Холдинг як форма організації транснаціональних корпорацій

ВИЩИЙ НАВЧАЛНИЙ ЗАКЛАД

  «УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ  ТА ПРАВА «КРОК»

Факультет міжнародних відносин

Кафедра менеджменту ЗЕД та логістики 

КУРСОВА РОБОТА

на  тему:

«Холдинг  як форма організації  транснаціональних  корпорацій» 

Науковий  керівник:

Студент ІІІ курсу групи  МЗЕД – 08    

      Старший викладач

         (Науковий ступінь, вчене звання) 

Яременко  Микола Анатолійович                            Пекна Галина Борисівна

         (Прізвище, ім’я та по-батькові)                             (Прізвище, ім’я та по-батькові) 

      (Підпис студента)                                          (Дата)                       (Підпис) 
 
 
 
 

                                                                         

Завідувач кафедри          Терехов В.І.

                                                       (Підпис) 
 

Київ  – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретична основа організації ТНК  та холдингів

1.1 Сутність, структура та типи транснаціональних корпорацій

1.2 Поняття  «холдинг», характеристика, види та переваги

РОЗДІЛ 2. Організація холдингових транснаціональних корпорацій

2.1 Особливості організаційного забезпечення холдингу

    2.2. Проблема створення та управління холдингом.

ВИСНОВКИ 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       ВСТУП

       У міру ослаблення міждержавних бар'єрів на шляху руху товарів, послуг і факторів виробництва і розповсюдження приватно - підприємницьких принципів організації господарської діяльності у світовому просторі все більш важливим фактором розвитку промислових фірм ставали зовнішньоекономічні операції - експорт та імпорт товарів і послуг, закордонне інвестування, різні форми співпраці з компаніями іноземних держав. Про підвищення ролі зовнішньоекономічних факторів у розвитку світового ринкового господарства свідчать темпи розвитку світової торгівлі і експорт капіталу у формі прямих приватних інвестицій.

       Світова торгівля, зародилася кілька століть  тому, зробила неоціненний внесок у розвиток людської цивілізації. Будучи історично першою і основною формою міжнародних економічних відносин, вона сприяла виникненню і розвитку інших їхніх форм, включаючи вивіз капіталу і діяльність транснаціональних корпорацій, міжнародні валютні і кредитні відносини, обмін патентами, ліцензіями та передачу технологій, міжнародні перевезення та страхування, виробниче і науково - технічне співробітництво, міжнародну спеціалізацію і кооперування виробництва та послуг. В даний час неможливо уявити розвиток, і навіть існування будь-якої держави і народу без зовнішньої торгівлі та їх участі в тій чи іншій мірі в міжнародному поділі праці.

       Тому  цілком закономірно і виправдано, що протягом багатьох століть зовнішня торгівля знаходилася і нині знаходиться  в центрі уваги не тільки вчених-них, політиків, державних і громадських  діячів, але і широких кіл громадськості. Питання зовнішньої торгівлі перестали  бути долею окремих держав. Вони стали турботою всього світового співтовариства. Адже з плодами її діяльності кожен з нас зустрічається постійно і на кожному кроці. Більш того, від стану справ у зовнішній торгівлі у вирішальній мірі залежить благополуччя світової економіки, процвітання окремих народів і навіть громадян.

       Серед дослідників немає однакового розуміння  міжнародних господарських об'єднань. В іноземній літературі з міжнародної економіки прийнято вживати терміни «багатонаціональні фірми» (multinational firms - MNF) і «багатонаціональні корпорації» (multinational corporation - MNC), які використовуються як синоніми. У російській літературі їх іменують міжнародними, глобальними, наднаціональному і т.д. Проте найбільш поширений термін «транснаціональні корпорації» (transnational corporation - TNC).

       Актуальність  обраної теми обумовлена ​​постійно зростаючою роллю ТНК в процесі  світового відтворення. Найбільші ТНК (наприклад, «General Motors», «Ford», «IBM», «Royal Dutch Shell», «Макдональдс») розпоряджаються коштами, що перевищують розмір національного доходу багатьох суверенних національних держав, а міжнародний характер операцій ставить їх практично поза контролем будь-яких національних органів влади.

