Основні тенденції розвитку Австралії в міжнародному економічному інтеграційному простору

Автор: Пользователь скрыл имя, 18 Марта 2013 в 19:15, курсовая работа

Описание работы

Австралія у світі є основним постачальником мінеральної сировини (залізна руда, кам'яне вугілля, боксити, поліметалеві руди, коштовне каміння), продовольства (пшениця, м'ясо, молочні продукти), вовни. Водночас важливе місце в економіці країни займає промисловість. У цій галузі зайнято близько 26% працездатного населення, в сільському господарстві - 5 %, в сфері послуг -69%.

Содержание

Вступ………………………………………………………………………………….3
1.Теоретична частина………………………………………………………………..7
2.Практична частина……………………………………………………………….17
Висновки………………………………………………………………………...….24
Список літератури………………………………………………………………….27

Работа содержит 1 файл

Курсова МЕ.doc

— 242.00 Кб (Скачать)

Рх= 4%*2000=8000%

Аналогічно розраховується й індекс імпортних цін: 
 
де Pm — індекс імпортних цін; 
ті — частка кожного і-го товару в загальній вартості імпорту в базовому році; 
Рі — відношення поточної імпортної ціни на цей товар до його ціни в базовому році.

Рm= 5%*2000=10000% 
Остаточно індекс «умови торгівлі» розраховується як співвідношення двох індексів: 
 
де Іу.т — індекс «умови торгівлі»; 
Рх — індекс експортних цін (в одиницях національної чи іншої валюти); 
Pm — індекс імпортних цін.

Іу.т = 8000%/10000%=0,8

    1. Індекс «концентрації експорту» (індекс Хіршмана) — застосовується у світових зіставленнях і показує, наскільки широкий спектр товарів експортує країна. При 238 класифікованих видах продукції (за методологією ООН) він має вигляд: 
       
      де Hj — індекс «концентрації» експорту країни j (j — індекс країни); 
      239 — кількість видів продукції за класифікацією ООН; 
      і — індекс товару (від 1 до 239); 
      Хі — вартість експорту товарів «і» країною «j». 
      Х — загальна вартість експорту країни «j», яка розраховується за формулою: 
      .

Hj= 545,79/ 1 901,5657/1-0,00009=28,56

    1. Коефіцієнт імпортної залежності країни — відношення обсягу імпорту певного товару до обсягу його споживання в країні. Імпортну залежність можна охарактеризувати як залежність країни від зовнішнього ринку в яких-небудь товарах або їх групах, внаслідок відсутності в країні необхідних для виробництва потужностей, сировини, кваліфікованих кадрів, або за умов  економічного та політичного характеру. 
      Коефіцієнт імпортної залежності (Zij) розраховується за формулою: 
       
      де Iij — обсяг імпорту і-го товару в країну j; 
      Pij — обсяг споживання (реальна місткість ринку) і-го товару в країні j. 
      Обсяг споживання, в свою чергу, розраховується за формулою: 
       
      де Qij — обсяг виробництва товару і в країні j; 
      Iij — обсяг імпорту товару і в країні j; 
      Eij — обсяг експорту товару і з країни j.

Pij=18000+12000-50000=-20000

Zij=18000/-20000=-0,9

    1. Індекс «чистої торгівлі» — показує по кожному з товарів (або товарній групі) рівень перевищення експорту над імпортом (за позитивного значення індексу) або рівень перевищення імпортом експорту (при від’ємному значенні індексу): 
       
      де NT — показник чистої торгівлі; 
      Ei — експорт товару і; 
      Ii — імпорт товару j.

NT=(12000-50000)/(12000+50000)= -0,61 

    1. Індекс диверсифікації експорту — це індекс відхилення товарної структури експорту країни від структури світового експорту. Використовується, як правило, для визначення відмінностей у структурі зовнішньої торгівлі країн, експорт яких є достатньо різнобічним. Розраховується на базі абсолютного відхилення частки того чи іншого товару в експорті країни від його частки в світовому експорті. Для цього використовується формула: 
       
      де Sj — індекс диверсифікації експорту країни j; 
      hij — частка товару і в загальному експорті країни j; 
      hi — частка товару і в загальному світовому експорті

Sj=| 4%-0,04% |/2=1,98

    1. Обсяг експорту, імпорту або зовнішньоторговельного обігу на душу населення: 
      Варіанти названого обсягу розраховуємо за формулами: 
                  , 
      де Eд — експорт на душу населення; 
      Iд — імпорт на душу населення; 
      ЗТОд — зовнішньоторговельний обіг на душу населення; 
      E — вартість національного експорту за рік; 
      I — вартість національного імпорту за рік; 
      ЗТО — зовнішньоторговельний обіг країни за рік (Е + І); 
      Ч — чисельність населення країни на відповідний рік.

