МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ГЕРМАНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ

КАФЕДРА ПСИХОЛОГІЇ ТА ПЕДАГОГІКИ

Реферат на тему:

«Типологічні  моделі характеру»

    (за  різними авторами)

виконала -       студентка 216 групи

                                                Місенг Д.В.

перевірила -       доц., канд. психол. наук

                                                Муханова І.Ф.

Київ 2011 
Зміст

Вступ........................................................................................................................3

1. Конституційний підхід......................................................................................4

1.1Типологічна  модель характеру за Е.Кречмером.............................................4

1.2. Типологічна  модель характеру за У.Шелдоном............................................6

2. Психоаналітичний  підхід.................................................................................7

2.1Типологічна  модель характеру за З.Фрейдом..................................................7

3. Соціально-психологічний підхід.....................................................................9

3.1. Типологічна  модель характеру за Е. Фроммом.............................................9

3.2. Психологічні  типи за К.Г.Юнгом................................................................11

4. Психіатричний підхід......................................................................................15

4.1. Типологічна  модель характеру за К.Леонгардом........................................15

4.2.. Типологічна модель характеру за А.Личко................................................17

Висновок................................................................................................................21

Список  використаної літератури.....................................................................22 
 

 

Вступ

      Учіння  про характер має тривалу історію. Вивченням характеру займається характерологія, гілка психологічної науки. Протягом століть її проблемою було встановлення типів характеру та їх визначення за певними проявами з метою прогнозування поведінки людини в різних ситуаціях.

        Спробами пояснити та виділити  типи характеру займалися такі  вчені та філософи як Теофраст, Арістотель, Лафатер, Клері, Кречмер,  Шелдон, Галль, психоаналітики Фрейд,  Юнг, Адлер, неофрейдисти Хорні, Фромм, лікарі-психіатри Личко, Леонгард, ін. Саме через популярність проблеми, що досліджувалася багатьма вченими, виникло декілька основних підходів до типологізації моделей характеру, але всі вони спирались на наступні ідеї:

1) характер  формується в ранньому віці  і протягом усього життя демонструє більш-менш значну сталість;

2) сполучення  особистісних рис, що входять  до характеру, не є випадковим;

3) більша  частина людей належить до  якогось типу характеру.

      Основними підходами до типологізації моделей характеру є:

1. Конституційний підхід – історично перший підхід, в основі якого лежить ідея, що психічна своєрідність людей визначається особливостями фізіологічних процесів та конституцією тіла. (Е.Кречмер, У.Шелдон, Ч.Ломбарзо, ін).

2. Психоаналітичний  підхід – пов’язує характер із психосексуальним розвитком осбоистості. (З.Фрейд, О.Феніхель, В.Райх, ін)

3. Соціально-психологічний підхід – пов’язує характери із спрямованістю особистості та взаємодією особистості з соціумом. (К.Г.Юнг, А.Адлер, К.Хорні, Е.Фромм, ін).

4. Психіатричний підхід – розглядає характер з психіатричної точки зору та пов’язує особливості характеру з акцентуаціями (К.Леонгард, А.Е.Личко, Ганнушкін, ін.)

      У нашій роботі ми розглянемо основні  типології моделей характеру за представниками різних підходів.

1. Конституційний підхід

1.1Типологічна  модель характеру за Е.Кречмером

      Спроби  побудови типології характерів неодноразово мали місце протягом усієї історії  психології. Одною з найбільш ранніх та відомих типологій є конституціональна модель характеру за Кречмером.

      Е.Кречмер  виділив та описав три типи будови тіла людини які зустрічаються найчастіше: астенічний, атлетичний та пікнічний. Кожен з цих типів Кречмер  пов’язав з особливим типом характеру.

      Астенічний тип, за Кречмером, характеризується  слабким розвитком усіх основних складових організму - скелета, м'язів, жирового покрову, люди цього типу зазвичай невисокого зросту, худі і фізично слабкі.

      Астенікам Кречмер приписував такі риси характеру  як аналітичний розум, схильність до поглибленого самоаналізу, любов до філософії, до точних наук, до релігії, обмежене коло спілкування, схильність до самітництва, відносна байдужість до навколишніх людей, слабо виражена емоційність.

      Пікнічний тип відрізняється середнім зростом, середньо розвиненим скелетом, добре розвиненими жировим покровом і внутрішніми порожнинами організму, а також слабо розвиненими м'язами. Про таку людину говорять, що вона статна та досить вгодована, але фізично слабка.

      Пікніки, по Кречмеру, є досить емоційними людьми, комунікативними, що мають схильність до різного роду мистецтв: живопису, музики, театру, літератури. Вони люблять повеселитися, розважитися, отримувати від життя задоволення, часто є душею різного роду компаній [1].

