Сутність психічних станів

Формування інтересу не завжди починається  з усвідомлення потреб,  чи покликання громадського обов'язку. Інтерес може з'явитися стихійно і не усвідомлено внаслідок емоційної привабливості об'єкта, а вже потім усвідомлюється його життєве значення, що може визначатися багатьма причинами: потребами, суспільними вимогами, здібностями. 
Емоційна привабливість об'єкта теж має свої глибокі, спочатку, може бути, неусвідомлені джерела, корені як у властивостях об'єкта, так і у властивостях суб'єкта. Чому об'єкт привертає увагу, доставляє радість, насолоду? Тому що по своїх властивостях відповідає якоюсь мірою  психічному настрою і потребам особистості. От чому той самий об'єкт не може у всіх людей викликати ті самі переживання. Правда, одні об'єкти відповідають загальнолюдській природі людей, інші - віковим особливостям, треті - соціально-груповим і четверті - індивідуальному складу, специфічним схильностям, поглядам і смакам особистості. У всіх дітей, наприклад, яскравий сонячний об'єкт, звуковий ритм, мелодія викликають насолоду.

Розходження у відносинах до об'єкта залежать від багатства чи бідності особистого досвіду, освіченості і  вихованості, своєрідності духовного складу особистості, що відбиває історію її життя і діяльності.

Відносини суб'єкта не тільки направляються, але і виховуються іншими людьми. Наприклад, колективна думка про  якості об'єкта та його життєве значення, відношення до даного об'єкта авторитетних людей - усе це впливає на відношення до нього особистості. У період розквіту авіації молодь прагнула в авіацію, у століття космонавтики масовим став інтерес до космічних польотів.

Таким чином, інтереси індивіда, хоча і залежать від особливостей об'єкта і психічних якостей самого індивіда (його культури, вихованості, здібностей і характеру), в остаточному підсумку формуються іншими людьми, колективом, суспільством, суспільною психологією. Отже, інтереси людей мають суспільно-історичне походження. Вони залежать від рівня розвитку виробництва і духовної культури суспільства, розвитку соціальних відносин і т.д.

На кожній історичній ступені розвитку суспільства поряд із загальнолюдськими  виступають класові інтереси. Під  впливом усього життя буржуазного суспільства в "золотої" молоді, наприклад, на перший план висуваються грошові і сексуальні інтереси.

У соціалістичному  суспільстві передова молодь відчуває інтерес до творчої праці, до творчості  в області науки, мистецтва, практики (технічна творчість). Інтерес виявляється в позитивних емоціях, таких, наприклад, як радість і задоволеність від роботи, у можливості легко зосереджувати увагу на об'єкті інтересу і, нарешті, у підвищеній працездатності людини.

Інтереси мають  істотне значення у житті та діяльності людини. Повноту і щастя життя людина випробує тоді, коли в її є інтереси. Спонукаючи особистість до діяльності, інтерес активізує її. Коли людина зацікавлена тим, що робить, вона працює енергійно, жваво, творчо, отримуючи задоволення навіть тоді, коли робота складна і вимагає значного напруження. Суб’єктивно інтереси виявляються в позитивному ставленні до об’єкта пізнання. Вони дуже різноманітні. Їх класифікують за змістом, метою, широтою та стійкістю. И. П. Павлов розглядав інтерес як те, що активізує стан кори головного мозку. Робота, що відповідає інтересам, здійснюється легко і продуктивно.

У педагогічній практиці особливо важливо враховувати  значення інтересів для розвитку особистості і формування знань. К. Д. Ушинський справедливо писав, що навчання, позбавлене всякого інтересу й узяте тільки силою примуса, убиває в учні полювання до оволодіння знаннями. Разом з тим він указував, що не можна все навчання звести до інтересу. Навчання вимагає і чорнової роботи, значного вольового зусилля.

Інтереси людей надзвичайно різноманітні, як різноманітна людська діяльність. Інтереси розрізняють за змістом та за метою. У цьому плані можна виділити матеріальні, суспільні і духовні інтереси.

Матеріальний  інтерес може виявлятися в прагненні  до житлових зручностей, гастрономічним виробам, до одягу і т.п.

Духовні інтереси характеризують високий  рівень розвитку особистості. Це насамперед  пізнавальні інтереси (у широкому змісті слова) до математики, фізики, хімії, біології, філософії, психології і т.п.. До них також відносяться інтереси до літератури і різних видів мистецтва (музики , живопису, театру).

Суспільні інтереси включать: інтерес  до суспільної роботи, до організаційної діяльності. Є чимало людей (у тому числі і учнів), що люблять суспільну роботу і віддають їй свої сили. Їх радості і засмучення насамперед  пов'язані з успіхами чи не успіхами в суспільних справах.

