Еволюція політичних відносин Україна-Європейський Союз

 

 

 

МІНІСТЕРСТВО  МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ СЛАВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЧЕРНІГІВСЬКА ФІЛІЯ

 

                                                                                  Допустити до захисту в ДАК

                                                                                         «____»_____________2012р.

                                      Завідувач кафедрою: ______________ Коваленко М.О.              

         к.іс.н., доцент      (підпис)

Дипломна     робота

на тему:

«Еволюція політичних відносин Україна-                      Європейський Союз»

                            Автор дипломної роботи: ____________Анікеєнко А.С.

                                                                                (підпис)

                                                   Спеціальність «Міжнародні відносини»

                                Науковий керівник: ________________Костирєв А.Г.

                                    к.політ.н., доцент             (підпис)

 

 

                                      Чернігів 2012

                                              Зміст

 

Вступ...............................................................................................................................3

 

Розділ1.  Початок співробітництва України з Євросоюзом (з початку 90-х років до рубежу ХХ - ХХІ століть)…………………………………………………………………………………7

Розділ2.Стагнація відносин Україна-ЄС (з рубежу ХХ - ХХІ століть до 2003-2005 років)…………………………………………………………………………………..12

Розділ.3.Євроінтеграційні процеси за часів президентства В.А.Ющенка(з кінця 2004 року до 2008-2009 років)…………………………………………………………………………………..18

Розділ 4.Українська євроінтеграція: шлях в нікуди чи реальний зовнішньополітичний вектор? (2008-2009 роки – теперішній час) ………............32

 

Висновки........................................................................................................................58

Список використаних джерел......................................................................................62

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність теми дипломної роботи обумовлюється необхідністю вивчення та врахування Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу .

Після здобуття незалежності Україна відразу  стала помітним державним утворенням у європейському розкладі сил. В  Європі вона посідає друге місце за площею, поступаючись лише Росії, та шосте місце за населенням, знаходячись в самому центрі європейського континенту на перехресті торговельних, фінансових, енергетичних шляхів та інформаційних потоків.

Відомий політолог З.Бжезинський у „Великій шахівниці” визначив їй роль стратегічного геополітичного фактора на сучасному європейському просторі[1], а американський дипломат С.Телбот справедливо охарактеризував незалежну Україну як ключовий момент в новій Європі після холодної війни, зважуючи на її геополітичне становище[2]. У зв’язку з цим „зовнішня політика України, її європейський вибір, повинна будуватися як на реаліях сьогодення, так і на історичних традиціях”.

    Характер взаємозв’язків України зі світом, який глобалізується, є одним із самих складних і важливих питань сучасного розвитку. За двадцять років незалежності суспільство так і не отримало чіткої та однозначної відповіді на запитання: яке місце буде займати Україна у світі, що стрімко змінюється?

З іншої  сторони, лише за останні десять років радикально змінились і сама система міжнародних відносин, і традиційні уявлення про базові принципи її організації. Країна, яка не бажає або не здатна вписатися в магістральні світові тенденції, опиняється в ізоляції – її ініціативи ігноруються, повз неї проходять фінансові джерела. Навіть, конкурентноздатні галузі економіки поступово деградують, й така країна перестає приймати участь у глобальному поділі праці, їй загрожують бідність і відсутність реальної перспективи.

Сучасні тенденції світового розвитку ставлять перед Україною нові проблеми та потребують від неї активної участі в їх рішенні. Характерною рисою сучасного світового соціально-економічного розвитку є бурхлива динаміка інтеграційних процесів у світі та Європі зокрема. При цьому навіть ті країни, які не входять до складу інтеграційних об’єднань, неминуче відчувають на собі їх відчутний вплив.

На європейському  континенті таким інтеграційним  угрупованням є Європейський Союз, розширення якого призвело до того, що Україна отримала з Євросоюзом спільний кордон. Це відкрило нові можливості для поглиблення співпраці, та водночас і мусить відповідати на нові виклики. В даній роботі викладені етапи еволюційних процесів, розвитку відносин України з ЄС, найголовніші міркування й аргументи щодо переваг та недоліків європейської інтеграції України та пропозиції щодо наступних першочергових ініціатив з боку нашої країни.

