунках платіжного балансу тоді, коли внаслідок її виникає зобов'язання однієї з сторін (це, як правило, момент юридичної зміни власника активу). Це означає, що у міру виникнення таких  зобов'язань їхні величини додаються, а в балансі підбивається остаточний підсумок. Але в окремих випадках (наприклад, в Угорщині) платіжний  баланс може розраховуватися на готівковій основі. При цьому надходження  та виграти обліковуються за фактом реального руху грошей. Але в практиці розрахунку та аналізу платіжного балансу дана різниця не має суттєвого значення.  

Кожна операція в  бухгалтерському обліку відображається подвійним записом. Аналогічне правило  діє і при складанні платіжного балансу. Як і будь-який бухгалтерський рахунок, платіжний баланс має дві  частини — дебет та кредит. До дебету належать операції, внаслідок  яких у країни з'являються платіжні зобов'язання щодо інших держав. Так, імпорт товарів та послуг, грошові  перекази за межі країни, закордонні капіталовкладення  резидентів записуються в дебетовій  частині балансу. Ці операції відображаються зі знаком «мінус».  

До кредиту відносяться  операції, в результаті яких з'являються  платіжні зобов'язання інших держав стосовно даної країни. У цьому  випадку мова йде про експорт  товарів та послуг, грошові перекази на користь резидентів даної країни та іноземні інвестиції в її економіку. Вони обліковуються зі знаком «плюс».  

Для того щоб краще  зрозуміти, як розраховується платіжний  баланс, та охарактеризувати його основні  складові, скористаймося умовною  схемою платіжного балансу, в якій відображені  його розрахунок та основні категорії  операцій:  
 
 

Дебет (-) Кредит (+)  

Категорія І: рахунок  товарів та послуг  

1. Імпорт товарів  1. Експорт товарів  

2. Імпорт послуг 2. Експорт послуг  

Категорія II: рахунок  односторонніх трансферів  

1. Односторонні трансферти  за 1. Односторонні трансферти з-за  кордон кордону  

Категорія III: рахунок  довгострокових операцій з капіталом  

1.Збільшення довгострокових 1. Зменшення довгострокових  

 закордонних активів,  які закордонних активів, які  

 належать приватним  особам які належать приватним  особам  

 та уряду даної  країни. та уряду даної країни.  

2. Зменшення довгострокових 2. Збільшення довгострокових  

 національних  активів, які національних активів,  які  

 належать іноземним  приватним належать іноземним  приватним  

 особам та урядам. особам та урядам.  

Категорія 4 : рахунок  короткострокових операцій з приватним  капіталом  

1.Збільшення короткострокових 1. Зменшення короткострокових  

 закордонних активів,  які закордонних активів, які  

 належать приватним  особам які належать приватним  особам  

 даної країни. даної країни.  

2. Зменшення короткострокових 2. Збільшення короткострокових  

 національних  активів, які національних активів,  які  

 належать приватним  належать приватним  

 особам- іноземцям. особам - іноземцям.  

 Категорія 5 : рахунок  короткострокових операцій з  державним капіталом  

1.Збільшення короткострокових 1. Зменшення короткострокових  

 закордонних активів,  які закордонних активів, які  

 належать уряду  даної країни які належать  уряду  

 даної країни ( інститутам даної країни ( інститутам  

 грошово-кредитної  політики) грошово-кредитної політики)  

2. Зменшення короткострокових 2. Збільшення короткострокових  

 національних  активів, які національних активів,  які  

 належать урядам  інших країн належать урядам  інших країн  

( інститутам грошово-кредитної  ( інститутам грошово-кредитної  

 політики) політики)  

 Хоча платіжний  баланс являє собою форму обліку, в основі якого лежить принцип  подвійного запису, але в дійсності  уряди практично не користуються  цим методом під час обліку  кожної операції, пса відображається  при його розрахунку. Причина  цього криється у відсутності  повної та достовірної інформації  про всі без винятку міжнародні  економічні контакти країни протягом  року. Відповідні державні установи, як правило, роблять один запис за кожною позицією, користуючись при цьому різними джерелами інформації, які відрізняються одне від одного з точки зору її повноти та однорідності. Внаслідок цього дебет та кредит в агрегованому вигляді ніколи не збігаються. Ось чому з метою досягнення рівності між ними, як це має бути в системі подвійного запису, в платіжному балансі є спеціальна стаття «помилки та пропуски» (або «статистична похибка»). І це слід мати на увазі, аналізуючи наведену раніше схему.  
 

