Глобалізація

План:

      Вступ

1. Особливості на характерні риси глобалізації :
1. Сутність глобалізації
2. Глобальні проблеми сучасності
3. Причини та рушійні сили глобалізаціх
2. Світові валютно – фінансові ринки :

2.1 Девізні ринки

2. Міжнародні фінансові ринки
3. Світовий фінансовий ринок в умовах глобалізації :

3.1 Тенденції та суперечності  розвитку світового фінансового  ринку в умовах глобалізації

3.2 Проблеми фінансових  ринків в Україні.

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Сучасний  розвиток  світового  господарства позначений насамперед  якісними  змінами  у  всебічних  відносинах  між  країнами  світу. При цьому  на сучасному етапі найбільш динамічно розвивається саме їх фінансовий компонент,  що  свідчить  про  випереджаючий  розвиток  міжнародних  фінансових  та валютних ринків.  Цей  процес  отримав  назву фінансової глобалізації, яка багато в чому визначає тенденції сучасного економічного розвитку всіх країн і регіонів світу. Внаслідок  масового  припливу  іноземного  капіталу  країни  можуть  мати  високі темпи економічного зростання. У той  же  час,  переважно  перед країнами,  що  розвиваються, постають ризики руйнівних фінансових криз через втечу капіталу з національних економік. По мірі  розвитку фінансової глобалізації національні фінансові та валютні ринки все більш інтенсивно інтегруються у єдиний світовій фінансовий простір. Інтенсифікація залучення зовнішнього капіталу забезпечує економіку необхідними для

інвестицій коштами, але водночас підвищує її вразливість для зовнішніх  шоків.

Комплекс  наукових  проблем,  пов'язаних  з  економічною  глобалізацією  та  її  фінансовою  складовою,  є  предметом  досліджень  багатьох  як  іноземних,  так  і  вітчизняних  учених.  Зокрема,  загальні  питання  розвитку  світового  господарства  та  економік окремих  угруповань  країн  світу  у  контексті  фінансової  глобалізації  перебувають  у центрі  уваги  таких  науковців,  як  лауреати  Нобелівської  премії  з  економіки  Дж.Тобін  та  Л.Клайн,  а  також  А.Тейт,  Дж.Г'елбрейт,  В.Іноземцев.  Глибокі  дослідження  економічної    та    фінансової    глобалізації  здійснюють    в    Україні    науковці    О.Білорус, Б .Губський,      Ю .Козак,      Д  .Лук'яненко,      З .Луцишин,      Ю .Макогон,      О  .Мозговий,

В  .Новицький,    Є.Панченко,    Ю.Пахомов    О.Плотніков,    А.Поручник,    А.Пересада, О  .Рогач, Є.Савельєв, І.Софіщенко, А.Філіпенко, І.Школа та інші.

1) Особливості та характерні риси глобалізації.

1.1. Сутність глобалізації.

Глобалізація світової економіки  складна, багатоаспектна проблема, що постійно породжує численні наукові  дискусії і тому на сьогодні вона не має простого і однозначного тлумачення. За цим поняттям переховується велика кількість явищ і одночасно протікаючих  процесів, а також проблем, які  торкаються всього людства і які прийнято називати глобальними проблемами сучасності. Семантично це поняття пов’язане з англійським словом “Globe” (земна куля), яке не залишає шансів на існування іншим термінам іншого семантичного коріння типу “мировизация” (рос.) або “мондиалізація” (фр.). З множини вимірювань поняття глобалізації можна виділити два найбільш очевидних.

1. Загальнопланетарний масштаб  інтернаціоналізації світової економіки  як логічний результат взаємодії  національних економік, які постійно  розширювались, коли ця взаємодія набула вигляду транснационалізації, тобто їх взаємного проникнення і переплетіння.

2. Універсалізація або гомогенізація  економічного життя, яка під  впливом обміну знаннями, людьми, товарами, культурними цінностями  і т.п. все більш тяжіє до  єдиних стандартів, принципів і  цінностей.[1 - с. 74-76.]

