Історія книги

ВИСНОВКИ:

Підсумовуючи  дану  курсову  роботу,  перш  за  все  необхідно  сказати,  що  відповідно  до  теми  роботи  було  розкрито  низку  питань,  пов’язаних  з минулим  і  сучасним  книги  як документа з усіма її складовими  .

Мета  даної  курсової  роботи  передбачала  ознайомлення з  першими книгами  у давні часи та з книгами нашої сучасності,  їх  форматами  та  оформленням,  внутрішніми  та  зовнішніми  складовими  елементами,   показати, що  книга є  найдавнішим  засобом  комунікації.

Відповідно  до  завдань у  перших  розділах  роботи  були  розкриті  моменти з  історії  створення перших книг,  початку  книгодруку  на  Русі, та розглянуті  основні  складові книги  (структура та апаратна частина ). У третьому розділі  курсової  роботи  було  детально  описано,  складові  елементи  книги без яких неможливо охарактеризувати книгу як документ. Аналіз семантичного  впливу  книги  на  її  оформлення дає  змогу  уявити весь  складний  процес  виготовлення  книги,  враховуючи  і  способи  друку, і  якість  матеріалів  для  друку,  і елементи, які  повинні бути  у  виданні  в  залежності  від  його  призначення.

У  кінці  хочеться  сказати,  що  перед  нами  розкриваються  нові  технології  майбутнього  і  якою  буде  книга  через  пів століття  сказати  важко. Хочеться,  щоб  надалі  книга  не  втрачала  свого  комунікаційного  значення,  бо,  на жаль,  нові  технології  помітно  витісняють  її. 

  Українська  книга – це  багатство  усього  народу,  відродивши  яку  ми  піднімемося  на  вищий  рівень  світової  культури.  Не  для  того  наші  предки  засновували  перші  друкарні,  винайшли  різні  способи  друку, щоб  ми,  їхні  нащадки, занедбали  цю  величну  справу.

Якось,  Максим  Горький  сказав  такі  чудові  слова: “Книга,  мабуть,  найдосконаліше  та  найвеличніше  диво  із  усіх  див,  яке створило людство  на  шляху  своєму  до  щастя  і  могутнього майбутнього.

Термінологічний словник

Авантитул – перша,  яка  називається вихідною,  сторінка,  що  передує  титульному  листу.  На  авантитулі  розміщують  деякі  вихідні дані:  назва  видавництва,  місто  та  рік  видання,  назва  серії,  організації,  від  імені  якої  випустили  видання, або  друкують  якийсь  текст  (лозунг,  крилату  фразу  і  т.  д.)  або  зображення  (в основному вид,  марку).

Анотація – коротка  характеристика твору  чи  видання,  що  дає  уяву  про  його  тематичний  зміст,  читацьке  призначення  або  інші  особливості.  Друкується  анотація  на  звороті  титульного  листа  або  на  суперобкладинці.

Закладка  представляє  собою  стрічку (у більшості  випадків  шовкову  сплетену),  що  наклеюється  на  верхню  частину  корінця  книжкового  блока. Це, так званий,  допоміжний  елемент книги.  Закладка  повинна  трішки  виглядати  з  книжки (знизу). Вона  відіграє  службову  роль  в  період  читання  книги.  Закладку, як  правило, мають  книги,  що  видані  до  ювілею. Вони  присутні  в ділових  щоденниках  або  записних  книжках.

Зміст – перелік  розділів,  частин,  параграфів  твору  із  вказаними  початковими  сторінками.  Зміст  полегшує  користування виданням.  Допомагає  ознайомитись  зі  змістом  твору  перед  читанням.  У  наших  вітчизняних  книгах,  як  правило,  зміст  друкують  у  кінці,  але  зручніше  для  читача  розміщувати  його  на  початку,  перед  текстом,  після  титульного  листа.

Зноска – розміщена у кінці смуги підрядкова  примітка  або підрядкове   бібліографічне посилання.

