Характерною особливістю МБРР як міжурядової  організації є залучення значної  частини коштів на ринках приватного капіталу. Банк продає облігації, векселі  та інші гарантії заборгованості безпосередньо  урядам, їхнім представництвам і  центральним банкам, пенсійним фондам, страховим компаніям, корпораціям, комерційним банкам та індивідуальним особам у більше ніж 100 країнах світу. Одним з основних інструментів запозичення коштів виступають єврооблігації, які почали випускатися МБРР з 1980 р.

    Позики  банку надаються лише урядам країн  або під їхню гарантію державним  та приватним організаціям і корпораціям. Чим бідніша країна, тим сприятливіші   умови, на яких вона може отримати кредит у МБРР. Позики надаються здебільшого  на 15-20 років і мають 5-рінчий пільговий період, протягом якого сплачуються тільки відсоткова ставка та кошти для резервування  для клієнта кредитної лінії. Відсоткові ставки по позиках Світового банку змінюються кожні 6 місяців.

    Зараз до системи МБРР входить 184 країни.

    Міжнародна асоціація розвитку (МАР) – заснована у 1960 р. з метою доповнити діяльність МБРР в напрямі довгострокового фінансування найбідніших країн світу. Офіційними цілями діяльності МАР в найбідніших країнах світу є: скорочення бідності; стабілізація і економічне зростання; захист навколишнього середовища. МАР надає фінансову допомогу країнам, що розвиваються у вигляді кредитування конкретних проектів. Кредити мають 10-ти річний період відстрочки і підлягають сплаті протягом 35-40- річного періоду (згідно з кредитоспроможністю країни-позичальниці). Причому якщо протягом 70-80-х років кредити надавалися зі сплатою  невеликих комісійних зборів у розмірі 0,75%, то з 1989 р. – 0%. Кошти, які позичає МАР, формуються за рахунок внесків з найрозвиненіших країн; внесків, які час від часу отримують з доходів МБРР, а також за рахунок погашення наданих МАР кредитів. Незважаючи на те, що МАР легально є відокремленою від світового банку, ця установа має спільний з ним персонал і організаційно-технічні засоби.Членами МАР є 163 країни.

    Міжнародна  фінансова корпорація була заснована  в 1956 р. для сприяння розвитку приватного підприємництва в країнах, що розвиваються. В 2004 р. членами МФК були 175 країн. Акціонерний капітал МФК формується шляхом підписки країнами-членами на акції і становить 2,45 млрд. дол. США.

    Основні види діяльності ИФК:

• фінансування проектів приватного сектора економіки країн, розвиваються шляхом надання позик або прямих інвестицій;
• сприяння приватним компаніям країн, що розвиваються, в мобілізації фінансових коштів на міжнародних фінансових ринках;
• надання технічної допомоги, дорадчих та консультаційних послуг урядам і підприємцям країн-членів.

    Інвестиції  МФК мають прибутково орієнтований характер, тобто МФК фінансує лише рентабельні проекти, які мають  добрі перспективи з точки зору одержання прибутку. На відміну від МБРР, ця установа надає позики без урядових гарантій. МФК може займати рівноправне положення в компаніях, яким вона позичає, відігравати роль каталізатора щодо інших інвесторів з приватного сектора, а також створювати ринки капіталу в країнах, що розвиваються.

    Багатостороннє  агентство гарантії інвестицій – створене в 1988 р. і почало свою діяльність з 1990 р. Входить 158 країн-членів. Діяльність БАГІ спрямована на розповсюдження потоку прямих іноземних інвестицій серед країн-членів. БАГІ забезпечує гарантії інвестицій, захищаючи інвесторів від таких некомерційних ризиків, як 1) неконвертованість валюти або неможливість репатріації капіталу; 2) експропріація; 3) війна та громадянська непокора; 4) розрив контракту. Ця установа надає консультативні послуги на рівні урядів, допомагаючи останнім залучати приватні інвестиції в економіку.

