Документи на новітніх носіях інформайії

         Оскільки при відтворенні  відсутній механічний контакт між  диском і лазерним «звукознімачем», у принципі виключається знос і руйнування фонограми в процесі експлуатації. Відсутня можливість перескоку «голки» з канавки на канавку. Якщо захисна поверхня пластинки буде пошкоджена, це не вплине на якість звучання, оскільки лазерний промінь фокусується глибше за поверхневий шар.

         Перші музичні оптичні  компакт-диски були випущені в 1982 р. Пластина має діаметр 120 мм, товщину 1,2 мм і масу 10 г, тривалість звучання — 1 година. Їх поява стала результатом  співпраці двох гігантів електронної  промисловості — японської фірми Sony і голландської фірми Philips. До кінця 1987 р. в світі було випущено вже близько 30 млн. лазерних програвачів і більше 450 млн. компакт-дисків з музичними творами.

         Фірми Sony і Philips зіграли  провідну роль і при розробці першої специфікації цифрових компакт-дисків. Вона послужила основою для створення КД з комплексним представленням інформації, тобто здатних зберігати не тільки звукову, але і текстову, графічну, відеоінформацію. Проте перша специфікація давала можливість КД працювати лише на конкретній моделі накопичувача. Розроблена незабаром друга специфікація визначала вже як логічний, так і файловий формати КД.

         Незабаром був прийнятий  міжнародний стандарт ISO-9660 для цифрових КВ, що визначив їх логічний і файловий формати. Всі КД, відповідні даному стандарту, сумісно один з одним. Цей стандарт визначає спосіб запису по типах інформації: текст, графіка, звук і т.д. Стандарт доступний для будь-якої операційної системи, існуючої у наш час.

         Дякуючи своїм малим  розмірам, великій місткості, надійності і довговічності КД набув широке поширення.

         2.3. СD – ROM

         CD-ROM— найпоширеніший вид оптичних дисків для використовування в персональних комп'ютерах, на російській мові його калька — «сідіром».

         CD-ROM — компакт-диск з постійною пам'яттю, призначений для зберігання і читання значних об'ємів інформації (550 Мбайт і більш). Він містить комп'ютерну інформацію, яка прочитується дисководом, підключеним до ПЕВМ.

         CD-ROM з'явилися в 1985 р. на ринку баз даних і є віддрукованою з пластмаси 4,72-дюймовою (діаметр 120 мм, товщина 1,2 мм) круглою пластиною.

         На одну CD-ROM можна вміщати 150 тис. сторінок тексту, що рівне 17 бібліям. Місткість такого диска, при такому малому розмірі, рівна 650 Мбайт, еквівалентна місткості близько 450 тридюймових дискет.

         CD-ROM відноситься до засобів мультимедіа — тобто інтерактивним аудіовізуальним засобам, які дозволяють одночасно проводити операції з рухливими графічними зображеннями, текстом і звуком. Інформація звичайно представляється у вигляді комплексу: графіка — меню — гіпертекст (інструмент послідовних посилань на текстові і графічні фрагменти при пошуку потрібної інформації).

         CD-ROM по своїй конструкції, зовнішньому вигляду і фізичним параметрам майже ідентичний аудио-компакт-диску. Принципово однакові пристрої для прочитування інформації з компакт-диска і СВ-КОМ. Відмінності полягають тільки у тому, що використовуються різні способи перетворення сигналу в інформацію, що відображається. Прочитуючий пристрій комп'ютера, працює як з CD-ROM, так і з аудио-компакт-диском.

         Головною перевагою  СВ-КОМ, в порівнянні з твердими і  м'якими дисками, є висока інформаційна місткість. Особливістю СВ-КОМ є те, що інформацію, що знаходиться на диску, не можна змінити і не можна записати на носій безпосередньо з комп'ютера. Існує ще одна особливість СВ-КОМ. Інформація на ньому розташована на одній спіральній доріжці, а не на кільцевих доріжках, як на магнітних дисках. Таке розміщення інформації уповільнює її причитування в порівнянні з використовуванням жорсткого магнітного диска, через що зростає час доступу і сповільнюється передача даних. Для жорстких магнітних дисків середній час доступу до інформації і передача даних приблизно рівно 35 м/сек, а для CD-ROM — 350—500 м/сек.

         Існує певний формат запису на CD-ROM. При його розробці була передбачена сумісність фізичного розташування інформації на КД і CD-ROM, тому розмір блоку на CD-ROM виявився рівним 2352 байт.

