Інтеграційни розвиток Азіатсько-тихоокеанського регіону на прикладі АСеан

              Розділ 3. АСЕАН в системі міжнародних економічних відносин.

3.1. Співпраця АСЕАН з іншими інтеграційними угрупуваннями і країнами.

Тривають переговори про створення зон вільної торгівлі з іншими угрупованнями - з ЗВТ Австралії та Новій Зеландії (АНЗСЕРТА), проводяться консультації з ЄАВТ і Меркосур. Якісно новим етапом функціонування АСЕАН стане реалізація проектів створення зони вільної торгівлі з КНР, Японією, Республікою Корея (з кожною країною окремо, або всіма разом як членами Северовосточноазіатской зонисвободной торгівлі - СВАЗСТ), а також формування Восточноазіатскойзони вільної торгівлі (ВАЗСТ). Найбільш значний проект - майбутнє формування ЗВТ з Китаєм. У 2002 р. підписано угоду (що вступило всилу з 1 липня 2003 р.) про повномасштабну економічну співпрацю між АСЕАН і КНР, покликане стати початковим етапом формування зони вільної торгівлі (у ньому передбачена митна лібералізація, в тому числі прискорена відносно продовольства). Намічено створити ЗВТ протягом 10 років, причому це буде найбільша зона, яка об'єднає населення в 1,7 млрд.чел. і утворює спільний ринок ємністю сукупного ВВП в 2 трлн.дол. При цьому дана зона вільної торгівлі повинна бути сформована раніше остаточного завершення АФТА (2010-2015 рр..). Сторони погодили контури майбутньої угоди про зону вільної торгівлі між КНР і АСЕАН. Виділено чотири основних напрямки: 
 

• сприяння взаємній торгівлі та інвестицій на основі гармонізації нетарифних обмежень, митних процедур, підписання угод про уникнення подвійного оподаткування, сприяння електронної торгівлі; 
• торгівля послугами - сприяння розвитку туризму, будівництва, освіти;

• розробка заходів для сприяння країнам АСЕАН (які не є членами СОТ) зі вступу до СОТ; 
• інституційні заходи - формування додаткових механізмів щодо сприяння двосторонній торгівлі між КНР і окремими країнами Асоціації.

