Перешкоди для створення зони вільної торгівлі між Україною і Росією

    DW=2,30;   R²=0,97;   adj.R² = 0,96

    де: Infl_U – інфляція в Україні, ZTO – зовнішньоторговельний оборот між Україною і Росією.

    При дослідженні даної регресії, ми виявили, що зовнішньоторговельний оборот з Росією впливає на інфляцію в Україні. Тому при зростанні ЗТО на 1%, інфляція в Україні зростає на 0.16 %, що свідчить, про те, що ціни та рівень інфляції в Україні залежать від тісноти співпраці між Україною та Російською Федерацією.

    Модель  впливу ЗТО на поточний рахунок має  такий вигляд:

    CA  = 72.82     +    (-1.03) *ZTO   +    0.33 * CA(-2 )      (2.3)

    (4.02***)       (-4.05**)                   (  1.16)

    DW=2,36;   R²=0,69;   adj.R² = 0,78

    де: CA_U – поточний рахунок в Україні, ZTO – зовнішньоторговельний оборот України з Росією.

    Після дослідження даного регресійного рівняння, ми можемо зробити висновки, що поточний рахунок впливає на ЗТО між  Україною та Росією. Тому, при зростанні ЗТО між 2 країнами на 1 %, поточний рахунок погіршується на 0,03 %. Отже, торговельні відносини між Україною та Росією, в обов’язковому порядку впливають на всі важливі макроекономічні чинники в Україні.

Модель  впливу митних бар’єрів на ВВП має такий вигляд:

           GDP= 2.14      +    (-0.45)*MB   +  0.57*GDP (-2)  (2.4)

(1.93 ***)       (-1.70)           (2.35 ***)

     DW=1.73; R²=0,74; adj.R²=0,69

     де: GDP_U- валовий внутрішній продукт України, МВ – митні бар’єри (фіктивна змінна).

     За  результатами даної регресії визначаємо вплив митних бар’єрів на економічне зростання в Україні. Тому робимо висновок, що вплив існує, зокрема, при введені певних додаткових митних бар’єрів ВВП в Україні зменшується на 0,45 %. Тому такий результат можна вважати негативним для зростання вітчизняної економіки. Таким чином, впровадження митних бар’єрів негативно позначається на показниках економічного зростання в Україні.

Модель  впливу митних бар’єрів на рівень інфляції

 має такий  вигляд:

INF = 2.75       +     (-0.12)*MB        +       0.84*INF (-1)   (2.5)

                       (3.85 **)       (-2.41 ***)    +    (19.39*)

     DW=1.94; R²=0,97; adj.R²=0,96

     де: : INF_U- інфляція в Україні, МВ – митні бар’єри (фіктивна змінна).

     З даної регресії. що показала нам  попередні результати,можна зробити  наступні висновки:що при встановленні певних митних бар’єрів, інфляція в Україні зменшиться на 0.12 %, що може позитивно позначитися на економічному зростанні. Хоча ймовірність є досить низькою.

Модель  впливу митних бар’єрів на поточний рахунок  має такий вигляд: 

CA=  -2.8     +      4.7* MB      +        0.23*CA(-1)  (2.5)

                        (-1.87 ***)         (2.19 ***)          (0.94 ) 

     DW=2.11; R²=0,49; adj.R²=0,41

     де: CA_U- інфляція в Україні, МВ – митні бар’єри(фіктивна змінна).

     Проаналізувавши дану регресію, ми робимо висновки, що вплив на поточний рахунок митних бар’єрів існує. Але,все ж таки, при встановленні митних бар’єрів, поточний рахунок України буде збільшуватися на 4.7 %. Тому цей вплив є важливим чинником. 
 

 

      Розділ 3. Рекомендації та пропозиції, щодо усунення перешкод від створення ЗВТ між Україною та Росією

     У традиційному розумінні, зона вільної  торгівлі – це група країн, які  відмінили між собою тарифи на всі чи більшість товарів та нетарифні  заходи, які впливають на торгівлю, між ними. Зони вільної торгівлі не мають єдиного спільного зовнішнього тарифу. Країни, що беруть участь у ній, можуть застосовувати свої власні тарифи до третіх країн. 

     Згідно  із  Статтею  XXIV ГАТТ, митні союзі  та зони вільної торгівлі повинні  відмінити мита та інші обмежувальні заходи торгівлі “суттєво на всю торгівлю” між сторонами, щоб відповідати критерію вільної торгівлі. Традиційно в угодах про вільну торгівлю встановлюється режим вільної торгівлі не менш, ніж для 90% торгівлі з країнами-преференційними партнерами. Тому цей крок мав би посприяти країнам для полегшення обміну товарами та послугами.

