Міжнародна торгівля товарами: динаміка, товарна і географічна структура, тенденції розвитку

У 1933р. був створений  доларовий блок, до складу якого  ввійшли СТА, Канада та майже всі країни Латинської Америки. У цьому ж році група країн, що дотримувалась золотого стандарту (Франція, Бельгія, Нідерланди, Швейцарія, а згодом — Італія та Польща), утворили золотий блок, який, однак, розпався у 1936 р. внаслідок введення країнами валютних обмежень та фактичної відмови від золотого стандарту під тиском кризових процесів.

Всередині блоків обмін  валютою був вільним, але поза ними діяли обмеження на обмін  валют, що врешті-решт призвело до скорочення обсягів міжнародної торгівлі. Комерційні торговельні зв'язки дедалі частіше замінялися кліринговими угодами. Внаслідок цього обсяг міжнародного товарообороту в 1933 р, скоротився порівняно навіть з 1929 р. у 2,8 рази.

Згортанню міжнародної  торгівлі сприяло також введення Великобританією в 1932 р. системи пільг (преференцій), механізм якої полягав у тому, що одна країна або група країн встановлюють особливе пільгове (преференційне) мито на товари, яке не поширюється на товари інших країн. Ця система застосовувалась Великобританією, а згодом й іншими країнами для отримання дешевої сировини та продовольства з економічно залежних країн. Преференції широко використовувались у торгівлі з країнами, що входили до валютних блоків.[1, с. 18]

IV етап. Повоєнний, етап  розвитку міжнародної торгівлі дістав ще назву «золотого» — саме в цей період було досягнуто 7 % щорічного приросту світового експорту. В цей період міжнародна торгівля розвивалась під впливом таких середовищних чинників:

• посилення двох світових систем господарства — капіталістичної та соціалістичної; у 1947 р. було створено Раду економічної взаємодопомоги (РЕВ), яка об'єднала такі соціалістичні країни: Радянський Союз (у складі 15 республік), Болгарія, Угорщина, Німецька Демократична Республіка, Польща, Румунія, Чехословаччина; розпад колоніальної системи, який почався після Другої світової війни: за ЗО повоєнних років політичну незалежність завоювали більше ніж 100 колишніх колоній і напівколоній, а повна ліквідація колоніальної системи закінчилась у середині 70-х років падінням останньої і найстарішої португальської колоніальної імперії; початок формування регіональних економічних інтеграційних угруповань: Рада економічної взаємодопомоги — міжурядова економічна організація соціалістичних країн Європи, 1947р.; Бенілюкс — економічний союз Бельгії, Нідерландів та Люксембургу, 1958 p.; Європейська Асоціація вільної торгівлі — торговельний блок семи західноєвропейських країн (Австрія, Великобританія, Данія, Норвегія, Португалія, Швейцарія та Швеція), 1956 p.; Європейська економічна спільнота (ЄЕС) — державне об'єднання шести європейських держав (Федеративна Республіка Німеччина, Франція, Італія, Нідерланди, Бельгія, Люксембург), створене з метою формування спільного ринку шляхом ліквідації митних тарифів і проведення спільних заходів в економічній та соціальній сферах).[1, с.19]

Особливістю цього етапу є достатньо  високі темпи приросту світового  товарообороту і швидше, ніж після  Першої світової війни, відновлення  як національних економік, так і  зовнішньоекономічних зв'язків. Наприклад, за 20 років, починаючи з 1950 p., обсяг світового експорту збільшився майже в 5 разів, а в індустріальне розвинутих країнах — у 7,5 рази.[14, с. 26-28]

V етап - Сучасний, етап  розвитку міжнародної торгівлі  вже сьогодні можна поділити на два періоди:

конкуренції двох світових систем господарства — капіталістичної та соціалістичної (до початку 90-х років);

глобалізації світової економіки (з початку 90-х років). Кожному  із зазначених вище п'яти етапів розвитку міжнародної торгівлі притаманні:

• певні середовищні чинники  розвитку;

• особливості, що відтворюють рівень інтернаціоналізації виробництва і роль міжнародної торгівлі у розвитку національних господарств;

пріоритетні методи регулювання  зовнішньої торгівлі більшості країн світу.

