Національна інформаційна політика Японії щодо ІТ

Як зазначають російські дослідники, формування «інформаційного  суспільства» стало перетворенням інформації в життєво важливий і такий, що користується попитом, ресурс [6]. Іншими словами, понад 125 млн. японців, що живуть в країні, яка не має багатих запасів корисних копалин, імпортує більше 80% основних енергетичних ресурсів, стали власниками нового виду ресурсу – мультимедіа. Це, безумовно, якісно змінює життя японців і, як видається, може зробити країну більш відкритою для світової спільноти.

Разом з тим  необхідно терміново, протягом 10-15 років, перебудувати суспільство в цілому, включаючи реформу промислової структури і виробничих відносин, розробити нову законодавчу базу, зняти бюрократичні обмеження для приватного сектора в галузі комп'ютеризації, привести у відповідність з міжнародними стандартами обладнання, яке буде використовуватися в новій телекомунікаційній системі, і т.д. Крім того, у стислі терміни повинна відбутися соціально-психологічна переорієнтація кожної людини з урахуванням вимог мультимедіа.

Необхідно, щоб  «інформаційне суспільство» складалося з «людей-творців», здатних виробляти  нові ідеї, нові знання [7]. Сьогодні таких особистостей у Японії небагато, і різке зростання числа «людей-творців» поки що не передбачається. Принаймні такий висновок японських соціологів [8]. Таким чином, можна сказати, що ця вимога мультимедіа та об'єктивна реальність Японії на даний момент не збігаються.

Що стосується насиченості японського суспільства  комп'ютерною технікою, то зараз тільки одна десята частина сімей в Японії має домашній комп'ютер; в компаніях комп'ютер на своєму робочому місці мають менше однієї чверті працівників. У США ж домашній комп'ютер має одна третина сімей, на робочих місцях користуються комп'ютером половина працівників [9]. У той же час, згідно з результатами останніх соціологічних опитувань держслужбовців США, серед них стала поширюватися свого роду хвороба, викликана мультимедіа, – комп’ютерофобія. Опитані держчиновники умовно розділилися на три групи: одна відразу прийняла умови мультимедіа; інша, переборовши себе, скорилася ним, а третина до цього часу «не здалася».

В даний час  у Японії намагаються передбачити  виникнення подібної проблеми. Перш за все прагнуть підготувати підростаюче  покоління до спілкування з різними видами комп'ютерів: випускають навчальні програми забезпечення майже з усіх шкільних предметів, починаючи з математики і закінчуючи музикою, електронні «записні книжки», «блокноти» для молодших школярів, кишенькові калькулятори з додатковою ігровий функцією – вирощуванням електронних домашніх тварин: собак, кішок, співочих птахів, рибок.

Для дорослих, за аналогією з традиційними японськими «зборами біля колодязя», створюються  «електронні кафе», в яких на столах стоять комп'ютери, замінюючи співрозмовника. За допомогою комп'ютерів можна пограти  в ігри або дізнатися новини про життя в країні або «потрапити» в мережу Інтернету.

Заходи, що вживаються японською владою з 1993 року зусилля  по ознайомленню або, швидше, з насадження серед японців «комп'ютерного стилю життя» позитивно сприймаються в основному молоддю, студентами, людьми з вищою освітою, тими, хто працював за кордоном і підтримує зв'язки з іноземними громадянами. Це не випадково і багато в чому пояснюється тим, що вони володіють необхідним для користувача Інтернету англійською мовою. Дана соціальна група включає в себе приблизно одну третину населення країни.

Слід зазначити, що мультимедіа вимагають від японців пристосовуватися до нового стилю життя, викликаного економічним підйомом 60-х років, який змінив напівжебрацьке довоєнний і воєнний періоди і перші повоєнні роки. Мабуть, на тих, кому зараз 50-60 років і більше, такі різкі перепади в економічному стані справили неоднозначний психологічний ефект. У будь-якому разі в Японії, населення якої в XXI столітті буде найстарішим на планеті, в середині 90-х років зросла кількість самогубств. 

На думку  японських соціологів, в Японії на основі синтезу трьох начал – традиційного, модерністського і постмодерністського – виникло нове покоління молодих людей (син дзінруй), які виросли в роки «економічного дива», несвідомо відкидають систему життєвих цілей тих років, але опинилися не в змозі визначити свої справжні ідеали і цінності. У молодих японців виник духовний вакуум, їм стали притаманні егоїзм, нігілізм, соціальна апатія, що вважається в Японії тривожною тенденцією. Цій частині молоді «ближче задоволення, ніж страждання; розваги, ніж праця; споживання, ніж виробництво; оцінка, ніж творчість; рух, ніж стабільність; мінливість, ніж стійкість; плинність, ніж організованість; знаки, ніж речі; зовнішній вигляд, чому сутність; вільна форма, ніж структура» [10]. Проте з великою часткою впевненості можна сказати, що на відміну від старшого покоління молоді японці легко адаптуються до технічних змін і швидко опановують комп'ютерами. 