Об'єктом дипломного дослідження є країни-члени Європейського Союзу, Україна, а також Росія, які є стратегічними регіональними партнерами в зовнішньополітичній діяльності.

Предметом дослідження є політичні відносини між Європейським Союзом та Україною.

Мета роботи – зробити поетапний аналіз розвитку відносин між Україною та Європейським Союзом, а також проаналізувати можливі результати цього складного процесу. Керуючись цим, виникають наступні завдання:

а) визначити та проаналізувати політичні відносини які зумовили початок та посилення розвитку стратегічного партнерства між Україною та Європейським Союзом;

б) проаналізувати проблеми які постають перед Україною на її шляху до "Розширеної Європи";

в)  дати характеристику  сучасного стану зносин.

 Методи дослідження. Методологію нашого дослідження становить широкий спектр сучасних філософських, загальнонаукових та спеціальних методів пізнання державно-правових процесів та явищ. Використовуючи системний метод здійснено огляд літератури за темою нашого дослідження, логіко-семантичний метод сприяв поглибленню понятійного апарату.

Хронологічні  рамки дослідження охоплюють період від дати започаткування відносин між Україною та Європейським Союзом, 1994 рік, коли  сторони підписують Угоду про партнерство і співпрацю, яка вступає в силу в 1998 році до 19 грудня 2011 року, коли в Києві відбулися переговори щодо угоди про асоціацію між Євросоюзом та Україною.

  Бібліографія: основою роботи послужили публікації друковані, періодичні видання. Під час написання даної роботи опрацьовано значну кількість наукової літератури та інформаційних джерел, і передусім інтернет-ресурсів.

 Дослідженням відносин євроінтеграційних процесів України займаються такі автори Шаповалова А., Бутейко А., Маштабей В., Черний Н., Шагала К., Тарасюк Б., Чалий В., Логінов Я., Капітоненко М., Саприкін В., Астахов Д. і т.д.

Шаповалова  Олександра,  кандидат політичних наук, викладач кафедри зовнішньої політики та дипломатії, Дипломатичної академії України при МЗС України, у своїх статтях «Європейський союз-Україна: межі нормативної сили» та «Європейські трансформації-українські дилеми» поділилася своїми міркуваннями щодо всіх «за» та «проти» інтеграції України в ЄС, роз’яснила щодо ефективності нормативної сили ЄС щодо України, умови впровадження європейських стандартів в Україні та навела реальні факти та приклади, не годувала марними надіями.

    Також висвітлюють аспекти взаємин України-ЄС такі джерела, як офіційне інтернет-представництвво Президента України - http://www.president.gov.ua/, офіційний веб-сайт Міністерства закордонних справ - http://www.mfa.gov.ua/, офіційний сайт Київської обласної державної адміністрації - http://www.kyiv-obl.gov.ua/, сайт центру політичних досліджень - http://postua.info/, сайт Американського інституту в України - http://www.aminuk.org/ і т. д.

Структурно дипломна робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Обсяг роботи - 68 сторінок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1

            Початок співробітництва України з Євросоюзом

   (з початку 90-х років до рубежу ХХ - ХХІ століть)

Цей період проходить  під знаком однополярності світового  устрою, в якому після розпаду  СРСР роль абсолютного гегемона захопили США. Європу ж захоплює ейфорія єдності, символом якого стає падіння берлінської стіни. На паризькому саміті НБСЄ приймається Хартія для нової Європи. В той час як на на євразійському просторі стрімко розгортаються процеси дезінтеграції - парад суверенітетів 1990-го переходить в парад незалежностей 1991-го. На руїнах «союзу непорушного республік вільних» постає аморфне СНД. У Західній Європі навпаки поглиблюються інтеграційні процеси. У 1992 році Маастрихтський договір проголосив про швидке народження Європейського Союзу. Нове міжнародне товариство офіційно народилося на світ у листопаді 1993 року. У 1995 році його членами стають нейтральні країни Австрія, Швеція і Фінляндія. У 1994 році Україна та Євросоюз підписують Угоду про партнерство і співпрацю, яка вступає в силу в 1998 році. У 1999 році, відразу після вступу в силу Амстердамського договору, в червні ЄС приймає колективну стратегію по відношенню до Росії, а в грудні - аналогічну стратегію щодо України. На саміті ЄС в Ніцці в 2001 році перед 12 державами відкривається перспектива членства в Євросоюзі. Гасло цього періоду: «Залізна завіса впала - всі до Євросоюзу!»[3].

