Аналіз основних переговорних раундів у СОТ

Міністерство  освіти та науки України

Львівський  національний університет ім. Івана  Франка

Інститут  післядипломної освіти 
 

                                                факультет міжнародного права та бізнесу 
 
 

Курсова робота

«Аналіз основних переговорних раундів у  СОТ» 
 
 
 
 
 
 

Виконав:

студент групи МБ-31з

Какалюк Роман 

Науковий  керівник:

доц. Біленко Ю. І. 
 
 
 
 
 
 

Львів 2010

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………3

Розділ 1. Уругвайський раунд переговорів (1986-1994). Створення Світової Організації Торгівлі.……………………………………………………………5

Розділ 2. Аналіз питань переговорного процесу Доського раунду………..19

Висновки.....….……………………………………………………………….28

Список  використаної літератури ………………………………………….30 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

      Регулювання міжнародної торгівлі на міждержавному  рівні, являє собою спільно прийняті урядами різних країн на основі компромісів  домовленості (правові положення, норми, процедури, погоджені взаємні зобов'язання, рекомендації) в області економічної  політики і практики, що відображають інтереси країн – учасниць. Регулювання  спрямоване на створення визначених передумов, що сприяють подальшому розвитку світових зв'язків між зацікавленими  державами, зокрема, шляхом досягнення стабільності і передбачуваності режиму доступу на ринку.

      Основними напрямками всебічного регулювання  світової торгівлі в сучасних умовах є наступні:

• створення зацікавленими державами договірно-правової основи торгово-економічних відносин, включаючи найважливіші принципи і норми;
• вироблення домовленостей щодо застосування на національному рівні комплексу торгово-політичних засобів впливу на світовому зв'язку, визначення рамок і можливостей використання окремих інструментів торгової політики;
• формування і подальший розвиток міжнародних інститутів, що сприяють досягненню домовленостей і вирішення спірних проблем, що виникають між країнами – учасницями, їхніми об'єднаннями й угрупуваннями;
• обмін інформацією і досвідом організації торгово-економічних зв'язків.

   Актуальність даної теми полягає у тому, що на сьогоднішній день практично не можливо уявити собі держави, яка б не вела торгівлі з іншими державами на взаємовигідних умовах. А з іншої сторони, ця тема є актуальною для нас, оскільки Україна спочатку подала офіційну заявку для вступу в СОТ у 1993 році і у 2010 році стала її повноправним членом.

   Мета полягатиме в аналізі основних документів, які були прийняті в період основних переговорних раундів, а саме Уругвайського та, останнього, Доського, який є важливий для України, оскільки саме на межі цих етапі вона подала офіційну заявку, а весною 2010 отримала повноправний статус члена СОТ. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1

     Уругвайський раунд переговорів (1986-1994).  

У вересні 1986 р. на спеціальній сесії ГАТТ на рівні міністрів у Пунта-дель-Есте (Уругвай) було покладено початок  нового, восьмого раунду переговорів, що дістав назву "Уругвайського". У прийнятій на сесії декларації було визначено його програму. Вона свідчила про те, що ГАТТ планують і  надалі розширювати сферу своєї  діяльності. До порядку денного переговорів  було внесено найбільшу в історії  Угоди кількість питань: митні  тарифи; нетарифні заходи; торгівля тропічними, текстильними товарами і  одягом, сільськогосподарськими продуктами, окремими видами природних ресурсів; перегляд деяких норм і правил ГАТТ, зокрема правил використання захисних заходів; доопрацювання угод і домовленостей, укладених під час "Токійського  раунду" (угоди щодо субсидій і  компенсаційного мита); торгові аспекти  регулювання іноземних капіталовкладень; торгові аспекти прав інтелектуальної  власності. Крім того, розвинені країни запропонували обговорити питання, пов'язані з торгівлею послугами. Через опір країн, що розвиваються, які відмовились поширити сферу  діяльності ГАТТ на сферу послуг, "Уругвайський раунд" було формально поділено на дві частини, одна з яких саме і  розглядала сферу послуг¹.