Серед країн Асоціації немає однозначної позиції щодо ЗВТ з Китаєм. Один з прихильників концепції східноазіатських економічної інтеграції Махатхір М. заявив про небажання Малайзії стати ринком збуту дешевих китайських товарів. Сінгапурські експерти вважають, що головним бар'єром для зони вільної торгівлі буде тиск з боку національних виробників із захисту національної економіки. Незважаючи на протидію з боку окремих країн Асоціації, позитивний ефект економічної зони вільної торгівлі в наявності - обсяг взаємної торгівлі зросте наполовину (у 2001 р. він склав 1230 млн.дол.). Крім того, країни АСЕАН отримають більший економічний ефект на відміну від КНР, тому що Китай вже оголосив про зниження мит відносно більшості товарів країн ПСА, які мають намір зробити крок у відповідь набагато позже.В цілому, намір КНР створити ЗВТ з АСЕАН пов'язано, перш за все, сполітіческімі міркуваннями: (1) з можливістю зменшити вплив (у перспективі і замінити ) Японії в якості основної рушійної сили Східної Азії (експерти визнають, що в результаті азіатської фінансової кризи протистояння між КНР і Японією за економічне лідерство в регіоні посилився), (2) звузити американський вплив у Східній Азії (недарма США стурбовані наслідками подібного кроку і прагнуть використовувати АТЕС в якості головного формату регіонального економічного співробітництва в АТР у цілому і в Східній Азії зокрема). Через побоювання зростання впливу Китаю і втрати своєї лідируючої економічної ролі в регіоні Японія кардинально переглянула своє ставлення до економічної інтеграції, що вилилося в низку проектів щодо створення зон вільної торгівлі, в тому числі з Сінгапуром, АСЕАН, Мексикою, Республікою Корея. Першим інтеграційним угодою Японії стала зона вільної торгівлі з Сінгапуром. У 2002 р. було підписано угоду ОБЕ кономіческом партнерство «нової ери» між Японією та Сінгапуром (Japan-Singapore Economic Partnership Agreement in New Era - JSEPA). Головна мета - формування двосторонньої зони вільної торгівлі. Для Японії важливість подібного кроку пов'язана з тим, що Сінгапур - самаяе кономіческі розвинена країна АСЕАН, яку багато хто японські фірми використовують як воріт у Південно-Східну Азію і, перш за все АСЕАН. 
Асоціація з населенням в 500 млн.чол. залишається важливим ринком збуту для японських товарів та послуг, виробничою базою з метою подальших продажів на світовому ринку. Для Сінгапуру пріоритет угоди пов'язаний з величезною економічною роллю Японії в регіоні, так як вона є важливим джерелом капіталовкладень, технологій, фінансової допомоги, основним джерелом експорту для країн АСЕАН. Таким чином, зона вільної торгівлі і відповідають взаємним стратегічним інтересам. Основні елементи угоди - взаємна торговельна лібералізація на основі скорочення тарифних і нетарифних бар'єрів, введення принципу взаємного визнання національних стандартів. Передбачено скоротити або ліквідувати мита та інші торговельні бар'єри; поліпшити процедури з митного очищення товарів; сприяти розширенню бездокументарній торгівлі; усунути бар'єри в торгівлі послугами; розширити обсяги взаємних інвестицій і зміцнити захист прав іінтересов інвесторів; розвивати співробітництво у сфері захисту прав інтелектуальної власності. Інша не менш важливе завдання - створення рамок зміцнення економічних зв'язків на основі розвитку і широкого використання інформаційних та комунікаційних технологій; розвитку співробітництва у сфері науки і технологій; співробітництва у сфері трудових ресурсів; сприяння торгової іінвестіціонной активності малих та середніх компаній; сприяння турізму.В основу взаємної зовнішньоторговельної політики покладено національний режим, який надається товарах двох країн відповідно до ст.ІІІ ГАТТ-94. Сторони зобов'язалися ліквідувати мита у взаємній торгівлі. При цьому Сінгапур - на всі товари, що походять з Японії з дати вступу в силу Угоди, тоді як для Японії був наданий диференційований режим усунення митних зборів на товари, що походять з Сінгапуру. Зокрема, на одні товари (список А) з дати вступу в силу Угоди; на інші товари (група Б,зокрема, фармацевтична продукція) з 1 квітня 2006 р.; на третю товари - до 2010 р. (при збереженні різних за термінами та обсягами лібералізації режимів). В цілому, угода має різнобічний характер і не обмежується формуванням зони вільної торгівлі товарами та послугами, але передбачає активізацію взаємних економічних зв'язків у сфері інвестицій, електронної торгівлі, державних закупівель, інформаційних технологій, фінансових послуг, туризму, вирішення спорів. За оцінками зарубіжних експертів, основний економічний ефект від створення зони вільної торгівлі між Японією та Сінгапуром носить довгостроковий характер і пов'язаний з розширенням взаємних торгових, інвестиційних зв'язків, а також активізацією темпів зростання ВВП. Створена в основному зона вільної торгівлі (а окончательноезавершеніе формування відбудеться до 2010 р., коли Японія полностьюустраніт мита на всі товари, що походять з Сінгапуру) призведе до зниження підприємницьких витрат, посилить конкуренцію, підвищить економічну ефективність, привабливість ринків двох країн, в томчісле для зарубіжних інвестицій. Все це разом узяте сприятиме зростанню добробуту населення Японії та Сінгапуру. Зону вільної торгівлі з Сінгапуром для Японії можна розцінювати як свого роду трампліну для формування Японією більш великого угруповання з країнами АСЕАН в цілому. За наявними оцінками, цей проект може бути розроблено до кінця 2003 р., і тоді ж почнуться переговори про укладення широкомасштабної угоди, в основі якого - зона вільної торгівлі. В Японії є чимало прихильників і противників даної ідеї. Основні докази супротивників пов'язані з необхідністю жорсткого захисту чутливих галузей економіки (головним чином, сільського господарства). Але як видно з проведеного аналізу угоди ДЖСЕПА, дана сфера не включена до його тексту, тобто є явна можливість обходу гострих питань. Головний довід прихильників даного проекту пов'язаний з прагненням обмежити швидке зростання впливу Китаю в Східній Азії; для Японії АСЕАН - природний партнер по зміцненню безпеки і активізації економічного співробітництва в регіоні. У 2000 р. частка Японії у товарообороті п'яти країн АСЕАН склала 6,9% (якщо порівняти з 1990 р., тоналіцо скорочення питомої ваги Японії - 21,4%), а ЗВТ допоможе підвищити вплив Японії в Південно-Східній Азії.Питома вага АСЕАН-5 в сукупному товарооборотеЯпоніі дорівнює 14,1%, але даний показник має явну тенденцію росту (в1990 р. - 10,9%). На АСЕАН припадає близько 8% японських ПЗІ, що в сумарному вираженні становить 48,17 млрд. дол. в 2000 р. Зокрема, чотири країни Асоціації входять до числа дванадцяти країн-реципієнтів японських ПЗІ - Індонезія (4-е місце), Сінгапур (5-е місце), Таїланд (9-е місце), Малайзія (12-е місце ). А Сінгапур займає 11-е місце серед основних країн-інвесторів в японську економіку (229 млн.дол. в 1999р.).

