Аналіз міжнародного ринку цукру. Підготовка зовнішньоторговельної угоди з експорту цукру

 

     Оптова  торгівля цукром на внутрішньому ринку здійснюється суб'єктами господарювання за наявності у них спеціального дозволу (ліцензії). Ліцензії видаються органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, у межах квоти "А" з урахуванням квартальних і місячних обсягів. Кількість ліцензій на здійснення оптової торгівлі цукром не обмежується. Роздрібна торгівля цукром може здійснюватися виключно особами, які зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, у порядку, встановленому законодавством. Вказані суб'єкти мають право одержувати призначений для реалізації цукор виключно від осіб, які мають ліцензії на здійснення оптової торгівлі цукром. Для стабільного забезпечення потреб внутрішнього ринку цукром протягом року та недопущення значних сезонних коливань ціни на нього визначаються квартальні та місячні обсяги реалізації цукру.

     Реалізація  цукру за межі України згідно з міжнародними договорами здійснюється підприємствами, які мають спеціальні дозволи (ліцензії) на експорт цукру.

     У 2006 році був затверджений порядок  надання погодження на видачу ліцензії на цукор з цукрової тростини або цукрових буряків та хімічно чисту цукрозу, у твердому стані, експорт яких підлягає ліцензуванню. Комісія з надання погодження на видачу ліцензії на цукор з цукрової тростини або цукрових буряків та хімічно чисту цукрозу, у твердому стані, експорт яких підлягає ліцензуванню у 2006 році, до 25 числа кожного місяця має інформувати Департамент зовнішньоекономічного співробітництва про кількість та обсяги виданих погоджень. Порядок визначає умови надання погодження на видачу ліцензій на цукор з цукрової тростини або цукрових буряків та хімічно чисту цукрозу, у твердому стані (код 1701 згідно з УКТЗЕД), експорт яких підлягає ліцензуванню у 2006 році, відповідно до договорів між українськими та іноземними суб'єктами господарювання незалежно від форм власності та господарювання (далі - Погодження) згідно з додатком 12 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2005 року N 1304 (1304-2). Погодження на видачу ліцензії здійснюється за принципом часового пріоритету. Рішення Комісії приймається більшістю голосів. У наданні погодження може бути відмовлено, якщо подається неповний, неоформлений належним чином комплект документів, виявлено недостовірність даних у документах. У рішенні про відмову у видачі погодження зазначаються підстави такої відмови. У разі відмови у видачі погодження робиться позначка у заяві, ставиться підпис суб'єкта господарювання про ознайомлення з обґрунтованою причиною відмови у видачі погодження. Повторне подання документів на погодження здійснюється протягом 10 днів.

     Ліцензії  видаються органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, у межах квоти "В" з урахуванням квартальних і місячних обсягів. Реалізація цукру квоти "В" здійснюється за цінами, що визначаються міжнародними договорами. Реалізація цукру з квоти "В" та квоти "С" на внутрішньому ринку України забороняється.

     Виробництво цукру в Україні з імпортної сировини допускається виключно за умови подальшого вивезення готової продукції у повному обсязі за межі України в терміни, передбачені законодавством.

     Закупівля цукру для забезпечення державних потреб, як внутрішніх, так і для виконання зобов'язань держави за міжнародними договорами, здійснюється органами (підприємствами), уповноваженими Кабінетом Міністрів України. Ними також щорічно визначаються й обсяги закупівлі. Відносини між вказаним органами (підприємствами) і виробниками цукру регулюються законодавством та угодами, що між ними укладаються. Закупівля цукру для задоволення державних потреб здійснюється за умови попереднього фінансування витрат виробників цукру та цукрових буряків згідно з порядком, передбаченим Законом. У межах попереднього фінансування зазначених витрат може застосовуватися державне матеріально-технічне забезпечення виробників цукру та вирощування цукрових буряків. Грошові розрахунки між органами (підприємствами), що закуповують цукор для задоволення державних потреб, і виробниками цукру та цукрових буряків здійснюються через Державне казначейство України.

     Закон встановлює особливості ціноутворення в бурякоцукровому комплексі. Мінімальна ціна на цукрові буряки для виробництва цукру квоти "А" та квоти "В", і мінімальна ціна на цукор квоти "А" визначаються щорічно Кабінетом Міністрів України із застосуванням щомісячних індексів інфляції. Мінімальні ціни на цукор і цукрові буряки встановлюються на рівні, що забезпечує прибутковість виробництва відповідних видів продукції.

     Відносини між цукровими заводами, бурякосійними господарствами та іншими суб'єктами бурякоцукрового комплексу здійснюються на основі господарських договорів, які укладаються між ними відповідно до Закону. Типові умови господарських договорів затверджуються Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом і є обов'язковими до застосування у відносинах між вказаними суб'єктами усіх форм власності.

