Типологія характерів у психології

      Так У. Шелдон та Е. Кречмер проводили  в своїх працях ідею про прямий зв'язок психологічних особливостей людини із будовою її тіла. Сучасні  дослідники менш категоричні в оцінці зв'язку будови тіла та поведінки людини, але в цілому підтверджують наявність певних взаємозв'язків між конституціональними та психологічними особливостями людини [1]. 

2. Психоаналітичний  підхід. Типологічна  модель характеру за З.Фрейдом

      У психоаналітичній концепції Зигмунда Фрейда структура рис характеру  засновується на чотирьох основних стадіях  психосексуального розитку. Згідно психоаналітичній трактовці, індивід  проходить чотири основні стадії психосексуального розвитку, зміст котрих визначається основним джерелом задоволення для організму.

      Однак, якщо благополучне проходження стадії розвитку не відбулося і індивід ніби то застряг на ній, відбувається те, що З.Фрейд назвав «фіксацією». Саме фіксації індивіда на тій чи іншій фазі психосексуального розвитку і формує структуру характеру у психоаналітичній інтерпретації.

      Першу стадію Фрейд назвав «оральною» і  відніс її до періоду від народження до 1 року, коли саме рот є джерелом основних взаємодій немовляти з  оточуючим світом.  Якщо відбувається «оральна фіксація», то у людини формуться «оральний характер».

      Фрейдом визначені два типи характеру при фіксації на цій стадії: орально-пасивний і орально-агресивний. Орально-пасивний веселий і оптимістичний, очікує “материнського” відношення до себе, характеризується довірливістю, пасивністю, незрілістю і надмірною залежністю. Орально-агресивний виражається в таких рисах як любов до спор, песимізм, цинічне відношення. Цьому типу властиво експлуатувати інших людей і домінувати над ними з метою задоволення своїх нестатків.

      Друга стадія починається у віці 18-ти місяців, продовжуючи до третього року життя і має назву «анальної». Це – стадія привчання дитини до самостійного користування горщиком. У цій стадії приучення до туалету дитина учиться розмежовувати вимоги ід (задоволення від негайної дефекації) і соціальні обмеження, що виходять від батьків (самостійний контроль над потребами). Фрейд вважав, що всі майбутні форми самоконтролю і саморегуляції беруть початок у цій стадії. У результаті фрустації в цей період можливе формування анально-утримуючого типу особистості (у дорослому віці він надзвичайно скупий, методичний, пунктуальний і впертий). Другий результат цієї анальної фіксації – тип, що анально-виштовхує, (схильність до руйнування, занепокоєння, імпульсивність і часом жорстокість).

      Третя стадія, фалічна, повязана з первинними інтересами дитини до своїх геніталій  та актуалізується у віці від 3 до 6 років. Цей період характеризується психологічною  статевою ідентифікацією. Згідно З.Фрейду, фіксації на даній стадії призводять у хлопців до формування «Едіпова комплекса», а у дівчат – до «комплексу Електри», в основі яких лежать ревнощі до батьків своєї статі і вирішення цього конфлікту шляхом ідентифікації себе з батьками своєї статі.

      «Фалічна  фіксація» формує ярко виражену мускулинність  або фемінінність в структурі  характеру  чоловіка та жінки. Іншими словами, гіпертрофована підкреслена  «жіночність» або «мужність» є результатом  фіксації на цій стадії [2]. 

      Дорослі чоловіки з фіксацією на фалічній стадії поводяться зухвало, вони хвалькуваті і необачні, домагаються успіху, характеризуються  “донжуанським” стилем поводження. Фалічна фіксація в жінки призводить до схильності фліртувати, зваблювати, до безладних статевих зв'язків. 

3. Соціально-психологічний підхід

3.1. Типологічна модель характеру за Е. Фроммом

      Узагальнивши  дані спостережень за соціальною поведінкою різних людей, автор цієї типології характерів вивів такі їх основні типи: 
   1. “Мазохіст-садист” - людина, схильна бачити причини своїх життєвих успіхів і невдач, а також причини соціальних подій, що спостерігаються, не в обставинах, а в людях. Намагаючись усунути ці причини, вона спрямовує свою агресію на людину, яка здається їй причиною невдачі. Якщо мова йде про неї саму, то її агресивні дії спрямовуються на себе; якщо причиною є інші люди, то вони стають жертвами її агресивності. Така людина багато займається самоосвітою, самовдосконаленням, “перероблянням” людей “у кращий бік”. Своїми наполегливими діями, непомірними вимогами і домаганнями вона іноді доводить себе та інших людей до стану занемоги.

