Перешкоди для створення зони вільної торгівлі між Україною і Росією

    УКООПСПІЛКА

    Львівська комерційна академія 
 
 

    Кафедра міжнародних 

    економічних відносин 
 
 
 

    Курсова робота

    з дисципліни «Міжнародні економічні відносини»

    на  тему:

    Перешкоди для створення  зони вільної торгівлі між Україною і  Росією 
 

    Виконала  студентка 481 групи

    спец. 6030201 факультету міжнародних

    економічних відносин

    Овраменко  Ірина Миколаївна 

    Керівник-консультант:

    ас. Макогін Зоряна Ярославівна 
 
 

    Львів 2010

 

     Зміст

Вступ…………………………………………..…………………………………..3

Розділ 1. Теоретичний огляд процесу створення зони вільної торгівлі (в контексті українсько-російських відносин)  ………………………………..5

1.1.Інституціональна  основа створення зони вільної торгівлі………… ……..5 

1.2.Теоретичні  засади зони вільної торгівлі  в системі з двох країн…………..6

1.3.Потенційні перешкоди від реалізації плану створення зони вільної торгівлі між Україною і Росією………………………………………………...8

Розділ 2. Емпіричний аналіз ролі зони вільної торгівлі у розвитку вітчизняної економіки……………………………………………………………………….. 12

2.1. Економетричне дослідження………………………………………...…….12

2.2. Регресійний аналіз впливу ЗВТ на основні макроекономічні показники……………………………………………………………………..….14

Розділ 3. Рекомендації та пропозиції, щодо усунення перешкод від створення ЗВТ між Україною та Росією……………………………………………...…..17

Висновки  …………………………………………………………………..........19

Список  використаної літератури…………………………………………........21

Додатки………………………………………………………………………….24 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Відносини з Росією були і залишаються одним  із пріоритетів української зовнішньої політики, що зумовлює актуальність теми роботи. На сьогоднішній день від них залежить економічна, політична, соціальна сфери нашого суспільства, саме тому покращення відносин з нашим «північним» сусідом прямим чином відобразиться в багатьох аспектах. Саме в останні роки обидві держави стали розуміти важливість цих стосунків. У наш час розпочався новий етап в українсько-російських відносинах. Вони стали більш прагматичними, базуються на спробах пошуку спільних інтересів та взаємовигідному вирішенні існуючих проблем. Зараз важливими і пріоритетними завданнями є налагодження тісних контактів з Російською Федерацією, зокрема на вигідних для обох сторін умовах. Йдеться про альтернативу між формуванням зони вільної торгівлі або ж митного союзу як першої мети. На даному етапі при ситуації, яка склалася з Росією, постановка певних завдань та їх виконання ставлять українсько-російські відносини, у ряд першочергових інтересів України. Тож саме створення зони вільної торгівлі, як союзу, який допомагатиме і одній і іншій країні для досягнення своїх цілей, є актуальним процесом, який допоможе вийти на новий рівень стосунків між країнами.

     Метою роботи було визначення перешкод для  створення зони вільної торгівлі між Україною і Росією. При підготовці роботи були поставленні такі завдання:

1. визначити поняття «зона вільної торгівлі», та основні причини її створення;
2. виявити потенційні перешкоди для створення ЗВТ між Україною і Росією;
3. дослідити взаємозв’язок України і Росії за допомогою емпіричного аналізу;
4. визначити за допомогою регресійного аналізу  вплив ЗВТ на основні макроекономічні показники;
5. надати рекомендації та пропозиції,щодо усунення перешкод при створенні зони вільної торгівлі.

     Практичне значення роботи полягає у тому, що вона може бути використана для більш глибокого аналізу відносин між Україною і Росією та дослідженню необхідності створення ЗВТ між цими країнами.

     Об’єктом дослідження є зокрема процес створення ЗВТ між Україною і Росією. Предметом курсової роботи є відносини України та Росії щодо зони вільної торгівлі, та перешкоди для її створення. Інформаційна база дослідження містить вислови і думки політологів, вчених-економістів, статистичну інформацію, посилання на події, які складали потрібну нам інформацію. Більшість з цього комплексу матеріалів складають статті опубліковані в журналах та газетах: «Політика і час», «Економіст», «БИКИ», «Політична думка», «Голос України», «Российский экономический журнал» та інші.