     Входження України до Митного Союзу з  Росією, Білоруссю та Казахстаном  означало б  кінець для України  переговорів по утворенню зони вільної  торгівлі з ЄС, бо в цьому випадку  ЄС повинна буде утворювати зону вільної торгівлі тільки з Митним Союзом, а не з окремою країною, яка входить до цього союзу. Але це також неможливо, бо для ЄС основною вимогою укладення угоди про зону вільної торгівлі є членство країн у СОТ. ЄС не практикує утворення зон вільної торгівлі з тими регіональними угрупуваннями країн, до яких входять не члени СОТ (як випадку Митного союзу - Росія, Казахстан, Білорусь). У той же час утворення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС не буде перешкодою торговельним відносинам України  з країнами Митного Союзу у складі Росії, Білорусі та  Казахстану. Політика ЄС передбачає утворення зон вільної торгівлі з багатьма країнами світу, тому можна передбачити, що вступ трьох країн (Росії, Білорусі та Казахстану) до СОТ відкриє дорогу до переговорів щодо утворення зон вільної торгівлі між ними та Європейським Союзом. 

     Важливо також згадати про ЄЕП, який має не останнє значення для України. Тому важливим є зосередження уваги на першочергових пріоритетах для України.

     При ЄЕП, що включає в себе ЗВТ з Росією, Україна скоріше всього втратить курс на європейську інтеграцію. То тут постає питання: що є важливішим і пріоритетнішим для України: ЗВТ з Росією, яка не буде «повною» без митного союзу («…і на даний час приєднання до  МС серйозно не обговорюється.» [25]), і міститиме в собі ряд вилучень і обмежень,  чи курс на євроінтеграцію, і співпраця з ЄС, що дає більші можливості для виходу України на світову арену?

     Безумовно, тут виникає парадокс: за словами колишнього заступника Міністерства закордонних справ О. Чалого, жодна країна не може витримати двох різноспрямованих інтеграцій.

     Я вважаю, що існує і третій варіант розвитку подій майбутнього української держави, що ЄЕП (що, звичайно включає ЗВТ), може не перешкодити,  а допомогти тіснішому економічному України і ЄС.

     Тут варто відзначити, що основна ідея полягає в переході з ЗВТ до митного союзу, і послідовно до ЄЕП, а потім є сенс виробити загальну з Росією, Білоруссю та Казахстаном позицію і будувати відносини з ЄС від імені ЄЕП, як досить потужного і перспективного економічного об’єднання. Так як ЄС більше зацікавлений у розвитку співробітництва з великими,стабільними та передбачуваними державами,або об’єднаннями, які вже мають позитивний інтеграційний досвід.

     Для усунення перешкод важливим постає вибір  між головними стратегічними партнерами. Якщо ж все таки таким партнером в першу чергу виступає Росія,то доцільним буде впровадження всіх важливих елементів політики вільної торгівлі між двома країнами. І том у безперечно. Україна має погодитися на всі умови які стосуються створення ЗВТ, навіть, якщо це і деякою мірою в короткострокову періоді буде суперечити інтересам України.

    ВИСНОВКИ

     З проведеного дослідження можна  зробити висновок, що Україна і  Росія є взаємозалежними у  економічній сфері, ця взаємозалежність штовхає обидві країни на співпрацю. Одними з головних проблем, що заважають розвитку українсько-російських відносин в економічній сфері: однобічна залежність від російських джерел енергопостачання, незбалансована інтеграція національного господарства, економічна уразливість та залежність країн одна від одної.

     Стабільні партнерські відносини з Росією - органічна складова процесу інтегрування України в Європу. При цьому  стратегія економічного партнерства  має будуватися на фундаменті спільних інтересів, а не залежностей. Росія є найбільшим торговим партнером України, але таким же важливим партнером є для Росії Україна, причому в найбільш пріоритетних галузях, від розвитку яких залежать рівень відносин Росії з ЄС та ефективність інтегрування у світову систему господарства. Заради своїх взаємних інтересів обидві країни мають зосередити зусилля на виконанні досягнутих домовленостей, що дасть змогу перейти від декларацій до практичних і прагматичних форм співробітництва із взаємним урахуванням своїх життєво важливих інтересів. Ідеться про взаємний розвиток:

        ─  ринків збуту;

        ─ співробітництва в енергетичній сфері (розвиток єдиної енергетичної системи; забезпечення енергоносіями, спільне використання нафтопереробних та інших виробництв паливно - енергетичних комплексів);

        ─ транспортної мережі;

        ─ спільних виробничих структур, коопераційних та технологічних зв'язків;

        ─ фондових ринків та процесів взаємноінвестування;

        ─ спільного ринку трудових ресурсів;

        ─ регіонів, спільних зон господарської діяльності, контактних територій зі створенням зовнішнього поясу економічної підтримки українських інтересів у Росії і російських в Україні.

        Держава має активно сприяти  зовнішньоекономічній діяльності господарюючих суб'єктів на "російському напрямі". При цьому головними критеріями підвищення ефективності української зовнішньоекономічної політики мають бути:

     ─ збільшення обсягів експорту товарів та послуг (будівництво, транспорт, туризм, тощо);

     ─ збереження позитивної динаміки сальдо зовнішньої торгівлі;

     ─ поліпшення структури експорту та імпорту;

     ─ підвищення конкурентоспроможності традиційних видів українського експорту;

     ─ просування на російський ринок принципово нових товарів;

     ─ створення сприятливих умов для інвестицій;

     ─ захист внутрішнього ринку від масованого імпорту російських товарів, аналоги яких у достатніх обсягах виробляються в Україні.