     На  відміну від попередніх раундів  основним завданням розглядуваних  переговорів було формування нових  правил регулювання міжнародної  торгівлі, підготовка угод, що не лише інтерпретують окремі положення  ГАТТ, а й істотно розширюють сферу  його діяльності. Мало того, було створено кодекси, які формально не залежать від ГАТТ і стосуються сфери послуг й деяких суміжних з міжнародною  торгівлею сфер міжнародних економічних  відносин.

     Водночас  до порядку денного переговорів  увійшли також питання зниження митних тарифів і нетарифних бар'єрів, лібералізації торгівлі окремими групами  товарів, тобто проблеми, які розглядалися в ГАТТ раніше.

     "Уругвайський  раунд", як і "Токійський  раунд", проводився у формі  багатосторонніх торгових переговорів.  Однак на відміну від останнього, в якому могли брати участь  усі країни, що виявили інтерес  до переговорів, в "Уругвайському  раунді" могли брати участь  лише певні групи держав²:

     • усі члени ГАТТ (91 країна);

     • країни, що застосовують положення  ГАТТ на фактичній основі і які  до 30 квітня 1987 р. мали заявити про  намір приєднатися до ГАТТ і брати  участь у БТП;

     • держави, що розвиваються, які до 30 квітня 1987 р. почали робити необхідні кроки  для вступу в ГАТТ для того, щоб  визначити умови своєї участі в Угоді;

     • країни, що інформували членів ГАТТ про намір розпочати переговори про умови приєднання до Угоди.

     "Уругвайський  раунд" переговорів завершився  у грудні 1993 р. підписанням важливих  документів і домовленостей. Розглянуто  основні його підсумки³.

     Митні бар'єри. Переговори з питань зниження митних зборів донедавна були головним напрямком діяльності Угоди. З часу набуття чинності ГАТТ імпортне мито в розвинених країнах було знижене  більш як на 3/4, а після реалізації угод, досягнутих у межах переговорів "Токійського раунду", воно становило  в середньому 4,7 %.

     Питання полягало в тому, чи взагалі готові країни-учасниці відмовитися від  митних тарифів. Загалом це цілком можливо, оскільки в міжнародній торгівлі дедалі більшу роль починають відігравати  товари, конкурентоспроможність яких визначається не так ціною, як якістю, новизною, особливими властивостями. Крім того, збільшуються обсяги поставок товарів через канали ТНК, ціни на які значно відрізняються від світових. Важливу роль відіграє також коливання курсу валют, що змінює ціну товарів на світовому ринку, виражених у різних валютах.

     Водночас  більшість розвинених країн прагнуть зберегти митний захист для забезпечення можливості розвитку найменш конкуренто-спроможних галузей як засіб боротьби на переговорах у межах ГАТТ і в кінцевому підсумку як джерело надходження, хоча й не найважливіше, певних сум до державного бюджету.

     Найактивнішими  противниками відмови від митних зборів як регулятора зовнішньоторговельного обороту є країни ЄС, для яких єдиний митний тариф є найважливішою  основою їх інтеграції, основним інструментом єдиної торговельної політики.

     До  відмови від митного захисту  не готові також країни, що розвиваються, які вбачають у ньому один з  небагатьох важелів охорони своєї  економіки від експансії економічно значно розвиненіших країн.

     Тому  учасники переговорів не ставили  перед собою завдання здійснювати  загальне (лінійне), як це було на попередніх раундах, зниження митних зборів. Переговори з питань тарифів відбувалися  з окремих груп товарів. Основну  увагу було приділено проблемам  ескалації митних ставок, тобто збільшенню їх із зростанням рівня обробки товарів.

     Ще  одним напрямком переговорів  у межах БТП було зниження на основі взаємності ставок найвищого мита, а також гармонізація їх за окремими групами. З дуже широкою програмою  з цього питання виступила  Японія, яка запропонувала ліквідувати  в найрозвиненіших країнах мита на промислову продукцію і промислові вироби, на ввезення яких встановлено  низькі ставки, знизити або усунути  тарифи на імпорт інших промислових  товарів, а також розпочати переговори щодо тарифів на сільськогосподарські продукти.