Індекс класифікації  являє  собою  буквене  або  цифрове  позначення  відділу,  підвідділу,  групи, до  яких  повинна  відноситися за  своїм  змістом  книга  у  книжковому магазині або  в  бібліотеці. Цифри  та знаки,  що  знаходяться  зверху  і  знизу  на звороті титульного  листа – це і є  класифікаційні  індекси.  Зверху  бібліотечно-бібліографічний,  знизу – книготорговий.  Індекс класифікації  полегшує  класифікацію  і  розстановку  книжок на  полицях  книгарень  чи  бібліотек.  Проставлений  читачем  на  бланку  індекс  класифікації  допомагає  бібліотекарю  швидше  знайти  замовлену  книгу.

Колон лінійка -  являє  собою  лінійку  того  чи  іншого  малюнку (тонку,  подвійну,  орнаментовану),  що  розміщується  зверху  смуги.

Колонтитул – розташований  зверху  смуги  й  представляє  собою  рядок  тексту  з  прізвищем  автора  або  назвою  книги,  або  назвою  окремих  частин  або  розділів  книги.  Призначення  колонтитула – полегшити  читачеві  користування  книжкою.

Колонцифра – слугує  для  послідовної  нумерації  сторінок  книги. Розміщується  вона, в  залежності  від  стиля  оформлення  видання,  на  верхньому  або  нижньому  полі  сторінки, посередині  або  збоку.

Контртитул – ліва  сторінка  розвернутого  титульного листа.  У  багатотомному  виданні  на  контртитулі  розміщуються  дані, що  відносяться  до  усього  видання  (відведена права  сторінка  призначена  для  даних про  саме  цей  том).

Накидний  форзац  застосовується  для книжкових  блоків, що  скомплектовані  вкладкою.  Накидний форзац  являє  собою  два  листка  такого ж  формату,  що  й  приклеєний,  які  сфальцьовані разом  в  один  згин.  Зовні  по  згину  цей  зошит  склеюється  стрічкою тканини  завширшки  40 мм.  У  підготовлений  таким  чином  форзац  вкладають  скомплектований  блок  і  пришивають  його  разом  з  форзацом.  

Норма - це  коротка,  а частіше  скорочена  назва  видання, або  прізвище  автора,  або  номер  друкарського  замовлення,  які  розміщуються  на  нижньому  полі  першої  сторінки  кожного  зошита  (як  правило  на  кожній  17-й  або  33-й  сторінці)  для  контролю  за  комплектуванням  зошитів  в  екземпляри  видання  (щоб  випадково  туди  не потрапили  зошити  іншого  видання).  Нормі  передує сигнатура.  Разом  вони  полегшують  контроль  при процесах  брошурування. 

Покажчик – довідково-допоміжний  текст, що  допомагає  читачеві навести  довідки,  розшукати у  виданні інформацію  про  об’єкт чи  предмет,  який  цікавить.

Приклеєний  форзац   представляє  собою  лист  паперу,  висота  якого дорівнює  висоті  необрізаного  книжного  блока,  а  ширина  вдвічі   перевищує   ширину  книги.  Цей  листок  складають  удвоє,  отримуючи  таким  чином  зошит  зігнутий  один  раз.   Його  приклеюють  до палітурки  та  до  першої  сторінки  першого  зошита.

Пришивний  форзац  виготовляється  такого  розміру,  щоб  у  сфальцьованому  вигляді  він  був  на  7-8  мм.  ширший  від  книги.  Край  корінця  такого  форзацу  відгинають і  в  нього  вкладають  перший  зошит.

При  пришиванні  книги,  разом  з  першим  зошитом  пришивається  відігнутий  край  форзаца,  що забезпечує  його  краще  закріплення  ніж  у  попередньому  випадку.  Крім  того,  відігнутий  край  підклеюється  до  останньої  сторінки  зошита.  Аналогічно  форзац  закріплюють  і до  останнього  зошита.