     Визначаючи  майбутнє українсько-російських відносин, слід зауважити, що Україні слід співпрацювати з Росією за принципом: «У нас не має друзів, у нас не має ворогів − у нас є власні інтереси». Тобто Україні слід уникнути різних «братерських» стосунків з Росією і на перший план висунути власні інтереси, це послужить шляхом до розв’язання проблеми рівноправності та багатьох інших політичних і економічних проблем, бо на державному рівні не може бути людських  емоційних почуттів, тобто Україна і Росія можуть бути лише партнерами та добрими сусідами.   

 

     Список використаної літератури

1. Бжезинский З. Великая шахматная доска. − Москва: Международные отношения. − 1999. − С. 114-135.
2. Бегма В. Проблеми та перспективи економічного співробітництва України з Російською Федерацією / Інститут Стратегічних Досліджень. − 2003. – C. 13.
3. Вільні економічні зони./Переклад з англійської Я.Войтка, О.Білкуна; Передмова Б.Кравченка. Наукова редакція І.Розпутенка. К.:Дніпро,Основи, 1993 − 447 с.
4. Гавриш О. Україна-Росія: десять років по тому // Дзеркало тижня. − 2008. − №32.
5. Гринів О. Україна і Росія: партнерство чи протистояння? - Львів: Інститут народознавства НАН України. − 1997. − 348 с.
6. Гончар М. Україна – НАТО – Росія: психологічний аспект відносин у трикутнику / Інститут трансформації суспільства. −2001. −№6. – С.3.
7. Демчук Р. Євген Марчук: Нормалізація наших відносин з Росією буде сприяти інтеграції України в європейські структури // День. − 2000. − №207.
8. Жаліло Я. Какая Россия нужна Украине? // Діалог. −2006. −№31.
9. Жангожа Р. Україна і Росія на пострадянському просторі. Інтереси спільні і специфічні // Віче. − 1998. − №7(76). − С.16-29.
10. Косикова Л. Производственное сотрудничество России с Украиной: тенденции и противоречия // Российский экономический журнал.- 2001. − №10. − С. 70-76.
11. Крылов А.Б. Чем платит Россия за зависимость от украинского транзита? // Бизнес. −2008. −№3.
12. Кудряченко А. Українсько-російські відносини: шлях до рівноправного співробітництва // Нова політика. − 1998. − №1. − С. 12-17.
13. Куликов Д. Политика России  в отношении Украины // Полит.ru.-2006. − №9. – С.10.
14. Ніколаєв Є. ЄЕП для України: зона вільної торгівлі чи митний союз? // Політичний менеджмент. −2004. − № 6 (9). − C.115-128
15. Пирожков С. Українсько-російські відносини в Євроатлантичному інтер’єрі. // Політична думка. − 1999. − №3. −С. 87-95.
16. Послання президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України в 2001 році / ред. Гальчинський А.С. − Київ . − 2002. − С. 122-140.
17. Сіваченко І.Ю.,Кухарська Н.О.,Левицький М.А.Вільні економічні зони. Навчальний посібник.-К.: Дакор; Алерта., 2001. −480 с.
18. Сікора Б. Російська економічна експансія // Економічний часопис ХХІ ст. − 2002. − №3. − С.26-28.
19. Сушко О. Випробування Росією: старі граблі зовнішньої політики // Дзеркало тижня. − 2005. − №13.
20. Фомін С. Пишемо ЄЕП, думаємо ЄС? // Політика і час. – 2004. – №4. – С. 49 – 53.
21. http://inozmi.glavred.info/articles/3884.html – Іноземна преса про Україну
22. http://razumkov.org.ua/ukr/socpolls.php?cat_id=51 – Центр Разумкова
23. http://uk.wikipedia.org/wiki/–Українсько-російські_відносини- Вікіпедія
24. http://uk.wikipedia.org/wiki/Північноамериканська_зона_вільної_торгівлі- Вікіпедія
25. http://www.dt.ua/3000/3050/65872/- газета «Дзеркало тижня»
26. http://www.dt.ua/2000/2250/67305/- газета «Дзеркало тижня»
27. http://www.imf.org –International Monetary Fund
28. http://www.intracen.org -International Trade Centre.
29. http://www.mfa.gov.ua/russia - Посольство України в Російській Федерації
30. http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=34&c=606 - Український центр політичного менеджменту.
31. http://www.rusnauka.com/11_EISN_2010/Economics/64252.doc.htm
32. http://www.ukrexport.gov.ua/-  Підтримка державного експорту
33. http://www.ukrstat.gov.ua/ - Державний комітет статистики
34. http://www.viche.info/journal/1589/ - Журнал Верховної Ради України «Віче».