Механізм реалізації норм права ЄС у правопорядках держав-членів

При цьому треба мати на увазі, що Суд ЄС може вирішувати тільки питання права, які передані йому на розгляд. Він не уповноважений  вирішувати які-небудь питання факту, а також застосовувати право  до фактів. Це належить до компетенції  національних судів, як і тлумачення внутрішнього права. Суд ЄС може заявити, що та чи інша самостійна норма має  характер прямої дії,

а також, що право Євросоюзу  має пріоритет стосовно внутрішнього права держав-членів, але він не може вирішувати, чи суперечить якесь  конкретне положення внутрішнього права праву Євросоюзу, і тим  більше оголошувати відповідне положення  внутрішнього права недійсним. Це мають  робити національні суди .

Національні суди, однак, можуть відмовитися від звернення до Суду ЄС, заявивши, зокрема, що відповідні положення права ЄС є чіткими  і зрозумілими, і не вимагають  тлумачення Судом ЄС.

Така відмова має своє юридичне обґрунтування в доктрині «act clair», яка визнана Судом ЄС. Тим самим існує можливість застосовувати акти національних властей, що суперечать праву Євросоюзу .

Але в цілому право Суду ЄС виносити рішення у преюдиціальному  порядку забезпечує однакове тлумачення і застосування права Євросоюзу  у всіх державах–членах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок:

Таким чином, в основі діяльності механізму реалізації права ЄС лежить розподіл компетенції між ЄС та державами-членами, що зумовило його функціонування на рівні  Євросоюзу та на рівні держав-членів. Норми права ЄС прямої дії не вимагають для своєї реалізації якихось конкретизації або уточнення. Реалізація інших норм здійснюється шляхом правотворчості та правозастосування. Реалізації права Союзу сприяють створені з цією метою органи, система контролю та тлумачення. Від ефективності діяльності механізму реалізації норм права ЄС у внутрішніх правопорядках держав-членів залежать темпи поглиблення інтеграції в Євросоюзі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

1 Муравйов В., Смирнова  К. Європейське право: правова  категорія, доктрина, наука / Європейське  право - К., 1/2012. – с. 11 – 22.

2 Взаємодія міжнародного права з внутрішнім правом України - К.: Юстініан, 2006;

3 Денисов В. Н., Євінтов В.І., Акуленко В. І.,  Висоцький О. Ф. Ісакович С.В. Суверенітет України і міжнародне право. - К.: Манускрипт, 1995;

4 Денисов В.Н., Євинтов В.И., Дзуд Я., Бокор – Сеге Х., Гегцег Г. Реализация международно-правовых норм во внутреннем праве. - К.: Наукова думка, 1992;

5 Державотворення і правотворення в Україні : досвід, проблеми, перспективи /за ред. Ю.С. Шемшученка. К., 2001.

6 Лісабонські консолідовані договори про Європейський союз і функціонування Європейського союзу. ІМВ. К., 2010 – 231 с.

7 Муравйов В., Березовська І. Види компетенції реформованого Європейського союзу //Вісник КНУ імені Т. Шевченка. №37/2009. с. 53-58.