З другої половини XX століття помітно проявилася нерівномірність  динаміки зовнішньої торгівлі. Це вплинуло на співвідношення сил між країнами на світовому ринку. Домінуюче положення США похитнулося. У свою чергу, експорт Німеччини наблизився до американського, а в окремі роки навіть перевершував його. Крім Німеччини помітними темпами ріс експорт і в інші західноєвропейські країни. У 80-і роки значний ривок у сфері міжнародної торгівлі зробила Японія. До кінця 80-х років Японія стала вибиватися в лідери по факторах конкурентноздатності. У той же період до неї приєдналися «нові індустріальні країни» Азії - Сінгапур, Гонконг, Тайвань. Однак до середини 90-х років США знову виходять на лідируючі позиції у світі по конкурентноздатності. За ними впритул йдуть Сінгапур, Гонконг, а також Японія, що раніше протягом шести років займала перше місце.[14, с.28]

 

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ ТОВАРАМИ

 

 

2.1.Аналіз товарної та географічної структури міжнародної торгівлі.

 

Географічна структура міжнародної торгівлі – це розподіл торговельних потоків між окремими країнами та їх групами, виділеними за територіальною або організаційною ознаками. Так наприклад можна виділити Азію, Африку, Європу, Америку – за територіальною ознакою; країни ЄС, країни НАФТА, країни МЕРКОСУР тощо – за організаційною ознакою. Товарна структура міжнародної торгівлі характеризує товарне наповнення експорту та імпорту.

Ступінь активності у  світовій торгівлі є однією з головних ознак участі країни у міжнародних  економічних відносинах.

Структура експорту –  це відношення або питома вага експортованих  товарів за видами і ступенем їх перероблення. Цей показник характеризує спрямованість експорту (сировинна, машинно-технологічна тощо) та роль країни в міжнародній галузевій спеціалізації.

Структура імпорту характеризує склад і відношення обсягів сировини і готової кінцевої продукції, які  ввозяться в країну.

Показник порівняльного  відношення частки країни в світовому  виробництві ВВП/ВНП та її частка в світовій торгівлі характеризують відповідність вироблених товарів світовому рівню якості та рівень розвитку галузі. Так, якщо частка країни у світовому виробництві певного виду товару становить 5 %, а частка у світовій торгівлі цим видом товару 1 %, то це свідчить про невідповідність якості цього виду товару світовим вимогам, а отже, і про низький рівень розвитку галузі загалом. Світова торгівля розподіляється і змінюється нерівномірно як територіальне, так і за видами продукції, товарними формами та видами торговельних відносин. Сучасні тенденції в структурі та динаміці світової торгівлі зумовлені динамікою розвитку суспільного поділу праці у світогосподарській сфері. Знання структури світової торгівлі та її динаміки необхідні для успішного ведення міжнародного бізнесу. 
Географічна структура світової торгівлі відображає як загальний стан світової економіки, так і її структуру, що ґрунтується на класифікації країн, котра використовується в дослідженнях і роз рахунках установ та організацій ООН. За цією класифікацією країни поділяються на три основні групи (з підгрупами); 
• промислове розвинуті країни (ПРК) з ринковою економікою та високим рівнем доходів населення; 
• країни з перехідною економікою (колишні країни з централізовано плановою економікою); 
• країни, що розвиваються, включаючи нові індустріальні країни.

Країни	2000 р. (млн. дол. США)	2009 р. (млн. дол. США)
Австралія і Океанія	7,0	21,6
Азiя	4375,7	12131,7
Африка	731,5	2627,2
Америка	1217,5	1124,2
Європа	4680,2	10264,5
ЄС	4561,0	9499,3
СНД	4459,7	13472,9
Інші країни світу	10112,8	26222,8

 

Рис. 2.2 Географічна структура експорту товарами

 

Країни	2000 р. (млн. дол. США)	2009 р. (млн. дол. США)
Австралія і Океанія	54,7	149,4
Азiя	842,3	6538,6
Африка	136,4	617,6
Америка	581,4	2197,9
Європа	4311,5	16233,8
ЄС	4039,3	15392,7
СНД	8029,6	19692,6
Інші країни світу	5926,4	25740,5

 

Рис. 2.3 Географічна структура імпорту товарами

 

Якщо розглянути саме структуру торгівлі по регіонам можна  побачити, що лідируючі позиції по експорту займають країни СНД (13472,9 млн. дол. США) та Азія (12131,7 млн. дол. США). Далі вже меншу частку має Європа (10264,5 млн. дол. США). [18]

Розглядаючи приріст  зовнішньої торгівлі можна відзначити райони, що мають найбільші темпи  розвитку – це Азія(5.5%) та Близький схід(4.3%). Дуже цікаво, що в США зменшила свій імпорт(-3.5%) а також збільшила експорт(6%). А на противагу США у країн СНГ темп приросту імпорту найбільший серед інших регіонів(16.5%) [19].