    В систему Світового Банку входить  також Міжнародний центр з врегулювання інвестиційних суперечок, членами якого є 134 країни (Україна стала його членом 7 червня 2000 р.).

    Для сприяння економічному співробітництву  та інтеграції країн в різних регіонах в 1960-х рр. були створені регіональні  банки розвитку:

    1960 р.- Міжамериканський банк розвитку (53 країни);

    1964 р. – Африканський банк розвитку (75 країн);

    1967р. - Азіатський банк розвитку (14 країн).

    В Європі функціонують такі регіональні  валютно-кредитні організації:

    Європейський  інвестиційний банк (ЄІБ) – створений у 1958 р. як фінансова організація ЄС, яка забезпечує довгострокові позики для сприяння збалансованого і рівномірного розвитку країн Союзу. Метою ЄІБ  є спрощене фінансування інвестицій в інфраструктуру чи промислових інвестицій за проектами, які викликають регіональний, галузевий чи загальноєвропейський інтерес. Більше ніж половина загальної суми позик виділяється для інвестицій у виробництво в регіонах, які відстають в індустріальному розвитку чи переживають занепад промисловості, для покращання систем зв¢язку та охорони довкілля. Проекти, підтримані позикою ЄІБ, мають найнижчу з можливих відсоткових ставок. Кредити надаються на 20-25 років.

    Європейський  банк реконструкції  та розвитку (ЄБРР) –  функціонує з 1991 р. з метою сприяння економічним реформам у країнах Східної Європи та колишнього СРСР. Основними об¢єктами кредитування ЄБРР є приватні фірми і державні підприємства, що приватизуються, а також знову створювані компанії, включаючи спільні підприємства з міжнародними інвестиціями. 60% його ресурсів спрямовано на розвиток у цих країнах приватного сектора, а 40% - на розвиток інфраструктури.

    Пріоритетними сферами фінансування в Україні  є конверсія, сільське господарство, приватизація, транспорт, телекомунікації, охорона довкілля, сприяння розвитку банківського сектору. Банк фінансує проекти  вартістю не менше 15-17 млн дол., максимальна ставка відсотку – 16-18% річних.

    Європейський  фонд валютного співробітництва (ЄФВС) – створений у 1973 р. в межах європейської валютної системи. Він надає кредити країнам –членам ЄС для покриття дефіциту платіжного балансу за умови використання ними програми стабілізації економіки, а також виконує функції кредитно-розрахункового обслуговування.

 

5. Проблема заборгованості  та можливі шляхи  її розв¢язання.

    Однією  із складних міжнародних фінансових проблем виступає проблема заборгованості країн, що розвиваються. Надмірне залучення іноземних кредитів країнами, що розвиваються, при послабленні уваги до проблеми раціонального використання отриманих ресурсів, погіршення економічного стану більшості цих держав через світову економічну кризу 1980-1982  рр. тощо – все це різко загострило на початку 80-х років увесь комплекс проблем, пов¢язаних із заборгованістю цих країн, створивши ситуацію “кризи боргів”. Причинами кризи також стали – невеликі розміри внутрішніх заощаджень, від¢ємне сальдо зовнішньоторговельних операцій; значний імпорт капіталі за відсутності власних ресурсів та інші.

    До  початку 70-х років сума боргу була відносно невеликою і представлена головним чином була кредитами іноземних  держав та міжнародних фінансових інститутів (МВФ, СБ та регіональних банків розвитку). Більшість таких позик здійснювалася на пільгових умовах, з низькою відсотковою ставкою і використовувалась на реалізацію конкретних проектів розвитку та оплату імпорту інвестицій і товарів.

    В кінці 70-х - на початку 80-х років становище змінилося, до процесу кредитування країн, що розвиваються, підключилися комерційні банки. Вони скористалися надлишком “нафтодоларів” країн-членів ОПЕК. Кредити надавалися для покриття дефіциту платіжних балансів і підтримки експортних галузей.