Сьогодні термін “глобалізація” отримав виражене емоційне забарвлення. Одні вважають, що це корисний процес, що має ключове значення для розвитку світової економіки в майбутньому, і що він неминучий і необоротний. Інші ж відносяться до нього вороже, навіть зі страхом, вважаючи, що глобалізація веде до збільшення нерівності між країнами й у їхніх межах, породжує загрозу зростання безробіття і зниження рівня життя та служити гальмом на шляху соціального прогресу. Дуже важливо визначити шляхи, що відкривають усім країнам можливість користуватися плодами процесу глоблізації, зберігаючи при цьому тверезість в оцінці його потенціалу і ризиків. Глобалізація справді відкриває найширші можливості для всесвітнього розвитку, однак темпи її поширення нерівномірні. Процес інтеграції у світову економіку відбувається в деяких країнах швидше, ніж в інших. У країнах, що зуміли досягти інтеграції, спостерігаються більш високі темпи зростання і скорочення бідності. Політика зовнішньої орієнтації принесла динамізм і процвітання значної частини Східної Азії, цілком перетворивши цей регіон, який 40 років тому знаходився в числі найбідніших у світі. У свою чергу, підвищення рівня життя створило можливості для розвитку демократії і просування вперед у рішенні таких економічних питань, як захист навколишнього середовища і поліпшення умов праці.

На відміну від цього, для  багатьох країнах Латинської Америки  й Африки, що проводили в 70-і і 80-і роки ХХ століття політику внутрішньої  орієнтації, були характерні застій чи спад економіки, зростання бідності і високі темпи інфляції, що стали  нормою. У багатьох випадках, особливо в Африці, проблеми збільшувалися через несприятливий розвиток зовнішніх умов. Після того як ці країни змінили свою політику, рівень їхніх доходів почав зростати. В даний час відбувається процес їхньої трансформації. Необхідно сприяти збереженню цієї тенденції, а не спробам переломити її, і це стане найкращим способом сприяння економічному зростанню, розвитку і скороченню бідності.

Кризи, що вибухнули в країнах  з перехідною економікою, у 90-і роки ХХ століття, із всією очевидністю  продемонстрували, що можливості, які  відкриваються глобалізацією не застраховані від небезпек, які пов’язані  з нестійким рухом капіталу, а  також із загрозою соціальної, економічної  й екологічної деградації, яка  породжується бідністю.

Економічна «глобалізація» являє  собою історичний процес, що є результатом  новаторства людей і технічного прогресу. Цим терміном називають  усе зростаючу ступінь інтеграції країн в усьому світі, обумовлену насамперед торговими і фінансовими потоками. Іноді під ним мається на увазі також рух людей (праці) і знань (технологій) через міжнародні кордони. Глобалізації властиві також більш широкі культурні, політичні й екологічні параметри.

У своїй основі глобалізація не таїть  нічого загадкового. Цей термін став широко використовуватися починаючи з 80-х років ХХ століття у відповідь на прогрес у технологічній області, що дозволив спростити і прискорити проведення міжнародних операцій, пов’язаних як з торговими, так і з фінансовими потоками. Він означає поширення за меж національних кордонів тих же ринкових сил, що вже протягом багатьох сторіч пронизували всі рівні господарської діяльності людей, будь то сільські ринки, промислові підприємства в містах чи фінансові центри.

Ринки сприяють зростанню ефективності завдяки конкуренції і поділу праці - спеціалізації, в результаті якої люди і країни можуть зосереджувати  свої зусилля над тим, що їм вдається найкраще. Глобалізація ринків відкриває додаткові можливості для виходу країн на нові і більш широкі ринки в усьому світі, а це означає розширення їхнього доступу до потоків капіталу, технологіям, більш дешевому імпорту і більш широким експортним ринкам. Однак ринки не обов’язково є гарантією того, що блага, принесені підвищенням ефективності, дістануться усім без винятку. Країни повинні виявити готовність до проведення необхідної політики, а у випадку найбідніших країн може знадобитися підтримка з боку міжнародного співтовариства.

На думку ряду аналітиків, 100 років  тому глобалізація світової економіки  була нітрохи не меншої, ніж зараз. Однак на відміну від того часу сьогодні значно зріс ступінь розвитку і глибина інтегрованості комерційних і фінансових послуг. Найбільш виразним прикладом цього є інтеграція фінансових ринків, досягнута завдяки сучасним засобам електронного зв’язку. [2 – с.26-36]

1.2. Глобальні проблеми сучасності.

Хоча перед людством стоїть безліч завдань різного масштабу і характеру, з них можна виділити групу глобальних проблем, на що ще в 60-і роки XX ст. звернули увагу такі визначні економісти, як О. Тоффлер, Д. Медоуз, П. Кеннеді та ін.: обмеженість ресурсів, перенаселення планети, порушення екологічної рівноваги, інтернаціоналізація господарського життя, політики, науки, культури, розвиток науково-технічного прогресу, глобальна комп’ютеризація тощо.