      Третій  тип, атлетичний, відрізняється середнім або високим зростом, добре розвиненими м'язами, великою фізичною силою і гармонійною статурою.

      Атлетики - це люди з досить сильною волею, наполегливі, цілеспрямовані, уперті. Якими-небудь іншими здібностями вони, по Кречмеру, не відрізняються.

      Під час своїх дослідженнь Кречмер  виявив, що тип будови тіла корелює із схильностями до певних психічних захворювань. Так, маніакально-депресивним психозом найчастіше страждають люди з украй вираженими рисами пікніка, до шизофренічних захворювань більше схильні атлетики і астеніки. Перших він назвав циклотиміками, других, - шизотиміками.

"Душевний  настрій у кожного з обох  типів темпераменту (Тут поняття "темперамент" дано в трактуванні Э. Кречмера як слово, адекватне поняттю "конституційний тип особи"), - відмічає Э. Кречмер, - постійно коливається між двох інших афективних контрастів: у циклотиміків, головним чином, між веселощами і печаллю, у шизотиміків - між підвищеною чутливістю і холодністю".

      Виходячи  з цього, було виділено шість конституційних типів в залежності від того, чи має циклотимік тяжіння до полюсу веселості або сумного настрою, а шизотимік - до полюсу чутливості або холодності.

Циклотиміки:

1. Гіпоманіки: запально-рухливі, веселі.

2. Синтонні: практичні реалісти, обдаровані гумористи.

3. Тяжкокровні: повільні, схильні до депресії.

Шизотиміки:

4. Гіперастеніки:  дратівливі, знервовані, ніжні, самозаглиблені, ідеалісти.

5.Шизотимні  (середнє положення): холоднокровно-енергійні, систематично-послідовні, спокійні, аристократичні.

6. Анестетики: холодні, нервові, диваки, афективно-слабкі, тупі, нероби [8].

      Е. Кречмер зазначає, що циклотиміки за своєю життєвою установкою "тут і зараз" і у своїй поведінці у суспільстві схильні цілком віддаватися навколишньому світу і моменту. Вони є людьми з відкритими, сердечними і безпосередніми незалежно від того, чи здаються вони занадто заповзятливими або споглядальними, нерухомими і повільними. З них виходять такі типи людей, як активні практики і чутливі шукачі насолод, реалісти і добродушно-сердечні гумористи, дослідники-емпірики, вправні організатори.

      Життєва установка шизотимічних типів, навпаки, полягає в самовдоволеності, інтроверсії, ізолюванні від дійсності, занурення у світ ідей і марень. Тут ми можемо побачити і велику кількість дефектних типів - буркотливих оригіналів, егоїстів, нестримних гуляк і злочинців. Серед соціально цінних типів можна виявити як чутливого мрійника, відчуженого від життя ідеаліста, так і ніжного, але в той же час байдужого аристократа. 

1.2. Типологічна модель характеру за У.Шелдоном

      Однак висновки Е. Кречмера неповною мірою  підтвердилися при експериментальній  перевірці. Так професор У.Шелдон із Чиказького університету(США), спробував класифікувати своїх студентів за теорією Е. Кречмера. Він виявив, що лише 112 з них вписуються в певні параметри, інші 288 - залишились в групі невизначених (диспластиків). Сам же Шелдон висунув власну конституціональну теорію особистості, яка набула більш широкого розповсюдження, ніж її попередниці.

      За  основу виділення типу тілобудови Шелдон поклав назви троьх зародкових листків, що утворюються із бластули. Коли бластула починає ділитися, вона переходить в гаструлу, стадію зародкового розвитку, на якій виростають три зародкових листка- ендоморфний (внутрішній), мезоморфний (середній), ектоморфний (зовнішній) -  кожен з яких веде до утворення однієї з трьох основних систем організму: системи життєзабезпечення (кровеносна, лімфатична, травленнєва, дихальна, гормональна системи), опорно-рухової (скелет і м’язи), системи управління (ГМ і НС).

 Спираючись  на це, він виділив такі типи будови тіла:

ендоморфний тип - відрізняється великими внутрішніми органами та слабкою будовою тіла із надлишком жиру;

мезоморфний тип - притаманна добре розвинена система м'язів, міцне та струнке тіло, велика фізична стійкість та сила;

ектоморфний тип - організм слабкий та тонкий, грудна клітка сплощена. Відносно слабкий розвиток внутрішніх органів. Кінцівки довгі, тонкі, із слабкими м'язами.

      На  основі трьох виділених типів  тілобудови Шелдон виділив і три типи темпераменту, які назвав за типом тілобудови: вісцеротонічним (у ендоморфів), соматотонічним( у соматотоніків), церебротонічним (у ектоморфів).