Сутність психічних станів

2. Можливість використати свою ініціативу, свою активність для творчого перетворення предмета (цілеспрямоване переконструювання речення, прикладу, плану) підвищує інтерес учня до роботи.

3. Інтерес виникає і підтримується досягнутим успіхом діяльності. Якщо учневі вдалося успішно розв’язати задачу, та ще різними способами, інтерес до арифметики підвищується.

4. Величезне значення для підвищення інтересу має відкриття для дітей практичного використання виучуваного матеріалу, його застосування в житті людини. Діти з більшим інтересом починають вивчати трави, коли дізнаються про їх лікувальні властивості; кругообіг води у природі привертає увагу дітей і породжує багато запитань про засуху, зливи, грози і град.

5. Інтерес дітей до навчального предмета зростає тоді, коли вони бачать, що вчитель – це людина, захоплена своєю роботою і володіє майстерністю передавання знань дітям, вміє цікаво, повно, яскраво викладати навчальний матеріал.

6. Формуванню навчальних і пізнавальних інтересів величезною мірою сприяє вся позанавчальна і позашкільна робота. Вона розширюється і стає дедалі різноманітнішою в ІІІ –ІV класах.

З другої половини першого року навчання дитини школі  в її життя входить художня книжка. Дитина не тільки слухає, як її читають дорослі, вона починає читати сама. І як тільки подолано труднощі в оволодінні технікою читання, діти починають дедалі більше захоплюватися новим для них видом діяльності.

Читання розкриває перед дітьми безліч нових галузей життя природи  і людей у їх сьогоднішньому, минулому і майбутньому. Дослідження показують, що учнів І-ІІ класів цікавлять, насамперед, сюжетний бік літературного твору, передусім дії людей або тварин, і випадки, які відбуваються з героями. Необхідність шукати причини вчинків людей і описаних подій та встановлювати різноманітні зв’язки між окремими епізодами з життя  різних персонажів літературного твору роблять читання цікавим. У дітей виникає живий інтерес до книжки.

Вже в початкових класах величезна  роль у розвитку пізнавальних і навчальних інтересів належить науково-пізнавальним книжкам, читаючи які діти взнають  багато нового про людей минулого і сьогоднішнього, про тварин і  машин.

Спірним є питання про те, як позначаються на пізнавальних інтересах  маленького школяра, що формуються, зусилля, спричинені потребо. Розв’язувати складні задачі. Окремі дослідники вважають, що молодших дітей цікавить легка справа, яка не потребує  напруження. Складний зміст не викликає позитивного ставлення і бажання пізнавати його глибше й повніше.

Ці результати потребують уточнення. Вони розбігаються з даними, одержаними деякими іншими дослідникам. Наприклад, М.Ф.Морозова зазначає, що школярів не задовольняють уроки, побудовані як цікаві. Навіть учнів І –ІІ класів (75-85%) віддають явну перевагу складним завданням. Легкі завдання, ще не потребують розумового зусилля, породжують нудьгу і не приваблюють уваги. Маленьким учням більше подобаються уроки по справжньому “шкільні: письмо, читання, арифметика – і значно менш охоче вони займаються фізкультурою, малюванням, співами, які схожі на заняття в дитячому садку. Цікаво, що таку дамку висловлюють не тільки сильні, а й багато слабких учнів.

Учням експериментальних класів, які працюють за складнішою програмою, більше подобається розв’язувати задачі, ніж приклади, писати твори їм цікавіше, ніж переказувати прочитане. 85-90% дітей називають своїм улюбленим предметом математику. Виконувати завдання з праці, що передбачає побудову і використання простого креслення, цікавіше, ніж ту саму роботу під диктовку вчителя, тобто по операційно.

Спочатку інтерес учнів  спрямовується на пізнання нових для них фактів, явищ. Потім дедалі більший інтерес виявляють школярі до тих різноманітних ознак явищ і, зокрема, їх взаємозалежностей та зв’язку, які учні розкривають, засвоюючи навчальний матеріал. Такий інтерес розвивається особливо тоді, коли вчитель залучає учнів до здійснення маленьких відкриттів.

Яскраво виявлена потреба молодших школярів в активній розумовій діяльності мобілізує їх пізнавальний інтерес. Якщо зміст і організація повсякденної навчальної роботи школяра задовольняє цю потребу, інтерес дітей до навчальної роботи підсилюється і зростає. Це чітко показали не тільки дослідження учених, і й досвід навчання молодших школярів за новими програмами.

Спрямованість молодших школярів визначається не тільки їх навчальними, пізнавальними  і громадськими інтересами. Дедалі більшу роль у поведінці і діяльності учня починають відігравати моральні мотиви, мотиви суспільні. Вони виявляються в змісті і формах його активності, яка найчіткіше виражена в його основній – навчальній – діяльності і в спілкуванні з товаришами.