     Новизна роботи полягає у тому,  що була зроблена спроба узагальнити, проаналізувати різнопланові дослідження присвячені сучасному етапу в українсько-російських торговельних відносинах, визначити необхідність створення ЗВТ та проаналізувати та усунути перешкоди які можуть виникнути під час цього процесу. Структура роботи складається із вступу, 3 розділів, висновків та списку інформаційних джерел. У вступі сформульовані основні завдання роботи, мета роботи і її новизна, її практичне застосування. У 1 розділі розглянуте основне поняття «зони вільної торгівлі» в контексті українсько-російських відносин. У 2 розділі розглядаються більш конкретні емпіричні дослідження, з використанням різних макроекономічних показників. У 3 розділі надаються загальні рекомендації для усунення перешкод у процесі створення ЗВТ між Україною і Росією. Наведені загальні підсумки роботи та висновки, щодо кожного з трьох розділів. В додатку міститься допоміжний матеріал − діаграми, результати економетричних досліджень.

 

     Розділ 1. Теоретичний  огляд процесу  створення зони вільної  торгівлі( в контексті  українсько-російських відносин) 

1.1. Інституціональна основа створення зони вільної торгівлі

    Зона  вільної торгівлі (ЗВТ) – це об’єднання в якому між країнами полегшується митні обмеження або взагалі відміняються, хоча зберігається митний контроль і торгова політика щодо третіх країн здійснюють самостійно.

    Зона  вільної торгівлі (free trade area ) – тип міжнародної інтеграції, в рамках якої країни-учасники скасовують митні ставки, податки, збори та кількісні обмеження для взаємної торгівлі. За кожною країною учасницею зберігається право на самостійне та незалежне визначення режиму торгівлі відносно третіх країн. Між країнами-учасницями зберігаються митні кордони та пости, які контролюють походження товарів, що перетинають державні кордони. В більшості випадків умови зони вільної торгівлі поширюються на всі товари, крім сільськогосподарської продукції. Прикладами ЗВТ є НАФТА, АСЕАН та МЕРКОСУР. ЄС також має ЗВТ з країнами Середземномор’я, з Чилі та Мексикою [5].

    Різні зони вільної торгівлі мають істотні  відмінності у таких параметрах: 1) кількість країн-учасниць; 2) порівняльні розміри національних економік країн; 3) різні рівні економічного розвитку; 4) галузеве та товарне охоплення режимом; 5) характер впливу на національну економіку; 6) тривалість періоду переходу до вільної торгівлі; 7) ступінь реальної економічної взаємозалежності країн; 8) роль політичного фактора; 9) традиції, цінності, норми  регіонального інтеграційного процесу [17].

    Водночас  світова практика створення та функціонування таких зон свідчить, що, незважаючи на існуючі між ними відмінності, їх об’єднує ціла низка спільних закономірностей, які слід враховувати, створюючи нові зони вільної торгівлі. Зони вільної торгівлі можуть розглядатися як проміжна форма міжнародної економічної інтеграції, як механізм переходу до більш складних і розвинених форм економічної взаємодії країн. З цієї точки зору можна виокремити три цільові моделі вільної торгівлі:

     а) як початковий етап більш глибокої інтеграції, переходу до митного союзу, спільного ринку, економічного та валютного союзу цих же країн (ЄЕС, ЄЕП, ЄврАзЕС);

     б) як засіб підготовки та адаптації  до вступу в інші інтеграційні об’єднання (СЕФТА, Європейські угоди ЄС з  центральноєвропейськими країнами, Автономні торговельні заходи ЄС для західнобалканських країн, Угоди  між західнобалканськими країнами);

     в) як самодостатню модель, яка не передбачає інтеграції з іншими структурами або переходу до більш розвинених форм інтеграції (ЄАВТ, НАФТА). 

