Особливості оподаткування підприємств – суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України

2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,  МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра міжнародної економіки та менеджменту ЗЕД

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “ ОСНОВИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ”

на тему: “Особливості оподаткування підприємств – суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України”

Керівник:                                                                      Виконав:

к.е.н., викладач                                                                                   Студент факультету МЕВ

                                                                                                             4 курсу 2 групи

Харків, 2011

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Міжнародні аспекти оподаткування зовнішньоекономічної діяльності

1.2 Тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

1.3 Оподаткування експортно-імпортних операцій, бартерних операцій та операцій з давальницькою сировиною в Україні

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОПОДАТКУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ «РОШЕН»

2.1  Загальна характеристика діяльності ВАТ «Рошен»

2.2  Оцінка впливу непрямих податків на фінансовий стан ВАТ "Рошен"

2.3 Розрахунок ефективності зовнішньоекономічної операції

ВИСНОВКИ                                                                                                                                         

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК

ВСТУП

Глобалізація економічної діяльності є однією з головних тенденцій у розвитку сучасного світу, яка істотно впливає не лише на економічне життя, але й має політичні (внутрішні та міжнародні), соціальні і навіть культурно-цивілізаційні наслідки. Ці наслідки все більше відчувають на собі практично всі країни і серед них, звичайно, Україна, яка цілком усвідомлено, активно і цілеспрямовано рухається в напрямку інтеграції в міжнародну економіку.

Однією з форм глобалізації є становлення і розвиток багатонаціонального підприємництва на основі значного розширення та диверсифікації діяльності мультинаціональних і транснаціональних корпорацій.

Проблеми оподатковування зовнішньоекономічної діяльності входять у ряд ключових, що роблять вплив на процеси розвитку міжнародних торговельних відносин країни. Без удосконалювання цих відносин неможливе проведення інтеграції України у світову ринкову економіку.

Для сучасного етапу реформування економіки України характерні тенденції її зростаючої інтеграції зі світовим співтовариством, активного виходу вітчизняних підприємств на закордонні ринки, інтенсифікації розвитку нових форм міжнародного бізнесу. [17]

Проведені в Україні економічні реформи обумовили необхідність радикальних змін у механізмі регулювання державної зовнішньоторговельної діяльності, що здійснюється за допомогою застосування економічного й адміністративного методів керування зовнішньоторговельною діяльністю відповідно до діючого українського законодавства. Кожний метод припускає використання конкретних інструментів регулювання, які можуть бути об'єднані в наступні групи:

- митно-тарифні інструменти, тобто імпортний і експортний тарифи;

- квазітарифні інструменти (митні збори, акцизи й ПДВ, що стягуються митними органами, і т.д.);

- валютно-фінансове регулювання (порядок здійснення валютних операцій і т.д.);

- антидемпінгові й компенсаційні мита;

- державна монополія на зовнішню торгівлю окремими товарами;

- установлення різного роду технічних бар'єрів;

- квотування;

- ліцензування зовнішньоторговельних операцій.

Формування ефективної системи норм податкового законодавства і її позитивний вплив на економіку України - невід'ємна передумова успішного розвитку країни. Це припускає належне правове регулювання податкових відносин у загальній фінансовій діяльності держави.

Однією з найважливіших сучасних проблем в області оподатковування є досягнення оптимальної величини збирання державних податків. По оцінках ряду економістів у провідних індустріальних країнах зі сформованою системою оподатковування збирання податків досягає 92-93% від розрахункового рівня. У українській економіці цей показник набагато нижче - за оптимальними оцінками він становить 60%, по мінімальним - близько 40%.

Загальновідомо, що в країнах з ринковою економікою податки є найважливішим компонентом дохідної частини державного бюджету. Тому основне завдання органів державного керування укладається в знаходженні варіанта податкової системи, що оптимально сполучить інтереси держави й платників податків. Це завдання визначає важливість удосконалення податкової системи держави й економічного аналізу результатів її діяльності.