В основі  сучасних  досліджень  пізнавального інтересу лежать праці Л.С.Виготського, С.Л.Рубинштейна, А.О.Смірнова, Б.М.Теплова, В.Н. Г.С.Щукіної та інших відомих психологів.  Поняття інтересу трактується по-різному,  інтерес виступає як вибіркова спрямованість  особистості  на ту чи іншу діяльність, як прояв емоційної та мислительної активності, як своєрідний сплав емоційно-вольових та інтелектуальних процесів, як структура, що складається з домінуючих потреб, як ставлення людини до світу. Таким чином,  психологічне поняття «інтерес» характеризується багатогранністю свого змісту, форм прояву та ролі для становлення і життєдіяльності особистості.

Єдиним для  всіх  авторів  у  розумінні  інтересу  є  поняття вибірковості, яке відображає сутність цього,  у багатьох відношеннях загадкового і досі до кінця не вивченого явища. Через інтерес поновлюється зв’язок суб’єкта з об’єктивним  світом. Та предметом інтересу для людини буває далеко не все, а лише те, що має для неї необхідність, значимість, цінність і привабливість. Чому людей, що живуть в одному й тому ж соціально-культурному економічному та побутовому середовищі,  цікавлять різні об’єкти навколишнього світу? Чому діти, що  виховуються  в  одній  сім’ї  або вчаться в одному класі, залюбки наслідують або відкидають досвід старших? Чому однакові педагогічні  умови  спонукають  до  різних висновків,  дій, післядій і бажань? Відповісти на ці запитання науці вдалося поки що частково,  головним чином на основі експериментальних спостережень, статистичного аналізу,  вивчення психічних процесів та узагальнення тенденцій розвитку людського суспільства в цілому та окремих вікових груп дітей і дорослих.

Не вдаючись до аналізу визначення інтересу, дозволимо припустити, що саме він дає людині шанс залишитись неповторною індивідуальністю, йти  своїм шляхом  у  житті,  творчо  самостверджуватись, ініціативно працювати.  Через  пізнання  предмета інтересу зрештою відбувається розвиток особистості. А інтереси, що об’єднують людей, являють собою основу свідомого розвитку суспільства та збільшують ефективність управління соціальними процесами.

В.Н.Мясіщев відзначає,  що інтерес - це  активне  пізнавальне ставлення людини   до   світу.  Отже,  інтерес  і  пізнання  тісно пов’язані між собою,  і якщо пізнання в якійсь  мірі  можливе  без інтересу, то інтерес виникає, активізується, розвивається і зникає при умові здатності людини до пізнання і внаслідок його.

Педагогічний підхід до проблеми інтересу пов’язаний  із  вивченням умов  його  розвитку  в навчальній та поза навчальній діяльності, а також з виявленням методів і прийомів формування інтересу як цінної риси особистості і основи успішності.  Зацікавити,  а не дати знання в готовому вигляді - завжди було метою дидактики і теорії виховання. Це завдання розглядалося педагогами всіх епох.

Отже можна зробити такі висновки:

1. Інтерес являє собою ланку системи диспозиції особистості, її потреб та основу соціальних установок, ціннісних орієнтацій і мотивів; інтерес матеріалізується у вибірковому ставленні  особистості до навколишнього світу і до самої себе.

2. Пізнавальний  інтерес  - є самооцінка сутності людини,  без якої вона перестає бути особистістю;  пізнавальний інтерес - особливий вид інтересів, притаманний кожному з інших видів.

3. Пізнавальний інтерес найбільш  ефективно активізується в навчальній  діяльності, засобами якої можна  управляти процесом розвитку інтересів особистості.

4. Функціональна модель пізнавальних  інтересів особистості включає  зміст (основні  і  додаткові  інтереси),  форми  активізації інтересів та стимули їх розвитку.

Список використаної літератури

1. Гордон  Л.Д.  Психологія  і педагогіка інтересу. - К.:  Радянська школа, 1940.
2. Киричук 0. Б.  Виховання в учнів інтересу до навчання. - К.: “Знання, 1986
3. Ананьїн С. А.  Інтерес:  по вченню сучасної психології и педагогіки. - К., 1960
4. Іванов В. Г. Розвиток и виховання пізнавальних інтересів старших школярів. - Л.: ЛГУ, 1959. .
5. Рубинштейн М.М. Виховання читательских интересов у школьников. - М.: Учпедгиз, 1950
6. Здравомыслов А.Г. Потребности. Интересы. Ценности. - М.: Политиздат, 1986.
7. Щукина Г.И. Педагогические проблемы формирования познавательных интересов учащихся. - М.: Педагогика, 1986.
8. Цимбалюк І.М.,Яницька О.Ю. Загальна психологія.Модульно-рейтинговий курс для студентів вищих навчальних закладів. - К.:ВД «Професіонал», 2004
9. Цимбалюк І.М. Психологія:Навчальний посібник. - К.:ВД «Професіонал», 2004
10. Ліфаєва Н.В. Психологія особистості :Навчальний посібник. - К.: «Центр навчальної літератури», 2003
11. Максименко С.Д.Загальна психологія :Навчальний посібник. - К.: «Центр навчальної літератури», 2004
12. Заняття психолога з підлітками /Упоряд.Т.Гончаренко.- К.:Вид.дім «Шкіл.Світ»:Вид.Л.Галіцина, 2006
13. Варій М. Й. Загальна психологія.: підр. [для студ. вищ. навч. закл.] 3-тє вид. – К.: Центр учбової літератури, 2009.