Національна конкурентоспроможність в глобальних умовах розвитку

    Поширення тенденцій економічної глобалізації порушує питання щодо побудови нової  парадигми економічної стратегії. Одержання переваг та запобігання  загрозам від глобалізації для України  значним чином залежать від спроможності уряду створити чітку стратегію  реформування економічної системи  і дотримуватися її принципів.

    Сьогодні  визначальним чинником формування високого рівня конкурентоспроможності є  відновлення ефективної роботи всіх секторів національної економіки на розширеній основі, оскільки саме така політика стане корисною взмаганні  з іноземними конкурентами, які практично  усунули національного виробника  від конкурентної боротьби.

    За  такої ситуації запровадження або  копіювання елементів зарубіжного  досвіду щодо питань конкурентоспроможності лише посилить деформацію господарського комплексу України. У зв’язку  із цим необхідна розробка поміркованої політики внутрішнього курсу, що була б здатна подолати кризові явища  в країні та завоювати для неї  гідне місце серед країн-партнерів  на основі високої конкурентоспроможності національної економіки.

    Успіх у нарощуванні ресурсу конкурентоздатності  нації полягає в забезпеченні ефективності роботи господарської  одиниці в економіці, що поширює  позитивний ефект на споріднені галузі. Ефективна робота суб’єктів економіки  за умов забезпечення розширеного відтворення  означатиме більш високу заробітну  плату для її робітників, а отже, підвищення платоспроможного попиту, що спрямовуватиметься на реінвестування коштів у виробництво через закупівлю  товарів. Таким чином, здійснюватиметься  відтворення всіх суб’єктів економічних  відносин на розширеній основі. У цьому  контексті зростання ефективності одного суб’єкта сприятиме ефективності економіки в цілому й позитивному  впливу на суспільство.

    Проте сучасні процеси в Україні, що безпосередньо впливають на рівень конкурентоспроможності, відбуваються всупереч ідеології створення ефективної конкурентоспроможної економіки [3]. Україну роблять слабкою не тільки макроекономічна нестабільність (інфляція, високі кредитні ставки, що стримують розвиток нового бізнесу, неефективне витрачання бюджетних ресурсів), слабка здатність до адаптації нових технологій через залучення прямих іноземних інвестицій, епідемія корупції тощо, а, насамперед, низька якість суспільних інституцій і несприятливе підприємницьке середовище. Звідси саме реформування інституційного середовища закладає базу до майбутнього розвитку та членства в ЄС і є об’єктивною вимогою підвищення конкурентоспроможності України.

    Загалом, стратегічні пріоритети підвищення міжнародної конкурентоспроможності держави повинні відбиватися  у системі поступових кроків адаптації  національної економіки до змін в  умовах глобалізації та інтеграції економічного простору. Головна мета — забезпечення реакції на зміни, викликані чинниками  глобалізації (світова модель).

    Основними завданнями  за доцільне сформувати:

    1) Підвищення конкурентоспроможності  національної економіки;

    2) Пошук джерел ресурсного забезпечення  сталого економічного зростання.

    В Україні механізм підвищення національної конкурентноспроможності полягає  у: реформуванні зовнішньоекономічної політики та у здійсненні внутрішніх реформ в країні. Адаптація держави  до змін глобалізаційного та інтеграційного характеру сприятиме забезпеченню сталого економічного зростання, утвердженню  інноваційної моделі розвитку, підвищенню конкурентоспроможності національної економіки. 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ

    Динамічний  розвиток міжнародної економіки  другої половини ХХ століття призвів  до поглиблення глобалізації економіки, міжнародного поділу праці, лібералізації  торгівлі і фінансової сфери, збільшення обсягів прямих іноземних інвестицій. Нині формуються нові конкурентні умови  діяльності суб’єктів господарювання, що об’єктивно впливають на всі  рівні та сфери їхньої взаємодії  з навколишнім середовищем, а  також розвиваються нові форми забезпечення конкурентоспроможності міжнародної  економічної системи. Проблеми формування конкурентних стратегій міжнародних  фірм і забезпечення національної конкурентоспроможності перебувають у центрі уваги урядів різних країн світу тв у працях багатьох вчених.