РОЗДІЛ 1. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1   Міжнародні аспекти оподаткування зовнішньоекономічної діяльності

Зовнішньоекономічна діяльність представляє собою таку форму господарювання, яка виходить за межі національних кордонів і пов’язана з залученням в багатоетапний цикл економічних відносин, різнонаціональних їх суб’єктів. Даний цикл можливо розмежувати на такі традиційно відокремлені стадії відтворення: виробництво - розподіл - обмін - споживання. Причому втручання в цю послідовність на будь-якому етапі суб’єкта, який належить іншонаціональному відтворюючому комплексу як раз і породжує феномен зовнішньоекономічної діяльності. На це потрібно звернути особливу увагу оскільки саме з ним пов’язана правильна уява про сутність зовнішньоекономічної діяльності як такої. Важливо пам’ятати, що суттєвою рисою зовнішньоекономічних зв’язків являється факт перетину кордонів національних відтворюючих комплексів або товарами в матеріальній формі, або капіталами, або послугами.

Сучасна зовнішньоекономічна діяльність на практиці реалізує базисний прицип світогосподарчих відносин ринкового типу - інтенсивний міжнароний розподіл праці між угрупуваннями робітників, які виникають в відповідності з реально діючими моделями усуспільнення виробництва, організацій господарювання.

Найбільш природнім критерієм формування таких угрупувань являється підприємницький. В відповідності з ним, а інакше кажучи по стихійним, але безумовно системоутворюючим правилам ринку виникають і ліквідуються, зливаються, розпадаються і знов таки об’єднують свої виробничі зусилля господарчі структури, поповнюючи собою багаточисельний ряд суб’єктів підриємницької діяльності. Природньо, даний процес має загальногосподарче походження, але зовнішньоекономічний фактор представляє собою значне, причому все більш вагоме джерело стимулів, а також жорстокий і об’єктивний критерій оцінки обгрунтованості утворень і існування самостійних підприємств, фірм, компаній і корпорацій. Правда потрібно відмітити, що зовсім нещодавно, з історичної точки зору, реалії нашого життя свідчили, що в якості анклава міжнародного розподілу праці може виступати і сама держава, приймаючи на себе функції всезагального управлінського і перерозподільчого центру. Однак як показав час, з точки зору питання про вдалість подібного вибору соціально-економічної моделі розвитку, глибокій структурній кризі всього відтворювального комплексу в тих країнах які його таки створили , повністю відповідає і явна невдача - застій, а то і повний коллапс в зовнішньоекономічних зв’язках. Разом з тим, це ніяк не потрібно розуміти так, що держава взагалі не здатна здійснювати функції суб’єкту міжнародного економічного співробітництва. Навпаки вся історія міжнародних економічних відносин, особливо їх сучасний етап, показує неможливість максимально динамічного і ефективного розвитку даної суспільно-господарчої сфери без адекватної і обгрунтованої участі в ній самих держав.

Для адекватного розуміння сутності феномена зовнішньоекономічної діяльності господарюючої організації необхідно враховувати факт набуття ними якостей суб’єктності міжнародної економічної взаємодії. В результаті, з одного боку, вихід на закордонний ринок тої чи іншої підприємницької структури може автоматично вплинути на її фактичний нормативно-правовий статус, а саме розповсюджити на неї юрисдикцію іноземної законодавчої системи, міжнародні договірні норми, відповідним чином узгоджені правила або регламентуючі положення тої чи іншої міжнародної організації. З іншого боку, фірма - учасник економічних відносин залишається частиною національного відтворювання своєї країни, якому вона органічно і функціонально належить.

Становлення й розвиток міжнародного податкового права - основного нормативного регулятора податкових відносин на міждержавному рівні - викликало величезний інтерес у науковому світі й у той же час породило серед учених безліч дискусій про природу даного явища.

Міжнародне податкове право є "підгалуззю міжнародного економічного права". А останнє, у свою чергу, визначається як галузь міжнародного публічного права, що представляє сукупність принципів і інших норм, що регулюють відносини між суб'єктами міжнародного права у зв'язку з їхньою діяльністю в області міжнародних економічних відносин.