Галузь економічної науки, яка  займається ключовими планетарними проблемами сучасності і майбутнього людської цивілізації, одержала назву “глобалістика”. У сферу інтересів цієї галузі науки входять проблеми світового характеру, які або зачіпають інтереси широкого кола держав чи навіть усього світового співтовариства, або ж ті, що вимагають рішучих дій на основі колективних зусиль з метою усунення загальної загрози або запобігання регресу в умовах життя людей.

Глобальні проблеми торкаються всього людства, торкаючись інтересів і  долі всіх країн, народів і соціальних прошарків, вони призводять до значних  економічних і соціальних втрат, а у випадку загостреня можуть загрожувати самому існуванню людської цивілізації, вони вимагають для  свого рішення співпраці в  загальнопланетарному масштабі, спільних дій всіх країн і народів. Серед  глобальних проблем частіше за все  фігурують проблеми світу і роззброєння, екологічна, демографічна, енергетична, сировинна, продовольча, використання ресурсів Світового океану, освоєння космічного простору і деякі інші. Уважний погляд на них дозволяє помітити, що глобальні проблеми тісно взаємопов’язані, зокрема, енергетична і сировинна проблеми співвідносяться з екологічною, екологічна з демографічною, демографічна з продовольчою і т.д. Тому аналіз цих проблем, не кажучи вже про пошуки шляхів їх вирішення, являє собою складну наукову задачу. Підходи до аналізу причин виникнення самого кола цих проблем, наслідків і шляхів їх дозволу постійно видозмінюються.

У 90-і рр. склалася приблизно наступна класифікація глобальних проблем.

1. Політичні і соціально-економічні  проблеми (збереження світу і  запобігання ядерній війні, обмеження  гонки озброєнь і роззброєння,  стійкість розвитку світової  спільноти).

2. Проблеми, пов’язані з природньо-економічним  розвитком (екологічна, енергетична,  сировинна, продовольча,проблема  збереження клімату, проблеми Світового океану, і т.д.).

3. Соціальні проблеми (міжнаціональні  конфлікти, проблеми демографії, питання культури, освіти і охорон здоров’я).

4. Змішані проблеми, виникнення  і невирішенність яких таїть  загрозу масової загибелі людей  (військові і регіональні конфлікти,  злочинність, техногенні катастрофи, стихійне лихо).

5. Наукові проблеми (освоєння космічного  простору, довгострокове прогнозування в різних областях і інш.).

Варто ще раз зазначити, що в розумінні, класифікації і ієрархії пріоритетних глобальних проблем відбуваються істотні  зміни. Деякі автори вважають, що на першому місці серед глобальних проблем як і раніше залишається  питання запобігання ядерній  війні, інші на перше місце ставлять екологічну проблему, треті - демографічну, продовольчу або проблему подолання відсталості розвитку ряду країн світу.

Очевидно, що всі ці проблеми можна  назвати пріоритетними, оскільки всі  глобальні проблеми стосуються виживання  людства. Вони породжені різними  чинниками, поява яких пов’язана  передусім з інтернаціоналізацією господарського життя. Тому глобальні  проблеми є об’єктом досліджень в  області світової економіки, соціології, права, біології, географії, екології, океанології і інші. Сьогодні почала розвиватися геоглобалістика, яка  пропонує вивчення проблем на трьох  послідовних рівнях - глобальному, регіональному, на рівні країни. [4]

Загострення загальних для всього людства глобальних проблем посилює  необхідність узгоджених дій для  їх вирішення, необхідність спільного  вироблення оптимальних варіантів розвитку. Світова спільнота може протистояти цьому виклику лише об’єднавши зусилля і ресурси, бо розв’язання глобальних проблем вимагає величезних витрат. За деякими оцінками щорічні витрати на розв’язання глобальних проблем повинні складати приблизно один трлн. дол. Знайти такі значні кошти досить складно, зараз людство не має в своєму розпорядженні таких коштів, оскільки на кінець 90-х рр. річний світовий валовий продукт склав близько 30 трлн дол. Тому можливості розв’язання глобальних проблем залежать від визначення їх пріоритетності при розподілі фінансових коштів.

Таким чином, саме ці питання вимагають  особливо пильної уваги. Глобальні  проблеми не можна вирішити швидко і на рівні окремих країн. Необхідний єдиний міжнародний механізм їх вирішення  і регулювання, визначення міжнародних  правових і економічних норм. Великі надії в розв’язанні глобальних проблем покладаються на ООН, МВФ, CОТ, регіональні і галузеві організації, які мають великий досвід координації міжнародних зусиль, використання ресурсів, регулювання міжнародних економічних відносин.