1.2. Теоретичні засади зони вільної торгівлі в системі з двох країн

    Росія – єдина держава, яка й досі не ратифікувала угоду про вільну торгівлю в СНД, підписану десять років тому, оскільки вільна торгівля завдасть відчутних втрат російському бюджету (до стрибка світових цін на нафту збитки оцінювалися у $800 – 1000 млн. тільки на експорті енергоносіїв в Україну й до $7 млрд. на рік у цілому по СНД). Тому позиція Росії зводиться до того, що ЗВТ створюватиметься на базі уніфікації митних правил і політики з тим, щоб ЄЕП у перспективі став єдиною митною територією. Повна ЗВТ неможлива без певної уніфікації митних правил ще й тому, що виникає проблема в торгівлі з третіми країнами: «Якщо країни – члени зони застосовують різні тарифи в торгівлі з третіми державами, з’являється можливість виходу на внутрішній ринок угруповання товарів з третіх країн через територію того члена угруповання, ставки мита якого стосовно не членів угоди мінімальні». Вся ця сукупність факторів означає, що Росія легко на ЗВТ не погодиться [14, c.120].

    Але навіть якщо й погодиться, то це мало що дасть Україні. Класична ЗВТ справді  передбачає ліквідацію мита – але не експортного, а імпортного.

    Всупереч  побутуючій у нас думці, обов’язкова  відмова від експортного мита не передбачена й правилами СОТ. Поки що Росія ніяких зобов’язань відносно мита на нафту й газ, які хвилюють Україну, на себе не брала, а з іншого боку, вже скасувала їх для Казахстану й Білорусі як країн – членів митного союзу ЄврАзЕС.

    Із  викладеного випливає: справді „повна”  ЗВТ ЄЕП виявиться для України  напівзаходом. Наша країна зможе одержати безперешкодний у частині тарифного  регулювання й квот доступ на ринки трьох партнерів (і відкриє їм свій ринок), але не отримає ліквідацію мита на енергоносії. Єдиним способом досягти останньої мети є митний союз. Водночас методом стримування взаємної торгівлі Росії й України, як у випадку зони вільної торгівлі, так і в митному союзі, залишиться такий неопротекціоністський інструмент, як антидемпінгові розслідування. Їх можна буде винести за межі ЄЕП або завдяки політичному рішенню на вищому рівні (що малоймовірно), або на ще глибшій стадії інтеграції – у спільному ринку [20, c.50].

    Інтенсивний процес створення двосторонніх ЗВТ  у світовій економіці має своїх прихильників і критиків. Серед прихильників створення зони вільної торгівлі між Україною та Росією можна виділити Бегму В. [2, c.7], Гавриша О. [4, c.5], Жаліло Я. [8], Куликова Д. [13] та ін. Вони вважають, що основними механізмами взаємного впливу української і російської економік є:

      I. Енергетична сфера;

         II. Транспортна сфера  (Україні належить особливе місце  в системі трансконтинентальних  перевезень, а російські вантажопотоки становлять 65% від транзитних перевезень традиційними видами транспорту);

         III. Сировинна сфера та інші сфери, на які робитиметься акцент при розгляді документації щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та Росією.

    Також теоретичним і практичним аспектам необхідності формування ЗВТ значна увага приділена в наукових працях вчених В. Самофалов [26], З. Левченко [32], Н.В. Осадча  та аналітичних матеріалах неурядових організацій, таких як Міжнародний центр перспективних досліджень і Міжнародний інститут порівняльного аналізу, а також незалежних іноземних експертів Центру європейських політичних досліджень та Інституту світової економіки.

    Інші  погляди на проблему економічних  взаємовідносин між державами, поділяють  автори, які вважають, що Україна залежить від Росії та що створення зони вільної торгівлі призведе до збільшення домінування Росії над Україною. Серед них можна виділити: Гончара М. [6, с.3], Сікору Б. [18, c.26], Сушко О. [19] та ін.

     Слід  зазначити, що під час зустрічі російська сторона уперше чітко заявила про своє розуміння єдиного економічного простору як митного союзу з додатковими інтеграційними елементами. Після цього сторони прийшли до розуміння, що у випадку, коли не сприймається позиція української сторони щодо створення єдиного економічного простору як зони вільної торгівлі, країни мають перейти на двосторонній формат відносин, розвиток якого був загальмований практично на два роки, оскільки уся увага була сконцентрована на ЄЕП.