       Найбільші в світі ТНК все більше проникають на російський ринок. У нашій країні вже починають виникати і розвиватися великі російські корпорації - фінансово-промислові групи (ФПГ), які в перспективі повинні зайняти гідне місце серед найбільших ТНК світу. У зв'язку з цим дуже корисно звернутися до зарубіжного досвіду, розглянути критерії віднесення компаній до ТНК, етапи їх розвитку та види, тим більше що більшість західних корпорацій відноситься до більш зрілим типам ТНК в порівнянні з нашими російськими.

       Об'єкт  дослідження - транснаціональні корпорації (ТНК) як рушійна сила процесу транснаціоналізації - підвищення частки міжнародного руху капіталу, праці та інших ресурсів у сучасній світовій економіці. 
 
 
 

РОЗДІЛ 1. Теоретична основа організації ТНК  та холдингів.

Підрозділ 1.1 Сутність та види транснаціональних корпорацій 

     Незважаючи  на загальну визначеність величезної ролі і значення ТНК у світі, відсутня єдність у визначенні самого поняття  ТНК і критеріїв їхнього виділення. Тут існують різноманітні підходи.

     Оскільки  з моменту свого виникнення вони діяли як економічні організації, так  і більшість підходів і визначень, особливо на ранніх етапах, були чисто  економічними. У цих дослідженнях увага в основному приділялося  участі цих корпорацій в економічній  діяльності інших держав, що, безумовно, є головною умовою виділення ТНК. Але здійснити вимір ступеня  цієї участі виявилося не такою легкою і простою справою. Наприклад, деякими  дослідниками за основу приймалися такі фактори як загальний обсяг продажів на ринках інших країн, загальний  обсяг прибутку, одержуваного в інших  країнах або число зайнятих на підприємствах за рубежем, тобто  чисто кількісні показники.

     Основні ідеї і практика ТНК були виявлені в таких її джерелах як діяльність Ганзейських міст і Ост - Індійських компаній. Тому цілком доцільно в якості передісторії ТНК звернутися до дослідження  діяльності цих об'єднань. Безперечно, що багато чого було запозичено в них, хоча є природно-пристосованими до принципово нових умов існування. Таким чином, ТНК можна розглядати як геніальний винахід, як геніальне досягнення.

     Щодо  самого поняття ТНК. Одним із перших, якщо не найпершим, є визначення багатонаціональної фірми, даної в 1960 році Лієнталем. Воно не містить характеристики структурних і організаційних сторін ТНК, але визначає ТНК як фірму, що діє більш ніж в одній країні. Проте, із самого початку виникнення ТНК учені не можуть прийти до загальної згоди щодо питання про кількість країн перебування в ТНК, що дозволило б кваліфікувати фірму як транснаціональну. Тому деякі вчені припустили, що для визначення ТНК цілком достатня діяльність фірми більш, ніж в одній країні.

     Експерти  ООН при аналізі 650 ТНК керувалися наявністю типових ознак ТНК  і брали за вихідний критерій річний оборот не менше 300 млн. доларів.

     На  мою думку, це чисто механічні  кількісні підходи, що не можуть задовольнити дослідників. Все ще продовжується  робота з глибинного виявлення сутності ТНК. Поряд із чисто кількісними  вимірами транснаціональної діяльності стали висуватися й інші критерії визначення ТНК. Серед інших структурних  компонентів, що допомагали б визначити  фірму як транснаціональну, стали  позначатися такі, як проблема власності, її розподілу, проблема управління , число  зайнятих, заробітна плата, склад  вищого управлінського апарата і  т.д. Ці виміри здійснювалися як на абсолютній, так і відносній основі. Абсолютний вимір означає вимір фінансових і людських ресурсів у зовнішніх  операціях. Відносним є те, що фірма  повинна зв'язувати частину своєї  діяльності з іноземними операціями. Але тут виникають питання. Наприклад, який відсоток діяльності за рубежем  варто розглядати як значний? Також  ставилося питання про рівень продажів за рубежем, при цьому зверталась увага на складність розмежування експорту і продажів, здійснюваних іноземними філіями ТНК. Виникала і проблема прибутків, одержуваних за кордоном, який він повинен бути, щоб вважати  фірму транснаціональною? Не було достатньо  чіткої угоди і про те, яке ж  повинне бути співвідношення внутрішніх і зовнішніх вкладень, зайнятості і т.п.