Е=69,2 млрд. $

І=75,5 млрд. $

ЗТО=144,7 млрд. $

Ч=19,855 288 млн чол.

Ед=69,2 млрд. $/19,855 288 млн. чол. =3494,95 $\чол.

Ід=75,5 млрд. $/19,855 288 млн. чол.=3813,13 $\чол.

ЗТОд=144,7 млрд. $/19,855 288 млн. чол.=7308,08 $\чол.

    1. Експортна квота 
      У міжнародних зіставленнях експортна квота використовується не тільки для характеристики рівня інтенсивності зовнішньої торгівлі країни, а й з метою оцінки рівня відкритості національного господарства, участі в міжнародному розподілі праці. Вони розраховуються за формулою: 
       
      де Е — річний обсяг експорту країни; 
      ВВП — валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

Е=69,2 млрд. $

ВВП=882,362 млрд. $

Ке=69,2/882,362*100%=7,84% 
Імпортна квота як частка імпорту в валовому внутрішньому продукті країни характеризує також рівень залежності країни від імпорту товарів та послуг. Вона розраховується за формулою: 
 
де Кі — квота імпортна; 
I — річний обсяг імпорту країни; 
ВВП — валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

І=75,5 млрд. $

ВВП=882,362 млрд. $

Кі=75,5/882,362*100%=8,55% 
У міжнародних зіставленнях використовується коефіцієнт імпортної залежності як світової економіки, так і економіки груп країн та окремих країн.  
Зовнішньоторговельна квота: 
Ця квота розраховується за формулою: 
 
де Кзт — квота зовнішньоторговельна; 
Е, І — річний обсяг, відповідно, експорту та імпорту країни; 
ВВП — валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

Е=69,2 млрд. $

І=75,5 млрд. $

ВВП=882,362 млрд. $

Кзт=(69,2+75,5)*0,5/882,362*100%=8,19%

 

 

 

 

 

 

Висновки

Австралія — високорозвинена  індустріально-аграрна країна з  багатогалузевою економікою і високим  науково-технічним потенціалом. Посідає 12-е місце серед членів Організації економічного співробітництва і розвитку за основними статистичними показниками, включаючи життєвий рівень населення. Основні галузі промисловості: хімічна, гірнича, електротехнічна, гідроенергетична, сталеплавильна, харчова, текстильна та легка промисловість, машинобудування. Транспорт — залізничний, автомобільний, морський, трубопровідний, повітряний (428 летовищ). За масштабами обороту масових вантажів провідні позиції посідають порти Дампір (залізна руда), Порт-Хедленд (залізна руда), Ньюкасл (кам'яне вугілля і залізна руда) і Хей-Пойнт (кам'яне вугілля). Столиці всіх штатів розташовані на узбережжі і є вантажними портами загального типу. Мельбурн, Сідней, Брісбен і Фрімантл (аванпорт Перта) є найбільшими портами за показниками загального вантажообороту.

За даними (Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2011): ВВП — $ 882,362 млрд. Темп зростання ВВП — 5,1%. ВВП на душу населення — $ 55,589. Прямі закордонні інвестиції — $ 3,6 млрд. Імпорт (автомобілі, обладнання для комп'ютерів, засоби зв'язку, продукти хімічної промисловості та ін.) — $ 75,5 млрд, 2010 (г.ч. Італія — 10,1%; США — 9,8%; Японія — 8,1; Йорданія — 5,4%). Експорт (готові вироби, мінеральна сировина і сільськогосподарські продукти) — $ 69,2 млрд, 1997 (г.ч. Німеччина — 22,4%; Японія — 11,5%; Італія — 9,4%; Великобританія — 4,6%).

На початку 1990-х років  економіка Австралії переживала спад. Економічна криза в країнах  Азії 1997—1998 рр. негативно не вплинула економіку Австралії. З 1998—1999 рр. країна вступила в період підйому з низькими темпами інфляції. У 1998 зафіксовано рекордний показник зростання ВВП — 5% (в США — 3,6%, в країнах Організації економічної співпраці і розвитку в середньому 2,6% і в Японії — 3,5%).

Асортимент продукції, яку виробляють в Австралії, дуже широкий — від продуктів харчування і модного одягу, від електроніки і предметів домашнього побуту до найскладніших виробів точного приладобудування і найсучасніших комплексів для нафтопереробної промисловості і виробництва пластмас. Австралія є найбільшим у світі виробником і постачальником високоякісної вовни, одним з провідних експортерів м'яса і пшениці. Важливу частину експорту Австралії становлять молочні продукти, рис, цукор, фрукти, високоякісні вина, а також бавовна. Торговельні відносини зв'язують Австралію майже з 200 країнами світу.

Розвитку обробної промисловості  в Австралії сприяло скорочення імпорту в роки Другої світової війни. Розширення цієї галузі продовжувалося в 1950-х і 1960-х роках, і зайнятість там зросла на 70%. У 1970-х роках зростання зайнятості в обробній промисловості загальмувався, і ця тенденція зберігається й досі.

Сучасна Австралія є  лідером Кернської групи країн-виробників сільськогосподарської продукції (на частку країн цієї групи припадає 20% світового експорту сільськогосподарської продукції), що об'єднала в 1986 р. 14 країн, які протестували проти дискримінації їхньої продукції на ринку країн ЄС. В Австралії знаходиться 14% усього світового поголів'я овець (понад 150 млн голів), таким чином країна є найбільшим у світі постачальником вовни: до 30% усього світового обсягу вовни має австралійське походження. Крім цього, країна — один з головних виробників зернових, цукру, молочних продуктів, фруктів. Австралійські ферми здебільшого займають великі ділянки землі, вони — капіталомісткі, спеціалізуються на виробництві одного з видів сировини й орієнтовані на експорт. Орні території займають менше 10% від загальної площі країни. Пшеницю вирощують у кожному штаті, при цьому експортується від 70% до 80% врожаю. На відміну від країн Північної півкулі, зернові засівають узимку (травень, червень, липень). Велику частину врожаю збирають у Квінсленді у вересні і жовтні, а потім у Вікторії і південних областях Західної Австралії в січні. У районах, що спеціалізуються на виробництві пшениці, вирощують ячмінь, овес, ведуть заготівлю фуражу. 

У Квінсленді і на північних  прибережних рівнинах Нового Південного Уельсу вирощують цукрову тростину. Її виробництво високо механізоване, традиційне ручне збирання тростини залишилося в минулому. В Австралії вирощують також бавовну, рис, тютюн, фрукти помірних і тропічних широт, сорго, олійні культури. В усіх штатах, а особливо в Новому Південному Уельсі, Вікторії і Південній Австралії, розвинуте виноградарство. Австралійські вина йдуть не тільки на внутрішній, але й на світовий ринки.

Вівчарство набуло поширення  у всіх штатах країни. Третина національного  поголів'я овець знаходиться в  посушливому «пасторальному» поясі, причому більшу його частину становлять мериноси. В областях, де випадає від 380 до 635 мм. дощу в рік, тваринництво межує з рослинництвом, де зосереджено 40% усього поголів'я овець. У цьому випадку характерний приклад штату Вікторія, де сільське господарство має змішаний характер, і розведення овець і ягнят супроводжує виробництво пшениці.

Австралія відносно добре  забезпечена енергетичними мінеральними ресурсами. На частку цієї країни припадає 8% світових запасів кам'яного вугілля  і 15% запасів бурого вугілля, а за запасами урану Австралія, ймовірно, займає 2-е місце в світі. Ресурси нафти в Австралії обмежені, а газу — великі. ГЕС забезпечують 10% електроенергії.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

  1. Багрова І.В., Редіна Н.І., Власик В.Є., Гетьман О.О. «Зовнішньоекономічна діяльність підприємств» - підручник для ВУЗів, Київ, 2007р.
  2. Ватманюк З.Г., Панчишин С.М.,  Грабинський І.М. «Економіка» навчальний посібник, Київ, «Либідь», 2007р.
  3. Гальчинський А.С. , Єщенко П.С. «Основи економічних знань» - навчальний посібник, 2-ге видання, перероблене і доповнене, Київ, 2008р.
  4. Гребельник О.П. «Основи зовнішньоекономічної діяльності» - підручник, Київ, 2006 р.
  5. Козак Ю.Г., Лук’яненко Д.Г. , Макогон Ю.В. «Міжнародна економіка» - навчальний посібник, видання 2-ге, перероблене та доповнене, Київ, 2007 р.
  6. Козак Ю.Г., Новацький В.М. «Зовнішньоекономічна діяльність» - навчальний посібник, Одеса, Астропринт, 2007 р.
  7. Мамалуй О. «Основи економічної теорії» - підручник, Київ, «Юрінком Інтер», 2006 р.
  8. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність. Підручник. Київ: КНЕУ, 2006 р.
  9. Ревенчук  К.  Проблеми  іноземних  інвестицій.-    2005 р.
  10. Рокоча В.В. «Міжнародна економіка: теорія та політика» - навчальний посібник, книга І, Київ «Таксон» 2008 р.
  11. Румянцев А.П. «Зовнішньоекономічна діяльність», Київ, 2007 р.
  12. Філіпенко А.С. «Світова економіка» - підручник, Київ, «Либідь», 2006р.

13.http://www.heritage.org

14.http://europe.wsj.com

15. http://uk.wikipedia.org




Информация о работе Основні тенденції розвитку Австралії в міжнародному економічному інтеграційному простору