3.2. Сучасний стан, особливості та перспективи співробітництва України та АСЕАН.

Азіатсько-Тихоокеанський регіон (Asia Pacific region) - майже половина земної кулі і майже дві третини населення планети, тут розташовані практично всі найбільші держави світу. Це величезний людський, економічний, соціально-економічний та культурний масив.

В цьому гігантському регіоні діє ряд організацій, що виникли на хвилі інтеграційних процесів у загальносвітовому масштабі, і, що відображають прагнення країн, які тут знаходяться, до об’єднання зусиль і засобів в межах міждержавного співробітництва. Серед них АТЕС (Організація Азіатського-Тихоокеанського Співробітництва) є основною рушійною силою економічних інтеграцій країн азіатсько-тихоокеанського регіону.

Інтеграційні процеси в регіоні не могли не зачепити і передачі технологій. Вже с початку 80х років ясно визначилась важливість регіональних механізмів співробітництва. На національному рівні однієї з основних форм залучення іноземного капіталу та іноземних технологій є, як відомо, вільні економічні і торгівельні зони ССЕТЗ. Успіх таких зон залежить перш за все від кількості залучених іноземних інвестицій, збільшення чисельності фірм і підприємств, приросту зайнятості, розширення експорту, притоку технологій, модернізації промисловості і диверсифікацій місцевої економіки.

Досвід взаємовигідного співробітництва країн азіатсько-тихоокеанського регіону, поєднання ринкової економіки і державного регулювання, без сумніву, представляє велику зацікавленість для України, яка в даний час здійснює економічні реформи і хоче затвердитись в якості активного учасника міжнародного поділу праці [7; c. 261].

Структура зовнішньої торгівлі України з країнами АСЕАН неблагополучна. Особливо засмучує мала частка в українському експорті товарів з високою доданою вартістю і висока частка таких товарів в російському імпорті із країн АСЕАН. Таким чином, перед нами постає важливе завдання просування українських товарів на ринки Південно-Східної Азії, нарощування українського експорту в ці країни, залучення в Україну азіатських інвестицій, реалізація суспільних науково-технічних проектів та участь українських підприємств в широкомасштабних проектах в регіоні. Значна зацікавленість сторін у співробітництві у сфері енергетики.