Розрізняють безпосередній і опосередкований  інтереси. Безпосередній інтерес - це інтерес до самого процесу діяльності: процесу пізнання, оволодіння знаннями, процесу праці, творчості. Він зумовлений емоційною привабливістю об’єктів. Опосередкований інтерес - це інтерес до результатів діяльності, хоча сам процес не завжди цікавить суб’єкта: наприклад, до придбання професії, визначеному службовому і суспільному становищу, ученому званню, і нарешті, до матеріальних результатів праці.

Найбільш  сприятливим для активної і продуктивної діяльності особистості є правильне співвідношення безпосереднього й опосередкованого інтересів. Якщо людина любить працю, сам процес праці, піклується про його результати, то вона проявляє ентузіазм, творче відношення до діяльності і домагається успішного завершення праці. При такому сполученні інтересів особистість почуває себе найбільш задоволеною.

За рівнем дієвості розрізняють  пасивні та активні інтереси.

Пасивні інтереси – це поглядові  інтереси, при яких людина обмежується  сприйняттям об'єкта, який її цікавить: наприклад, любить слухати оперу, насолоджується  при розгляді картин, але не виявляє активності, щоб глибоко пізнати об'єкт, опанувати ним та зайнятися творчістю в цікавлячій області. Активні інтереси - це інтереси діючі, коли людина не обмежується споглядали, а діє, опановуючи об'єктом інтересу. Активний інтерес - один з пробудників розвитку особистості, формування знань і навичок, здібностей і характеру.

Інтереси розрізняють також  і по обсягу. Таке розходження не визначає видів інтересу, а скоріше  характеризує структуру інтересів особистості.

За широтою розрізняють інтереси широкі та вузькі. Широкі інтереси виявляються в декількох галузях діяльності, а вузькі сконцентровано в одній. Широта і вузькість інтересів пов’язані з їх глибиною і поверховістю. Чим ширші інтереси особистості, тим вони поверховіші. Вузькість інтересів пов’язана з їх глибиною. Важливою рисою особистості є наявність у неї кількох глибоких інтересів.

За стійкістю розрізняються  стійкі та нестійкі інтереси. Стійкий  інтерес характеризується тривалістю збереження інтенсивної зосередженості на об’єкті чи галузі діяльності. Останнім часом психологи вважають, що стійкий інтерес до певної галузі діяльності є діагностичним показником можливих здібностей. Нестійкий інтерес виявляється у короткочасній зосередженості на об’єкті.

Можуть бути люди із широкими, різнобічними і глибокими інтересами і люди із широкими, але поверхневими інтересами. Багато вчених і письменників відрізнялися різнобічними інтересами (М. В. Ломоносов, Д. И. Менделєєв, А. С. Пушкін, Л. Н. Толстой і ін.). Зустрічаються і такі люди, що виявляють допитливість до всього, але сковзають по поверхні явищ, глибоко не проникаючи в їхню сутність, не захоплюючись серйозно і постійно чим-небудь одним. Нарешті, є люди з глибокими, але дуже вузькими інтересами. Вузькість інтересів, у відомій мірі може обмежувати розвиток особистості.

Найбільш позитивним є такий  тип людини, у якого на тлі широких, багатобічних інтересів є центральний, основний інтерес, що визначає сенс життя  й основний напрямок у діяльності. К. Маркс, наприклад, був людиною  широких інтересів, але основним інтересом його життя залишалася боротьба за звільнення пролетаріату. Цієї мети він і підкоряв свою теоретичну і революційну практичну роботу.

З самого початку навчальної діяльності дітей значно змінюється спрямованість  їх інтересів. Дослідження М.М.Волокітіної, В.О.Горбачової, Л.І.Божович, Л.С.Славіної, М.Ф. Морозової, П.І.Размислова та інших психологів показують, що в кінці дошкільного періоду внаслідок освітньо-виховної роботи дітей виникає нова потреба – вчитися. У зв’язку з цим з’являється інтерес до школи, до навчання, до всього шкільного життя.

Вчені виділяють, по-перше, прагнення  семирічної дитини зайняти нове, привабливе для неї становище в суспільстві  – становище школяра. Це означає: ходити, як усі старші діти , в школу, носити ранець, або, ще краще, портфель, сидіти за партою, носити форму тощо.

Проте така увага до зовнішнього  становища школяра швидко згасає. Ця потреба, як і всяка інша, після  її задоволення зникає. Якщо в перші  дні маленький школяр справді  радісно переживає своє нове становище  серед інших дітей і в своїй сім’ї, то вже протягом перших тижнів ці переживання тьмяніють і нарешті зовсім зникають.  Нове, стаючи повсякденним і звичним, втрачає відтінок загадкової невідомості й привабливості. Мотив “хочу стати школярем перестає діяти. Але потяг до школи в першокласників виражений і в їх інтересах до самої навчальної діяльності.