     Пізніше був початий перехід від чисто  економічних підходів у визначенні ТНК до інших критеріїв. Наприклад, із позиції теорії міжнародних відносин. Приймалася до уваги орієнтація ТНК  на участь у діяльності, що має всесвітній-системний  розмах, і орієнтація на діяльність усього світу, що важко висловити  якісними або кількісними показниками. Така інтерпретація ТНК збереглася і дотепер.

     Слід  зазначити, що, хоча транснаціональний  характер діяльності ТНК давно перейшов економічні межі і торкається з рішенням багатьох соціальних і політичних проблем, усе ж переважна частина визначень  дотепер носить головним чином економічний  характер.

     Узагальнюючи  чисто економічні критерії, серед  факторів їхнього виміру можна виділити такі: число іноземних держав, у  яких вони діють; відсоток грошової маси, виплачуваного за рубежем; відсоток іноземних капіталовкладень; число  зайнятих за рубежем; відсоток прибутку, одержуваного з інших країн; процентне  співвідношення продукції і прибутку, одержуваного в країнах базування  і за рубежем; загальний рівень продажів за рубежем.

     Таким чином, підводячи підсумок вищевикладеному, слід сказати, що, хоча і зроблена велика робота щодо дослідження визначення ТНК, проте проблема самої дефініції  залишається, вона пов'язана з тим, що насамперед необхідно розділити  поняття "багатонаціональна" і "транснаціональна" корпорація. На практику це, звичайно, здійснити дуже і дуже важко. Але  існуючий рівень аналізу владно потребує це зробити. Мультинаціональні або  багатонаціональні корпорації - це такі корпорації, що здійснюють певну  діяльність в інших країнах, але  вона не робить якісно великого впливу на індустріалізацію й інші процеси, насамперед політичні й економічні, що протікають у цих країнах. Транснаціональні корпорації - це такі підприємства, діяльність яких носить наднаціональний, наддержавний характер і ведуть до створення і  управління зв'язків, що робить дуже активний вплив на процеси, що протікають в  інших країнах.

     ТНК можна визначити як інститут або  організацію, що здійснює виробництво  або послуги, не менше, ніж у шести  країнах, у яких не менше 25 % іноземних  працівників і не менше 25 % капіталовкладень за рубежем. Діяльність даного підприємства-інституту, його управління й інтереси обумовлені не внутрішніми, а зовнішніми чинниками, причому потреби місцевого розвитку, як правило, або ігноруються, або  мало приймаються до уваги, і сама діяльність пов'язана насамперед із глобальною капіталістичною економікою.

     Відмітною рисою ТНК є космополітизм  їхніх інтересів, глобальність операцій, що відбиває специфіку міжнародних  монополій. Незалежно від того, у якій країні була спочатку заснована корпорація, вона розглядає весь світ як єдине ціле, як арену своєї діяльності і проникає у всі кутки земної кулі в пошуках ринків, техніки, технології, людей, ідей, капіталів і т.д.

     З другої половини 80-х років почався  новітній етап глобалізації світового  виробництва. Перший етап продовжувався 30 років, до початку першої світової війни. Другий - 25 років після другої світової війни. Між другим і третім етапами наступає пауза в інтенсивному рості міжнародних прямих інвестицій, що припадає на 70-і і першу половину 80-х років. Кожний етап інтенсивного формування і розвитку транснаціональних  підприємств супроводжувався прискореним  ростом світової економіки.

     У середині XIX ст., до того як одержало потужний розвиток міжнародне підприємництво, в усьому світі переважало місцеве  виробництво. Приблизно 90% усіх товарів  і послуг вироблялись тоді на базі сировини і матеріалів, котрі фірми  одержували в радіусі 150 км, і в таких же межах реалізовувалася переважна частина продукції. Сьогодні в індустріальних країнах у середньому половина продукції виробляється іноземними філіями і дочірніми підприємствами ТНК. Приблизно така ж частка сировини і матеріалів імпортується або виробляється іноземними відділеннями.

     За  організаційною структурою транснаціональні корпорації, як правило, являють собою  багатогалузеві концерни. Головна материнська  компанія виступає оперативним штабом корпорації. На базі широкомасштабної спеціалізації і кооперування вона здійснює техніко-економічну політику і контроль над діяльністю іноземних  компаній і філій.

     Останнім  часом у структурі транснаціональних  корпорацій відбуваються істотні зміни, головні з яких пов'язані із здійсненням  так званої комплексної стратегії.