         Перша частина блоку  має загальний формат і для  компакт-дисків, і для CD-ROM. Він забезпечує процес причитування на рівні читання. Як видно з схеми-малюнка 41, формат запису на CD-ROM має наступні частини:

         1) синхронізуюча  інформація;

         2)заголовок; 

         3) дані користувача; 

         4) коди, що виправляють  помилки. 

         Дані в підзаголовку визначають розташування блоку інформації на спіральній доріжці, тобто дані в заголовку є фізичною адресою блоку на доріжці. Цей метод стандартизації для CD-ROM, зокрема для методу адресації, узятий із стандарту на компакт-диски. До таких методів числення вимірювання відносяться хвилина звучання, секунда звучання, номер блоку в секунді. Відлік починається з нуля, тобто з 0 хвилин, 0 секунд і 0 блоку. За секунду повинно бути лічено 75 блоків даних.

         Самим останнім в  заголовку записано число, що визначає, як інтерпретується решта інформації в блоці. Якщо існує режим «I» — в блоці цифровий звукозапис, якщо режим «2» — в блоці комп'ютерні дані. У першому випадку 2328 байт містять фрагмент звукозапису, звучної 1/75 секунди; у другому випадку 2048 байт — це дані, передаванні в комп'ютері. 288 байт — це спеціальні дані, використовувані пристроєм управління для виявлення помилок і їх корекції. Ці дані в комп'ютер не передаються.

         Диски CD-ROM важливі  для бібліотек і інформаційних  центрів з причини величезної місткості зберігається інформації.

         CD-ROM — найбільше  просування в техніці друкування з часів Гутенберга. Диск може містити великі масиви даних — текст, малюнки, звук, мультиплікацію і при цьому вироблятися швидко, у великих кількостях і порівняльно недорого.

         Вельми корисною для бібліотек є можливість мереженого використовування CD-ROM. На відміну від паперових носіїв, мікрофіш або магнітних носіїв CD-ROM іншої (довговічний); диск, вироблений в даний час, буде без жодної спеціальної обробки або спеціальних умов зберігання 50—100 років читаємо І безпомилковий.

         Неможливість внесення змін в запис — загальновідомий недолік технології CD-ROM. Проте він не є непереборною перешкодою для широкого упровадження цих документів в бібліотечно-інформаційну діяльність. Наприклад, друкарські або мікрографічні документи не можуть обновлятися користувачами. Більшість бібліотечної документації, наприклад, друкарські каталоги, традиційно обновляється один раз в декілька років. Ці ж каталоги на оптичних дисках можуть обновлятися частіше.

         У нашій країні досвід користувача CD-ROM в бібліотеках поки обмежений. Оптичні диски використовуються для пошуку по запитах користувачів, складання тематичних підбірок документів, перевірки цитованих авторів. Результати пошуку можна зберегти на дискеті або роздрукувати. Пошук можливий по словниках, з використанням ключових слів і перехресних посилань, по всіляких мітках полів. Програмне забезпечення диска має процедури пошуку, що дозволяє обходитися без спеціального навчання користувачів.

         Для крупних баз  даних, довідкових таблиць і інших  великих масивів СВ-КОМ є найефективнішим І економічнішим засобом зберігання і надання інформації.

         2.4. Відео-компакт-диск. DVD – диск.

         Відео-компакт-диск (ВД) — диск, на якому в цифровій формі записується текстова, образотворча (іконічна) і звукова інформація, а також програми ЕОМ.

         Запис інформації на ВД здійснюється шляхом зміни поверхні або структури носії. ВД є диском з синтетичного матеріалу, на поверхні якого розташовані спіральні або концентричні доріжки із записом відеофільмів, естрадних програм, графічних зображень і ін.

         DVD -диск (Digital Video Disk) — різновид нового покоління оптичних дисків, на якому в цифровій формі записується текстова, відео і звукова інформація, а також комп'ютерні дані.

         Вперше DVD диски були випущені в 1996 році завдяки фірмам Sопу, Toshiba, Time Warner і ін. при підтримці більшості провідних компаній мікроелектроніки, комп'ютерних компаній, кіностудій і студій звукозапису. Їх масове виробництво почате в 1999 році.

         По конструкції  DVD-диск є 5-дюймовою пластиною діаметром 8 або 12 см, завтовшки 1,2 мм з високою густиною запису. Місткість такого диска рівна 4,7 Гбайт (при одношаровій технології) і 8,5 Гбайт (при двох шарах, що запам'ятовуються). Передбачений випуск двосторонніх дисків з двома шарами, що запам'ятовуються, з кожної сторони загальною місткістю в 17 Гбайт, що в 15 разів більше, ніж місткість версій компакт-дисків, що раніше випускалися. Досконалішою є і конструкція DVD -дисків: замість однієї пластини завтовшки 1,2 мм передбачено використовування двох пластин завтовшки 0,6 мм кожна.

         Розрізняють два  види DVD -дисків: DVD - відео і DVD-ROM

         DVD - відео — це гнучкий відео-компакт-диск з багатократним записом інформації на основі використовування ефектів поляризації світла. Він містить відеопрограми і програється на DVD –леєрі, підключеному до телевізора. DVD-ROM містить комп'ютерну інформацію і читається дисководом, підключеним до комп'ютера. Їх відмінність подібно відмінності між Аудіо-CD і CD-ROM. DVD-ROM також включає два різновиди: як одноразово записувані (DVD-R) і багатократного запису (DVD-RAM).

         DVD-диски відрізняються  високою інформаційною місткістю в порівнянні з CD-ROM. DVD-відео розрахований на 2 години показу високоякісної цифрової відеоінформації, а двосторонній, двошаровий диск — на 8 годин. Кожен диск має 8 звукових доріжок на різних мовах, до 8 каналів кожна, містить до 32 доріжок субтитрів. До інших достоїнств DVD-дисків можна віднести: 4:3 і 16:9 коефіцієнти стиснення; багатоваріантність розміщення камери; вибір різних точок зору протягом відтворення: миттєве перемотування і швидке перемотування вперед, включаючи пошук по заголовку, главі, доріжці і коду часу. DVD-диск довговічний, не піддається зносу від використовування, тільки від фізичного пошкодження: не сприйнятливий до магнітних полів, стійкий до нагріву, невеликого розміру. Більшість існуючих дисків не містить все цих особливостей (багатократні звукові доріжки, титри, перехід в стик, батьківський контроль і т. д.).

         DVD-диски не позбавлені  недоліків, їх не можна перезаписувати. Перше покоління DVD-плеєрів і дисководів не можуть читати DVD-диски, а сучасні плеєри не можуть відтворювати у зворотному напрямі на нормальній швидкості;

         DVD-диски дорожчі  ніж CD-ROM, їх вартість коливається  від 25 до 80 доларів. 

         Завдяки високій  інформаційній місткості, малим  розмірам, надійності і довговічності DVD-диски в майбутньому можливо  витіснять інші види оптичних документів.

         2.5. Магнітооптичний диск

         Магнітооптічекий  документ (МО) — комбінований вид машиночитаємого документа, сполучаючий в собі магнітний і оптичний способи запису і причитування інформації.

         Найбільш ширше  поширені магнітооптичні диски, що складаються з різних комбінацій гнучкого магнітного диска, вінчестера і оптичного диска. Вперше МО почали масово випускатися рядом фірм США в 1994 р.

         Розрізняють два  види МО: флоптічний диск і магнітооптичний  диск.

         Флоптічеській диск — матеріальний носій, що використовує принципи конструкції гнучких магнітних дисків,

         вінчестерів і оптичних дисків. Доріжки на поверхню диска  наносяться за допомогою лазера, що робить їх стійкішими і надійнішими. Запис і причитування інформації виробляється звичним магнітним способом, але з підвищеною густиною (20,8 Мбайт на 3,5" дискеті). Можливе стирання і перезапис інформації. Позиціонування головки запису - причитування виробляється за допомогою оптичного серводатчика і спеціального двигуна по одній або декількох доріжках одночасно.

         Магнітооптичний диск — це диск на магнітному матеріалі, запис інформації на якому можливий тільки при нагріві до температури прядка 14500С. Важливою його гідністю є підвищена надійність зберігання інформації (не менше 10 років без перезапису). При цьому кількість допустимих перезаписів інформації на одну дискету складає 1 млн., що робить їх вельми перспективним засобом архівації і тривалого зберігання інформації.

         Однією з провідних  виробників магнітооптичних дисків є фірма RICOH (США), що випускає дискети 3,5" і 5,5". Залежно від використовуваного формату, місткість дискет складає для 3,5" дискет — 128 або 330 Мбайт або 1,3 Гбайт. Суміжні диски значно збільшують експлуатаційні характеристики магнітооптичного документа.