    Уряди майже всіх країн сьогодні застосовують методи, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності національних економік, але державна підтримка обов’язково буде невдалою, якщо виявиться єдиним джерелом конкурентної переваги нації.

    Конкурентоспроможність  стає універсальною вимогою, котра  пред’являється відкритою економікою будь-якому економічному суб’єкту.

    Світовий  досвід показує, що конкурентоспроможність національної економіки та її складових може швидко підвищуватись внаслідок продуманої системи цілеспрямованих дій, в яких значна роль належить інститутам держави.

    Країна, відкрита для міжнародної конкуренції, забезпечує гнучкість використання усіх ресурсів для товаровиробників, що, в кінцевому рахунку, й призводить до підвищення її конкурентоспроможності.

    Трансформаційний  період української економіки триває вже достатньо тривалий період , проте все ще не розв’язано низки  проблем, які було визначено ще на початку реформ. Перш за все, це формування конкурентного середовища в Україні, інтеграція у світову економіку  та підвищення добробуту населення.

    Проте місця, які посідає Україна в  рейтингах всесвітньо відомих міжнародних  організацій, таких як Всесвітній Економічний  Форум (ВЕФ), Світовий банк та інші, свідчать, що вагомих зрушень у цій сфері  за останні роки не відбулося. Однією з причин такого стану є недостатня теоретико-методологічна розробленість  питань конкурентоспроможності економіки  з урахуванням її перехідного  характеру. Не було розроблено цілісної методології дослідження проблеми на рівні країни, методик оцінки конкурентоспроможності регіонів, кластерів  та організацій. Не використовуються загальновизнані  у світі підходи до аналізу  міжнародної конкурентоспроможності країни. В цьому контексті проблема діагностики, прогнозування, формування конкурентоспроможності національної економіки, факторів, які на неї впливають, стає необхідністю.

    Для України інтенсивний розвиток інноваційної діяльності й підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробника має особливе значення, адже він сприяє прискоренню  росту економіки, входженню до світових товарних ринків та створенню валютних резервів, необхідних для модернізації виробництва.

    Світовий досвід свідчить, що підвищення конкурентоспроможності національних економік, в тому числі й України, повинен містити такі складові:

• бізнесове та трудове середовище;
• економічна та технологічна інфраструктури;
• освіта та професійні навички;
• підприємництво та інновації.

     СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Швиданенко О.А. Конкурентоспроможність: фактор розвитку національної економіки //Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб., Вип. 6 – К.: КНЕУ, 2001. – С. 155-163.
2. Глoбалiзацiя i бeзпeка рoзвитку: Мoнoграфiя / O.Г.Бiлoруc, Д.Г. Лук’янeнкo та iн. – К.: КНEУ, 2001. – 733 c.
3. Сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

http://me.kmu.gov.ua/

4. Швиданенко О.А. Глобальна конкурентоспроможність: теоретичні та прикладні аспекти: Монографія. – К.: КНЕУ, 2007 – 312 с.
5. Cтукалo А., Авдeeва Т. Глoбализация мирoвoй экoнoмики / А. Cтукалo, Т. Авдeeва // Мeждунарoдная жизнь. – 2009. - №5. - C. 52.
6. Антонюк Л.Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: регіональний аспект // http://www.kneu.kiev.ua/journal/ukr/article/2005_1_Antoniuk_ukr.pdf
7. Швиданенко О.А. Сучасні тенденції інтернаціоналізації та глобалізації розвитку світової економіки //Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб., Вип. 7 – К.: КНЕУ, 2001. – С. 257-264.
8. Кіндзерський Ю. В., Проблеми національної конкурентоспроможності та проритети конкурентної політики в Україні// Економіка України.- 2007.- №8 (с.45-54);
9. Сайт Всесвітнього економічного форуму

http://www.weforum.org/

10. Сайт Cia World Factbook

https://www.cia.gov/

11. Rowley Ch., Benson J.(eds) Globalisation and Labour in the Asia Pasific Region, Frank Cass, London.Portland, Or., , 2000, р.93-113.