За даними опитувань 1994 року, японський соціум розділився майже навпіл у своєму ставленні до можливостей науки: 54% респондентів згодні з твердженням, що «наука робить життя здорової, безпечною і приємною», 57% вважають, що «наука робить наше життя більш неспокійною»; не згодні з першої формулюванням 32%, з другої – 41% [11].

Специфічність зазначених статистичних даних відображає ситуацію на науково-технічному ринку: адже, не секрет, що його послугами користуються як в мирних, так і у військових цілях. Наприклад, професор Мітіо Кондо з університету Цукуба в кінці липня 1996 виступив у газеті «Секай ніппо» із заявою, що США ведуть роботи зі створення невідомої людству комп'ютерно-електронної зброї, спрямовані хвилі якої будуть виводити з ладу комп'ютери в країні противника, починаючи з тих, які забезпечують, наприклад, зв'язок, і закінчуючи «електронними мізками» бойових ракет [12].

У той же час  в Японії з 1997 року кільком сотням японських сімей на півтора року надані безкоштовні послуги мультимедіа. Таким чином, на практиці відпрацьовується модель інфраструктури інформаційної системи майбутнього, його мирна форма.

У японців виникло  побоювання, що сучасні комп'ютерні технології зможуть викликати до життя комп'ютерну злочинність: економічну, порнографічну і т. д. Таку думку в кінці 1995 року висловили 90% японців. Ця обставина змусила японський уряд негайно приступити до розгляду питання про створення поліції телекомунікацій.

Нарешті, не можна  забувати, що на побудову «комп'ютерного суспільства», яке передбачає перебудову свідомості кожного японця окремо і всього суспільства в цілому, в Японії відведено всього 10-15 років. Чи реально це і чим може обернутися? Адже штучне збільшення темпів чергової модернізації країни, з огляду на не зовсім підготовлену для неї базу, про що свідчать наведені вище дані, в дуже короткий часовий відрізок може призвести до неоптимальної варіанту подальшого розвитку японського соціуму.

На думку  японських дослідників, «комп'ютер – це модель мислячого індивіда» [13] і з урахуванням цього «доля японського суспільства в століття мультимедіа буде значною мірою залежати від того, чи зуміють японці змінити свою психологію, відкинути століттями культивовані шаблони общинного мислення і колективістської поведінки, зробити акцент на розвитку творчого індивідуалізму» [14]. А поки японці досить оптимістично оцінюють перспективу створення у себе «інформаційного суспільства». Ймовірно, такий підхід переконав раду Міжнародного бюро виставок прийняти 13 липня 1997 рішення про проведення у 2012 році в японській префектурі Аїті Всесвітньої виставки під запропонованим японцями девізом: «Технологія, культура і комунікація в ім'я створення нового глобального співтовариства».

2.2. Засади  та стратегічні напрями ІТ-політики  Японії

Починаючи з 1964 р., Японія обрала шлях до матеріального  багатства через інформатизацію суспільства, створення та використання інформаційних ресурсів. Цей вибір уможливив виведення Японії у найкоротший час на друге місце в світі за валовим прибутком на душу населення і на перше місце за багатьма показниками економіки, науки і техніки. З цього періоду веде відлік світова історія розвитку, інформатизації суспільства, інформаційних ресурсів і технологій. За три десятиліття Японія досягла величезних успіхів. Це перша країна, уряд якої усвідомив особливу роль інформації як найважливішого фактора економічного та соціального розвитку.

Програму інформатизації було сформовано в середині 70-х років. Вона передбачала створення до кінця ХХ ст. особливої суспільно-інформаційної структури, яка охоплювала б виробництво, збут, транспорт, обслуговування, управління, освіту, побут.

Основними напрямами досліджень визначалися:

• створення систем з оброблення інформації у вигляді графічних образів і звуків (1971-1980 рр.);
• розроблення методів і систем підвищення продуктивності та якості праці програмістів (1973-1980 рр.);
• розроблення надвеликих інтегральних схем (1976-1980 рр.);
• розроблення супер-ЕОМ для числових розрахунків (мільярд операцій з плаваючою комою за секунду). Це в 100 разів більше швидкодії супер-ЕОМ, розробленої у США (завершено 1989 р.).

Розроблення ЕОМ  принципово нового типу (п’ятого покоління), в яких реалізовано штучний інтелект, тобто здатних до самонавчання, введення та виведення інформації в мовній та графічній формах (завершено до 1990 р.). Високий рівень елементної бази та добре освоєна техніка проектування ЕОМ уможливили оснащення засобами ЕОМ майже всіх наукових установ. У результаті з’явилася можливість використовувати дослідження, де потрібні обчислення в масштабі реального часу, тобто одночасно з досліджуваними процесами. Це значно підвищує науковий рівень робіт у галузі фізики, елементарних частин, аеродинаміки, термоядерного синтезу тощо. Об’єднання інформаційно-обчислювальних і комунікаційних систем привело до виникнення принципово нової інфраструктури.