      Особливо  небезпечний для оточуючих такий  тип тоді, коли він одержує над  ними владу: він їх починає тероризувати, виходячи з “благих намірів”. 
    Люди-мазохісти виявляють тенденції принижувати себе, упиваються самокритикою і самобичуванням, зводять на себе немислимі даремні обвинуваченняі намагаються взяти провину на себе, навіть якщо вони невинні. 
    Цікаве спостереження Е. Фромма, який стверджує, що в цьому типі людей разом з мазохістськими схильностями майже завжди відчуваються і садистські. Вони виявляються в прагненні ставити людей у залежність від себе, одержувати над ними повну і безмежну владу, експлуатувати їх, завдавати їм болю і страждання, насолоджуватися баченням того, як вони страждають. Такий тип людини називають авторитарною особистістю.

      2. “Руйнівник” характеризується вираженою агресивністю й активним прагненням до усунення, знищення об'єкта, що викликає фрустрацію, крах надій у даної людини. “Руйнівність, - пише Фромм, - це засіб рятунку від нестерпного почуття безсилля”.

      До  руйнівності як засобу вирішення  своїх життєвих проблем звичайно звертаються люди, що відчувають почуття  тривоги і безсилля, обмежені в  реалізації своїх інтелектуальних  та емоційних можливостей. У періоди великих соціальних потрясінь, революцій, переворотів вони виступають як основні сили, що руйнують старе, у тому числі й культуру. 
  3. “Конформіст-автомат” - індивід, який, стикнувшись з важковирішуваними соціальними й особистими проблемами беззаперечно підпорядковується обставинам, товариству будь-якого типу, вимогам соціальної групи, швидко засвоюючи тип мислення і спосіб поведінки, властивий більшості людей у даній ситуації [3].

      У такої людини майже ніколи немає  ні власної думки, ні вираженої соціальної позиції. Він фактично втрачає власне “Я”, свою індивідуальність. Така людина завжди готова підкоритися будь-якій новій владі, швидко і без проблем змінює свої переконання, якщо обставини цього потребують, не особливо замислюючись про моральний бік подібної поведінки. «Конформіст-автомат» - це тип свідомого або несвідомого пристосованця. 
    Виведена Е. Фроммом типологія реальна в тому сенсі слова, що дійсно нагадує поведінку багатьох людей під час соціальних подій, що відбуваються в нашій країні або мали місце в минулому. 

3.2. Психологічні типи за К.Г.Юнгом

      Швейцарський  психолог і психіатр Карл Густав Юнг (1875-1961) розробив типологію характерів ("Психологічні типи", 1921), в основі якої лежить виділення домінуючої психічної функції (мислення, почуття, інтуїція, відчуття) і класифікував усіх людей по переважаючій спрямованості на зовнішній або внутрішній світ (экстравертивный і интровертивный типи). Екстравертивний тип характеризується оберненістю особистості на оточуючий світ, об’єкти котрого, ніби магніт, притягують до себе інтереси, життєву енергію суб’єкта. Екстравертам властиві імпульсивність, ініціативність, гнучкість поведінки, комунікативність.

      Для інтровертів характерні фіксація інтересів особистості на явищах власного внутрішнього світу, котрим він надає більшу цінність, нетовариськість, замкнутість, схильність до самоаналізу, складності у адаптації.

      В залежності від домінуючої психічної  функції Юнг виділяє по 4 типи особистості (мисленнєвий, відчуттєвий, почуттєвий,  інтуїтивний) як у інтравертивному, так і у екстравертивному типі.

      Юнг розділив усі психологічні функції  на два класи: раціональні (мислення і почуття) і ірраціональні (інтуїція і відчуття): 

      Екстравертивний мисленнєвий тип  - людина, що надає вирішальну силу об'єктивної дійсності, або, відповідно, її об'єктивно орієнтованій інтелектуальній формулі.