Інший важливий блок відносин, пов'язаних з міжнародним оподатковуванням, - це відносини за участю фізичних і юридичних осіб. До даної категорії суб'єктів у податковому праві застосовується поняття резидентства.

Кожна держава в національному законодавстві саме визначає коло своїх резидентів. Міжнародне податкове право може бути визначене як особлива галузь податкового права, що займається міжнародними аспектами оподатковування.

Особливість і в той же час виняткова важливість міжнародного податкового права обумовлюється тим, що воно дозволяє вивчити різноякісні правові явища з погляду їхніх взаємозв'язків, результативності впливу на міжнародні податкові відносини, а також можливостей їхнього кумулятивного ефекту. [20]

Наступним найважливішим положенням, на якому базується міжнародне податкове право, є принцип співробітництва, що передбачає взаємодію держав по податкових питаннях на справедливій і взаємовигідній основі. Така взаємодія включає можливість дозволу спірних проблем, що стосується подвійного оподаткування й застосування фінансових законів, а також обміну інформацією з метою боротьби з відхиленням від податків.

У зв’язку з цим можна навести перелік основних нормативно-законодавчих актів та документів регулюючих зовнішньоекономічну діяльність на міжнародному рівні.

Так, ООН до числа найважливіших цілей Організації відносить здійснення міжнародного співробітництва "у дозволі міжнародних проблем економічного, соціального, культурного й гуманітарного характеру..." У Хартії економічних прав і обов'язків держав, прийнятої ХХIХ сесією Генеральної Асамблеї ООН 9 грудня 1974 року, говориться про те, що "держави вправі за згодою зацікавлених сторін брати участь у субрегиональном, регіональному й міжрегіональному співробітництві з метою їхнього економічного розвитку. Політика угруповань, у які вони входять, повинна відповідати положенням Хартії, відповідати міжнародним зобов'язанням держав і потребам міжнародного економічного співробітництва". "Всі країни повинні співробітничати шляхом висновку відповідних міжнародних угод на раціональній основі", - говорить Заключний акт Конференції ООН по торгівлі й розвитку від 15 червня 1964 року.

Загальновизнаним є вимога податкової недискримінації. "Жодна держава не повинна піддаватися якої-небудь дискримінації..." (Хартія 1974 року), "держави зобов'язані сприяти міжнародному співробітництву, вільному від дискримінації..." (Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Уставу ООН від 24 жовтня 1970 року).

«Згода про співробітництво у галузі зовнішньоекономічної діяльності країн СНД» регламентує основні положення країн у галузі зовнішнього співробітництва, визначає їх права та обов’язки.

Принципи міжнародних економічних доворов визначають загальні засади складання міжнародних договоров, їх зміст, склад, структуру, перелік питань договору, права та обов’язки сторін тощо.

На міжнародному рівні регулювання ЗЕД здійснюється міжнародними організаціями, передусім такими як: Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Міжнародна організація праці, Міжнародна фінансова корпорація, Рада ООН з промислового розвитку (ЮНІДО), Європейський банк реконструкції та розвитку.

На міжнародному рівні регулюються умови експорту-імпорту товарів і факторів їх виробництва, здійснення спільної підприємницької діяльності, правила переведення платежів (коштів) у країну базування, порядок розв'язання суперечок господарського і фінансового характеру, норми поведінки іноземних партнерів тощо.

Регулювання ЗЕД на міжнародному рівні здійснюється головним чином для того, щоб забезпечити країні базування правовий захист її інвестицій від можливих некомерційних ризиків і сприяти зміцненню стабільності й надійності зовнішньоекономічних зв'язків між партнерами. Регулювання міжнародного бізнесу на наднаціональному рівні здійснюється в межах інтеграційних об'єднань. Країни-учасниці заключають відповідні угоди щодо здійснення спільного підприємництва і утворюють відповідні наднаціональні інститути по регулюванню спільної підприємницької діяльності.