Перехід на цифрові  системи передавання інформації, розвиток волоконно-оптичних засобів  зв’язку – головна особливість її розгортання. Отримані результати в галузі комп’ютерних телекомунікаційних технологій дали змогу в 1986 р. розпочати формування проекту «Нові рубежі людства». Реалізацію проекту зорієнтовано на дослідження принципів, покладених в основу функціонування живих організмів та застосування їх у створенні нових технологій, машин, приладів, двигунів, систем управління тощо. Вартість цього проекту на 20-річний період становить 250-300 млн дол.

Наведемо деякі  узагальнення особливостей японського шляху інформатизації економіки.

У процесі інформатизації економіки Японії можна виділити дві основні складові:

• збільшення в структурі економіки Японії питомої ваги галузей, що спеціалізуються на виробництві інформаційних послуг (оброблення і передавання інформації) та інформаційної техніки (зв’язок, інформаційне обслуговування та електронне машинобудування);
• зростання частки витрат на передавання та оброблення інформації в структурі виробництва всіх галузей економіки (цей процес в японській та американській економічній літературі має назву «інформатизація виробництва» – «сангьоно зьохока»).

За 1980-1985 рр. питома вага зв’язку та інформаційного обслуговування в доданій вартості збільшилася з 10,7 до 12,0%, а електронного машинобудування – з 2,7 до 4,0%. Основа такої тенденції – перенесення виробництва інформаційних послуг з компаній-споживачів у спеціалізовані фірми, оскільки стало вигідніше купувати послуги з передавання та оброблення інформації на ринку у спеціалізованих компаній, ніж виробляти їх власними силами. Слід зазначити, що ця тенденція має місце й сьогодні. Тобто йдеться про розвиток інформаційного бізнесу як самостійного виду діяльності. Що стосується іншої складової процесу інформатизації економіки, то, за даними міністерства зв’язку Японії, частка інформаційної сфери (до якої віднесено галузі, що спеціалізуються на виробництві інформаційних послуг, а також внутрішньо фірмове виробництво інформаційних послуг у всій економіці) в доданій вартості всієї економіки за 1980-1985 рр. збільшилася з 34,3 до 41,6%. Зазначимо, що питома вага галузей, які спеціалізуються на виробництві інформаційних товарів і послуг, за 1980-1985 рр. зросла на 2,6% (з 13,4 до 16,0%), тоді як внутрішньо фірмової інформаційної сфери – на 4,6% (з 21,0 до 25,6%).

З наведеного випливає, що розширення масштабів виробництва інформаційних послуг у всій економіці Японії істотно випереджає розвиток галузей, які спеціалізуються на виконанні цих операцій. Багато в чому це пояснюється тим, що потужності зазначених галузей не встигають за швидким зростанням попиту на інформаційну техніку і послуги. Масштаби і динаміка процесу інформатизації неоднакові в різних галузях економіки Японії. Питома вага інформаційних послуг у загальному обсязі виробництва в 1984 р. у сільському господарстві та видобувній промисловості становила 0,2%, в обробній промисловості та будівництві – 5,7, у сфері послуг – 13,8% (без урахування зв’язку та інформаційного обслуговування – 8,3%). Усередині сфери послуг (разом зі зв’язком та інформаційним обслуговуванням) найбільшу питому вагу інформаційних послуг у структурі виробництва мають сфери кредитування та страхування (15,6%), транспорт (9,7%) і торгівля (7,6%). Загалом досить чіткою є закономірність – чим вищий рівень доданої вартості у валовому продукті галузі, тим вищий в ній рівень споживання інформаційних послуг. Масштаби інформатизації економіки Японії вказують на те, що в цей час інформація перетворилася на один з найважливіших елементів економічного потенціалу країни.

Інформаційні  ресурси роблять внесок у процес виробництва, по-перше, безпосередньо (потоки управлінської та науково-технічної інформації, проектні розробки, програмне забезпечення ЕОМ, робототехніка тощо); по-друге, через підвищення рівня інтелектуальної озброєності робочої сили; по-третє, через «інформатизацію» виробничих фондів. Як показують дані численних обстежень, велика частка впроваджуваної новітньої технології безпосередньо пов’язана з використанням інформаційної техніки і послуг. Інформаційна технологія стає центром технічного вдосконалення всіх галузей економіки Японії. Широке застосування її в усіх сферах національного господарства веде до перетворення системи продуктивних сил економіки країни – якісної зміни робочої сили, основного капіталу, зростання місця і ролі нематеріальних ресурсів виробництва (наукових досліджень і розробок, інформації, управлінського досвіду тощо). Причому, як показує практика, наслідки інформатизації економіки Японії з розвитком цього процесу зростали «лавиноподібно», відкриваючи все нові й нові сторони його впливу.