2. Структура платіжного  балансу  

Кожна позиція платіжного балансу містить досить важливу  характеристику тій чи іншої форми  зв'язку національної економіки зі світовим господарством, та на практиці економічного аналізу користуються певними агрегованими показниками (різновидами платіжного балансу), а  саме:  

1. Операції з експорту  та імпорту товарів (товарна  торгівля) являють собою товарний  торговельний баланс.  

2. Операції з експорту  товарів та послуг — це баланс  торгівлі товарами та послугами  (всі операції категорії ї). Він  характеризує фінансові потоки, пов'язані з експортом-імпортом  товарів та послуг. Зазначимо,  що об'єктами товарної торгівлі  є фізичні продукти, тоді як  до сфери обміну послугами  (або невидимої торгівлі) відносяться  такі операції, як  

а) транспортне забезпечення зовнішньоекономічних зв'язків. Ця позиція  охоплює рух коштів, пов'язаних з  оплатою переміщення товарів  та приватних осіб всіма видами транспорту;  

б) туризм. За цією статтею  обліковуються виграти туристів та інших осіб під час перебування  на території іншої держави (оплата житла, продуктів харчування, екскурсійних та транспортних послуг на території  країн перебування);  

в) купівля-продаж патентів, ліцензій;  

г) різні послуги, що надаються приватним особам (страхування;  

банківські та посередницькі  послуги, консультування, поштово-телефонний зв'язок тощо);  

д) утримання дипломатичних  та інших офіційних представництв  за кордоном;  

е) військові витрати  за кордоном (утримання військових об'єктів та військовослужбовців  в інших країнах);  

є) переказ коштів, отриманих від інвестиційної  діяльності вітчизняних інвесторів за кордоном та іноземних підприємців  на території даної країни (дивіденди, проценти, тобто різні види доходу за надання послуг у вигляді факторів виробництва).  

3. Операції категорій  І та П становлять поточний  платіжний баланс або баланс  поточних операцій (Бпо). Слід зазначити, що до категорії П належать односторонні перекази грошей приватними особами (наприклад, заробітної плати робітників, що працюють за кордоном, своїм родичам на батьківщину), а також урядові гранти та дари Важливість цього різновиду платіжного балансу для економічного аналізу полягає в тому, що він значною мірою відображає джерела та напрями використання національного доходу. Так, експорт товарів та послуг є джерелом доходів відповідних виробників, які разом з переказами, отриманими з-за кордону, є джерелом доходу резидентів у поточному періоді. З іншого боку, ці поточні доходи використовуються для придбання товарів і послуг за кордоном та переказу грошей в інші країни.  

4. Операції категорій  Ш та IV становлять баланс руху  капіталів (Брк), оскільки вони спричинюють рух фінансових активів.  

5. Операції категорій  І, П та III належать до так  званого балансу руху поточних  коштів та довгострокового капіталу, який частіше називають базовим  або основним балансом (у даному  випадку йдеться про основні  статті платіжного балансу). Базовий  баланс відображає глибинні довгострокові  тенденції, які визначають розвиток  даної країни. Іншими словами,  якщо поточний баланс характеризує  вплив факторів типу національного  доходу та його динаміки, структури  споживання, міжнародної конкурентоспроможності  країни, то рух довгострокового  капіталу свідчить про оцінку  інвесторами прибутковості вкладення  коштів удома та за кордоном. Очевидно, що такі інвестиційні  рішення базуються, в свою чергу,  на оцінці довгострокових перспектив  розвитку як окремих галузей,  так і економіки країни загалом.