      У кращому разі, мислителі екстраверти стають державними діячами, адвокатами, вченими практиками, поважними академіками, успішними антрепренерами. Вони чудові в організації будь-якої справи, будь то проект на папері, повсякденне життя або ділова зустріч. Володіючи почуттям реальності, вони вносять ясність в емоційні ситуації. Вони – скарб для будь-якої організації, будь-якого комітету, бо знають букву закону і знають як цю букву «застосовувати» на практиці. Іноді - опортуніст, зубрило, строгий учитель, що не терпить розбіжностей.

      Згідно  Юнгу, у своєму крайньому вираженні, екстравертивні розумові типи підпорядковують як себе, так і інших, інтелектуальній "формулі": системі правил, ідеалів і принципів, які, врешті-решт, стають жорстким моральним кодом. "Зобов'язаний" і "повинен" - типові найбільш опуклі аспекти їх інтелектуальної точки зору.

Екстравертивний почуттєвий тип

      Екстравертивні  почуттєві типи зазвичай дуже добродушні і легко знаходять друзів. Вони швидко оцінюють вимоги зовнішньої ситуації і з готовністю жертвують собою для інших. Такі люди буквально «випромінюють» атмосферу теплого схвалення. Складається враження, що вона добре пристосована до зовнішніх умов і громадських цінностей.

      Екстравертивний почуттєвий тип може приділяти мисленню велику роль і, фактично, бути надзвичайно розумним, але мислення, проте, завжди буде підпорядковано почуттям.

Екстравертивний відчуттєвий тип

      Екстравертивний відчуттєвий тип вишукує ті об'єкти, - і людей, і ситуації, - які найсильніше збуджують відчуття. Результатом виявляється потужний сенсорний зв'язок із зовнішнім світом.

      Юнг пише пор них: «Хоча у таких людей бракує терпіння або розуміння абстрактної реальності, їх відчуття об'єктивних фактів розвинене дуже добре. Вони – «господарі деталей та дрібниць» життя. Вони можуть читати карти, легко знаходити дорогу в незнайомому місті; їх житла охайні і дуже акуратно обставлені; вони завжди пунктуальні; ... іх можна зустріти серед інженерів, редакторів, атлетів» [8].

      Ахіллесовою п'ятою цього типу є інтровертивна ситуація. Все, що не є фактичним, що неможливо побачити, почути, понюхати, до чого не можна доторкнутися, миттєво потрапляє під підозру. Все, що приходить зсередини, здається нездоровим або патологічним.

       Найбільш неприємною рисою цього типу є надмірна гонитва за відчуттями. У своїх крайніх проявах, люди цього типу стають грубими шукачами задоволень, безпринципними естетами, вульгарними гедоністами.

Екстравертивний інтуїтивний тип

      Такі  люди постійно вишукують нові можливості, області для завоювання і підпорядкування. Існуючі ситуації цікаві для них не дуже довго; інтуїтивам швидко надокучають "речі, як вони є".

      У людей цього типу тонке чуття для всього, що зароджується і має майбутнє. Він ніколи не знаходиться в умовах стійких і добре обґрунтованих, таких, що мають загальновизнану, але обмежену цінність. Оскільки він завжди перебуває у пошуках за новими можливостями, то в стійких рутинних умовах він ризикує «задихнутися». Але вкрай виражені інтуїтиви знаходяться абсолютно поза впливом думок або почуттів, як своїх власних, так і інших людей.

Інтровертивний  мисленнєвий тип

      Інтровертивні мислителі, зазвичай, не є практично мислячими, вони схильні бути теоретиками. Цей тип схильний проявляти байдужість до думки інших. Найслабкішим місцем цього типу є екстравертивне почуття та екстравертивна ситуація. Надаючи опис цього типу, Юнг зазначив: «...опис цього типу взагалі є вкрай скрутним. У ньому все прагне до зникнення і скритності". Таких людей можуть вважати неуважними до інших та зарозумілими, але ті, хто зрозуміють та приймуть проникливий розум, оцінить їх дружбу дуже високо. У пошуках своїх ідей, вони зазвичай вперті, неподатливі для впливів.