Україна займає стратегічне положення та відіграє важливу роль в забезпеченні енергоносіями Європу. Перспективними напрямками співробітництва в нафтогазовому секторі з Україною вважають розвідну і освоєння ресурсів вуглецевої сировини на глибоководному шельфі Чорного та Азовського морів за умови виконання Згоди про поділ продукції.

Звичайно, європейський статус України значною мірою не дає їй можливості безпосередньо користуватися перевагами регіональної інтеграції – пільговими інвестиціями, митним і торгівельним режимом, які розповсюджуються на країни Південно-Східної Азії у відповідності зі згодою про вільну торгівлю АСЕАН (АФТА). Разом з тим, азіатсько-тихоокеанський вектор в контексті реалізації наших економічних інтересів має ряд переваг. По-перше, розвиток співробітництва з країнами-лідерами АСЕАН та АТЕС не будуть мати для країни наслідків асиметричної залежності. По-друге, отримати практичну віддачу від такого співробітництва можна в найкоротший термін. І, врешті-решт, цей вектор здатний виконувати важливу функцію балансування зовнішньополітичних пріоритетів України в рамках міжнародної системи, яка тяжіє до мультіполярності.

Набуття впливових партнерів важливо не тільки для диверсифікації економічних зв’язків України. Слід враховувати, що АСЕАН з її пів мільярдним населенням стає природним балансом головних «гравців» в азіатсько-тихоокеанському регіоні – Китаї, США, Японії і, можливо, Росії, з якими Україна зацікавлена підтримувати стабільні партнерські відносини.

Подальший розвиток співробітництва з цими країнами вимагає повернення до досвіду європейських країн, які намагаються перенести свої виробництва і технології в східно-азіатський регіон, де накопичений величезний потенціал і якому пророкують стабільність розвитку в ХХІ сторіччі [9; c. 59-73].

Висновки

Сучасний розвиток Азійсько-Тихоокеанського регіону характеризується інтенсифікацією інтеграційних процесів і продовженням змагання за лідерські позиції між найбільшими регіональними країнами. Фактично, відбувається перший етап регіональної економічної інтеграції, коли скасовуються митні тарифи й обмеження на взаємну торгівлю. Незавершеність і водночас зростаючий вплив інтеграційних об’єднань в АТР підштовхує США, Росію і географічно віддалені країни Євросоюзу шукати власні шляхи залучення до політичних і економічних процесів регіону.

Тож сьогодні найбільш актуальним для України є включення у процес освоєння азіатського ринку, в протилежному випадку вона може пропустити новий важливий етап зовнішньоекономічних можливостей. Перш за все, перед Україною стоїть завдання визначити, проробити і закріпитися на найбільш перспективних формах і напрямках співробітництва з країнами АТР. На сьогоднішній день в АТР існує тенденція до укладання двосторонніх угод про створення зон вільної торгівлі, а це означає перерозподіл торгівлі на користь країн-учасниць ЗВТ. В інтересах позарегіональних держав, у тому числі України, аби інтеграція відбувалась на принципах регіоналізму (АТЕС, АСЕМ). Цей принцип передбачає не просто широке коло учасників, але й певну ступінь “відкритості” для позарегіональних країн. Водночас, видається проблематичним ефективне співробітництво України з регіональними структурами без членства у СОТ.

Одним з перших необхідних кроків є відкриття українських представництв при інтеграційних інститутах в АТр. Це надасть можливість розробляти довгострокові плани співробітництва, вчасно схоплювати та реагувати на економічні потреби і можливості регіону, у відповідності з ними перебудовувати систему пріоритетів у зовнішньоекономічній діяльності, бути готовою до будь-яких економічних регіональних змін.

По-друге, видається вкрай важливим опрацювання і вироблення комплексу пропозицій щодо заходів спрямованих на створення оптимальних транспортних коридорів з Південно-Східної Азії в Європу через Україну. Ділові і політичні кола ПСА, зокрема, Посол Таїланду в Україні С. Промпойєм, вже піднімають це питання перед українськими державними посадовцями. Йдеться про використання можливостей Одеського порту, шлях до якого є значно коротшим, ніж до портів Фінляндії, якими зараз користуються постачальники з ПСА.