Стан відносин України та Європейського  Союзу слід розглянути у формальному  та фактичному форматах.

З формальної сторони, двосторонні стосунки Україна – Європейський Союз були започатковані після здобуття Україною незалежності. В грудні 1991 року Європейські Співтовариства, відзначивши демократичність всеукраїнського референдуму, визнали незалежність та суверенітет України[4]. Тоді вперше пролунав заклик Євросоюзу до України підтримувати з державами-членами Європейських Співтовариств відкритий і конструктивний діалог.

Позиція України щодо Європейського Союзу  вперше на законодавчому рівні була сформульована в Основних напрямах зовнішньої політики України, що були схвалені Верховною Радою України 2 липня 1993 р.

Цей багатовимірний процесс вибору української моделі, зорієнтованих на Європу”, економічних перетворень, розпочався в часи перебудови, а набрав обертів, із проголошенням незалежності. Стратегія євроінтеграції була чітко окреслена президентом України Л.Кучмою ще у 1994 р. у його програмі “Шляхом радикальних економічних реформ”.

Україна стала  першою серед країн СНД, що уклала угоду про партнерство і співробітництво  з Європейським Союзом, де було визначено правовий механізм взаємодії між двома сторонами. Вона була підписана 14 червня 1994 р. у Люксембурзі та 10 листопада 1994 р. ратифікована Верховною Радою України. Угода набрала чинності з 01 березня 1998 р., після ратифікації УПС всіма державами-членами ЄС. Документ став базовим для розширення політичного діалогу та економічного співробітництва України та Європейського Союзу, відкриваючи нові можливості для поступового наближення України для вступу до ЄС.

 У 1995 році відбулося перше засідання Спільного комітету Україна-ЄС, створення представництва України при Європейських Співтовариствах.     

  1996р. ознаменувавя тим, що Європейський Союз визнав за Україною статус країни з перехідною економікою. Також Рада Міністрів ЄС прийняла план дій щодо України.

   У 1997р. пройшов перший Саміт Україна-ЄС (Київ), та було підписано угоду між Європейським Співтовариством по вугіллю та сталі та урядом України про торгівлю сталеливарними виробами

Яккщо говорити про Угоду про партнерство і співробітництво, то в ній прямо не йшлося про перспективи приєднання України до ЄС. Не було визначено перспективи набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі і в Спільній стратегії ЄС щодо України, ухваленій на Гельсінському самміті Євросоюзу 11 грудня 1999 р. Разом з тим у цьому документі Європейський Союз вперше визнав „європейські прагнення України” та привітав її “проєвропейський вибір” [6].

У тому ж 1998 р. було створено Комітет Україна - ЄС. Перше засідання Комітету, що відбулося 5 листопада 1998 р. у Брюсселі, відкрило новий етап відносин, які повинні були перейти у стадію практичної імплементації положень Угоди про партнерство та співробітництво, стало черговим кроком у процесі зміцнення основи дійсного партнерства з ЄС, реалізації наміру України щодо набуття асоційованого, а згодом й повного членства в ЄС.

Ще  однією важливою віхою 1998 р. у розвитку двосторонніх стосунків України  з ЄС стало ухвалення Указом Президента України „Стратегії інтеграції України  до Європейського Союзу”. Набуття  Україною повноправного членства в Європейському Союзі було проголошено стратегічною метою, а отримання статусу асоційованого члена-головним зовнішньополітичним пріоритетом України[7].

Наблизити Україну до ЄС повинно було ухвалення  нових документів. Так, у грудні 1999 р. було схвалено Спільну стратегію ЄС щодо України.

Також у 1999р. проходить третій саміт Україна — ЄС (Київ), на котрому ЄС підтвердив намір сприяти вступу України до СОТ, відбувається початок роботи щодо запровадження зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.