     Законом передбачена відповідальність за порушення встановлених умов виробництва та реалізації цукру. У разі поставок цукру на внутрішній ринок понад встановлену квоту або реалізації його за цінами, що нижчі від визначеної мінімальної ціни, з суб'єкта господарювання стягується штраф у розмірі подвійної вартості цукру, реалізація якого здійснена з порушенням встановленого порядку. Зазначений штраф стягується до місцевого бюджету за місцем реєстрації винного суб'єкта. Рішення про стягнення штрафів приймаються судом (господарським судом) за позовами органів, які за дорученням Кабінету Міністрів України здійснюють контроль за виконанням Закону. Дії цих органів можуть бути оскаржені до суду (господарського суду) згідно із встановленим порядком.

     Станом  на вересень 2004 року серед діючих законів, які містять неузгоджені положення  щодо регулювання зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією наступний: “Про державне регулювання виробництва та реалізації цукру” від 17 червня 1999 року № 758-XI. VЗгідно статті 3.11 Закону України “Про державне регулювання виробництва та реалізації цукру від 17 червня 1999 року №758-XIV виробництво цукру в Україні з імпортної сировини допускається виключно за умови подальшого вивезення готової продукції у повному обсязі за межі України в терміни, передбачені законодавством України. Стаття XI:1 Угоди ГАТТ 1994 року “Загальне скасування кількісних обмежень” вказує на те, що “ніякі заборони чи обмеження, крім мит, податків, інших зборів, чи то у формі квот, імпортних або експортних ліцензій чи інших заходів, не повинні встановлюватися або застосовуватися щодо імпорту будь - якого товару, який походить з території будь-якої іншої сторони, або щодо експорту чи продажу на експорт будь-якого товару, призначеного для вивезення на територію будь-якої іншої сторони”. Деякими країнами СОТ вимога статті 3.11 Закону України “Про державне регулювання виробництва та реалізації цукру від 17 червня 1999 року № 758-XIV щодо виробництво цукру в Україні з імпортної сировини лише за умови подальшого вивезення готової продукції розглядається як непрямий захід обмеження імпорту в Україну цукру з тростини.

     Імпортований  цукор в Україні має відповідати міждержавному ГОСТу 21-94 «Цукор-пісок. Технічні умови», розробленому Українським науково-дослідним інститутом цукрової промисловості.  Міждержавна рада із стандартизації, метрології та сертифікації ухвалила його 21 жовтня 1994 року і ввела у дію 1 січня 1996-го. Цей документ підтримали представники Азербайджану, Вірменії, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Російської Федерації, Узбекистану, України та Білорусі. Зокрема, він визначає, що «сировиною для виробництва цукру-піску слугують цукрові буряки або цукор-сирець». При цьому частка сахарози (у перерахунку на суху речовину) у цукрі-піску повинна становити не менш як 99,75%, незалежно від сировини, з якої він вироблений (це фактично є дозволом не вказувати, чи є цукор буряковим чи тростинним).

     Існує також регулювання у сфері  транспортування. Упакований цукор-рафінад транспортують у критих транспортних засобах і контейнерах згідно з ГОСТ 18477 транспортом усіх видів відповідно до правил перевезення вантажів, чинних на транспорті даного виду. Транспортування цукру пакетами - згідно з ГОСТ 23285, ГОСТ 24597 і ГОСТ 26663. Рафінований цукор-пісок, фасований у поліетиленові пакети й упакований в ящики із гофрованого картону, допускається перевозити автомобільним та залізничним транспортом у межах області. Криті вагони, контейнери і трюми повинні бути сухими, без щілин, з дахом, який не протікає, з люками і дверима, що добре закриваються. Не допускається перевозити цукор-рафінад у брудних вагонах, контейнерах і трюмах із слідами забруднювальних вантажів (вугілля, вапно, цемент, сіль та ін.), отруйних та з сильним запахом а також у вагонах, контейнерах і трюмах, які не просохли після фарбування або зберігають запах фарби. Перед завантаженням цукру вагони, контейнери і трюми повинні бути ретельно очищені, за необхідності промиті та продезинфіковані, підлога застелена папером або чистими паперовими обрізками. В залізничних вагонах крючки та гострі частини, що виступають, обгортають папером чи тканиною. Під час перевезення цукру-рафінаду автомобільним транспортом мішки з цукром слід укладати на дерев'яні піддони. У разі відсутності піддонів кузов автомобіля вистеляють брезентом, папером або чистими паперовими обрізками. Після укладання мішки з цукром накривають брезентом.