Географічне положення України надає вітчизняній економіці суттєві можливості для розвитку транзитної діяльності, збільшення обсягів і підвищення якості торгівлі.

По-третє, Україна як європейська країна, яка на даному етапі перебуває у процесі інституалізації своїх взаємин з ЄС, не може стояти осторонь поглиблення діалогу в рамках АСЕМ та інших проектів, які ініціюються Японією та Китаєм. В їх форматі відкриваються значні економічні, транзитні, культурні можливості для співпраці. В цьому зв’язку не варто забувати досвід Польщі, Словаччини, Румунії, Чехії, які в 90-ті рр., йдучи до членства у ЄС, одночасно поглиблювали економічну і політичну взаємодію з країнами АТр.

Особливо слід наголосити на подальшому розвитку двосторонніх відносин України з Китаєм, який має найбільші шанси стати лідером інтеграційного об’єднання. За роки дипломатичних відносин між Україною та Китаєм напрацьовано значний позитивний досвід, але потребує розширення економічне співробітництво, зокрема, у таких галузях як авіабудування, атомна енергетика, науково-технічна сфера.

Список використаної літератури

1.      Made in China. Как построить социализм с капиталистическим лицом. // Евразия сегодня. - январь 2003. - С.33-35.

2.      Восточная  Азия  между  регионализмом и  глобализмом. / Под  ред.  Чуфрина Г. И. – М.: Наука, 2004. – 282с.

3.      Гайдуков Л.Ф., Сін Лі. Основна на сьогодні тенденція. Українсько-китайські відносини: історія, сьогодення, перспективи // Політика і час. - 2001. - № 7. - С. 57-61.

4.      Глобалізація і безпека розвитку: Монографія / О.Г. Білорус, Д.Г. Лук’яненко та ін. – К.: КНЕУ, 2001. – 330с.

5.      Киреев А. Международная экономика. Учеб. пособие. - М., 1997. – 361с.

6.      Кирієнко М.М. Зовнішньоекономічні зв'язки України з новими індустріальними країнами Азії та їх маркетингове забезпечення: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.03 / Українська академія зовнішньої торгівлі. - К., 1997. - 23с.

7.      Мировая экономика: Учебник /Под ред. Проф. А.С. Булатова. - М.: Юристъ, 2001. – 261с.

8.      Нікішенко С.О. Україна - Китай: стелися, шовковий шлях // Віче. - 1997. - № 4. - С. 134-142.

9.      Потапов  М.  Куда  идет  экономическая интеграция  в  Восточной Азии? // Мировая  экономика  и международные отношения. – 2006. – № 9. – С. 59-73.

10. Резюме обзора экономического и социального положения в Азиатско-Тихоокеанском регионе, 2007 год // Экономический и Социальный Совет ООН. - 2007. – 20с.

11. Світова економіка: Підручник / А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І. Шнирко та ін. - К.: Либідь, 2000. - 371с.

12. Слісарук Ю. "CETRA" в Україні. Сучасний стан та перспективи економічного співробітництва між Україною та Тайванем // Україна - Тайвань: Інформ. - 2001. - № 1. - С. 28-30.

13. Шишков Ю.В. Интеграционные процессы на пороге ХХI века: почему не интегрируются страны СНГ / Ю.В. Шишков. – М.: ІІІ тысячелетие, 2001. – 478с.

14. Эльянов А. Глобализация и догоняющее развитие / А.Эльянов // Мировая экономика и международные отношения. – 2004. – №1. – С.3–16.

Додатки

Додаток 1

              Динаміка зовнішньоторговельного обороту (млрд. дол.) та щорічних темпів зростання експорту та імпорту ASEAN (%)

5

Додаток 2

5

Додаток 3