    За  даними Світового Банку нараховується 16 країн з високим рівнем заборгованості: Бразилія, Мексика, Аргентина, Венесуела, Польща.

    За  період з 1970 по 1996 роки зовнішній борг країн, що розвиваються, зріс з 68,4 млрд дол. до 2,3 трлн дол. Тільки на обслуговування цього боргу витрати складали на початку 90-х років 169 млрд дол.

    Значна  частина боргів набула репутації  безнадійних. Виник “вторинний ринок  боргів”, на якому зі знижкою (30% номінальної  вартості) оберталися банківські вимоги до боржників. Обсяг торгівлі борговими зобов¢язаннями на початку 90-х років перевищив 100 млрд дол.

    Реструктурування  боргів країн, що розвиваються, у 80-90-ті роки зменшило гостроту боргової проблеми. В останні роки значно поліпшилися  показники обслуговування боргу  в багатьох країнах Латинської Америки, Азії. Однак, боргова проблема ще залишається предметом занепокоєння в найменш розвинутих країнах, особливо африканських.

    Залучення іноземного капіталу збільшує ресурси  економічного розвитку, але зростання  зовнішнього боргу породжує  проблему його обслуговування, яка включає: амортизацію (виплату основної суми); виплату відсотків.

    Зобов¢язання по обслуговуванню зовнішнього боргу виконуються або за рахунок експортної виручки і скорочення імпорту, або шляхом нових позик за кордоном. Для вирішення проблеми заборгованості країни були вимушені брати нові позики, а також – звернутися за допомогою   до стабілізаційної програми МВФ, умови якої включають 4 компоненти:

1. відміна або лібералізація валютного та імпортного контролю;
2. зниження обмінного курсу місцевої валюти;
3. жорстка внутрішня антиінфляційна програма (контроль за кредитами банків, за видатками державного бюджету, за дефіцитом державного бюджету, за ростом заробітної плати, зняття контролю за цінами);
4. стимулювання іноземних інвестицій і відкриття економіки країни світовому господарству.

    Починаючи з 1994 року МВФ надає кредити Україні. За 1994-2001 роки були підписані проекти  співробітництва Світового Банку  і України на суму 6,4 млрд дол., з  них позики СБ – 4,8 млрд. дол.

 
 

    Таблиця 4.1. Зовнішній борг України, 1992-2004 роки.

 

    Видатки на обслуговування зовнішнього боргу  становили у 2000 році – 2,9 млн грн (7,6% Зведеного бюджету України). У 1999 році вони становили 16,1% експорту, а  в 2000 – вже 18,1%.

    ГЛОСАРІЙ

    Акцептні  кредити – застосовуються у формі акцепту тратти імпортером або банком.

    Акцептно-рамбурсний кредит – банк імпортера в межах узгоджених лімітів кредитування виставляє безвідкличні акредитиви на банк експортера, котрий зобов’язується акцептувати трати й оплатити їх з настанням терміну.

    Багатостороннє  агентство гарантії інвестицій – функціонує з 1990 р., його спрямована на розповсюдження потоку прямих іноземних інвестицій серед країн-членів. БАГІ забезпечує гарантії інвестицій, захищаючи інвесторів від некомерційних ризиків.

    Бланкові  кредити – кредити, надані просто під зобов’язання  боржника вчасно погасити, документом при цьому виступає соло-вексель з одним підписом позичальника.

    Валютний  ринок  - обслуговує  міжнародний платіжний обіг, пов’язаний з оплатою грошових зобов’язань юридичних і фізичних осіб різних країн;

    Валютні (грошові) кредити – кредити, надані у грошовій формі: у національній або іноземній валюті.

    Варанти – це опціон на придбання певної кількості акцій (варант акцій) або облігацій (варант облігацій) за ціною виконання в будь-який момент часу до закінчення строку дії варанту. Варанти звичайно випускаються як додаток до якогось боргового інструменту, наприклад облігації, щоб зробити його привабливішим для інвестора.