     До  заключного пакету "Уругвайського  раунду" увійшов протокол про  зниження в середньому на одну третину  митних тарифів країн-учасниць. Досягнуто  домовленості щодо встановлення нульових ставок тарифів на такі товари, як папір  і вироби з нього, пиво, деякі види алкогольних напоїв, будівельне обладнання, сільськогосподарське обладнання, офісні меблі, іграшки. До 1 січня 1995 р. було усунуто  тарифи на фармацевтику.

     Отже, понад 40 % імпорту було звільнено  від митних зборів. Ставки на інші товари, крім сільськогосподарських, у розвинених країнах було знижено в середньому на 40 %. Це зниження відбувалося поетапно і завершилося до 1 січня 1998 р., після  чого середній рівень обкладання митом  у країнах — членах ГАТТ становить  лише 3 %. Для країн, що розвиваються, зобов'язання зі зниження тарифів становили  в середньому 2/3 зобов'язань розвинених країн.

     Нетарифні заходи. Ініціаторами постановки цієї проблеми на "Уругвайському раунді" переговорів були країни, що розвиваються. Близько половини експорту цих країн  у розвинені країни світу підпадає під дію нетарифних бар'єрів. При  цьому головну роль відіграють кількісні  обмеження, введення яких підсилюється винятками, що наведені в тексті ГАТТ, і застереженнями⁴.

     Текстильні  товари і одяг. Це питання було включено до порядку денного "Уругвайського  раунду" за наполяганням країн, що розвиваються. Річ у тім, що текстильні товари постійно виключалися з переговорів про  зниження митних зборів у межах ГАТТ. Нині саме на них зберігається найвище  мито. Мало того, періодично укладаються  міжнародні угоди з торгівлі текстильними товарами, що обмежують імпорт цих  товарів, зокрема і за допомогою  квот, з 34 країн, що розвиваються, і східноєвропейських країн у 17 промислово розвинених держав. Це суперечить основним принципам ГАТТ, зокрема ст. I, що передбачає взаємне надання безперечного режиму найбільшого сприяння. Основним засобом обмеження імпорту текстилю є кількісні обмеження, хоча угодою передбачається, що обмеження іноземної конкуренції може здійснюватися лише за допомогою митних тарифів. Тому угодою про текстиль та одяг було визначено від 1 січня 1995 року було визначено поступове зменшення тарифних ставок і відміна угоди про поліволоконні матеріали від 1974 року. Сама інтеграція міжнародної торгівлі текстильними виробами та одягом у загальну систему СОТ мала відбуватись в чотири етапи. Вона полягала в повному знятті обмежень на торгівлю продукцією цієї галузі, як і рівно ж у забороні застосування таких обмежень у майбутньому і зв’язування тарифів на певному домовленому рівні. До 2006 року відповідна інтеграція у сфері торгівлі відбулась⁵.

     Торгівля  сільськогосподарськими товарами. Суть аграрного протекціонізму розвинених країн перебуває в тісному  зв'язку імпортних обмежень щодо цін  на товари з недостатньо розвинених країн із заходами з підтримки  високих цін на продовольчі товари на внутрішньому ринку, а також з  активним стимулюванням вивезення. При цьому головну роль відіграють нетарифні заходи й субсидії, хоча митні збори на сільськогосподарські товари продовжують відігравати  значну роль. Так, навіть після зниження митних зборів відповідно до угоди, досягнутої під час "Токійського раунду", середній рівень митного захисту  ринку сільськогосподарських товарів  становив 11 % порівняно із середнім рівнем мита 4,7 %. Але якщо мито на аграрну  продукцію в межах ГАТТ все-таки було знижено, то нетарифні бар'єри  постійно зростають і, за оцінкою  ГАТТ, на початок "Уругвайського  раунду" вони поширювались більш  як на 37 % імпорту в розвинених країнах.

     У результаті переговорів було досягнуто  домовленості, що фермерські субсидії та імпортні бар'єри поступово скорочуватимуться  впродовж 6 років. Внутрішні субсидії буде знижено на 20 % у промислово розвинених і на 13,3 % у країнах, що розвиваються. Субсидування сільськогосподарського експорту за вартістю скоротиться на 36 %, за обсягом — на 21 %.