     Важливу роль також посідає регулювання процесу зберігання цукру. Цукор-рафінад повинен зберігатися в складах за температури не вищій ніж 40°С. Відносна вологість повітря на рівні поверхні нижнього ряду мішків і ящиків повинна бути не вищою від 75 %. Забороняється зберігати цукор разом з іншими матеріалами. Контроль за температурним режимом зберігання цукру здійснюється за допомогою термометрів чи термографів, за відносною вологістю повітря - за допомогою гігрографів або психрометрів. Штабелі складають з однорідного за якістю цукру-рафінаду, упакованого в тару одного виду, яка має однакову стандартну масу. Мішки з цукром під час укладання в штабель повинні бути повернені горловиною усередину штабеля. На кожний укладений штабель заводять штабельний ярлик, в якому вказуються: назва цукру, вид і категорія тари, кількість місць, дата виготовлення, маса нетто, позначення цього стандарту і показники якості. У штабельних ярликах повинні бути зазначені: назва цукру, назва постачальника, номер вагона, номер накладної, кількість місць, маса нетто, вид тари, дата прибуття, номер документа про якість і основні показники якості.

      Беручи  до уваги особливості даної курсової роботи (однією з сторін контракту є державне підприємство Білорусії), слід зазначити наступне:

      - з 1 січня 2007 року білоруський цукор безмитно перетинає кордон України згідно з договором про режим вільної торгівлі між обома державами;

      - для порівняння – імпорте мито  за цукор у Білорусі складає  24 %, що забезпечує державну підтримку  галузі. 

 

РОЗДІЛ 3.

зовнішньоекономічний  контракт 

      Контракт  купівлі-продажу

      ВМ  №2309617 

      м. Київ, Україна             01.04.2010 року

      ЗАТ «Укрцукор», Україна, з однієї сторони, що надалі іменується ПОКУПЕЦЬ, в особі виконавчого директора Єфименко Валерії Ігорівни, яке діє на підставі Статуту підприємства, та державне підприємство «Бєларусь Сахар», Білорусь, з іншої сторони, що надалі іменується ПРОДАВЕЦЬ,  в особі директора Якименка Євгена Анатолійовича, що діє на підставі Статуту підприємства, які сукупно іменуються СТОРОНИ, уклали даний контракт про наступне:

1. ПРЕДМЕТ КОНТРАКТУ

       1.1. Продавець зобов’язується поставити,  а Покупець – прийняти та  оплатити буряковий цукор-пісок, у подальшому – ТОВАР, у кількості 300 (триста) тон за ціною 850,00 (вісімсот пядесят) доларів США за 1 тонну на загальну суму 255 000 (двісті пятдесят п’ять тисяч) доларів США. 

       

2. КІЛЬКІСТЬ ТА ЯКІСТЬ ТОВАРУ
1. Одиниця виміру кількості товару – тона.
2. Загальна кількість товару, що продається за даним контрактом становить триста тон.
3. Якість товару має відповідати нормам ГОСТ 30178-96; ГОСТ 26933; ДСТУ 2316-93(ГОСТ 21-94). Товар повинен мати торговельну цінність, не містити живих шкідливих комах, отруйні речовини, повинен бути вільний від токсичних матеріалів, отруйного насіння та підкарантинних предметів (включаючи карантинний нагляд комах).
 

3. БАЗИСНІ УМОВИ ПОСТАВКИ
1. Продавець зобов’язується поставити товар на умовах DDP місто Київ, Україна (у відповідності з "Міжнародними правилами інтерпретації комерційних  термінів"  у  редакції  2000  року).
2. Поставка Товару, що вказаний у п.1.1. даного контракту, зазначеної у п.2.3. якості, у обсязі, зазначеному у п.2.2., має бути здійснена протягом 1 місяця з моменту здійснення події, передбаченої п.5.2. даного контракту.
3. Перехід ризиків з Продавця на Покупця відбувається у момент надання Товару, митне очищення якого має здійснити Продавець, у м. Київ, Україна.

 
       

4. Ціна  і загальна вартість контракту
1. Ціна товару, вказаного в п.1.1., визначається в доларах США і складає 550 (п’ятсот п’ятдесят) доларів США за одиницю.
2. Загальна вартість товарів, проданих за даним договором, складає 165 000 (сто шістдесят п’ять тисяч) доларів США.
3. У вартість товару входять витрати по його упаковці, маркуванню, завантаженню, транспортуванню, митному очищенню, страхуванню, сертифікації.
4. Ціна, встановлена в п.4.1., є твердою і не підлягає перегляду.

 
       

5. Умови здійснення платежу
1. Вартість Товару оплачується шляхом відкриття акредитиву в банку ВАТ «КРЕДИТБАНК».
2. Протягом 15 днів з дати підписання договору Покупець  зобов’язується вітрики безвідзивний документарний акредитив на загальну суму вартості Товару, що зазначений у предметі даного договору.
3. Відкритий акредитив буде діяти до «15» травня 2010 року.
4. Оплата вартості Товару буде здійснюватися по факту надання в банк Продавцем або його представником наступних документів: