Типологія характерів у психології

Інтровертивний  почуттєвий тип

      Люди  цього типу дуже часто утворюють етичний кістяк групи; не дратуючи інших моральними або етичними дорученнями, вони самі несуть в собі такі правильні стандарти етичних цінностей, які вони незримо еманують, тим самим позитивно впливаючи на оточення. Цей тип не прагне себе виявляти. Його мотиви, якщо такі є, у більшості випадків залишаються глибоко захованими. Інтровертивний почуттєвий тип несе в собі загадкову атмосферу незалежності, самостійності.

      Але якщо ця сторона виражена дещо яскравіше, то виникає легка підозра у байдужості або холодності, яке може дійти байдужості до радощів та прикрощів інших.

Інтровертивний  відчуттєвий тип

      Цей тип нагадує високочутливу фотографічну плівку. Фізична чутливість до об'єктів і інших людей включає кожну щонайменшу тінь і деталь: як вони виглядають, як вони відчувають дотик, їх смак і запахи.  Для людей цього типу характерна пасивність, розумна стриманість, надзвичайну чутливість. Інтровертивні відчуттєві типи часто бувають художниками, письменниками та скульпторами, бо мають здатність вносити життєві картини в живопис або літературу.

      Люди  цього типу більш схильні до негативного фантазування про те, що може статися з їх сім'єю або "з людством". Вони також схильні до інсайтів.

Інтровертивний  інтуїтивний тип

      Цей тип має надзвичайну здатність через інтуїцію вишукувати майбутні, ще не проявлені можливості і ситуації. Але їх інтуїція спрямована усередину, отже, такі люди передусім виявляються серед тих, що пророків, поетів, художників. На більше світському рівні люди цього типу схильні бути містичними мрійниками.

        Цей тип особливо схильний нехтувати своїми фізичними потребами. Юнг описує їх: «Вони легко губляться в незнайомих містах; кладуть свої речі не по місцях; забувають прийти на призначену зустріч; рідко приходять вчасно...їх робоче місце зазвичай безладне. Рідко, коли вони опиняються в чистоті і порядку».

4. Психіатричний підхід до типології характеру

      За  останні роки в практичній психології, в основному, завдяки зусиллям К. Леонгарда (Берлінський університет ім. Гумбольта) і А. Е. Личко (Психоневрологічний інститут ім. В. М. Бехтерева), сформувалися уявлення про найбільш яскраві, гранично виражені або акцентуйовані риси характеру.  У психологічну  практику було введено поняття «акцентуація». Крайні прояви окремих рис характеру та їх поєднання, що є граничними нормами прояву характеру й називаються «акцентуаціями». Різні комбінації надмірно посилених рис створюють різні типи акцентуації. За межами акцентуації починається дисфункція характеру – психопатія, яка шкодить адаптації людини до соціального середовища та призводить до конфліктів.

4.1. Типологічна модель характеру за К.Леонгардом

            Однією з таких  типологій акцентуацій характеру є типологія німецького психіатра Карла Леонгарда. Вивчаючи характер та поведінку дорослих, він виділив такі види акцентуацій:

      До  гіпертимного типу належать особи, яким властива підвищена контактність, багатослівність, чітка визначеність жестів, міміки, енергійність, оптимізм, підвищена конфліктність, деяка легковажність, негативне ставлення до жорсткої дисципліни. Погано переносять жорстоку дисципліну, монотонну роботу, самотність.

      До  дистимного типу належать особи, яким характерні серйозність, сумлінність, правдивість, добросовісність, справедливість. Але у таких людей домінують песимістичні настрої, деяка пасивність та індивідуалізм.

      Циклоїдний  тип характеризується постійною зміною та перепадами настрою, завдяки чому люди такого типу можуть виглядати як особи з гіпертимним характером, якщо у них підвищений настрій, або як люди з дистимним характером, якщо настрій у них пригнічений.

      Щодо  збудженого типу, то до нього належать особи, яким притаманна низька контактність в спілкуванні, похмурість, схильність до конфліктів, занудство, сповільненість вербальних та невербальних реакцій, в спокійному стані - сумлінність, акуратність, любов до тварин та маленьких дітей, при емоціональному збудженні - слабкий контроль за поведінкою, роздратованість.

      Застрягаючий  тип характеризується типовою помірністю в спілкуванні, занудством, схильністю до моралізаторства, небалакучістю, прагненням до високих показників, підвищеними вимогами до себе, уразливістю, мстивістю, підвищеною вимогливістю до близьких та до підлеглих.

      Особи, що належать до педантичного типу, схильні до формальних вимог, занудливі, але разом з тим сумлінні, акуратні, надійні, та малоконфліктні.

      Тривожний тип характеризується невпевненістю в собі, мінорним настроєм, малоконтактністю в спілкуванні, ретельністю, дружелюбністю, але деякою беззахисністю.

      Людина, яка належить до емотивного типу, відрізняється добротою, співчутливістю, підвищеним почуттям відповідальності, обмеженим колом спілкування, завеликою чутливістю;

      Особі демонстративного типу властиві легкість в спілкуванні, прагнення до лідерства, потяг до влади та заохочень, вміння пристосовуватися до людей, схильність до інтриг, артистичність, оригінальність в мисленні та діях, егоцентризм, блудливість, хвалькуватість;

      Особи, що належать до екзальтованого типу, схильні до високої контактності, багатослівності, закохуваності, неконфліктності, альтруїстичності, мінливості настрою.

      Інтравертивний  тип - особи, що відрізняється замалою контактністю, відлюдністю, слабкими зв’язками з іншими людьми, принциповістю, упертістю, ригідністю мислення, значною прихильністю до власних ідей, позицій.

      Екстравертивний тип, навідміну від інтравертивного, характеризується високою контактністю, широким колом знайомств, неконфліктністю, відсутністю прагнень до лідерства, ретельністю, легковажністю, пристрастю до розваг [9]. 

4.2. Типологічна модель характеру за Личко

      Акцентуація характеру, по Личко, - це надмірне посилення  окремих рис характеру, при якому спостерігаються невихідні за межі норми відхилення в психіці і поведінці людини, що граничать з патологією.

      Такі  акцентуації як тимчасові стани  психіки найчастіше спостерігаються  в підлітковому і ранньому юнацькому  віці. Автор пояснює цей фактор так: “При дії психогенних чинників на “місця найменшого опору”, можуть траплятися тимчасові порушення в адаптації, відхилення в адекватній поведінці”.

      При дорослішанні дитини особливості його характеру, що виявляються в дитинстві, утрачають свою гостроту, але з  віком знову можуть проявитися чітко (особливо якщо виникне захворювання).

      Класифікація  акцентуацій характерів у підлітків, що запропонував Личко, виглядає так:

      Гіпертимний тип. Підлітки цього типу відрізняються непосидючістю, товариськістю, схильністю до бешкетництва. Люблять неспокійні компанії однолітків. При гарних загальних здібностях вони виявляють недостатню дисциплінованість, вчаться нерівно. Настрій у них завжди гарний, піднятий.

    З дорослими – батьками і педагогами – у них нерідко виникають  конфлікти. Такі підлітки мають багато різноманітних захоплень, але ці захоплення, як правило, поверхневі і швидко проходять. Підлітки гіпертимного типу найчастіше переоцінюють свої здібності, бувають занадто самовпевненими, прагнуть показати себе, перебільшити, справити на навколишніх враження.

      Циклоїдний  тип характеризується підвищеною дратівливістю і схильністю до апатії. Підлітки даного типу полюбляють вдома, замість того щоб десь бувати з однолітками. Вони важко переживають навіть незначні неприємності, на зауваження реагують вкрай дратівливо. Настрій у них періодично змінюється від припіднятого до пригніченого (звідси і назва даного типу) з періодами приблизно в два-три тижні.

      Лабільний тип. Цей тип характеризується вкрай мінливим настроєм. Приводи для несподіваної зміни настрою можуть виявитися найнікчемнішими, наприклад, кимось випадково кинуте слово, чийся непривітний погляд. Поводження підлітків такого типу багато в чому залежить від хвилинного настрою. Вони добре розуміють і відчувають відношення до них оточуючих.

      Астеноневротичний тип. Підлітки, що належать до цього типу, характеризуються підвищеною помисливістю та примхливістю, стомлюваністю і дратівливістю. Особливо часто стомлюваність виявляється при виконанні важкої розумової роботи.

      Сензитивний тип. Цьому типу властива підвищена чутливість до всього. Підлітки сензитивного типу не люблять великих компаній, азартних, рухливих, бешкетних ігор. Вони звичайно соромливі та боязкі при сторонніх людях, через що часто викликають враження замкнутості в собі. Вони відрізняються слухняністю і виявляють велику прихильність до батьків. У юнацькому віці в таких підлітків можуть виникати труднощі у спілкуванні з однолітками, а також “комплекс неповноцінності”. Разом з тим у цих же підлітків досить рано формується почуття обов’язку. Вони розбірливі у виборі друзів, виявляють велику прихильність до дружби, обожнюють друзів, які старші їх за віком.

      Психастенічний  тип. Такі підлітки характеризуються прискореним і раннім інтелектуальних розвитком, схильністю до міркувань і роздумів, самоаналізу й оцінок поведінки інших людей. Підлітки-психастеніки, однак, нерідко бувають сильні тільки на словах, а не на ділі. Самовпевненість у них сполучається з нерішучістю, а безапеляційність суджень – із поспішністю  дій, що приймаються у такі моменти, коли саме потрібна обережність та розсудливість.

      Шизоїдний тип. Його найбільш істотною рисою є замкнутість. Такі підлітки не дуже тягнуться до однолітків, надають перевагу самотності або компанії дорослих. Шизоїди нерідко демонструють зовнішню байдужість до інших людей, відсутність до них інтересу. Вони погано розуміють стани інших людей, їх переживання, не вміють співчувати. Внутрішній світ шизоїда найчастіше наповнений різними фантазіями, особливими захопленнями. В зовнішньому прояві своїх почуттів вони досить стримані, не завжди зрозумілі оточуючим, насамперед їх одноліткам.

      Епілептоїдний тип часто плачуть, випробовують терпіння батьків, особливо у ранньому дитинстві. Такі діти, - люблять мучити тварин, бити та дражнити молодших і слабких, знущатися з безпомічних і нездатних дати відсіч. У дитячій компанії вони претендують не просто на лідерство, а на роль «владаря». У групі дітей, якими вони керують, такі підлітки установлюють свої тверді, майже тираністичні порядки, причому їхня особиста влада в таких групах тримається в основному на добровільній покірності інших дітей чи на страху. В умовах твердого дисциплінарного режиму вони почувають себе нерідко на висоті.

      Істероїдний тип. Головна риса цього типу - егоцентризм, жага до постійної уваги до своєї особи. У підлітків даного типу чатко виражена схильність до театральності, позування. Істероїди важко переносять, коли в їхній присутності хвалять товариша, коли іншим приділяється більше увагу, аніж їм.

      Для таких підлітків характерні претензії  на особливий стан привілегійованості серед однолітків, вплив на оточуючих з метою залучити до себе якнайдільше уваги, тому дуже часто виступають у ролі ватажків.

      Разом з тим, будучи нездатними виступити  як дійсні лідери й організатори справи, завоювати собі авторитет, вони часто  і швидко терплять фіаско.

      Нестійкий тип іноді невірно характеризують як слабовільний, пливучий за течією. Підлітки даного типу виявляють підвищену схильність і тягу до розваг, а також до неробства і ледарства. У них відсутні які-небудь серйозні, у тому числі професійні інтереси, вони майже не думають про своє майбутнє.

      Конформний  тип демонструє бездумне, некритичне, а часто кон'юнктурне підпорядкування будь-яким авторитетам, більшості в групі. Підлітки цього типу зазвичай схильні до моралізування і консерватизму, а їх головне життєве кредо - “бути, як усі”. Це тип пристосованця, що заради своїх власних інтересів готовий зрадити товариша, залишити його у важку хвилину, але, що б він не зробив, він завжди знайде виправдання своєму вчинку, причому нерідко не одне [9].

      Як  правило, при правильному вихованні акцентуації зглажуються, компенсуються. Але при складних психогенних ситуаціях, довготривалому впливі на «слабкі місця» характеру, акцентуації можуть не тільки стати підґрунтям для гострих афективних реакцій, а може стати умовою розвитку психопатії. 

Висновок 

      У нашій роботі ми розглянули чотири основні підходи до вивчення характеру (конституційний, психоаналітичний, психо-соціальний та  психіатричний),  різні типологічні моделі, розроблені та висунуті найвідомішими представниками цих підходів, визначили за якими факторами вони розділяють типи, проаналізували та окреслили основні характеристики з кожного з типів.

 

Список використаної літератури 

1. Бондаренко  А.Ф. Основы психологии. КНЛУ. – К.: Изд. центр КНЛУ, 2005. -254 с.
2. Блюм Г. Психоаналитические теории личности. М., 1996. С. 203-230.
3. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии: Информ.-метод, пособие курсу «Психология человека». - М.: Педагогическое общество России, 2004. - 276 с.
4. Левитов П. Психология характера. – М., 1969
5. Личко А. Е. Типы акцентуаций характера и психопатий у подростков. М.: Апрель-пресс, Эксмо-пресс, 1999. 416 с.
6. Мещеряков Б.Г., Зинченко В.П. Большой психологический словар. М.: Олма-Пресс, 2004.
7. Петровский А.В. Ярошевский М.Г. Психология: Учебник для студ высш. пед. учеб, заведений. -2-е изд., стереотип. - М.: Издательский центр <Академия>; Высшая школа, 2005 - 512 с.
8. Райгородский Д.Я. Психология и психоанализ характера. – Самара: Бахрах-М, 2007.-639 с.
9. Рогов Е.И. Общая психология. Курс лекций. – М.:ВЛАДОС,1995. – 448 с.