 

Експорт	Регіони	Імпорт
1,5	По світу в цілому	1,5
1,5	Північна Америка	-2,5
-6,0	Канада	0,5
-5,0	Мексика	0,5
6,0	США	-3,5
0,5	Південна та центральна Америка	13,5
0,0	Європа	-1,5
-0,5	Євросоюз	-1,5
0,0	Норвегія	2,0
1,5	Швейцарія	2,5
2,5	СНД	16,5
5,5	Азія	4,5
5,5	Австралія	10,0
8,5	Китай	4,0
-11,0	Гонг Конг, Китай	-2,0
7,5	Індія	14,0
2,0	Японія	-2,0
4,5	Близький схід	4,0

 

Рис. 2.4 Приріст експорту та імпорту у різних регіонах світу в 2009 році (%)

 

Отже можна зробити  висновок, що структура зовнішньої торгівлі вкрай нерівномірно. Мало того, тенденції її зміни ще більше посилюють цю нерівномірність. Підвищення ролі зовнішньої торгівлі в економіці кожної країни проходять при нестійких міжнародних торговельних зв`язках. Внаслідок цього в структурі товарообігу та в напрямках зовнішньоторговельних потоків постійно відбуваються зміни. При дослідженні статистичних даних(додаток А і Б), то можна прослідкувати невідповідність країн-лідерів експорту та імпорту, так як розвинені країни набагато більше імпортують ніж експортують. Якщо ж розглянути відношення експорта до імпорту, то наприклад для Російської федерації складає 1,75, для Китаю – 1,26, Саудівської Аравії 3,1. Це показує, що країни, які активно розвиваються є чистими експортерами, тобто забезпечують світовий ринок своїми товарами, натомість імпортуючи незначні об’єми. А от для США дане відношення становить 0,6, тобто країна майже вдвічі більше купує товарів ніж продає. Для світової торгівлі таке явище є нормальним, адже регіональна структура, товарні потоки та об’єми зовнішньої торгівлі постійно змінюються внаслідок трансформаційних чинників розвитку глобальної економіки. [20], [21]

 

 

2.2. Динаміка та тенденції світової зовнішньої торгівлі

 

Нині в міжнародній  торгівлі спостерігається зростання  питомої ваги продукції обробної промисловості і скорочення частки сировинних товарів.

Майже 40% вартості світового  експорту припадає на технічно складну  і диференційовану продукцію  – на машини і транспортне обладнання. Зростає міжнародна торгівля компонентами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами, що свідчить про вплив міжнародної виробничої кооперації на інтенсифікацію зовнішньоторгових зв'язків. В таких країнах як ФРН та Японія частка готової продукції в експорті становить близько 90%. Але в багатьох країнах, що розвивається, та в країнах Східної Європи значну частину в експорті становлять продовольчі та сільськогосподарські продукти, сировина, паливо.

У міжнародній торгівлі намітилася тенденція до підвищення питомої ваги наукомістких, технічно складних виробів. Найбільшими імпортерами  хімічних товарів є країни ЄС (43,6%), США (8,3%), Японія (4,2), країни Азії, що розвиваються (22,1%), і Латинської Америки (5,9%).

Зовнішня торгівля на сучасному етапі є надзвичайно  динамічною. Це зумовлено в значній  мірі розвитком спеціалізації та кооперації виробництва в міжнародному масштабі, скасування ряду обмежень у міжнародній торгівлі, високими темпами розвитку нових індустріальних країн. Панівні позиції в світовій торгівлі посідають розвинуті країни, найбільшими експортерами світу є: США, ФРН, Японія, Франція, Великобританія, Італія, Канада, Нідерланди, Бельгія.