Цей мотив при раціонально організованій  навчальній роботі дітей не тільки не згасає, а з кожним місяцем  зміцнюється і зростає.

Опитавши першокласників у першій чверті навчального року, встановили, що діти хочуть ходити в школу, щоб навчатися читати й писати, щоб про все знати. Вони хочуть вчитися в школі, а не вдома, бо з дітьми цікавіше, висловлюються проти продовження перерв.  Інтерес першокласників до самої навчальної діяльності ще злитий з власне пізнавальними інтересами.

На основі інтересу до навчальної діяльності в дітей формуються спеціально пізнавальні інтереси, тобто потяг  до пізнання нового в межах певного  навчального предмета. Цей потяг  виникає тільки тоді, коли діти починають вивчати математику або мову, історію чи природознавство.

Інтерес – це пізнавальне ставлення  людини  до навколишнього, до якоїсь його сторони, до певної галузі, в яку людина хоче проникнути глибше.

Інтерес ґрунтується на орієнтувально-дослідницькому рефлексі І.П.Павлов вдало назвав його рефлексом “що таке?” “У нас, - писав І.П.Павлов, - цей рефлекс йде надзвичайно далеко, виявляючись, нарешті, у вигляді тієї зацікавленості, яка створює науку, що дає і обіцяє нам найвище, безмежне орієнтування в навколишньому світі ”.

Характеризуючи особливості пізнавального  інтересу, Г.І.Щукіна визначає такі його істотні ознаки:

а) інтелектуальну спрямованість пошуку нового в об’єкті, прагнення ознайомитись з предметом ближче, узнати його глибоко і всебічно;

б) усвідомлене ставлення людини до предмета свого інтересу і до завдання, що стоїть перед нею в  пізнанні цього предмета;

в) емоційну забарвленість : інтерес  завжди пов’язаний з бажанням щось узнати, радістю пошуку, гіркотою невдачі і торжеством відкриттів;

г) вияв у вольовій дії: інтерес  спрямовує зусилля людини на відкриття  нових сторін і ознак предмета.

У цій характеристиці привертає  увагу емоційна забарвленість і  дійовість інтересу, який стає значущим мотивом поведінки школярів.

Інтереси молодших школярів (І ІІ класів) відзначаються такими характерними особливостями:

- наслідуваністю (випадковістю виникнення);

- непостійністю, короткочасністю, легкою і безпричинною зміною;

- поверховістю (цікаві лише зовнішні факти, зокрема яскраві, незвичайні, заглиблюватися в суть – непривабливо);

- близькістю власному життєвому досвіду;

- розкиданістю (учень цікавиться багатьма зовсім різними галузями знань, без усякого їх зв’язку; діти ставлять безліч запитань, далеко виходячи за межі навчального матеріалу);

- спрямованістю на найближчий результат. (Розв′зав задачу чи ні? Скільки помилок зробив? Яку оцінку поставив учитель?).

Ставлення оцінки в молодших школярів змінюються. Спочатку їм важливо взагалі  одержати оцінку, байдуже яку. Вони ще не бачать в ній оцінки їх успішності або зусилля. Тому маленькі учні навіть хваляться тим, що одержали “всякі різні оцінки, в тому числі двійки і трійки. Але поступово ставлення до оцінки змінюється. Насамперед виділяються п’ятірки і двійки. Пізніше набувають значення й інші оцінки, яких першокласник довго схильний бачити вияв особистого ставлення до нього вчителя.

Протягом першого року навчання діти починають дедалі більше цікавитися окремими предметами, явищами природи  і подіями з життя людей. У  школярів виникає безліч запитань, пов’язаних із змістом навчальних предметів і з різними подіями суспільного життя. Політ у космос, вибух у шахті – усе викликає в семи - , одинадцятирічних дітей жвавий інтерес.

Дослідження Г.І.Щукіної, Н.Г.Морозової, П.І.Размислова та інших авторів  показали, що пізнавальні інтереси в школярів (середніх класів) виникають і закріплюються залежно від кількох умов.

1. Правильне співвідношення нового і вже відомого є істиною умовою виникнення пізнавального інтересу в дітей. Це означає, що школярі повинні мати якісь знання про явища природи, про події з числами, про склад слова, що спричинить глибший інтерес до відповідних навчальних предметів. Те, що зовсім невідоме дітям, не може спричинити в них запитально-пошукового ставлення. Але й те, що вже добре відомо, також  нецікаве. Вчитель повинен уміти в старому, відомому показати новий зміст: ознаки, властивості, відношення з іншими об’єктами. Наприклад, інтерес до кита в дітей помітно зростає, коли вони дізнаються, що тварина важить в середньому 112 тонн; щоб його зрівноважити, треба на другу шальку терезів поставити 36 слонів. Серце кита важить 600-700 кілограмів, мозок – 2.5 кілограма, а язик – 3 тонни!