Реферат – короткий  виклад  твору,  що  містить  у  собі  фактичні  дані  та  висновки.  Наголос  у  рефераті  робиться  на  все нове,  що  автор  вніс у  свою  працю. Реферати  призначені  для  наукових  творів,  друкуються  обов’язково  на  зворотній  частині  титульного  листа.

Сигнатура  - порядковий  номер  зошита  блоку  книги, що  розміщується  в  лівому кутку нижнього  поля  першої  сторінки  зошита і повторюється  на  третій  сторінці  із  зірочкою.

Титул – на  якому  розміщений  заголовок  книги й  підзаголовки, прізвище  автора, назва  видавництва  або  організації,  що  випустила книгу, місце й  рік  видання,  тобто  вихідні  дані.  З  титульного  листа  читач  починає  вивчати  книгу,  за  титульним  листом  описують  книгу  бібліографи.  Повторюючи  деякі  відомості  з  обкладинки,  він  доповнює їх  іншими,  що  дають  більш повне уявлення  про  видання.  Титул  може  бути  набраний  на  друкарській машині  або  намальований  художником.  У деяких  видах  видання (особливо  у  багатотомних збірках) застосовується  подвійний  титул,  що  міститься  на  двох  суміжних  сторінках. У  мало об’ємних   виданнях  при  економному  їх оформленні  титул  замінюють  шапкою – короткими    даними стосовно  заголовку  книги,  що  розміщуються  у  верхній  частині  першої  сторінки  книги, причому  іншу  частину  смуги   займає  текст.

Шмуцтитул – додатковий  титул – у стародавніх  книгах  існував  для  збереження  головного  титулу  від  забруднення.  У  наш  час  шмуцтитул  розташовується  або  перед  головним  титулом,  і  містить  короткий  заголовок  книги  або  назву, а  іноді  марку  видавництва,  або  перед  окремими  частинами  чи  розділами  книги.  В  останньому  випадку шмуцтитул  містить  назву  даного  розділу.

Фронтиспис - сторінка  із  зображенням  (портретом,  ілюстрацією), що  складає  ліву  частину  розгортки  з  титульною  сторінкою.  Дуже  часто  фронтиспис  вклеюють  у  книжку,  якщо  його  надруковано  на  папері  кращої  якості.  Він  відображає  характер  усієї  книги  або  являється  ілюстрацією  до  найбільш  важливого  епізоду. 

Список  літератури

1.             Баренбаум И.Е.  История  книги: учебник  для  вузов. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Книга, 1984.-248с.

2.             Баренбаум И.Е.,  Давыдова Т.Е. История  книги: Учеб.  пособие. – часть вторая. – М.: Книга, 1970.-198с.

3.             .Гусман Генрих. О  книге: Пер. с нем. – М.: Книга, 1982.-112с.: ил.

4.             Запаско Я.П.  Мистецтво книги на Україні. –Львів: Видавництво  львівського університету, 1993.-309с.

5.             Книжкова та інформаційна справа./ Ред. кол.: Толстой Г.Л. та ін. – К.: Наук. Думка, 1976.-74с.

6.             Кодак Н.Ф. Бытие книги: Заметки о прошлом и  настоящем книжного  дела. – К.: Лыбидь, 1991.-175с.

7.             Конструкція книги/ Гаванко С. та ін. – Львів: Фенікс, 1999.-134с.: іл..

8.             Хойнацький М. Стан стандартизації в Україні та напрями вдосконалення розроблення державних стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи // Вісн. Кн. палати. – 1996. – № 1-2. – С. 17-19.

9.             Черняк А.Я. История  технической  книги: Учебник. – 2-е изд.,  перераб. – М.: Книга, 1981.-320с.

10.        Розум  О.Ф.  Таємниці  друкарства. – К.: Техніка, 1980.-143с.: іл.

11.        .  Пахомов В.В. Книжное искусство. – М.: Искусство, 1961.-424с.

12.        Немировский Е., Горбачевский Б.  Рождение  книги. – М.: Советская  Россия, 1957.-226с.

13.        Герчук Ю.Я. Художественная структура книги. – М.: Книга, 1984-207с.: ил.

2

[1]